Малый бізнес у харчової промисловості Росії

Малый бізнес у харчовій промисловості России

Пищевая і переробна промисловість Росії— це частина агропромислового комплексу країни (АПК). До 1991 року у АПК вироблялося 97% всього споживаного країни продовольства, а населення витрачала майже ¾ своїх доходів для закупівлі продуктів. Потім виробництво вітчизняних продуктів початок різко знижуватися, погіршилося використання виробничих потужностей, вітчизняна продовольча продукція поступилася над ринком місце імпортної. У цілому нині, частка імпортного продовольства на деякі роки досягала 60%, що створило загрозу продовольчу безпеку країни.

Кризис 1998 року для вітчизняних виробників нові можливості. Динаміка розвитку харчової промисловості останні 4 року має позитивного характеру. Так, приріст обсяги виробництва лише у 2001 року становив за даними Міністерства сільського господарства Російської Федерації більше шести% по порівнянню з попереднім роком.

В справжнє час харчова і переробна промисловість країни (харчосмакова, м’ясна, молочна, рибна, мукомольно-крупяная і комбікормова) як і представляє собою жодну з стратегічних галузей економіки, що має забезпечити населення Росії необхідними за кількістю якості продуктами харчування. Вона налічує 30 галузей з більше 60-ти подотраслями і видами виробництва та об'єднує понад 22 тисяч підприємств різної форми власності і (їх кількість протягом останніх 10 років у кілька разів) загальною чисельністю працюючих близько 1,4 млн людина. Частка харчової й переробної промисловості, у загальному промисловому виробництві Росії становить близько 15%.

В даному секторі переважає змішана і приватна власності. У результаті приватизації 82% великих і середніх підприємств були перетворені на відкриті акціонерні товариства, близько 12-ї%— у зачинені акціонерні товариства й товариства з обмеженою відповідальністю. Проте, становище багатьох підприємств залишається важким через брак коштів на технічного переоснащення, низькою купівельну спроможність населення, зумовлюючої неповне завантаження виробничих потужностей, відсутності інвестицій, незадовільний технічний стан вітчизняної сировинної бази й високі ціни на імпортну сировину.

Следует відзначити, що останні роки, за даними Госторинспекции, якість вітчизняних продуктів зростає, більшість російських продуктів по якості перевершує імпортні. Через це, соціальній та зв’язку з випадками ввезення та реалізації неякісних і фальсифікованих товарів, попит на імпортне продовольство падає.

Государственное регулювання якості продуктів здійснюється через стандартизацію і сертифікацію. Фонд тих нормативних документів становить близько 900 міждержавних і запровадження державних стандартів, до 350 галузевих і республіканських і більше 3500 технічних умов. Для розвитку власної ініціативи товаровиробників держава надав їм право самим розробляти і можу твердити технічні умови продукції, що дозволяє розширювати асортимент і урізноманітнити оформлення продовольчих товарів.

Следует відзначити, що під час реформ була спроба створення підприємств і цехів малої потужності з переробки сільгосппродукції. За 1991;1998 року був побудовано понад десять тисяч малих пекарень, близько 3 тисяч м’ясопереробних і ковбасних цехів, близько 100 цехів із переробки плодоовочевої продукції і на більш 1300— із переробки маслосемян. У 1991;1996 роках будівництво цехів малої потужності було витрачено 7845 млрд рублів (у цінах 1995 року), що налічується понад 21% загального обсягу капітальних капіталовкладень у будівництво промислових підприємств усіх галузей харчової й переробної промисловості Росії.

В січні 2000 року прийнятий Закон «Про якість та безпеки продуктів харчування», який регулює багато питань аспекти виробництва продуктів.

Хлебопекарная промисловість

Хлебопечение— одне з провідних галузей харчової промисловості. Хліб як основний продукт харчування може задовольнити до 30% людській потребі в калоріях, є джерелом білків, вітамінів, харчових волокон і мінеральних речовин. У цій галузі функціонує близько 18 тисяч підприємств, серед яких стало понад 50% є малі пекарні. Сьогодні великі хлібозаводи в стані майже всюди задовольнити потреба населення хлібі, так як нині їх потужності задіяні в повному обсязі. Проте, зростаючий попит населення в свежевыпеченную продукцію, продукцію дієтичну і лікувально-профілактичну зумовлює необхідність і доцільність будівництва малих цехів і пекарень з гаком радіусом розвозу продукції.

Макаронная промисловість

Выработка макаронних виробів на РФ ведеться понад 300 підприємствах, загальна потужність яких перевищує 1,3 млн тонн на рік, що чоловік-українець може цілком задовольнити потреби вітчизняного ринку (споживання макаронних виробів на Росії становить 6−7 кг/рік на людини). Проте, імпорт цієї продукції залишається як і високому рівні, зокрема, через брак вітчизняної сировини (борошна з твердих сортів пшениці) розробки високоякісних виробів. Вітчизняні й іноземні незалежні машинобудівники пропонують великий асортимент устаткування й для бізнесу у цій сфері. З їхньою допомогою можна організовувати випуск макаронних виробів на підприємствах комунального харчування, створювати оригінальні продукти і виробляти продукцію лікувально-профілактичного призначення, зокрема призначену для негайної реалізації населенню.

