Проектування виробничих процесів

ЗМІСТ

ТИПИ ПРОЕКТІВ ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ ЛІТЕРАТУРА

1. ТИПИ ПРОЕКТІВ

Класифікаційні ознаки (основні фактори), що визначають кожен конкретний проект:

масштаб (розмір) проекту;

терміни реалізації;

якість;

обмеженість ресурсів;

місце й умови реалізації проекту.

Інвестиційний проект:

Діяльність, що припускає здійснення комплексу яких-небудь дій, що забезпечують досягнення визначених цілей.

Як система організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення яких-небудь чи дій такі дії, що описують.

Інвестиції можуть охоплювати як повний науково-технічний і виробничий цикл створення продукції (ресурсу, послуги), так і його елементи (стадії).

Масштабність: малі проекти і мегапроекти.

Малі проекти не великі по масштабу, прості й обмежені обсягами (наприклад, дослідно-промислові установки, невеликі промислові підприємства, модернізація діючих виробництв).

Капіталовкладення в даний проект складає до 10−15 млн $, трудозатратидо 40−50 тис. людино-годин.

Важкість виправлення допущених помилок вимагає дуже ретельного визначення об'ємних характеристик проекту, графіка проекту, форм звіту, а також умов проекту.

Мегапроекти — це цільові програми, що містять безліч взаємозалежних проектів, об'єднаних загальною метою, виділеними ресурсами і відпущеним на їхнє виконання часом (наприклад, міжнародні, державні, національні і регіональні програми).

висока вартість (1 млрд $ і більш);

капіталомісткість (потреба у фінансових засобах);

трудомісткість — 2 млн. людино-годин на проектування, 15−20 млн. чіл.-годин на будівництво;

тривалість реалізації - 5−7 і більш років;

необхідність участі інших країн;

віддаленість районів реалізації, а отже додаткові витрати на інфраструктуру;

вплив на соціальне й економічне середовище регіону і навіть країни в цілому.

По терміну реалізації: короткострокові (швидкісні) проекти.

Звичайно реалізуються на підприємстві з виробництва новинок різного роду, досвідчених установках, відбудовних роботах. На таких об'єктах замовник звичайно йде на збільшення остаточної (фактичної) вартості проекту проти первісної, оскільки найбільше він зацікавлений у якнайшвидшому його завершенні.

Бездефектні проекти як домінуючий фактор використовують підвищену якість (Звичайно вартість проекту дуже висока. Наприклад, атомні електростанції.)

Мультіпроекти використовуються коли задум замовника проекту відноситься до декількох взаємозалежних проектів. Мультіпроекти включають зміна існуючих чи створення нових організацій і фірм.

Мультіпроектом вважається виконання безлічі замовлень (проектів) і послуг у рамках виробничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансовими, тимчасовими можливостями і вимогами замовників.

У якості альтернативних мультіпроектам виступають монопроекти, що мають чітко обкреслені ресурсні, тимчасові й інші рамки, реалізовані єдиною проектною командою і що представляють собою окремі інвестиційні, соціальні й ін. проекти.

Модульне будівництво — відносно новий спосіб рішення ряду задач керування проектами (у вітчизняній термінології метод називається комплектно-блоковий).

Суть даного проекту полягає в тому, що велика частина майбутнього об'єкта (іноді до 95% його вартості) виготовляється не на місці майбутньої експлуатації.

Після виготовлення великі модулі транспортуються і встановлюються на місці майбутньої експлуатації.

Метод ефективний для промислових об'єктів, що споруджуються у важкодоступних, віддалених районах з нерозвиненою виробничою і соціальною інфраструктурою.

Міжнародні проекти звичайно відрізняються значною складністю і вартістю. Їх відрізняє також важлива роль в економіці і політику тих країн, для яких вони розробляються. Проекти звичайно засновані на взаємодоповнюючих відносинах і можливостях партнерів.

2.ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОЕКТУ (проектний цикл) — проміжок часу між моментом появи проекту і моментом його ліквідації.

