Естетичне виховання в процесі навчання

Естетичне виховання в процесі навчання.

.

.

Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.

Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що «кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель». (Ушинський К.Д. Матеріали до 3 тому «Педагогічної антропології». Збір. тв. в 11 т. — М., 1950. -Т. 10, с. 609). В. О. Сухомлинський переконливо твердив: «…Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини… Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти». (Сухомлинський В. О.

На важливість естетичного виховання наголошували і в творах інших педагогів та шкільних нормативних документах, що активізувало педагогічну думку в цій галузі. Педагоги шукали резерви, здатні поліпшити викладання в школі не тільки предметів естетичного циклу, але й праці, оскільки до її складу входять також різні види художньої праці. Вивчення декоративно-вжиткового мистецтва у школі сприяє формуванню в учнів здорових естетичних смаків, виробляє в них своєрідний імунітет проти впливу різноманітних низькопробних антихудожніх проявів у мистецтві. Навчаючись робити речі не просто корисні, але й красиві, школярі глибоко осягають значення естетичного начала в житті людини. Важливо, щоб ті види праці, які доступні і необхідні дітям — прості роботи з шиття, столярства, будь-якого виконавства поєднувалися з художньою творчістю і давали можливість проявитися дитячому смаку в посильній творчості.

Значну увагу використанню декоративно-прикладного мистецтва з метою загального і естетичного розвитку учнів приділяли у своїх творах видатні українські педагоги. Так, О. В. Духнович у творі «Народна педагогіка в користь училищ і учителів сільських», розробляючи проблему народності виховання, рекомендував широко вивчати в школах різні види народного декоративно-вжиткового мистецтва, згідно з природними нахилами учнів, найповніше задовольняючи їхні інтереси. Він писав: «Русини, народ почуттєвий і люблячий спів, має здатність до всякої науки і художності» (Духнович О. В. Твори, т. II. -Братислава, 1967, с. 282). Тому в школах треба вивчати «різьблення, вишивання та ін., … бо від природи деякі діти мають нахил на деякі художності, наприклад, один на різьбярство, інший на малярство…, і так кожному згідно нахилу подавати спосіб, щоб здібності свої розвивав». (Там само, с. 226). Засвоєння учнями художнього ремесла зв’язане з працею, яка «сили зміцнює», «ум розвиває», «почуття ніжним робить», «користь приносить людині». (Там само, с. 227).

У праці «Дитяча творчість і художнє виробництво» Г. Лабунська і В. Пестель узагальнили досвід зв’язку декоративної роботи з різними видами художньої праці. Вони зазначають, що для таких занять найбільш підходить підлітковий вік. У цей період у підлітка відбувається деяке зниження інтересу до зображальної творчості, але «залишається прагнення до дослідження матеріалу і бажання пристосувати продукт своєї творчості до чогось реального, утилітарного». (Мистецтво в трудовій школі. 36. статей. — М., 1926, с. 119). Дотримуючись у своєму дослідженні принципу свободи творчості, автори експериментальне показали, що така робота має художньо-освітнє і виховне значення.

У своєму дослідженні Ю. П. Желтухов розглянув деякі питання проведення занять з праці в позакласній роботі з учнями. Значну увагу звертає на методику ознайомлення учнів з художньою обробкою різних матеріалів (художня обробка природних матеріалів, аплікація соломкою, різьблення по дереву, чеканення по металу, художні роботи на токарному верстаті, художньо-конструктивні роботи з дротом, бляхою тощо). На основі проведеного дослідження він приходить до висновку про те, що підлітки особливо проявляють потяг до практичної діяльності, що вимагає поєднання трудових навичок з художніми вміннями.

Особливе значення для естетичного виховання підростаючого покоління має використання занять з декоративно-вжиткового мистецтва в районах розвинутих художніх промислів.

Як результат, можуть бути створені науково обгрунтована програма і посібник для занять та інкрустацією в 1−4 класах шкіл, що відповідають визначеним нами завданням:

а) виявити можливості активізації навчального процесу з метою посилення творчого спрямування навчання;

б) визначити послідовність навчання (від легкого до важкого, від простого до складного і т.д.);

в) провести відбір предметів, що виготовляються з дерева, які, з одного боку, забезпечують потрібний рівень навчання, а з другого — будуть посильними для виконання учнями.

.

.

_.

.