Ноосфера

Ноосфера

Реферат виконав студент 12 гр. ФМЄ Рекечинсьий В.В.

Министерство освіти науки України.

Одесский державний економічний университет Одеса ОГЭУ 2003.

1 Вчення В.І. Вернадського про Ноосферу.

По В.І. Вернадського, наша планета і Космос видаються нині як одна система, в якої життя, жива істота пов’язують у єдине ціле процеси, які відбуваються на Землі з процесами космічного характеру. Відповідно до його оцінкам, протягом всієї історії Землі кількість живого речовини в біосфері практично постійним. Грандіозна картина загальне твердження планетарного розвитку включала у себе та поява людини — носія Розуму, який прискорив всі, що розвиваються планети. Він казав, що вплив особи на одне природу зростає так швидко, що він перетвориться на основну геологічну собі силу й має прийняти себе відповідальність за майбутнім розвитком природи. Біосфера перейде якось потрапив у ноосферу — сферу Розуму. Відбудеться велике об'єднання, внаслідок якого розвиток планети стане спрямованим, направляемым силою Разума.

Ноосфера — сфера Разума.

Сам термін «ноосфера» виник у 1926 р. у Парижі під час обговорення доповіді В.І. Вернадського, де зараз його викладав концепцію розвитку біосфери. Його запропонував французький дослідник Еге. Леруа. Однозначне тлумачення цього терміна отсутствует.

Ноосфера — це нове, еволюційний стан біосфери, у якому розумна діяльність людини стає вирішальний чинник його розвитку. Вперше В.І. Вернадський ужив оце термін в письме Б. Личкову в 1936 р.: «Я приймаю ідею Леруа про ноосферу. Він розвив глибше мою біосферу. Ноосфера створилася за доби, коли людська думка охопила біосферу і змінює всі по-новому, а результаті активна енергія біосфери увеличивается».

Публично В.І. Вернадський ужив термін «ноосфера» в 1937 р. у доповіді «Про значення радиогеологии для сучасної геології», де писав: «Ноосфера — останній із багатьох станів еволюції біосфери у геологічній історії - стан наших дней… Сейчас ми переживаємо нове геологічне еволюційний стан біосфери, тобто входимо в ноосферу». У цьому ж статті В.І. Вернадський показав, що чинниками останньої перебудови біосфери є наукова думку й колективний працю людства, які вже що є потужної геологічної силой.

Рассмотренные пропозиції В.І. Вернадського дозволяють більш обгрунтовано з відповіддю, що таке «ноосфера», що у них зазначений ряд конкретних умов, необхідні її становлення і существования.

а. Умови, необхідних становлення і існування ноосферы.

Заселение людиною всієї планеты.

Резкое перетворення засобів зв’язку й обміну між странами.

В справжнє час є досить багато зв’язку — радіо, телебачення, електронна пошта, мережу «Інтернет», стільниковий зв’язок і др.

Усиление зв’язків, зокрема політичних, між всіма державами Земли.

Это умова вважатимуться, а то й виконаним, то выполняющимся.

Преобладание геологічної ролі людини з інших геологічними процесами, що перебігають в биосфере.

Человеческая діяльність змінила склад річкових і морських вод, впливає схоронність озонового шару Землі, тому людство вважатимуться потужним геологічним фактором.

Расширение кордонів біосфери і вихід людини у космос.

Открытие нових джерел энергии.

В тепер використовують у мирних цілях енергія атомного розпаду, і навіть проводяться дослідження з отриманню енергії керованого термоядерного синтезу, навіщо застосовуються атоми легких хімічних елементів — водню і гелия.

Равенство людей всіх рас і религий.

Увеличение ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньою і внутрішньою политики.

Свобода наукової думки і наукового пошуку тиску релігійних, філософських і розширення політичних настроїв й створення у громадському і державному ладі умов, сприятливих для вільної громадської та наукової мысли.

Подъем добробуту трудящих. Створення реальній можливості поголовно недопущення недоїдання, голоду, злиднів та послаблення впливу болезней.

Разумное перетворення первинної природи Землі з єдиною метою зробити його здатної задовольнити всі матеріальні, естетичні і духовні потреби чисельно зростаючого населения.

Исключение війн піти з життя общества.

Таким чином, бачимо, що це майже всі ті конкретні признаки, на які вказував В.І. Вернадський, дозволяють відрізнити ноосферу від дотеперішніх станів біосфери. Відповідно до його висловлювань, ноосфера — це якісно нову форму організованості, що виникає при взаємодії природи й общества.

