Економічна ефективність використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення (на прикладі ПАТ «Білопільський машинобудівний завод»)

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Економічна ефективність використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення»

(на прикладі ПАТ «Білопільський машинобудівний завод»)

Зміст Вступ

1. Основні виробничі фонди підприємства та ефективність їхнього використання

1.1 Основні фонди: поняття, класифікація, структура та методи оцінки

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

1.3 Показники та фактори ефективного використання основних фондів

2. Оцінка економічної ефективності використання і відтворення основних фондів на підприємстві

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

2.2 Структура і якісний склад основних фондів підприємства та джерела фінансування їхнього відтворення

2.3 Визначення рівня економічної ефективності використання основних фондів підприємства та фактори, що впливають

3. Економічне обґрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарювання

3.1 Відтворення основних фондів як спосіб якісного оновлення їхнього складу та структури

3.2 Визначення оптимальних шляхів підвищення існуючого рівня ефективності використання основних фондів підприємства Висновки та пропозиції

Список використаної літератури Додатки

Вступ

Ця курсова робота передбачає викладення результатів дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхи її підвищення на підприємстві ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» за допомогою комплексу методів, що вивчаються в курсі «Економіка підприємства».

Проведення дослідження економічної ефективності використання основних виробничих фондів і шляхів її підвищення є надзвичайно актуальним. Адже підприємство не маючи достатнього забезпечення основними виробничими фондами не зможе працювати й далі виробляти конкурентоспроможну продукцію. Застарілість та значна зношеність основних виробничих фондів призводить до зменшення обсягів виробництва, погіршення якості виробленої продукції і, як наслідок, є однією з причин зниження рентабельності підприємства.

Мета курсової роботи Ї дослідити діяльність підприємства ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» та рівень економічної ефективності використання його основних виробничих фондів за період з 2007 по 2011 роки та визначити шляхи підвищення ефективності використання.

Об'єктом дослідження виступають процеси виробничої діяльності ПАТ «Білопільський машинобудівний завод «у 2007;2011 роках.

Предметом дослідження є теоретичні, концептуальні і методичні положення щодо економічного дослідження ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві.

Задачі, які необхідно розв’язати в ході статистичного дослідження:

ь розглянути класифікацію та структуру основних фондів підприємста;

ь зробити загальну характеристику процесів спрацювання, нарахування амортизації і відтворення основних фондів;

ь охарактеризувати показники та фактори ефективності використання основних фондів;

ь оцінити економічну ефективність використання і відтворення основних фондів на підприємстві;

ь розробити економічне обгрунтування вибору напрямів і шляхів підвищення ефективності використання основних фондів підприємства в сучасних умовах господарєвання.

У роботі присутні такі методи (прийоми) економічного аналізу, як: групування; порівняння; темп зростання; абсолютне і відносне відхилення; економічне обґрунтування заходів з підвищення ефективності використання основних фондів.

Основним інформаційним джерелом, яке було використане для дослідження ефективності виробництва продукції, є фінансова звітність підприємства за період з 2007 по 2011 роки.

1. Основні виробничі фонди підприємства та ефективність їхнього використання

1.1 Основні фонди: поняття, класифікація, структура та методи оцінки

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання та взаємодії трьох його основних елементів: засобів праці, предметів праці, праці людини. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди — це засоби виробництва, які тривалий період часу беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукцію, не змінюючи натурально-речову форму.

Основні фонди — це матеріальні цінності, експлуатаційний період яких перевищує один календарний рік, а їхня вартість перевищує 15 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян.

При формуванні основних засобів підприємств повинні враховуватися особливості кожного об'єкта їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. У зв’язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно.

Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не сукупність основних засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва. Основні засоби підприємства періодично оновлюються, поповнюються і вибувають із експлуатації.

Конкретними формами основного капіталу на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції [8, с. 280] (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 — Склад основного капіталу (необоротних активів)

Видова (технологічна) класифікація основних фондів підприємств [22, с. 235] подана на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 — Видова (технологічна) класифікація основних фондів підприємств У цілому основні фонди можна класифікувати за такими ознаками:

1. За ознакою подібності їхнього функціонального призначення та натурально-речового складу:

1) будівлі;

2) споруди;

3) передавальні пристрої;

4) машини та устаткування:

ь силові машини та устаткування;

ь робочі машини та устаткування;

ь вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне устаткування;

ь обчислювальна техніка.

5) транспортні засоби;

6) господарський інвентар;

7) інструмент;

8) виробничий інвентар та приладдя;

9) інші основні фонди.

2. За призначенням (у сфері використання):

1) виробничі (основні фонди, які беруть участь у виробничому процесі і створюють умови для виробничої діяльності);

2) невиробничі (об`єкти культурно-побутового призначення, житлові будинки, медичні установи та ін.);

3. За ступенем участі у виробничому процесі:

1) активні (які безпосередньо беруть участь у виробничому процесіробочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі пристрої, ЕОМ, деякі технічні споруди);

2) пасивні (які створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4. По групах для встановлення норм амортизаційних відрахувань:

1) перша: будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

2) друга: автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, прилади до нього;

3) третя: основні фонди, не включені до першої, другої, четвертої груп;

4) четверта: електронно-обчислювальні машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. мобільні).

5. Залежно від прав власності:

1) власні;

2) орендовані;

3) залучені.

6. Залежно від джерел фінансування:

1) внесені до статутного фонду підприємства його засновниками;

2) придбані протягом діяльності за рахунок власних коштів;

3) придбані за рахунок довгострокових кредитів банків;

4) безкоштовно отримані.

Використовуючи класифікацію основних фондів за видами, визначають їх виробничу структуру .

