Аналіз організаційної культури підприємства

Аналіз організаційної культури підприємства

1. Вплив рівня розвитку організаційної культури на систему діагностування

Рівень розвитку організаційної культури має значний вплив на систему діагностування.

Організаційна культура багатьох вітчизняних промислових підприємств була сформована за радянських часів, коли вони належали державі і працювали в умовах централізованої економіки.

Це призвело до того, що пересічні робітники і службовці основних виробничих підрозділів до теперішнього часу не орієнтовані на досягнення цілей перебудованої компанії. Цінності, життєві орієнтири та уявлення про завдання підприємства у більшості співробітників лишилися без змін, тому їхня поведінка не завжди відповідає інтересам компанії.

З іншого боку, менеджери нового покоління, що прийшли в компанію вже після початку ринкових перетворень, приватизації тощо, привносять у культуру нові цінності і принципи ведення бізнесу. Причому не всі висловлювані ними нові ініціативи і підходи до роботи знаходять розуміння та підтримку серед співробітників компанії.

Крім того, багато подібних підприємств входить сьогодні до складу великих холдингів, і, як правило, у керівників головної компанії існує своє бачення бажаної корпоративної культури в підпорядкованих організаціях, яка повинна пов’язувати між собою всі компанії, що входять до групи. Це є ще одним фактором, що впливає на корпоративну культуру таких підприємств у теперішніх умовах. У результаті культура сучасних вітчизняних промислових підприємств не тільки не сприяє реалізації цілей компанії та досягненню максимально можливих фінансових результатів, але й ще перебуває під впливом суперечливих факторів.

Слід відзначити, що керівники багатьох підприємств уже ставлять перед собою завдання подолати створену ситуацію, сформувавши сильну керовану корпоративну культуру, що відповідає стратегічним цілям та завданням підприємства, включаючи нові цінності і всі кращі традиції, а за необхідності інтегровану в культуру групи підприємств.

Сучасні керівники розглядають організаційну культуру як стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати всі підрозділи та окремих осіб на загальні цілі, мобілізувати ініціативу співробітників та полегшувати продуктивне спілкування між ними; вони намагаються створити власну економічну культуру та тим самим досягти високого рівня культурності. Слід нагадати, що культурне підприємство — це гармонійне підприємство (елементи культури за рівнем розвитку, спрямованості, ідеями, завданнями, способами досягнення цілей відповідають один одному); підприємство, на якому співробітника сприймають як головну цінність та яке, як наслідок, організовує міжособисту та міжгрупову взаємодію на психологічному рівні; підприємство, що будує свої відносини з елементами навколишнього середовища на підставі розуміння їх системної сутності й унікальності та намагаються отримувати нові знання про ділових партнерів для їх найкращого розуміння.

Так, на рівні підприємства діагностика організаційної культури виконує такі функції:

— оцінно-нормативну (порівняння реальної поведінки індивідуума, групи, підприємства з нормами культурної поведінки);

— регулювальну (індикатор та регулятор поведінки);

— пізнавальну (засвоєння індивідуумом норм існуючої економічної культури дозволяє йому швидше адаптуватись у колективі);

— комунікаційну (через елементи економічної культури забезпечується взаєморозуміння та взаємодія співробітників);

— змістоутворювальну функцію (економічна культура впливає на світогляд особистості);

— функцію суспільної пам’яті, збереження та нагромадження досвіду підприємства.

Перед початком діагностики організаційної культури потрібно провести загальну експрес-діагностику підприємства, в рамках якої будуть вивчені питання щодо цілей, завдань, стратегії розвитку компанії, особливостей зовнішнього середовища, специфіки системи управління.

Залежно від специфіки організації та конкретних завдань діагностики можуть бути обрані певні моделі (типології) збору та аналізу інформації. Використання цих моделей дозволяє під різними кутами вивчити культуру підприємства, оцінити її сильні та слабкі сторони, зрозуміти чи відповідає вона бізнесу та завданням компанії, запропонувати рекомендації щодо її зміни.

Діагностика організаційної культури може проводитись за такими напрямками:

Якісна характеристика культури. Якісну характеристику культури дають: матеріальне робоче середовище, символіка (зовнішній вигляд співробітників, наявність спецодягу, оформлення офісних приміщень, умови праці; використання корпоративної символіки; мова; історії, міфи); поведінка співробітників (моделі виконання роботи, взаємодія з клієнтами, взаємодія між керівниками і підлеглими, взаємовідносини між співробітниками, традиції); задекларовані цінності, норми і правила (регламенти) (місія і цілі компанії, принципи поведінки і корпоративні цінності, внутрішні регламенти компанії); культура управління (організаційна структура, персонал: склад, знання та навички, система внутрішньої мотивації; корпоративні політики, в тому числі і кадрова; система стимулювання, система планування, координації і контролю; бізнес-цілі, завдання, стратегії та їх реалізація тощо).

Сила культури. Її характеризують: наявність домінантної культури, її сила; наявність субкультур, їх кількість і взаємовідношення (наявність суперечностей).

Менеджмент та культура. У цьому напрямку оцінюють: позиції менеджменту підприємства і його керівництва щодо культури (не знають про факт існування; знають, але ігнорують; знають, але займають пасивну позицію; знають та активно керують корпоративною культурою); вплив менеджменту на культуру; інструменти впливу.

У ході діагностики особливу увагу необхідно звернути на сутнісну характеристику матеріальних елементів організаційної культури, до яких зараховують культуру засобів праці та трудового процесу, культуру умов праці, а також на нематеріальні елементи — культуру управління, міжособистих стосунків, культуру співробітники, культуру комунікацій та фірмовий стиль.

Культуру засобів праці характеризують: ступінь впровадження досягнень науки та техніки у виробництво, рівень механізації та автоматизації, якість обладнання, ритмічність та планомірність роботи підприємства, якість продукції, методи оцінки результатів праці.

Культура умов праці - це сукупність об'єктивних умов та суб'єктивних факторів, що визначають поведінку людини у процесі виробничої діяльності. Ця частина включає характеристики й показники санітарно-гігієнічних, психофізичних, соціально-психологічних та естетичних умов праці.

Культуру управління визначають організаційні структури, методи управління, стиль керівництва, ступінь гуманізму, індивідуальний підхід, професіоналізм управлінців, методи стимулювання, що використовуються.

Культура міжособистих стосунків — це соціально-психологічний клімат, наявність почуття колективізму, взаємодопомоги, наявність та сприйняття працівниками цінностей організації.

Культуру працівника представляють у вигляді особистої культури та культури праці. Вона має зовнішню складову та проявляється через поведінку людини, знання етикету, правил поведінки. Внутрішню культуру становлять моральне мислення, ціннісні орієнтації, культура почуттів. Визначають її виходячи з рівня освіти та кваліфікації робітника, дисциплінованості, творчості на робочому місці.

Фірмовий стиль та культура комунікацій проявляються у культурі одягу; етичності поведінки та культурі проведення нарад, виголошення доган, звільнення працівників, бесід телефоном та спілкування з відвідувачами.

У рамках діагностики корпоративної культури використовують такі різновиди діагностування, як комплексна одноразова діагностика та моніторинг.

Комплексна діагностика передбачає таку процедуру: попередній аналіз стану та тенденцій розвитку корпоративної культури; визначення та формулювання проблем; дослідження проблем, причин їх виникнення, характеру, рушійних сил (факторів); висування гіпотез, що визначають імовірні способи розв’язання проблем; перевірка гіпотез, проведення експериментів; аналіз та інтерпретація результатів експериментів; розробка механізмів реалізації заходів, проведення яких сприяє розв’язанню проблем.

Отриманні в ході діагностики результати дають змогу керівництву підприємств здійснити інституціоналізацію рішень, а саме: проведення реорганізаційних заходів, закріплення їх наказами, розпорядженнями; призначення відповідальних осіб, робочих груп; визначення стимулів за відмінне виконання корпоративних правил та норм.

Якщо комплексна діагностика культури є одноразовим заходом, то моніторинг корпоративної культури — систематичним заходом. Моніторинг проводиться за обмеженою кількістю параметрів стану корпоративної культури. Результати такого діагностування доцільно зводити в аналітичні анкети, що мають вигляд оцінних, рангових, диференційних.

2. Джерела, шляхи та методи отримання фактичних даних для здійснення діагностування об'єкта

Будь-яка діагностика передбачає збір загальних відомостей про підприємство. У ході діагностування аналітикові доводиться мати справу як із досить великими за обсягом інформаційними масивами, так і з обмеженою, неповною інформацією.

