Система цін в Україні. 
Джерела інформації про ціни

Система цін в Україні. Джерела інформації про ціни.

Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен учасник сам вирішує вирішує, який внесок він хоче доповнити економіку — із врахуванням того, що він може реалізувати (продати) свій внесок за ціну, котра влаштовуватиме його як покупця й, відповідно. З свого боці придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що не потребує доведень. У дійсності ж система цін є результатом тривалого розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій й раз в раз продовжує вдосконалюватись.

Ціна за способом формування.

Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.

За характером обороту:

— Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям.

— Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція виробниками (колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та населенням) державним та комерційним організаціям для послідуючої переробки.

— Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій сітці населенню.

На будівельну продукцію існує декілька різновидністей цін.

— кошторисна вартість — граничний розмір витрат на будівництво шкірного конкретного обєкта.

— прейскурантна ціна — середня кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівельного обєкту.

— Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та підрядчиком.

— Ціни та тарифи на послуги населенню.

— Знижки в галузі обігу (оптовозбутові, торгівельні).

— Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — плату переміщення вантажу та пасажирів. Яка береться транспортними організаціями із відправників вантажу чи пасажирів.

За рівнем вільності від впливу держави при їхні встановленні:

— Вільні, що складаються на ринку под впливом попиту та пропозиції. Держава може домагатися зміни цих цін лише за допомогою впливу на коньюктуру ринку.

— Регульовані, котрі складаються також под впливом попиту та пропозиції, але й підлягають певному впливу із боці держави чи через безпоседнє обмеження їхні зростанню чи зниження, регламентацію рентабельності.

— Фіксовані, котрі встановлюються державними органами на попередньо визначене коло товарів.

За способом фіксації:

— Контрактні, котрі встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.

— Трансфертні, котрі застосовуються при реалізації продукції між філіями чи в межах однієї асоціації.

— Біржові, котрі використовуються при продаж товарів безпосередньо через біржі.

— Торгів, котрі обслуговують особливу форму торгівлі, коли декілька підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовнику свої проекти на виконання певних робіт, із які замовник на конкурсній основі обирає найбільш ефективний.

За ступенем обгрунтованості:

— Базисні, котрі застосовуються в якості початкової ціни на подібну продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни товарів із певними якісними характеристиками.

— Довідкові, котрі друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах, довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами.

— Прейскурантні, котрі є виглядом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються в прейскурантах фірм — виробників чи продавців.

— Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та надбавок щодо базової ціни.

— Споживача, котра визначає витрати споживача, котрі напряму повязані із придбанням товару та витратами, повязаними із його експлуатацією.

По терміну дії ціни:

— Постійні, котрі не змінюють протягом терміну поставки продукції за даним контрактом чи договором.

— Текучі, за якими здійснюється постачання продукції в даний період години. Вони можуть змінюватися протягом виконання одного контракту й повністю залежать від коньюктури ринку.

— Плинні, котрі встановлюються в торгових угодах на продукцію, Яка зазвичай потребує тривалого терміну на виробництво. Вони враховують усі зміни у витратах виробництва, котрі відбуваються в період виготовлення виробів.

— Сезонні, котрі діють протягом визначеного періоду часу4.

— Ступінчасті, котрі передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо визначеною шкалою.

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок із встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми — виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки — це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли смердоті почмнають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та зкорочення великих запасів.

Всім підприємцям, хто вболіває за розширення масштабів своєї справ, слід привернути особливої уваги системі знижок. Для цого є цілий ряд причин.

Знижка сама собою створює у покупця переконання й впевненість про ті, що фірма — продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, подчеркивает значення покупця-споживача у власних переконаннях.

У покупця складається враження, що фірма — продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вон може собі Дозволити певне зниження цін. Спрвжню ж користь із всіх цих заходів отримує перш на фірма — продавець через ті, що вон прискорює товарорух та збільшує обєм продажу.

Таким чином розрізняють слідуючі види знижок:

— За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника із точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин терміни оплати рахунків за відгружену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. У залежності від суми догоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.

— Кількісна — зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продажів й транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується й собівартість продукції в міру збільшення обєму партії, що виробляється.

— Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, повязані із просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.

— Спеціальна (персоніфікована) надається так званим «обранцям «. Це певна катерорія покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці. На мою думку, це також досить вдалий прийом, адже таким чином розвивають зацікавленість у пробних та елітних видах товарів.

— Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару чи в період сезонного розпродажу. Слід нагадати також, що величина таких знижок досягати 50- 80%.

— Бонусна надається постійним покупцям, якщо смердоті за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7 — 8% вартості обороту. Так, наприклад, представництво швейцарської фірми «Тісол «в Україні, яку має досить широку сітку спеціалізованих й відомих магазинів проводити акцію із надання бонусної знижки при пред’явленні товарних чеків своїх магазинів на суму понад 100 грн., за якими купівлі здійснювалися в десятиденний термін. Однак, слід відмітити, що даний вид знижок може Дозволити собі лише продавець елітних товарів.

— Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньофірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, але в товари, що поставляються за спеціальним міжуправлінською домовленістю.

— Непомітна — форма додаткових безкоштовних послуг продаця покапцю. Наприклад, надання льготних кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів.