Планування використання земель в зарубіжних країнах

Планування використання земель («Land Use Planning») є дещо ширшим поняттям ніж землеустрій. Воно знаходить відображення в розробках таких напрямків як: архітектура; екологічне планування; архітектура ландшафту; регіональне планування; просторове планування; підтримуваний розвиток; транспортне планування; міський дизайн; міське планування; міська реконструкція.

В розвинутих країнах планування використання земель, як державна земельна політика, є важливою складовою соціального полісу, запорукою того, що земля використовується ефективно, без завдання шкоди населенню і оточуючому середовищу.

В Канаді планування використання земель є комплексом заходів з наукового, естетичного, раціонального використання землі, ресурсів, засобів і послуг з метою забезпечення фізичної, економічної і соціальної ефективності, збереження здоров’я та благополуччя населення.

Розглянемо загальні положення планування пов’язаного з землеустроєм.

Екологічне планування виконується з метою оцінки можливого негативного впливу розвитку території на оточуюче середовище та вжиття запобіжних заходів щодо негативних процесів і явищ.

Планування архітектури ландшафту передбачає дослідження і проектування ландшафтів. Об'єктами проектування є міські і сільські території, парки, ботанічні сади, майданчики для гри в гольф, туристичні стежки, приватні присадибні території і т.п.

Регіональне планування — це наука про ефективне розміщення інфраструктури і зонування території для сталого зростання регіону. Як гілка планування використання земель, регіональне планування має справу з ефективним розміщенням засобів виробництва, інфраструктури і населення на рівні регіону. Площа охоплення залежить від адміністративного поділу, а проектні рішення — від особливостей та потреб регіону.

Необхідність розробки планів використання земель на перспективу в Західній Європі викликана ростом міст і природоохоронними потребами [1].

Саме міста з 80-х років ХХ століття стали дуже сильно впливати на земельну політику держав, тому що землі, намічені під забудову, є найдорожчими.

Плани використання земель одночасно вирішують питання охорони природи, перерозподілу земель між міським, сільським, лісовим господарством, промисловими, транспортними та іншими галузями, містобудування і земельно-господарського облаштування в межах і за межами міських територій.

У Франції плани поділяються на генеральні, що розробляються, як правило, на регіон з терміном дії 20−25 років і місцеві (муніципальні) з терміном дії від 5 до 15 років. Базою цих планів служить зонування, де вся територія поділяється на зони: сільськогосподарську, лісову, забудовану, першочергової забудови для індивідуальних і громадських потреб і т.і. Після публічного обнародування таких планів, за наявності позитивної громадської думки, вони затверджуються і є обов’язковими для виконання.

Наприклад, в генеральному плані облаштування території регіону Ніцци, складеному в масштабі 1:50 000, виділені такі зони: міська (NA, NB, NC і т.д.), природні (HA, N6, N0 і т.д.), а також підзони і сектори (промислові, ділові, торгові, зарезервовані, сільськогосподарські, природоохоронні, які не підлягають забудові і т.і.). Показано місця будівництва автобанів, доріг, аеропорту, інших елементів інфраструктури.

Генеральний план конкретизується в планах облаштування території комун, які розробляються на термін 5 років в масштабі 1:2500, 1:5000 в залежності від площі цих муніципальних утворень. Об'єктом землеустрою тут виступає територія комуни площею від 500 до 2000 гектарів з числом жителів від 1500 до 2500 чоловік. Плановою основою слугує земельно-кадастрова карта. Подібні плани використання земель розробляються в Швейцарії та Швеції.

В країнах Європейського Союзу на місцевому рівні використовують такі види планів (проектів) [2]:

• · комплексні плани розвитку території (розміщення продуктивних сил на території, об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури);
• · плани зонування земель (цільове використання земельних ділянок відповідно до функціонального призначення земель);
• · правила землекористування і забудови (будівельний регламент і дозволене використання земельних ділянок);
• · проекти землеустрою (межування земель), утворення нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою (місце розташування, межі, конфігурація і площі земельних ділянок);
• · ландшафтні плани, схеми, проекти землеустрою і природоохоронної облаштованості території сільської місцевості (диференційоване використання сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, меліорація та охорона земель, агролісомеліорація, регламентування застосування добрив і отрутохімікатів, еколого-ландшафтні заходи, боротьба з ерозією ґрунтів).

У Норвегії для загального та сільськогосподарського планування існує.

класифікація земель, створена на основі зіставлення даних про характер землекористування і ґрунтової родючості. Відповідно до цілей планування сільськогосподарська служба проводить інвентаризацію й оцінку земельних ресурсів. Оцінюють продуктивність території, структуру і стан сільськогосподарського середовища. Виділено п’ять класів земель за їхньою функціональною придатністю:

І - землі, що завжди будуть використовувати в сільському господарстві;

ІІ - землі, які через дуже низьку продуктивність можуть бути використані для інших цілей;

ІІІ - землі, які використовуватимуть у будівництві;

ІV — землі, які не були оцінені, наприклад, гірські території;

V — землі, що повинні пройти повторну оцінку і можуть бути віднесені до класів І чи ІІ. Подібна класифікація сільськогосподарських земель здійснюється у Великій Британії.

У Нідерландах для вирішення завдань регіонального і національного планування використовується так звана землевпорядна класифікація земель. Вона розроблена для порівняно однорідних умов і специфічних економічних умов країни та розрахована на сучасні механізовані сільськогосподарські підприємства. Виділяють такі види використання земель: рілля, пасовища, сади, ліси, природні заповідники, спортмайданчики, малоповерхові житлові забудови, основні дороги. При розгляді можливостей проведення тих чи інших меліоративних заходів землевпорядні органи зобов’язані враховувати наслідки для зміни якості земель [3].

Підтримуваний розвиток є швидше науково-дискусійним питанням, ніж практичними розробками. Він ґрунтується на взаємнопроникаючому поєднанні економічного, соціального розвитку та оточуючого середовища.

Просторове планування є вищим рівнем планування використання земель, включаючи національний та міжнародний рівень, наприклад, Європейський Просторовий Проект Планування Мережі Спостереження в Управлінні (ESPON 2.3.2), Економічна Комісія Організації Об'єднаних Націй в Європі (UNECE), Бачення і Стратегії навколо Балтійського моря (VASAB) тощо, до яких увійшли зацікавлені країни.

земельний планування державний регулювання.