Джерелами інформації може бути: інформація, яка офіційно публікується; довідники фірм; інформація, що публікується самими фірмами; інформація про фірми, що надається на замовлення урядових організацій; досьє на фірми, що формуються в міжнародних економічних організаціях в рамках ООН чи ЄЕС.

Джерела вихідних даних для діагностики на підприємстві: паспорт підприємства; виробнича структура підприємства; штатний розклад; організаційна структура управління; плани підприємства та звіти про виробничо-господарську діяльність; накази, розпорядження по підприємству; науково-технічна документація; правові акти; стандарти; положення; норми та нормативи, що регламентують певну діяльність або відносини; матеріали документальних ревізій — як внутрішніх, так і зовнішніх.

Джерела інформації про діяльність підприємства можна зобразити на схемі (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Різновиди джерел інформації про діяльність підприємства За вітчизняним досвідом в діагностиці соціально-економічної системи виділяють такі напрямки:

— вивчення соціально-економічної системи як об'єкта діагностики;

— побудова та дослідження відповідних моделей соціально-економічної системи;

— дослідження діагностичних систем та їх взаємозв'язок з об'єктами діагностики.

Перший напрямок передбачає вирішення таких завдань: вивчення умов функціонування та стану виробничих соціально-економічних систем; вивчення елементів систем та зв’язків між ними; вивчення можливих станів системи; аналіз можливостей проведення дослідження ознак, що характеризують стан системи; збір та обробка статистичних даних, що дозволяють визначити імовірність станів системи; збір експериментальних даних про витрати, пов’язані з дослідженнями виробничих соціально-економічних систем.

Другий напрямок передбачає вирішення таких завдань: розробка методів діагностування кризи та причини її виникнення; формування правил побудови моделей, що дозволяють визначити кризовий стан системи.

Третій напрямок передбачає вирішення таких проблем: аналіз наявних діагностичних систем; виявлення принципів побудови діагностичних систем; розробка методів аналізу та застосування діагностичних систем; оцінка оптимальних способів діагностики; вибір критеріїв інформативності базових показників.

Під методом діагностики розуміють спосіб отримання та аналізу необхідної інформації. У діагностиці можуть використовувати такі способи отримання інформації:

— особисті спостереження;

— опитування виконавців;

— вивчення документів;

— анкетування;

— фотографії робочого дня тощо.

Вибір способів отримання інформації визначається метою, об'єктом діагностики і конкретними умовами господарювання підприємства. Найбільший ефект дає поєднання декількох способів отримання інформації.

Існує декілька методичних підходів до проведення діагностики діяльності підприємства, що базуються на структуруванні, виявленні головної ланки, встановленні причинно-наслідкових зв’язків та взаємозалежностей, узагальненні отриманих результатів. Методика проведення діагностики діяльності підприємства охоплює сукупність конкретних методів (прийомів).

Експертний метод (експертні оцінки) застосовуються у випадках, коли вирішення поставленого завдання параметричними методами неможливе. Експертний метод має багато різновидів. Наприклад, метод мозкового штурму базується на включенні експертів в активний творчий процес. Завдання вирішуються шляхом інтенсифікації процесу генерування ідей і підвищення «концентрації» оригінальних ідей в загальній їх кількості. Як правило, експертне опитування проводиться серед співробітників, спеціалістів, керівників. Але більше значення може мати інформація, що отримана із зовнішніх щодо певного підприємства джерел (конкуренти, суміжники, постачальники, споживачі тощо). Експертні оцінки широко застосовуються у практиці діагностування, оскільки вони дозволяють отримати відносно надійну, а іноді і єдино можливу інформацію. Під час використання експертного методу фактично реалізуються підходи логічного моделювання. Цей метод базується на експертних оцінках і застосуванні ЕОМ.

Морфологічний метод належить до перспективних методів. Він дозволяє систематизувати отриманий набір альтернативних рішень, вибрати з них найбільш ефективні за економічними критеріями.

Рейтинговий метод базується на зрівнянні між собою та розташуванні в певному порядку (ранжуванні) окремих показників або об'єктів діагностування.

Фактографічний метод базується на вивченні всіх опублікованих, зафіксованих фактів, що характеризують об'єкт діагностики.

