Россия і перспективи СОТ: проблеми вступу радянських та перспективи участия

МИНИСТЕРСТВО ОСВІТИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦИИ.

ДАЛЕКОСХІДНИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

ВЛАДИВОСТОКСЬКИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КРАЇН АТР.

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ОТНОШЕНИЙ.

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ОТНОШЕНИЙ.

КУРСОВОЙ РЕФЕРАТ.

На тему.

«Росія та СОТ: проблеми вступу радянських та перспективи участия».

Студента групи 1137 А Кандинского.

Олександра Александровича.

Науковий керівник: Середенко Оксано Володимирівно, асистент кафедры.

Подпись________________.

«Допущений до захисту. «Захищена з оцінкою_____________» Зав. кафедрой.

______________ (Підпис) ______________ (Підпис) Дата «___» _____________.

Дата «___» _____________.

Владивосток.

2004 г.

стор.

Введение

…3.

1. Основні цілі й структура ВТО…5.

2. Етапи та перебіг приєднання Росії до ВТО…16.

3. Вигоди витрати приєднання Росії до ВТО…23.

4. Підтримка Росії з приєднанню до ВТО…30 Заключение…32 Библиография…35.

Ми твердо вирішили рухатися у напрямі вступу до СОТ. і це рішення буде реалізовано", — заявив Володимир Путін на виїзний сесії Світового економічного форуму у Москві, що відбулася у жовтні 2001 р. Але, підтвердивши вкотре рішучість Росії приєднатися до СОТ, президент відразу зазначив, що це дії цьому напрямі будуть зіставлятися з його інтересами національної економіки. Зокрема, як підкреслив голова російської держави, «ми але погодимося ані за яких обставин на СОТ на нестандартних условиях».

Щодо нестандартних умов, які, за заявою Володимира Путіна, нам намагалися нав’язати представники СОТ, усе ясно — дискримінувати себе ми дозволимо: зрештою, навіть ті вигоди від приєднання до СОТ, що сьогодні здаються безперечними, не виправдовують чергового приниження Росії перед світом і краху потенційно конкурентоспроможних секторів господарства, не готових просто сьогодні однакові вплутатися в ринковий в бій із иностранцами.

Ключове питання переговорів про вступ у СОТ — де знаходиться межа поступок, перейшовши який ми зможемо компенсувати втрати від приєднання до СОТ вигодами. Причому відповісти на питання, не аналізуючи докладно ситуації у різних секторах російського господарства, у принципі невозможно.

Сьогодні досить точно назвати як галузі, що виграють вступу у СОТ (наприклад, чорна металургія та хімічна промисловість, проти яких раз у раз затіваються антидемпінгові розслідування), і галузі, якою це обіцяє чималі проблеми (автомобілебудування, банківський і страхової сектори й майже всі виробництва імпортозамінюючої продукції). Але навіть серед фахівців немає єдності в комплексної оцінці наслідків вступу Росії до ВОТ. Інакше кажучи, галузеві інтереси сьогодні очевидні, тоді як про національних говорити дуже сложно.

«Однією з негативних моментів вступу до СОТ і те, що наш наука абсолютно не дуже добре аналізує ці речі, для аналізу економічного явища потрібна школа, нагромадитися знання. В Україні з низки обставин такий школи не склалося, попри титанічні зусилля окремих осіб. Фахівців, здатних розуміти це у цілому, в комплексі, на жаль, немає, тому ми свої дії опираємося насамперед діалозі з представниками реальної економіки, а чи не на рекомендаціях і оцінках нашої науки».

Зазначимо, що неможливість комплексної оцінки наслідків приєднання Росії до СОТ обумовлена і із ще однією, набагато важливішої причиною — атмосферою таємниці, супроводжує переговори. Державні чиновники, що входять до склад комісії з переговорів про вступ Росії у СОТ, не збираються поширюватися навіть про те позиціях, якими досягнуто конкретні домовленості. Хоча очевидно, що російським бізнесменам життєво важливо знати, яких умов їм довелося б конкурувати з іншими фірмами на нашому ж ринку через два-три года.

ОСНОВНІ ЦІЛІ ТА СТРУКТУРА ВТО.

Світову організацію торгівлі (СОТ) було засновано 8 грудня 1994 р. і формального початку своєї діяльності з початку 1995 р. СОТ є правонаступницею Генеральної угоди за тарифами й торгівлю (ГАТТ), яка була з 1947 по 1995 г.

Світову організацію торгівлі є своєрідний багатосторонній контракт (пакет угод), нормами і правилами якого регулюється переважна більшість світової торгівлі товарами і услугами.

До основним багатостороннім угодам СОТ ставляться следующие:

I. Багатосторонні угоди з торгівлі товарами, серед яких основними являются:

. Генеральну угоду за тарифами й торгівлю (у редакції 1994 г.);

. Угоду з сільському хозяйству;

. Угоду з застосуванню санітарних і фітосанітарних мер;

. Угоду з текстильным виробам і одежде;

. Угоду з технічним бар'єрам в торговле;

. Угоду з інвестиційним заходам, що з торгівлею (ТРИМс);

. Угоду з застосуванню статті VI ГАТТ-94 (Антидемпінгова пошлина);

. Угоду з застосуванню статті VII ГАТТ-94 (Оцінка товарів у митних целях);

. Угоду з предотгрузочной инспекции;

. Угоду з правилам происхождения;

. Угоду з процедурам імпортного лицензирования;

. Угоду з субсидіях і компенсаційним мерам;

. Угоду з (надзвичайним) захисним мерам.

II. Генеральну угоду про торгівлю послугами (ГАТС).

III. Угоду з торгових аспектів прав інтелектуальної власності (ТРИПС).

IV. Угоду з правилами і процедурам, регулюючим дозвіл споров.

V. Механізм огляду торгової политики.

VI. Плюрилатеральные угоди (з обмеженою колом учасників, т. е. не обов’язкове всім членів СОТ): Угоду з торгівлі громадянської авіатехнікою та Угода по урядовим закупкам[1].

Структура Світової организации.

Вищим органом СОТ є Міністерська конференція, що об'єднує представників усіх учасників СОТ. Сесії збираються по вкрай мері щодва года.

Між сесіями в разі потреби скликаються Генеральний рада (ГС), що також із помітних представників країн-членів ВТО.

З іншого боку, Генеральний рада адмініструє діяльність із врегулюванню суперечок і Орган по огляду торгової політики. Під керівництвом ГС працюють Рада з питань торгівлі товарами, Рада з питань торгівлі послугами і Раду по торгових аспектів прав на інтелектуальну собственность.

Міністерська конференція створює Комітет із торгівлі та розвитку, Комітет із обмеженням з метою забезпеченні рівноваги платіжного балансу, Комітет із бюджету, фінансів й адміністрації, Комітет із торгівлі та навколишньому середовищі, і навіть комітет із регіональним торговим угодам. Членство у місцевих радах і комітетах відкрито всім учасників ВТО.