ЖЦП — вихідне поняття для дослідження проблем фінансування робіт із проекту і прийняття відповідних рішень.

Відповідно до сформованої практики, стану, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). Кожна виділена фаза може тривати на підфази, підетапи і т.д.

Для зручності розгляду роботи з реалізації проекту можна згрупувати:

основна діяльність по проекту;

забезпечення проекту.

Такий поділ робіт не збігається з розбівкою проектів на фази й етапи, оскільки й основна, і діяльність, що забезпечує, можуть сполучатися в часі.

До основної діяльності по проекту відносяться:

передінвестиційні дослідження планування проекту розробка проектно-кошторисної документації

проведення торгів і висновок контрактів будівельно-монтажні роботи виконання пуско-наладочних робіт здача проекту експлуатація проекту, випуск продукції

ремонт устаткування і розвиток проекту демонтаж устаткування (закриття проекту)

Види діяльності, що забезпечує, по проекту:

організаційна кадрова матеріально-технічна комерційна (маркетинг) фінансова

інформаційна правова Кожна фаза розробки проекту має свої мети і задачі. Розглянемо їхній зміст стосовно до класифікації, прийнятої в країнах із традиційно ринковою економікою. Принципова схема чергування фаз реалізації проекту показана на мал.1. Схема запропонована Всесвітнім банком і Організацією ООН по промисловому розвитку ЮНІДО .

ФАЗИ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ПРОЕКТУ:

Розробка концепції проекту (визначаються кінцеві цілі проекту і виконуються шляхи їхнього досягнення);

Оцінка життєздатності проекту (проводиться попереднє ТЕО;

Планування проекту (план робіт);

Розробка технічних вимог (Вибір експлуатаційних характеристик майбутніх об'єктів проекту);

Вибір і оформлення земельної ділянки (Оцінюється обсяг засобів, що будуть потрібні на реалізацію проекту. Оцінка проекту одержала назву факторної і відповідає самому початку робіт зі створення проектно-кошторисної документації (ступінь готовності не перевищує 1%). Неточність оцінки досягає 15−25%).

Ескізне проектування (Затверджується склад робіт з робочого проектування і починається проектно-конструкторська діяльність. Формується нова оцінка витрат. Неточність оцінки складає 10−15%).

Контрактна фаза (Кваліфікаційні вимоги, добір потенційних виконавців проекту — оформлення контракту з обраною проектною організацією. І як наслідок, залучення підрядних будівельних фірм, а також постачальників устаткування і матеріалів.

Фаза реалізації проекту: (включає 2 підфази)

детальне, робоче проектування і постачання;

будівництво.

Великі будівельні фірми часто беруться за виконання обох підфаз. Інші спеціалізуються тільки по одній з них. Піддається ризику найбільша сума грошей.

Будівельна фаза припускає:

закупівлю будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

наймання робітників;

оренди будівельного устаткування;

виконання будівельних, монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

здавання-прийняття готових об'єктів в експлуатацію.

Рис. 1. Передінвестиційна, інвестиційна й експлуатаційна фази проектного циклу Тривалість окремих етапів процесу виконання проекту може застосовуватися в широкому діапазоні (від піл року і до десяти років) у залежності від складності проекту й умов його реалізації.

СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ

Для того щоб проектом керувати, його варто розбити ієрархічні підсистеми і компоненти.

Структура проекту — схема орієнтованих на продукт компонентів, представлених устаткуванням, роботами, послугами й інформацією, отриманими в результаті реалізації проекту.

Властивості проекту:

Проект виникає, існує і розвивається у визначеному оточенні (зовнішнє середовище).

Склад проекту змінюється в процесі його реалізації і розвитку.

Проект, як і всяка система, може бути розділений на елементи.

Проект не є твердим стабільним утворенням.

Ряд елементів проекту може використовуватися як у його складі,

так і поза ним.

УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ

1. Головний учасник проекту — ЗАМОВНИК — майбутній власник і користувач результатів проекту. Замовник — фізична чи юридична особа, одна чи кілька організацій, чи інвестори уповноважені ними люди.

2. ІНВЕСТОР — сторона, що вкладає засоби в проект.

3. ПРОЕКТУВАЛЬНИК — спеціалізована проектна організація розробляюча проектно-кошторисну документацію. При цьому відповідальна за виконання всього комплексу цих робіт звичайно є одна організація, названая ГЕНЕРАЛЬНИМ ПРОЕКТУВАЛЬНИКОМ (Ген проектувальник).За рубежем посадові обов’язки проектувальника найчастіше представляють АРХІТЕКТОР чи ІНЖЕНЕР.

4. ПОСТАЧАЛЬНИК — організація що забезпечує матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівлі і постачання). За комплекс даних робіт відповідальність несе ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПОСТАЧАЛЬНИК.

5. ПІДРЯДЧИК (ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПІДРЯДЧИК, СУБПІДРЯДНИК) — юридична особа, що несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

6. КОНСУЛЬТАНТ— фірми і фахівці, приваблювані на контрактних умовах для надання консультаційних послуг іншим учасникам проекту з усіх питань його реалізації.

7. КЕРІВНИК ПРОЕКТУ- (Проект — менеджер чи Менеджер проекту) — юридична особа, якій замовник делегує повноваження по керівництву роботами по проекті: плануванню, координації робіт учасників проекту і контролю за ходом проекту .

8. КОМАНДА ПРОЕКТУ- специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей. Команда проекту працює під керівництвом Керівника проекту.

9. ЛІЦЕНЗІАР — юридична чи фізична особа — власники ліцензій і «ноу-хау», використовуваних у проекті. Звичайно на комерційних умовах надають право використання в проекті необхідних науково-технічних досягнень.

10. БАНК — один з основних інвесторів, що забезпечують фінансування проекту.

Обов’язками банку є безупинне забезпечення проекту коштами, а також кредитування генпідрядника для розрахунків із субпідрядниками, якщо в замовника немає необхідних засобів.

ЛІТЕРАТУРА

Баканов М.И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 2008. — 416 с.

Беленцов В.Н., Брадул С. В., Куденко Г. Е., Канарская Н. В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективности хозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.1. — Донецк: ДонГАУ, 2009. — 180 с.

Беленцов В.Н., Брадул С. В., Куденко Г. Е., Канарская Н. В. и др. Оценка и обоснование повышения эффективности хозяйственной деятельности промышленных предприятий: Учеб.-метод. пособие. — Ч.2. — Донецк: ДонГАУ, 2009. — 230 с.

Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника — Центр, 2007. — 544 с.

Кабанов А.И. и др. Инновационный процесс и эффективность новой техники в угольной промышленности. — Киев: Техныка, 2007. — 225 с.

Математика в экономике: Учебник. В 2-х ч. — Ч. 2 / А. С. Солодовников, В. А. Бабайцев, А. В. Браилов. — М.: Финансы и статистика, 2008. — 376 с.

Науменко К. Д. Анализ производственно-хозяйственной деятельности горных предприятий. Учебное пособие для вузов. — М.: Недра, 2008. — 255 с.

Национальные стандарты бухгалтерского учета // Все о бухгалтерском учете. — 2009. — № 37.

Петухов Р. М. Оценка эффективности промышленного производства: (Методы и показатели). — М.: Экономика, 2007. — 95 с.

Ребрин Ю. И. Основы экономики и управления производством: Конспект лекций. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. 145 с. (http://www.aup.ru/books/m47).

Смиричинський Валентин Васильович. Управління матеріальними ресурсами: Навч. посібник / Тернопільська академія народного господарства. — К., 2009. — 212с.

Управление эффективностью деятельности промышленного предприятия: Монография / Г. Е. Куденко, Н. В. Канарская, В. Н. Беленцов, С. И. Севостьянова. — Севастополь: «Вебер», 2003. — 239 с.