Моніторинг є постійним, систематизованим, детальним поточним спостереженням за діяльністю підприємства.

Логічне моделювання використовується, як правило, для якісного опису фінансово-господарського розвитку підприємства. Воно засноване на використанні таких способів, як аналогія, екстраполяція, експертна оцінка можливого або бажаного стану об'єкту моделювання. Основою логічного моделювання є модернізація або підтримка на певному рівні техніко-економічного стану підприємства.

Метою фундаментального аналізу та діагностики діяльності підприємства є визначення внутрішньої вартості його майнового комплексу як загального результату економічної діяльності. Фундаментальний аналіз базується на такому принципі: будь-який фактор має певне значення, яке певним чином впливає на кінцевий результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Фундаментальний аналіз здійснюється із застосуванням економіко-математичних моделей.

Методи дослідження операцій і прийняття рішень охоплюють:

- теорію графів, яка використовується у діагностиці як основа графічного моделювання. Схеми, діаграми, структури є графами;

- теорію ігор, яка є одним з підходів до оптимізації варіантів фінансово-господарської діяльності підприємства і базується на виборі оптимальних рішень в умовах ринкової конкуренції і невизначеності. Розглядаючи різні варіанти, як правило, обирають стратегію дій, що забезпечують найкращі результати;

- теорію масового обслуговування, згідно з якою діяльність підприємства розглядається як процес обслуговування окремих підрозділів підприємства, різних технологічних процесів. Виробництво (виконання робіт, надання послуг) визначається як система виконання окремих вимог з обслуговування. Реалізацію вимог здійснюють різні канали обслуговування. Наприклад, цех прес-форм обслуговує потреби сталеливарного виробництва. Сталеливарне виробництво обслуговує потреби машинобудівного виробництва і т.д.;

- побудова дерев цілей і ресурсів, що здійснюється в рамках системного підходу до діагностики діяльності підприємства. Вибір цілей суттєво впливає на діяльність підприємства. На основі поставлених цілей і з врахуванням реальних можливостей розробляються способи їх досягнення, підбираються методи управління, виконуються різні зміни в організаційній структурі управління, здійснюється підбір кадрів, використовується певна техніка управління.

— сітьове планування. Це доволі поширений метод, який базується на використанні сітьових графіків.

До економічних методів належать матричний, гармонійний і спектральний аналіз, виробничі функції і міжгалузевий баланс.

Матричний аналіз використовується для аналізу та діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства в разі визначення співвідношення між витратами та результатами під час оцінки ефективності витрат. Матричний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства базується на побудові прямокутних таблиць (матриць), елементи яких відображають зв’язки виробничих структур. Кількісні значення залежності витрат і результатів за різними технологічними варіантами виробництва товарів (робіт, послуг) обчислюються за встановленими в теорії матриць правилами.

Гармонійний аналіз являє собою розклад функціональних залежностей, що характеризують результати господарської діяльності підприємства, за окремими функціями, гармонійним коливанням.

Спектральний аналіз означає розклад фінансово-господарської діяльності підприємства за складом (спектром), тобто за сукупністю всіх значень показників, що характеризують цю діяльність.

Виробничі функції необхідні для визначення кількісного взаємозв'язку обсягів випуску продукції (товарів, робіт, послуг) із змінними величинами витрат. Різновидами виробничих функцій є лінійні залежності (результати виробництва залежать від одного фактора), рекурентні співвідношення (техніко-економічний стан виробництва змінюється у часі), мультиплікативні форми (результат виробництва залежить від множинних ресурсів, і за відсутності будь-якого з них випуск продукції ускладнений, тобто результат дорівнює нулю).

Міжгалузевий баланс належить до базових економічних моделей. Аналіз показників міжгалузевого балансу за квадрантами (розділами) дає можливість встановити натурально-уречевлені, трудові і вартісні пропорції, структуру виробничих зв’язків.

Економіко-математичне моделювання відображає переважно виробничий аспект прогнозів (моделі оптимального розвитку та розміщення виробництва певних видів продукції), а також соціальні аспекти розвитку (моделі, що пов’язані з прогнозуванням доходів і споживання населення, демографічними прогнозами, а також рухом населення і трудових ресурсів у територіальному та галузевому розрізах).