Міністерська конференція призначає Генерального директора СОТ. Гендиректор призначає співробітників Секретаріату СОТ і несподівано визначає їх обов’язки, і умови проходження служби відповідно до положеннями, прийнятими Міністерської конференцией[2].

У СОТ практикується прийняття рішень консенсусом. У його відсутності рішення приймається більшістю голосів, якщо іншого не передбачено. Тлумачення положень угод щодо товарам, послуг, інтелектуальної власності, визволення з прийнятих зобов’язань (вейвер) приймаються ¾ голосів. Поправки, не які заторкують правий і зобов’язань учасників, а також ухвалення нових членів вимагають 2/3 голосов.

На початок 2001 р. повноправними учасниками СОТ були 140 країн, ще більше тридцяти держав перебувають у різних стадіях процесу приєднання до СОТ. Серед цих претендентів — Росія, Китай, Тайвань, Саудівська Аравія і Україна, і навіть більшість країн СНД. Ще близько 60 відділу міжнародних організацій мають статус спостерігача при ВТО.

Слід зазначити, що приєднання досить тривала й складна процедура. Зокрема, серйозні проблеми для СОТ пов’язані з прийомом Китаю, переговори з яким тривають вже близько 15 років. Проте досі Китай не погоджується відкрити свій гігантський ринок у тієї ступеня, таким вимагають США, ЄС та інші ключові гравці ВТО.

6.2. Перспективні напрями діяльності ВТО.

Нині правил СОТ регулюється майже 95% вартісного обсягу світової торговли.

Однією з основних тенденцій у розвитку світової торгівлі є його лібералізація і глобализация.

Завершення переговорів рамках Уругвайського раунду ГАТТ (1986—1994 рр.) дозволило до початку третього тисячоліття зменшити середній рівень митного оподаткування товарів у світової торговле:

• для промислово розвинутих країн з 6,3% до 3,9%,.

• для із перехідною економікою з 8,6% до 6,0%,.

• для та розвитку держав із 15,3% до 12,3% (середній рівень російських ввізного мита 2000 р. становив приблизно 12%).

З іншого боку, планується значно лібералізувати торгівлю послугами, посилити заходів для захисту інтелектуальної собственности.

Глобалізація економічної активності насамперед виявляється у цьому, більшість товарів надходить світовий ринок або через зовнішню торгівлю, або виготовляється у країні з використанням іноземного компонента.

З погляду політики, глобалізація означає, що уряди маємо вчитися співробітничати у ширше коло областей, ніж у прошлом.

Принаймні вдосконалення усталеними міжнародними правилами скорочується полі для внутрішньої політики. Справжнім вираженням суверенітету в світі є здатність демократично обраних урядів чітко висловлювати інтереси виборців у вигляді переговорів та Міжнародних обязательств.

Процес глобалізації не проходить безболісно. Неминучі соціальні вади у в зв’язку зі економічної інтеграцією і торговельної лібералізацією, але загалом той процес приносить выгоды.

Підвищується ефективність виробництва з допомогою поглиблення спеціалізації, завдяки зростанню торгівлі посилюється економічна активність і призначає нові робочі місця створюють у більшою мірою, ніж скорочуються старые.

Початковий діяльність СОТ можна охарактеризувати як сполучення позитивних підсумків із зобов’язаннями, які ще належить виконати. Серед позитивних підсумків слід виділити следующие:

• реалізація угод Уругвайського раунду переговорів (внаслідок переговорів підписано понад 50 документів — угод, рішень, декларацій, протоколів і пр.);

• дозвіл торговельних суперечок (створено унікальний і ефективного механізму її вирішення і значної частини поданих у СОТ скарг була врегульована без звернення до вищий арбітражний орган цієї організації, т. е. у процесі консультацій зацікавлених сторон);

• створення апеляційного органа;

• розширення числа членів организаций;

• торгівля і довкілля (СОТ розробила широкомасштабну програму діяльність у цьому направлении)[3].

У той самий час помалу йдуть переговори таких секторах сфери послуг, як фінансові, телекомунікаційні, переміщення з-за кордону фізичних осіб, що надають послуги, морське судноплавство. Хоча спочатку встановлених термінів пройшли, але діалог триває і можуть призвести до взаємоприйнятній договоренности.

На міністерській конференції (що є вищим органом СОТ), минулої у грудні 1996 р. у Сінгапурі, було визначено перспективні мети Світової организации.

Як основний мети слід виділити лібералізацію торгівлі товарами і послугами через вдосконалення торгових правил.

Проблема насамперед у різному розумінні цього. Одна група країн не виявляє зацікавленості у збільшенні своїх зобов’язань з лібералізації, узятих під час Уругвайського раунду, тоді як інша, навпаки, пропонує прискорити й розширити зниження митних тарифів, пропрацювати можливість лібералізації торгівлі професійними видами послуг (маю на увазі послуги лікарів, юристів, артистів, вчених і т. буд.), більше гармонізувати технічні стандарти спростити правила визначення походження товаров.

До цього слід додати домовленість на уругвайському раунді у тому, щоб остаточно століття розпочати переговори щодо додаткових зобов’язання по так званої вбудованої повістці у сфері сільського господарства і постачальники послуг, інших Угод СОТ, продовжити розгляд проблем взаємозв'язку торгівлі, і довкілля, регулювання інвестицій і конкурентної політики, трудових стандартів, регіональних торгових угод тощо. д.

У сфері регулювання інвестицій головне завдання полягає з розробки багатосторонніх правил, подібно існуючим багатостороннім правилам в торговле.

На додачу до заходам окремими секторах потрібне всеосяжне підхід до інвестицій у межах СОТ, який би поширив на закордонні капіталовкладення її засадничі принципи — режим найбільшого сприяння і Львівський національний режим, і навіть включав би вимоги, пов’язані з охорони навколишнього среды.

Небезпека у тому, що у окремих країнах досі існують несумісні і навіть дискримінаційні національні режими в ставлення інших инвестиций.

Необхідно справді багатосторонній підхід до цієї проблемі, який би брав до уваги як роль інвестицій у міжнародної торгової системі, але й загальну зацікавленість індустріальних і що розвиваються у сприятливому інвестиційному климате.

Нині у світі понад 900 двосторонніх інвестиційних угод, й, звісно, було б бажано мати одне для всіх країн із однаковими правилами і дисципліною. Принаймні лібералізації торгівлі виникають проблеми регулювання конкурентної політики, бо незалежно від державних заходів, торгові бар'єри створюють самі компании.

У цьому необхідно або прийняти зважене рішення на багатосторонній базі, що б уряду відповідно скоригувати національну конкурентну політику або розробити основні правила міжнародної конкуренции.

Будуть потрібні значних зусиль, аби до свідомості народів країн світу, що вільна світова торгівля й багатостороння її регулювання відповідають їхнім особистим інтересам. Швидка глобальна інтернаціоналізація породжує обстановку нестабільності у багатьох країнах, провокуючи певні кола зберегти протекционизма.