Мукомольно-крупяная промисловість

Мука у Росії виготовляється понад ніж 1,5 тисяч підприємствах, із яких близько 400 є великі виробництва, інші ж— це малі і підсобні підприємства. У цьому сфері у вітчизняній промисловості практично немає вироблення готових борошняних сумішей задля потреб як промислового хлібопечення, і домашнього господарства, не виробляються суміші для випуску різних борошняних кондитерських виробів, що повсюдно поширений у розвинених індустріальних країнах Європи та.

Мясная промисловість

Мясная промисловість міцно пов’язана з сільське господарство, і зменшення поголів'я вітчизняного худоби негативно позначилося їхньому сировинної базі. Сьогодні це галузь великою мірою залежить постачання м’яса і птиці імпорту. На жаль, негативно позначилися й спроби створення м’ясопереробних цехів у господарствах, оскільки здебільшого не використовувалися вторинні сировинні ресурси (кістку, шкури і т.п.), і навіть відзначався низький санітарний рівень виробництва.

В справжнє час намітилася тенденція створення малих та великих цехів розробки різних м’ясних напівфабрикатів, зокрема быстрозамороженных. З’являються вітчизняні торгових марок. Так, на столичному ринку пельменів діє щонайменше 10 виробників з регіонів. Для організації таких виробництв непотрібен великого парку устаткування й високі транспортні витрати.

Молочная промисловість

Производство молочних продуктів до перебуває на стадії стагнації, що, насамперед, зумовлено недоліком сировини. Одночасно, намітилася тенденція до створення великих агропромислових об'єд-нань і холдингів, які можуть створювати власну базу із виробництва молока, знижувати витрати виробництва та пропонувати продукцію з більш конкурентоспроможним цінами.

К перспективним напрямам розвитку бізнесу у цій сфері можна віднести вироблення сирів (як і притаманно країн Європи, де багато відомих марки виробляються на сімейних фермах), м’якого морозива на фризерах (комплексно з кафе щодо його реалізації).

Рыбная промисловість

Данная галузь— багатогалузевий комплекс з розвиненою внутрішньогалузевої кооперацією. До її складу входять кілька галузей: рибна, куди входять у собі, крім видобувної та обробної підгалузей, господарства аквакультури, машинобудівна (судноремонтні, суднобудівні підприємства, жестебаночные фабрики), лісова (виробництво дерев’яної тари), легка (виготовлення знарядь лову).

В останні роки намітилася тенденція до глибшої переробці видобутого рибного сировини й розширенню асортименту виробів. Більша частина рибопродукції забирають експорт, але, на жаль, тут велика частка сирої риби і морепродуктів, не які піддалися промислової обробці.

В деяких містах країни створюються цеху з переробки риби (засолка, нарізка тощо.).

Масложировая промисловість

Масложировую продукцію (олію, маргарин, майонез тощо.) виробляють 76 великих підприємств (зокрема 52 маслозаводу) і 1300 малих цехів і підприємств різних форм власності. Останніми роками зменшується частка давальницької сировини на мастилозаводах, і з жиркомбинаты створюють холдинги по вирощуванню і переробки маслосемян. Це, безсумнівно, підвищує ефективність виробництва та дозволяє виробляти якісніший продукцію. Проте, тоді як області первинної переробки намітилася тенденція до укрупнення виробництва, то сфері вироблення майонезів, соусів, маргарину— ситуація зворотна. Так, навіть столові у невеликих населених пунктів найчастіше виробляють та реалізовують майонез і комбіновані олії (звані «м'які»). Недоліками цього процесу можна вважати випуск продуктів під чужими торговими марками, пряму фальсифікацію (реалізацію комбінованих продуктів у вигляді масла та інших.).

Плодоовощная промисловість

Переработка плодоовочевої продукції РФ стала відроджуватися після кризи 1998 року: соки, таки узвари, джеми, овочеві консерви, быстрозамороженные овочі й фрукти, картопляні чіпси тощо., зроблені на Росії, відвойовують втрачені позиції. Поки подальшого розвитку даного сектора заважає нестабільний валовий збір овочевих культур, ягід і картоплі, обумовлений відсутністю інтенсивних технологій у сільське господарство. Основну частку (85%) плодоовочевої продукції продовжують випускати спеціалізовані великі й середні підприємства.

В цій сфері існують великі змогу організації підприємств у регіонах з великий чисельністю працездатного населення (зокрема низкоквалифицированного), оскільки переробка плодоовочевого і фруктового сировини як і вимагає великих витрат ручної праці на підготовчих операціях (сортування, чистка та інших.).

Следует враховувати, що вироблення консервної продукції пов’язані з тривалим оборотом капіталу, що з великими термінами реалізації готової продукції.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.