Нормативні моделі базуються на пошуку найкращого, оптимального рівня економічного стану підприємства. До цих моделей належать, наприклад, моделі оцінки ефективності матеріальних витрат, які побудовані на зрівнянні результатів господарської діяльності залежно від варіантів вкладання коштів.

Нелінійне програмування передбачає нелінійний характер або цільової функції, або обмежень, або того та іншого разом. Форма цільової функції і нерівностей обмежень може мати різний характер. Типовим прикладом використання нелінійного програмування у діагностиці діяльності підприємства є визначення залежності ефективності діяльності від масштабів виробництва або кон’юнктури ринку, структури витрат.

Динамічне програмування базується на побудові дерева рішень, кожний ярус якого є послідовним кроком (етапом) для розкриття наслідків кожного попереднього рішення і відкидання неефективних варіантів. Цей метод використовують в економічній діагностиці для формування оптимальної стратегії за варіантами розвитку у певний момент часу або на перспективу.

Слід зауважити, що на практиці, як правило, використовують не один, а сукупність методів діагностики.

Тест

Оцінити роботу підрозділу можна за допомогою коефіцієнтів:

а) ритмічності; використання виробничих потужностей; виконання плану;

б) паралельності, пропорційності, неперервності виробничого циклу;

в) організації робочого місця, використання трудового потенціалу;

г) всі відповіді вірні.

Задача

Провести оцінку якості виконання функцій управління щодо виробничої діяльності підприємства за даними таблиці (на рівні окремих підрозділів та підприємства в цілому). Зробити висновки. Продіагностувати існуючий стан.

організаційний діагностування культура управління

Якщо порівнювати втрати часу по різних підрозділах, то втрати часу через прийняття неефективних управлінських рішень, має лише 5 підрозділ. Всі інші таких втрат не мають.

Втрати часу за браком контролю з боку керівництва не має 1 підрозділ, а 2 і 5 мають однаково по 4 год., найбільше втрат 6 год. має 4 підрозділ, а найменше 2 год. — 3-й підрозділ.

Втрати часу через помилки у плануванні діяльності мають всі підрозділи. Найбільше 6 год. мають 1 і 4 підрозділи, а найменше — 2 год. — 3 підрозділ.

Отже, в загальному найбільшу кількість втрат часу має 4 і 5 підрозділи (по 12 год.), 2-й підрозділ має 8 год., 1-й — 6 год., а найменше 3-й — 4 год.

Таким чином, найякісніше виконує функції управління щодо виробничої діяльності підприємства 3 підрозділ, оскільки він має найменшу кількість втрат часу, дещо гірше — 1 підрозділ, а найгірше 4 і 5 підрозділи.

Таким чином, можна стверджувати, що підрозділи 1 і 3 є основними, 2 — допоміжним, а 4 і 5 обслуговуючими.

Встановити, для яких галузей є характерною наступна графічна залежність між обсягом виробництва і часом (відповідь пояснити):

Якщо брати однакові інтервали як для обсягу виробництва, так для часу, то з даного графіка видно, що в загальному на виробництво продукції витрачається значна частина часу. Так спочатку на значний обсяг виробництва затрачається трохи часу, потім обсяг спадає, а час зростає, далі обсяг різко підвищується і час трохи зростає. Потім обсяг починає спадати, а час знов дещо підвищується.

Таким чином видно, що загальний обсяг виробництва є невеликим при великих затратах часу.

Отже, така графічна залежність буде характерною для таких галузей як чорна металургія, точне машинобудування.

Спрогнозуйте розвиток виробництва на підприємстві, встановивши майбутній його графічний стан шляхом побудови графіка (відповідь пояснити):

Порівнюючи стани, А і Б, можна сказати, що на підприємстві йде покращення виробництва, тобто більше часу приділяється якості виготовленої продукції. Витрати часу на виробництво продукції залишаються однаковими. Отже, стан В можна зобразити наступним чином:

Використана література

1. Герасимчук B.I. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 167 с.

2. Загорна Т. О. Економічна діагностика. Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 400 с.

3. Косянчук Т. Ф., Лукянова В. В., Майорова Н.І. Економічна діагностика: Навчальний посібник / За заг. ред. Т. Ф. Косянчука. — Львів: Новий Світ. — 2007. — 452 с.