Проте історія свідчить, що вільної торгівлі правила багатосторонній системи є ключем до економічного развитию.

Слід також сказати зміцнювати основну домовленість, що у справжнє час об'єднує всі країни. Індустріальні країни повинні зберігати відкритими на своїх ринках і більше їх лібералізувати в будущем.

Він дотримувався думки повинні продовжувати йти шляхом лібералізації торгової та інвестиційної політики, повинні стимулювати інтеграційні процессы.

Індустріальні і що розвиваються разом покликані сприяти поліпшення ситуації в найменш розвинених странах.

Як коштів вирішення цього завдання слід забезпечити повну свободу доступу на зовнішніх ринках товарів та послуг з найменш розвинених країн (закріпити безмитне режим і усунути всі залишаються кількісні обмеження імпорту), поліпшити режим для іноземних інвестицій у зазначених країнах, сприяти їх регіональному співробітництву й прийняти не більше гнучкі правила походження на відношенні товарів последних.

Важливо домогтися справжньої універсальності СОТ, навіщо необхідно прийняти Китай, Росію безкультурну й й інші країни, які перебувають поза цієї організації, у її систему.

Це говорить як про великому значенні, яке надається приєднання Росії до СОТ, а й зацікавленості у тому, щоб Росія стала учасником багатосторонній системи торгових правил. Наявність загального інтересу як в Росії, і у СОТ об'єктивно сприяє пошуку взаємоприйнятних компромісних рішень шляху до приєднання, але з слід перебільшувати роль даного чинника. Особливість приєднання великої країни перехідною економікою породжує серйозні питання, відповіді куди має дати баланс між надіями країн-кандидатів, «комерційно значимими» інтересами нинішніх членів СОТ і несподівано необхідністю зберегти єдність системи та її правил.

Кандидати й члени СОТ однаково відповідають через те, щоб перемовини про вступ завершувалися якнайшвидше, але так, щоб зміцнити систему в целом.

Останні 15 років стався «драматичний вибух» у сфері укладання угод про особливо в тісному співробітництві окремих, груп країн, і ці угоди почали істотним чинником міжнародних економічних відносин (число митних спілок і зон вільної торгівлі вже перевищує ста). Нині майже всі країни-члени СОТ є учасницями однієї чи кількох регіональних угод. Регіональна лібералізація як така не привид занепокоєння прибічників багатосторонній системи. Регіональні ініціативи можуть вносити суттєвий внесок у розвиток багатосторонніх правив і зобов’язань, і навіть давати сильний імпульс прискорення зростання національних господарств у більш широкого економічного пространства.

Але потрібно ясно сформулювати принципи, підкріплені твердими зобов’язаннями, які запобігли б перетворення регіональних схем в відцентрові сили руйнації багатосторонній системи. Ця проблема потрібно вирішувати у вигляді затвердження принципу «відкритого регионализма».

Учасники регіональних угод повинні дотримуватися наступних принципів: по-перше, кожна регіональна зона преференційної торгівлі має відповідати правовим вимогам багатосторонній системи; удругих, поступове усунення торговельних бар'єрів у торгівлі країн-членів регіонального об'єднання має застосовуватися приблизно на тому ж обсязі й ті ж терміни у відносинах із країнами, які є членами объединения.

Це означатиме, що регіональна лібералізація де-факто, як і деюрі, буде цілком сумісна з принципом режиму сприяння. Такий підхід вже здійснюють члени НАФТА, МЕРКОСУР і АТЭС.

Нині світове співтовариство сидить над альтернативою: або через 20−25 років торговий світ поділений на два чи три міжконтинентальні преференційні зони, кожна відносини із своїми правилами і з вільної торгівлею між учасниками, але з зовнішніми бар'єрами по відношення до іншим блокам, або відкривається шлях до поступового злиттю («конвергенції») регіоналізму і багатобічності основі спільних цілей і принципів. Механізм конвергенції регіональних еліт і багатосторонніх систем вимагає подальшої проработки.

З погляду тенденцій розвитку світової економіки більш кращим представляється один глобальний ринок з узгодженими правилами і дисципліною, застосовуваної всіх країн. У своє чергу, країни повинні його взяти він зобов’язання щодо виконання цих правил. Що ж до збереження пріоритету правив і системи дозволу суперечок у рамках СОТ, це перестав бути самоціллю, а засобом уникнути хаосу конкуренції, та протиріч юрисдикції, коли уряду вибирають ті правила, що їм більш подходят.

Нині від імені СОТ світ має діючу форум в області торгової політики, і навіть ефективніших способів для узгодження зобов’язань та втілення у життя торгових правил.

Зі створенням СОТ і несподівано укладанням всеосяжних угод про співробітництво з МБРР і МВФ, очікуваною найближчим часом, станеться тісніше об'єднання торгівлі, і фінансів у сфері глобального розвитку, стабільності і процвітання новому столетии.

У травні 1998 р. у Женеві пройшла конференція СОТ на міністерському рівні, присвячена п’ятдесятиріччю існування системи ГАТТ/СОТ, де основним лейтмотивом було посилення ролі міжнародної торгівлі у світовому економіки та продовження процесу либерализации.

Новим питанням, що обговорювалися на конференції, стала проблема торгівлі інформацією електронних носіях. За даними Секретаріату СОТ, до 2000 р. обсяг торгівлі через Інтернет різноманітних послугами (музичні фонограми, фільми, що близькі до таких аналогам, як компакт-диски, відеофільми, касетні запису і ін.) досяг 200 млрд. дол. Однак у на відміну від речовинних аналогів торгівля електронної інформацією не оподатковується митами і враховується зовнішньоторговельної статистикою, що створює певні проблемы.

У 1998 р. група учених із навіть Австралії провела дослідження впливу реформ із лібералізації світової торгівлі, здійснюваних у межах СОТ, на раціоналізацію глобальної торгівлі. Зокрема, середньорічна економія у світовому масштабі становить 96 млрд. дол., а період після 2000 р. ця економія перевищить 170 млрд. дол. [4].

У короткостроковій перспективі найбільші вигоди від лібералізацію світової торгівлі отримають промислово розвинених країн, оскільки ступінь лібералізації їх економіки та торгівлі значно вища. У довгостроковій перспективі суттєві вигоди, будуть мати і інших стран.

Третя Міністерська конференція відбулася 30 листопада — 3 грудня 1999 р. в Сіетлі (США) була присвячена обговоренню імплементації країнамичленами організації угод Уругвайського раунду, і навіть формату нового раунду МТП. Планувалося перевагу початку переговорів насамперед із «вбудованої порядку денному» (сільському господарстві, послуги), і навіть підготувати рекомендації з перспектив діяльності СОТ з урахуванням рішень попередніх конференцій, зокрема можливого включенню в майбутні переговори нових сфер — конкуренції, екології, трудових стандартів, інвестицій тощо. д.