В останні роки під ноосферою розуміється планетарне і космічний простір (природна середовище), яка перетвориться і управляється людським розумом, гарантує всебічне прогресивне розвиток человечества.

Для ноосфери характерна тісний взаємозв'язок законів природи на закони мислення, і навіть соціально — економічними законами. Повертаючись до Вернадського, ноосфера — це такий стан біосфери, коли її розвиток проходить цілеспрямовано, коли Розум має можливість коригувати розвиток біосфери у сфері людини майбутнього. Тому доречніше говорити про епоху ноосфери, коли людина зможе розумно розпоряджатися своїм могутністю й забезпечити таку взаємодію із навколишньою середовищем, що дозволить розвиватись агресивно та людині, й природі, і суспільству.

б Світоглядний сенс поняття «ноосфера».

К думку про ноосферу В.І. Вернадський прийшов майже разом з концепцію біосфери, хоча докладно зупинитися на аналізі цього поняття зміг лише наприкінці свого життя, подумки продовжуючи закономірний процес еволюції земної поверхні від біологічної стадії соціальної. Ноосфера — це єдина система. Вона розвивається результат взаємодії соціальної системы.

По Вернадського, ноосфера може формуватися як закономірне відтворення на якісно новий рівень певних особливостей організації біосфери, якого має слідувати людська діяльність. Логіка розвитку людської діяльності повинна бути унісонно з організованістю биосферы.

Таким чином, ноосфера — це біосфера, перетворена людьми відповідно пізнаним і практично освоєним законом її будівлі та розвитку. Головна особливість біосфери, яка обов’язково має бути відтворено людиною у процесі перетворення на ноосферу, В.І. Вернадський бачив у певної спрямованості обмінних процесів поміж усіма явищами на земної поверхні з навколишнім Космосом.

Объективная необхідність формування ноосфери виникає речей, що час, коли людство має розраховувати на спроможність до екологічному самозабезпечення. У на відміну від біосфери ноосфера неспроможна формуватися стихійно, а в результаті свідомої діяльності людей з урахуванням вивчення і практичного підтримки ними законів саморегуляції біосфери і технічні узгодження із нею своєї хазяйської й іншим деятельности.

Следовательно, наступність людини стосовно живому речовини планети у тому, що він своєю діяльністю повинен продовжити логіку розвитку, але якісно новому уровне.

в Методологічний сенс поняття «ноосфера».

Ноосфера характеризує важливого аспекту спрямованості цільового розвитку. Важливо також визначити прогнози розвитку ноосфери. В.І. Вернадський думав, що формування ноосфери — це тривалий процес, якого потребує тривалість життя не одного покоління людей.

Концепция ноосфери передбачає розробку випереджальної моделі оптимального взаємодії природи й суспільства за всіма основними параметрами обмінних процесів, що відбуваються з-поміж них: речовина, енергія, інформація. Основний спрямованістю оптимізації взаємодії суспільства і природи є збільшення жизнепригодности природної середовища в існуванні общества.

Анализ різноманітних аспектів філософського і «соціального поняття «ноосфера» показує його лише комплексний характер. Це не можна зарахувати до розряду суто соціальних чи природних понять. Воно є социоестественным, які мають у собі соціальні й природні явища у тому оптимальному единстве.

г Ноосфера і розвиток общества.

Анализируя можливості зростання мощі цивілізації, В.І. Вернадський дійшов висновку у тому, що людству як частини живого речовини доведеться він відповідальність за майбутнім розвитком біосфери й суспільства. Майбутність людства потребує активної втручання Розуму в долю загалу і ноосфери загалом. У чиїх інтересах майбутнього людства біосфера повинна змінитися. Змінитися повинні геохімічні цикли біосфери та її спроможність забезпечувати потреби людства відповідно до змінами природи суспільства, і може, з природою самої людини. Причому перехід людства в епоху ноосфери В.І. Вернадський розглядав як із актів «пристосування» человечества.

Переход біосфери у її стан супроводжуватиметься виробленням нових принципів своїх діянь П. Лазаренка та нового поведінки людей нової моральності, зажадає зміни стандартів, і ідеалів. Фактично, це центральна проблема, що стоїть перед людством: як забезпечити спільну еволюцію біосфери й духовності людини, а із нею подальший розвиток цивилизации?

Таким чином, вчення В.І. Вернадського стало тим завершальним ланкою, которое:

объединило еволюцію живого речовини зі світом неживої природы;

перекинуло міст до сучасних проблемам розвитку общества;

подвело нас до новому баченню процесів, які у обществе.