Формально в Сіетлі зірвалася досягти поставленої мети, бо усталилася конкретна повістка раунду і визначено формат його проведення. Це пов’язано з наявністю серйозних протиріч по принциповим проблемам загалом і з новим сферам, зокрема, між промислово розвинені держави і що розвиваються. Також є чималі розбіжності між провідними гравцями СОТ, включаючи розбіжність стратегічних інтересів ЄС та з проведення нового раунда.

У результаті ухвалено рішення продовжити обговорення зазначених негараздів у Женеві під егідою Генради СОТ, який має уявити свої пропозиції щодо проведенню нового раунду. У межах відповідних комітетів навесні почалося обговорення лише проблематики «вбудованої повістки» — торгівля послугами і питання сільського господарства. У цей час іде розгляд пропозицій країн-членів з подальшої еволюції цих Угод, і навіть за форматом нового раунду. З урахуванням що зберігаються протиріч цю роботу то, можливо частково завершено 2001 г.

Четверту Міністерську конференцію заплановано провести в Катарі у листопаді 2001 р. Роботу з підготовки цього заходу ведеться Генсоветом ВТО.

ЕТАПИ І ХІД ПРИЄДНАННЯ РОСІЇ До ВТО.

У 1992 р. Російської Федерації набула статусу спостерігача в цій Генеральній угоді за тарифами й торгівлю (ГАТТ), який формально успадкувала від колишнього СССР.

Процес приєднання Росії до ГАТТ як повноправний член був розпочато 1992 р. відповідно до постановою Уряди Російської Федерації від 18 травня 1992 р. № 328 «Про розвиток відносин між Російської Федерації і Генеральним угодою за тарифами і торговле».

У червні 1993 р. Президент Російської Федерації Б.М. Єльцин вручив А. Дункелю, був тоді Генеральним директором ГАТТ, офіційне заяву Уряди Росії про намір приєднатися до ГАТТ в ролі повноправного участника.

Цей крок пояснюють з’явився відправною точкою початку процесу приєднання Росії до цієї впливової міжнародної торгової организации.

Передача в Секретаріат ГАТТ у лютому 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельному режимі Російської Федерації першою практичним кроком у процесі приєднання Росії до ГАТТ.

У зв’язку з освітою 1 січня 1995 р. Світової організації, що включає Генеральну угоду за тарифами й торгівлю в ролі своєї складової частини, у грудні 1994 р. колишній Заступник Голову Уряди Російської Федерації Про .Д. Давидов передав визнання Уряди Російської Федерації стосовно приєднання Росії до світової торгової організації (ВТО).

У 1995 р. у Державній думі було проведено слухання з питання приєднання Росії до СОТ, підсумки обговорення отримали схвалення законодавчого органа.

З метою координації діяльності з приєднання в 1993 р. була освічена Міжвідомча комісія (МВК) по ГАТТ. У зв’язку з зміною інституціонального статусу ГАТТ і виникненням СОТ, необхідністю вироблення консолідованої переговорної позиції цей орган був перетворений на 1997 р. в Комісію Уряди Російської Федерації по питанням СОТ, яку очолює Заступник Голову Уряди Росії О.Л. Кудрін. Керівником Російської урядової делегації переговорів про приєднання Росії до СОТ на початку 2001 р. був затверджений заступник міністра економічного розвитку та торгівлі М. Ю. Медведков.

До складу Урядової комісії з СОТ на час входять близько 50 федеральних міністерств, відомств і закупівельних організацій Російської Федерації. Координує діяльність Комісії Міністерство економічного розвитку та торговли.

Відповідно до встановленої процедурою приєднання, яка сформувалася до ГАТТ/СОТ за півстоліття існування, Росія почала складний і щодо довгий шлях на оформлення членством у цій впливової міжнародної организации.

Відповідно до встановленої процедурою перший, т. е. «інформаційний», етап процесу приєднання відбувається на робочої групи, що з країн-членів СОТ (з нашого групі їх близько 60, включаючи усіх провідних торгових партнерів), тому переговори носять багатосторонній характер. Відповідно до встановленої процедурою, Робоча група з Росії було створено Радою представників ГАТТ у червні 1993 г.

Головне завдання Робочої групи (РГ) є детальне розгляд економічної політики і зовнішньоторговельного режиму Росії щодо їх відповідності нормам і правил ВТО.

Результатом діяльності Робочої групи є підготування Доповіді РГ, який фактично становитиме основу проекту Протоколу стосовно приєднання Росії (як інших країн) до СОТ, у якому містяться майбутні правничий та зобов’язання страны-соискателя.

Усі засідання Робочої групи відбуваються у Женеві в штаб-квартирі організації (загальна правило) — Секретаріаті ВТО.

У 1995 р. відбулося перше засідання Робочої групи. До даної сесії російська сторона передала в Секретаріат СОТ (у межах процесу приєднання всі документи й матеріали видаються Росією на англійській) відповіді 400 питань країн-членів СОТ із Меморандуму про зовнішньоторговельному режимі, і навіть пакет законодавчих актів з цієї тематике.

У цьому засіданні представники багатьох країн, включаючи найбільші торгові держави світу, висловили підтримку процес приєднання Росії до СОТ. У результаті даної сесії почалося обговорення російського Меморандуму про приєднання до ВТО.

Друге засідання Робочої групи відбулося у грудні 1995 р. Він був переважно присвячено завершення першого читання російського Меморандуму по «традиційним» областям — торгівлі товарами. З іншого боку, розпочато обговорення знову представлених документів. До таких документам ставляться — доповнення до Меморандуму по «новим» сферам СОТ, торгівля послугами (ГАТС), питання прав інтелектуальної власності (ТРІПС), заходи інвестиційної політики (ТРИМс), і навіть відповіді майже 500 додаткових питань країн-членів ВТО[5].

Більше предметне обговорення «нових» сфер, і навіть додатково поставлених уголос запитань за деякими аспектам торгівлі товарами тривало третьому засіданні Робочої групи, що відбулася 20−31 травня 1996 г.

До цього засідання російська сторона представила відповіді на 600 питань, і навіть низку інших документів, включаючи опис системи ліцензування імпорту России.

На третьому засіданні російська делегація запропонувала змінити пріоритети — вийти з «інформаційної» стадії до наступного етапу процесу приєднання — двостороннім консультаціям із єдиною метою більш предметного зосередження на питаннях, що з конкретними умовами членства Росії у ВТО.

Підставою на таку порушення питання було те, що накопичений в Секретаріаті СОТ, державах-членах організації обсяг інформації про торгово-политическом режимі нашої країни й системі регулювання торгівлі, включаючи чинне законодавство, вже заклав основу до переходу до практичних кроків у зазначеному направлении.

Це, зрозуміло, не виключало продовження обговорення всіх залишених питань у ході двосторонніх консультацій із членами СОТ. Такий підхід у цілому підтриманий членами Робочої групи і його председателем.

Четверте засідання Робочої групи відбулося 15—16 жовтня 1996 р. Коло порушених проблем сконцентрувався до обговорення узкосекторальных питань: політика Росії у області підтримки сільського господарства (неофіційне обговорення), заходи нетарифного регулювання і система митної оцінки товарів. Також було розглянуті питання еволюції російського зовнішньоекономічного законодавства й інших проблем.

До даної сесії МЗЕЗ Росії і близько зацікавлені відомства підготували десять документів і інформаційно-аналітичних матеріалів: система внутрішньої підтримки аграрного сектора; режим нетарифного регулювання експорту й імпорту сільгосппродукції, і навіть імпорту промислові товари; опис системи митної оцінки товарів; розвиток російського законодавства у сфері зовнішньоекономічного регулювання; пакет нових законодавчих актів; відповіді 200 додаткових запитань і др.

Одночасно проводилися двосторонні консультації з членами СОТ з метою обговорення узкосекторальной проблематики, і навіть питань, що з ходом приєднання Росії до ВТО.

П’яте засідання Робочої групи відбулося 15—18 квітня 1997 р., у ньому було розглянуто питання діяльності державних торгових підприємств; проблематика ТРІПС; система державної аграрного сектора (детальніше й у неофіційному форматі); зміни у російському законодавстві і тому низку інших вопросов.

Це засідання багато в чому стало поворотним у плані подальшого розвитку переговорного процесу. Нею російська делегація з метою більш динамічного просування цього процесу підтвердила намір (слідуючи заяві, зробленому на Міністерської Конференції СОТ на Сінгапурі на грудні 1996 р.) підготувати у найближчі кілька місяців свої пропозиції щодо доступу російський ринок товарів та послуг і почав із них предметні двосторонні переговори з країнами СОТ із узгодженню конкретних параметрів майбутнього членства Росії у организации.

П’яте засідання минуло у новій сценарієм, коли офіційний його формат було набагато звужений, а основну роботу зосередили велася вході паралельних двосторонніх консультацій, проведені із 18-ї странами.

Шосте засідання Робочої групи відбулося у липні 1997 р. На засіданні основним питанням порядку денного були — технічні бар'єри торгувати (стандарти, сертифікація), санітарні і фітосанітарні заходи. У результаті засідання проводилися двосторонні консультації про готовність наших пропозицій з доступу ринку. Особлива увага приділялася проблемам державних закупок.

Сьоме засідання Робочої групи відбулося у грудні 1997 р. і це присвячене питанням доступу ринку послуг, зокрема банківських. Проводилися інтенсивні двосторонні консультации.

Восьме засідання Робочої групи відбулося у липні 1998 р. і це присвячено конкретних проблем сільського господарства, субсидированию виробництва, зокрема і виробництва сільськогосподарської продукції, технічним бар'єрам у торгівлі та др.

Дев’яте засідання Робочої групи з приєднання Росії до СОТ відбулося у Женеві 16 грудня 1998 р. До порядку денного сесії були включено такі основні питання: розвиток російського законодавства у сфері економіки та зовнішньоекономічного регулювання й захопити основні напрями законотворчої в цій сфері з його в відповідність до норм і правил СОТ; режим Російської Федерації в області тематики Угоди по ТРІПС; державну підтримку аграрного сектори й експортні субсидії на сільгосппродукцію; огляд ходу двосторонніх переговорів із доступу до ринків товаров.

Десяте засідання Робочої групи провели у жовтні 1999 р. в форматі багатосторонніх консультацій странч-ленов. Ключовим питанням даної сесії стало уявлення російська сторона початкових пропозицій з доступу на національний ринок послуг, які включають перелік зобов’язань про торгівлю послугами і список вилучень з РНБ (режим найбільшого сприяння). Отже, із боку Росії був представлений останній що цей документ спершу повномасштабних переговорів із доступу до ринків з вироблення конкретних умов приєднання России.

З іншого боку, російська делегація виклала нові пропозиції у сфері сільського господарства, обговорювали питання, пов’язані з недостатнім розвитком російського законодавства і регіональними промисловими субсидиями[6].

Одинадцяте засідання Робочої групи з приєднання Росії до СОТ відбулося 25—26 травня 2000 р. До порядку денного було включено питання розвитку російського законодавства у сфері економіки та зовнішньоторговельного регулювання; торгівлі послугами; промислових субсидій; митної оцінки; технічних бар'єрів і санітарних і фітосанітарних норм. Також під час зазначеної сесії відбулася спеціальна багатостороння (плюрилатеральная) зустріч за зобов’язаннями у сфері державної підтримки сільського господарства і експортним субсидиям.

Дванадцяте засідання Робочої групи відбулося 18—19 грудня 2000 р. Порядок денний засідання включала такі питання: огляд розвитку російського законодавства, торгові аспекти прав інтелектуальної власності, преференційні торгові угоди, і огляд стану двосторонніх переговорів. На час проведення засідання РГ було також приурочена серія двосторонніх переговорів із товарам, які у період із 12 по 20 грудня 2000 р. охопили 28 стран.

Отже, можна буде усвідомити, що інформаційний етап приєднання загалом завершено, хоча щодо мері необхідності він тривати у межах Робочої групи багатосторонньому рівні до моменту приєднання. Починаючи 1998 р. Акцент у процесі приєднання перенесений на двосторонні переговори Росії із зацікавленими країнамичленами СОТ із доступу до ринків, що на даний час перебувають у активної фазе.

ВИГОДИ І НЕДОЛІКИ ПРИЄДНАННЯ РОСІЇ До ВТО.

Коли заходить мова про недоліки приєднання Росії до СОТ, розмова зазвичай зводиться до небезпеки полегшення доступу іноземних компаній на вітчизняні ринки товарів та послуг «Транснаціональні корпорації мають багатющий досвід витіснення конкурентів з ринку — і вже цим, безумовно, скористаються. — каже директор зведеного департаменту зону вільної торгівлі виконкому СНД Володимир Покровський. — Тут ми можемо втратити дуже багато. Наприклад, якщо повністю відкрити ринок послуг мобільного зв’язку, то кілька днів ніяких національних компаній у цій сфері нічого очікувати. Це ж стосується банківських послуг CSFB багатьох товарів, особливо продовольства, оскільки країн ЄС витрачають колосальні гроші для підтримки низькі ціни на продовольчі товари». У Всеросійському союзі страховиків кажуть, що з вступом Росії до ВОТ число російських страховиків скоротиться в півтора-два рази. У цьому у регіональних страховиків виникатимуть серйозні труднощі, що призведе до серії масштабних слиянии.

Різко проти відкриття російського ринку продукції закордонного машинобудування представники Новолипецького металургійного комбінату (НЛМК). «І сьогодні Новолипецький комбінат поставляє тридцять відсотків своєї своєї продукції внутрішній ринок, то разі вступу Росії до ВОТ вона відразу цей ринок ще втратить, — розповідає голова ради директорів НЛМК Володимир Лисин. — Наприклад, сільгоспмашинобудування, не витримавши конкуренції, перестане замовляти сталь. Різко втратять обсяги виробництва автомобилестроители».

Ще один галузь, якої приєднання до СОТ обіцяє колосальні проблеми, — громадянське авіабудування. «Зараз мито із ввезення літаків становить двадцять п’ять відсотків, — каже гендиректор компанії „Ильюшин-Финанс енд Ко“ Олександр Рубцов. — Якщо ми увійдемо у СОТ, то мито буде лише п’ять відсотків, більше, вони хочуть скасувати ПДВ. Це створить дуже зручні умови для приходу іноземців. Це завдасть величезних збитків нашим виробникам, оскільки ми зможемо витримати такий конкуренції. Тому вважаю, що російська громадянська авіація мають увійти у СОТ не раніше як за років. І як укладати СОТ, необхідно, щоб пройшов процес інтеграції нашої авіагалузі і його становлення, потім, за нашими підрахунками, піде порядку дванадцяти років». Зазначимо, що скорочення виробництва, у в таких галузях, як автомобілебудування чи авіабудування, неминуче зашкодить всім постачальникам комплектуючих тих виробництв, але це тисячі підприємств, зокрема такі благополучні сьогодні галузі, як чорна металургія і виробництво алюмінію. Поки обнадіює тільки те, що, по-перше, саме у цих напрямах — громадянська авіація, автомобілебудування, фінансовий сектор — переговори ще завершено. І російська сторона займає досить жорстку позицію. Не виключено, що якогось перехідного періоду домогтися таки вдасться. По-друге, є в нас стійке підозра, що поки загроза приходу іноземних конкурентів російський ринок стане об'єктивною реальністю, ніякого прогресу в вітчизняному автоі авіабудуванні сподівати ні має сенсу. Міркуйте самі — років наша автомобілебудування захищене гігантськими імпортними митами від іноземних конкурентів? З десяток. Допомогло це до того ж ВАЗу вивести свої моделі поставляють на світовий рівень? Про це навіть смішно говорить.

По-третє, обговорюючи перспективи тих чи інших галузей у світлі можливого приходу західних конкурентів, треба причини низькою конкурентоспроможності вітчизняної продукції. «Причина — в тому, що поки Росії набагато вища капітал, — вважає Олександр Рубцов. — В Україні ставка рефінансування LIB — двадцять п’ять відсотків, а США — усього дві з половиною відсотка. Тобто наш капітал значною мірою дорожче, і нашою громадянською авиа-рвм дів не можна укладати СОТ. поки вартість капіталу в б нас і там не зрівняється. А ще знов-таки піде порядку дванадцяти років. Приєднання до СОТ доти вб'є вітчизняну громадянську авіацію, вона витримає конкуренції з Airbus і Boeing». Справді, кредитні ресурси ми значно дорожче, ніж Заході. Однак вступ Росії до ВОТ саме істотно полегшити цю проблему — приведення російського законодавства надають у відповідність до міжнародних норм, велика прозорість економіки знизять ризики кредиторів, а прихід західних банків та посилення конкуренції над ринком фінансових послуг полегшать доступом до дешевшим кредитних ресурсів. Ось вас і зниження кредитних ставок, і підвищення інвестицій у промисловість. Плавне, щоб продукція відповідала вимогам ринку. Нарешті, навіть після вступу до СОТ на розпорядженні російського уряду залишиться досить великий набір ефективних інструментів зашиті своїх ринків. У першу чергу це, зрозуміло, валютний курс. За нинішнього рівні залежності нашої економіки відстають від світових ціни енергоносії, за нашого гігантському зовнішній борг можна знайти благопристойний привид більшої або меншої девальвації рубля, не викликаючи санкції з боку ВТО.

Є й тонкі механізми. Зокрема національні стандарти продукції. Наприклад, останнім часом придбала широку популярність історія у тому, як США заблокували імпорт швейцарського сиру, встановивши стандарт на розмір дірок в сирі. У принципі так хто б заважає і нам встановити самі автомобілі чи авіатехніку такі стандарти, що у більшою мірою відповідатимуть російські вироби, ніж західні. Біда лише тому, що імпорт найчастіше переважає вітчизняну продукцію за всіма параметрами, окрім хіба що єни. Але, зрештою, вічний парник для вітчизняних виробників влаштовувати хто б збирається. Та й споживачів гріх було б забувати. Саме вони від конкуренції з іноземцями тільки виграють. Важко ні з головою ВАТ «Об'єднані машинобудівні заводи» Кахою Бендукідзе, який, виступаючи за якнайшвидше вступ Росії до ВОТ, зазначає, що «ми першу чергу громадяни, які хочуть отримувати краще обслуговування, страхування, їздити у кращих автомобілях, є якісну пишу і за цьому платити додаткові налоги».

Майже найголовнішим аргументом за приєднання Росії до СОТ від початку переговорів і по сьогодні є затвердження, що у результат наші компанії дістануть змогу захищатися у міжнародних судових органах від неправомірних санкцій стосовно свого експорту. «Зараз ми не члени СОТ, нас потребу не допускають до жодних переговорам, ми маємо права голоси під час вирішення важливих питань, — скаржиться генерального директора „Северстали“, Олексій Мордашов, очолює робочу групу РСПП про приєднання до СОТ. — Постійно проводять нечесну практику боротьби до наших товарами на ринках. Не можемо апелювати до антидемпінговому кодексу, антидемпінговому трибуналу, нас постійно обмежують чи порушують наші права. Вступ у СОТ може бути інструментом, що дозволить нам захистити російські товари при просуванні їх у зовнішній рынок».

Через війну вступу до СОТ нібито повинні багаторазово зрости обсяги російського експорту, вирости валютний виторг, вітчизняні виробники збільшать своє присутність закордонних ринках. Як це сумно, але для оптимізму підстав небагато. Судіть сами.

За оцінками Мінекономрозвитку, від різноманітних обмежень нашого експорту вітчизняні компанії сьогодні втрачають 2−3 млрд. доларів. Андрій Кушніренко каже, що з грамотному відстоюванні своїх інтересів у рамках СОТ зможемо домогтися скасування чи пом’якшення приблизно половини які сьогодні обмежень. Разом наш потенційний виграш — 1−1.5 млрд. доларів (мінус витрати, пов’язані з веденням судових суперечок, котрим, зокрема, потрібні висококваліфіковані юристи, послуги яких влетять у копієчку). Чимало, звісно, а й зовсім на «кількаразове зростання російського експорту» (сьогодні він. нагадаємо, перевищує 100 млрд. доларів на год).

«Росія в прилученні до СОТ менше, ніж, приміром Китай, який експортує лише іграшок у сумі у півтора рази велику, аніж Росія одержує вигоду від експорту нафти, — зазначає директор Всеросійського науково-дослідного кон’юнктурного інституту (ВНИКИ) Валерії Орешкин. — Наш основний експорт — енергоносії — буде здійснюватися у незмінному режимі, оскільки ніяких обмежень на торгівлю енергоресурсами у світі немає». Отож основа російського експортного потенціалу — нафтогазовий сектор — не отримає жодних додаткових вигод від приєднання країни — до ВТО.

Другий головний плюс приєднання Росії до СОТ, про якого говорять майже всі його, — це можливість у виробленні усталеними міжнародними правилами торгівлі з урахуванням російських національних интересов.

«Марно забувати, що діти наші зовнішньоторговельні партнери отримують вигоди від приєднання Росії до СОТ негайно, тоді як Україна може дістати їх у перспективі, — зазначає Валерій Орешкин. — У цьому втрати може стати неминучими, а вигоди — можливими, їхнього реалізації знадобляться суттєві додаткових зусиль». Інакше кажучи, брати участь у переговорах ми, безсумнівно, будемо, тоді як чи вдасться в результаті чогось домогтися — це ще інший вопрос.

Необхідність приведення російського законодавства надають у відповідність до нормами СОТ переважна більшість фахівців оцінює як однозначно є фактом позитивним. «Вступивши СОТ, Росія вийде єдине міжнародне правове простір, що базується на кілька десятків угод, які, своєю чергою, утворюють правову основу міжнародної торгівлі, є званим кодексом правил руху на світовому ринку, — каже професор Всеросійської академії зовнішньої торгівлі Іполит Дюмулен. — І полишати цих правил просто глупо».

Зміна вітчизняного зовнішньоторговельного законодавства надають у відповідності з міжнародними нормами — давно назріла проблема. Причому тут треба бути готовими до кардинального зміни звичних правил взаємовідносин бізнесу і держави, зокрема до різкій переоцінці так званого адміністративного ресурсу, завдяки якому вона окремі компанії продавливали собі пільги. Наприклад, за словами Олександра Рубцова, очолювана ним компанія «Ильюшин-Финанс енд Ко» має податкову пільгу в Воронезької області — кілька років звільнено з ПДВ, тому що в неї регіоні є свій завод. Після приєднання Росії до СОТ російський ринок рушать Boeing і Airbus. Припустимо, що «Ільюшин» викриє в демпінгу і полає на конкурентів скаргу до суду СОТ. Що буде зацікавлений у результаті? Суд скаже: «А ви самі отримуєте підтримку від регіональної влади, отже не скаржтеся». Якщо ж наприклад, який-небудь губернатор надасть податкові пільги розташованому за регіоні металургійному комбінат); усі російські експортери металу будуть звинувачені в демпінгу і піддадуться санкциям.

Ще один малоочевидное наслідок приєднання до СОТ: щоб захищати свої інтереси, вітчизняні виробники импортзамешаюшей продукції мають забезпечити максимальну прозорість фінансової звітності в відповідності з міжнародними стандартами. Приходять, припустимо, на наш ринок західні компанії та починають безпардонно демпінгувати. Наші, зрозуміло, вводять антидемпінгові санкції, інші ж, своєю чергою, подають скаргу до суду ВТО.

Але от щоб довести виправданість антидемпінгових санкцій у суді СОТ. наші компанії мають надати повну фінансову звітність про своєї діяльності. А багато російських підприємства до цього року готові, оскільки «чорний» нал досі посідає досить міцне місце у сфері виробництва та реалізації товарів широкого споживання — продуктів харчування, меблів etc. А «чорний» нал і зашита своїх інтересів у міжнародних судах — дві веши неспільні. І таких сюрпризів приєднання до СОТ обіцяє нашим бізнесменам немало.

Сьогодні не обговорюється питання, чи потрібно Росії розпочинати СОТ. Ми вступаємо. Короткострокові плюси та «мінуси такого кроку залежить від умов, на що їх приєднаємося до світової торгової організації. Поки шанс виторгувати прийнятні для вітчизняного бізнесу умови остается.

Але приєднання до СОТ — це крок, розрахований перспективу в десятки років. І реальний баланс втрат перезимувало і придбань залежатиме виключно від економічної політики російського уряду. У частковості, якщо багаторічні розмови про переорієнтацію російського експорту на енергоносії і сировини продукції високих переділів і залишаться порожніми деклараціями, наші втрати не окупляться никогда.

Вигоди приєднання Росії до СОТ:. Росія отримує вихід міжнародне правове простір. У цьому з’являється можливість захисту від дискримінації нашого експорту іншими.. Росія може мати простий вихід налаштувалася на нові ринки послуг.. Росія зможе проводити формування правил міжнародної торгівлі.. Адаптація нашого законодавства до міжнародних норм — позитивний чинник для вітчизняного бізнесу.. Послабиться галузеве і регіональне лобіювання нових законов.

Недоліки вступу до СОТ:. Захист багатьох виробництв від іноземної конкуренції буде істотно утруднена.. Знизяться надходження до бюджету від імпортні мита.. Лібералізація тарифів зробить привабливішим ввезення товарів з-за кордону, привабливість інвестицій у виробництво знизиться.. Вступ у СОТ не гарантує від використання проти наших товарів антидемпінгових мер.

ПІДТРИМКА РОСІЇ ПО ПРИЄДНАННЯ До ВТО.

Японія. Після неформальній зустрічі колишнього прем'єр-міністра Японії Рютаро Хасімото і президента Росії Б.М. Єльцина було досягнуто домовленості про підтримки з боку Японії вступу Росії до ВОТ. Японія перша з промислово розвинених країн у початку 1998 р. Провела офіційні переговори на зазначену тематику з Россией.

США. Адміністрація США загалом сприятливо належить до вступу Росії у СОТ. Однак у 70-ті рр. конгрес США прийняв так звану поправку Джексона—Вэника до Закону «Про торгівлю». Відповідно до неї США заслуговують не надавати інших країнах режим найбільшого сприяння (РНБ), якщо там порушують прав людини, перешкоджаючи вільному виїзду громадян із страны.

Поправка поширили на СРСР і зберігає свою дію для Росії. У 1994 р. Статус Росії у рамках застосування поправки Джексона—Вэника був изменен.

Щороку президент США після консультація з конгресом ухвалює рішення про наданні Росії РНБ.

Через рік процедура повторюється знову. Зовсім скасувати поправку може лише конгрес США, яке поки має наміру цього. Іншими словами, США є підстави, посилаючись на можливість згадану поправку, оголосити і ненаданні Росії РНБ у його объеме.

До речі, такий прецедент вже було. США відмовилися поширити РНБ на недавно вступившую у СОТ Монголію. Єдине сподівання — отримання запевняння від американської сторони про підтримку Росії переговорів по ВТО.

Країни ЄС. На рівні вищого політичного керівництва ЄС приєднання Росії до СОТ підтримується. Зокрема, це були підтверджено на саміті Росія — ЄС на початку березня 1997 р. У самій Москві. Разом про те, позиція делегації ЄС під час переговорах залишається жесткой.

Перед ЄС стоїть завдання необхідність трансформації політичної підтримки у більш конструктивну позицію делегації ЄС. Насамперед по зазначеним вище питанням, і навіть на інших проблемам приєднання Росії до ВТО.

Євросоюз зняв майже всі заперечення вступу до ЄС Росії у Світову організацію торгівлі. Як повідомляє, боку домовилися з найгострішою, газової проблемі. За наявною інформацією, європейські переговорники відмовилися від усіх пунктів з так званого газового ультиматуму Паскаля Лами.

Від Росії вимагалося підвищити внутрішні ціни, і скасувати експортні мита на природний газ, і навіть ліквідувати монополію «Газпрому». Президент Путін дав особисті гарантії, що «Газпром» буде реформовано. Певне, президентські гарантії Євросоюз задовольнили. Інші заперечення на вступ Росії до ВОТ Євросоюз може зняти вже сегодня.

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

.

Членство Росії до ВОТ перестав бути самоціллю не може бути досягнуто за будь-яку ціну. Він повинен відповідати завданням економічного розвитку, сприяти успішному просуванню реформування і глибшу інтеграцію Росії у в світову економіку і торговлю.

Виходячи з цього, участь Росії до ВОТ можливе лише за тому, что:

• умови членства забезпечать сприятливіші, ніж у справжнє час, умови для доступу російських товарів та послуг на зовнішні рынки;

• дозволять усунути їх дискримінацію цих ринках, приведуть до безумовному наділенню Росії мають повні права, які мають інші члени ВТО.

Росія має мати рівні із країнами СОТ спроби з захисту своїх торгово-економічних інтересів у межах багатостороннього механізму дозволу торгових споров.

Постає питання завершенні вироблення консолідованої переговорної позиції нашої країни з всієї проблематики Світової організації торгівлі. Йдеться як і справу розумному обліку запитів наших партнерів у переговорам-, і про врегулювання наявних негараздів у доступі російських товарів хороших і послуг до ринків членів ВТО.

З початком нового раунду («раунд тисячоліття») багатосторонніх торгових переговорів рамках СОТ процес приєднання Росії відбуватися паралельно з тими переговорами.

У фундаменті економічної програмі Уряди Російської Федерації, затвердженої у липні 2000 р., зафіксована мета інтенсифікації переговорів стосовно приєднання Росії до СОТ. У той самий момент це значить, що Росія готова приєднатися до СОТ будь-яких условиях.

Умови приєднання за всіма параметрами (тарифи, доступ ринку послуг, зобов’язання у сфері сільського господарства та інших.) будуть містити реальний стан у російській економіці, забезпечувати необхідну захист національних виробників за збереження адекватної конкурентної среды.

Нині російська делегація робить прагнення активізації двосторонніх переговорів із провідними торговими партнерами і інших членів Робочої групи з приєднання Росії до СОТ і несподівано прискоренню загальних темпів переговорного процесу забезпечивши дотримання національних економічних інтересів і балансу взаємних вимог, і уступок.

У довгостроковій перспективі приєднання Росії до СОТ повинна позитивний вплив перебіг економічних реформ, буде сприяти структурну перебудову економіки, яка орієнтована більш активне включення до міжнародний поділ труда.

Росія має намір зберегти діючий торговий режим — без будь-яких обмежень із СНД і партнерами по митному союзу. От і потрапить у російський перелік вилучень із принципів генерального домовленості про тарифах й торгівлю. Підставою при цьому є угоди між Росією і державами СНД «Про вільної торгівлі» і «Про митному союзе».

З погляду приєднання до СОТ основним питанням є необхідність відповідності умов формування зон вільної торгівлі, і митного союзу країн СНД положенням СОТ. Є у вигляді безмитна торгівля всередині зон вільної торгівлі, і єдиний тариф для країнучасниць Митного союза.

Так було в частковості, нормами СОТ передбачається, що й країна-член СОТ утворює митний союз, то розпочинати СОТ повинен такий союз чи одна із багатьох країн від імені. У зв’язку з угодами про утворення Митного союзу п’яти країн СНД, ЄС, як та інші партнери, починають дедалі більше наполегливо ставити що така вопросы.

Проблема у цьому, що й учасники митного союзу СНД вступлять у СОТ істотно різняться умовах, це може істотно ускладнити процес створення Митного союза.

Питання відповідності положенням СОТ із зонам вільної торгівлі, і митним спілкам слід розглядати після вступу до СОТ, а чи не на стадії переговорів стосовно приєднання. ЄС неодноразово виступав у підтримку такий підхід під час переговорів про приєднання до СОТ інших країнах, в частковості держав Балтии.

З іншого боку, формування митного союзу перебуває у початковою стадії і остаточне оформлення зажадає часу. Вступати у СОТ все п’ять країн (Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизія та Таджикистан) мають намір самостійно, консультуючись між собою. Законодавство кожної із багатьох країн передбачає їхній повний суверенітет у питаннях зовнішньоекономічної деятельности.

У межах зони вільної торгівлі СНД безмитне режим діє. Існують певні розбіжності в стягування ПДВ у СНД щодо порівнянню з третіми країнами, але це запитання повинна розглядатися отдельно.

У торгівлі послугами для вилучень з РНБ наявність угод про свободу торгівлі необов’язково. Країні-кандидату не так важко аргументовано заявити про бажання надати кращі, ніж всім іншим, умови доступу ринку постачальникам послуг із тій чи іншій страны.

Пільговий режим роботи з російському ринку послуг, швидше за все, отримають постачальники банківських і страхових послуг із країн ЄС. Це закріплено ув’язненим 3 роки тому угодою «Про стратегічне співробітництво і партнерство» між Росією та Європейським союзом.

Розповсюджувати його за когось російська сторона вважає економічно недоцільним. СОТ цілком задовольниться таким поясненням, якщо буде підтверджено расчетами.

БІБЛІОГРАФІЯ: 1. The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations.

(The Legal Texts). — Geneva, 1995 2. Trading into the Future, 2nd revised edition, WTO. — Geneva, 2000. 3. Бюлетень іноземній фірмі й комерційної інформації (БИКИ). — 1998. — № 66 4. Бюлетень іноземній фірмі й комерційної інформації (БИКИ). — 2000. — №.

10. 5. Зовнішня торгівля. — 1998. — № 3−4 6. Пахомов АЛ. Домовленості Уругвайського раунду і еволюція СОТ // 7. Питання економіки. — 2000. — № 8. 8. Зовнішня торгівля. — 2000. — № 2. 9. Експерт. — 2001. — № 41. 10. internet 11. internet 12. internet.

———————————- [1] The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations (The Legal Texts). — Geneva, 1995. [2] Trading into the Future, 2nd revised edition, WTO. — Geneva, 2000. — P. 60. [3]Бюллетень іноземній фірмі й комерційної інформації (БИКИ). — 1998. — № 66.

[4]Бюллетень іноземній фірмі й комерційної інформації (БИКИ). — 1998. — З. 22.

[5] Зовнішня торгівля. — 1998. — № 3−4.

[6] Бюлетень іноземної комерційної інформації (БИКИ). — 2000. — № 10. — З. 2—3.