Структура основних фондів — це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. Зміна структури за певні проміжки часу дає уявлення про динаміку якісних змін основних фондів, про технічний рівень виробництва. Наприклад, збільшення питомої ваги машин, обладнання та інших елементів активної частини основних фондів підприємства сприяє зростанню випуску продукції (надання послуг) на кожну 1 грн. основних фондів [2, с. 61].

Найважливішим чинником, що характеризує галузеву структуру основних фондів підприємства, слід вважати техніко-економічні особливості, що обумовлюють певні поєднання натурально-речових елементів, необхідних для здійснення виробничо-експлуатаційної діяльності.

Для визначення ступеня використання основних фондів підприємства або галузі в цілому, вивчення їх структури в порівнянні з іншими галузями, для нарахування амортизаційних відрахувань та ін. основні фонди оцінюють у грошовій (вартісній) формі.

Основні фонди підприємства оцінюються:

1. Залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю;

2. Залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю [7, с. 197].

Первісна вартіcть — це вартість капіталу (фондів) в момент його створення або придбання. Вона визначається сукупністю витрат, пов’язаних із зведенням (спорудженням) або придбанням різноманітних видів основного капіталу (включаючи витрати на його доставку і встановлення). У бухгалтерському обліку основний капітал відображається за первісною вартістю, що не підлягає зміні. Вона може бути змінена в результаті модернізації та реконструкції об'єкта, що здійснюються в порядку капітальних вкладень, часткового списання, а також переоцінки та індексації [5, с. 309].

Відновна вартість основного капіталу — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна, але за сучасними цінами.

У принципі відновна вартість основного капіталу має бути нижчою від первісної, оскільки технічний прогрес і зростання продуктивності праці в машинобудуванні та будівництві приводять до зниження вартості машин, приладів, будівель, споруд та інвентаря. Отже в господарській практиці вартість нових засобів праці є вищою від вартості старих, спрацьованих, а відновна вартість — вищою від первісної [7, с. 199].

Залишкова вартість основних фондів — характеризує реальну їхню вартість і ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (роботи або послуги).

Залишкова вартість основних фондів є розрахунковою величиною і визначається як різниця між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості.

Вона розраховується як сума надходжень від реалізації основних фондів, які вибули, з урахуванням витрат щодо демонтажу та реалізації. У практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів [9, с. 524].

Повна (первісна й відновна) вартість основних фондів — це вартість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду функціонування.

Балансова вартість групи основних фондів на початок розрахункового року (БВоф) розраховується за такою формулою:

БВоф = БВо + Вноф + Вкр + Врек — Вв — Аво, (1.1)

де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

Вноф — витрати на придбання нових основних фондів;

В кр — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Врек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування;

Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передував звітному;

Аво — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному [6, с. 211].

Середньорічна вартість — середньозважена повна вартість основних фондів за рік розраховується за такою формулою:

(1.2)

де Офпоч — вартість основних фондів на початок року;

ОФвв — вартість основних фондів введених;

ОФ вив — вартість основних фондів виведених;

к — кількість місяців корисної служби основних фондів.

1.2 Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів

Для основних фондів характерні збереження натуральної форми і поступове спрацювання. Економічний зміст зносу полягає у втрачанні основними фондами своєї споживної вартості та вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів:

ь фізичний;

ь моральний.

Фізичний знос — втрата основними фондами технічних властивостей та характеристик в результаті експлуатації, атмосферних явищ, умов зберігання та використання.

Величина фізичного зносу визначається:

1. За даними фізичного обстеження технічного стану основних фондів.

2. За терміном експлуатації основних фондів.

К = Тф / Т, (1.3)

де Тф — фактичний термін служби, років;

Т — нормативний термін служби, років.

Моральний знос — втрата вартості основних фондів до моменту фізичного зносу під впливом запровадження результатів науково-технічного прогресу. Він буває І-го та ІІ-го родів.

Технологічний знос — втрата вартості внаслідок здешевлення відтворення таких самих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.

Функціональний знос — втрата вартості діючих фізично придатних машин внаслідок того, що випущено нові, кращі, більш потужні.

Соціальний знос — втрата споживчої вартості основних фондів внаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

Екологічний знос — втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Наслідки морального зносу можна усунути :

ь модернізацією устаткування;

ь реконструкцією (функціональний знос);

ь скороченням термінів використання основних фондів;

ь підвищенням інтенсивності експлуатації (технологічний знос).

Моральний знос І-го роду розраховують за формулою:

М1 = ((Фп-Фв)/Фп)* 100%, (1.4)

де Фп — первісна вартість основних фондів;

Фв — відновна вартість основних фондів.

Моральний знос І-го роду розраховують за формулою М2 = Фпс-Фпн* (Пс*Тс)/ (Пн*Тн), (1.5)

де Фпс, Фпн — відповідно первісна вартість старого і нового обладнаннч;

Пс, Пн — відповідно річна продуктивність старого і нового обладнання;

Тс, Тн — термін служби старого і нового обладнання.

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів — процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою нагромадження коштів для їх відновлення.

Норма амортизації - показник, який показує частку вартості основних фондів, яку щорічно переносять засоби праці на новостворену продукцію і розраховується відношенням річної суми амортизації до вартості основних фондів.

Амортизаційні відрахування — грошовий вираз розміру амортизації.

У практиці господарювання можуть застосовуватися наступні методи амортизації :

ь метод прямолінійного нарахування амортизації;

ь метод зменшення залишкової вартості;

ь метод прискореного зменшення залишкової вартості;

ь кумулятивний метод;

ь виробничий метод;

ь податковий метод [14, с. 45].

Прямолінійний метод. Цей метод передбачає, що щорічно на протязі усього терміну служби основного фонду амортизаційні нарахування проводяться за однією нормою амортизації від первісної вартості основного фонду.

Розрахунки норми амортизації при прямолінійному методі здійснюють за формулою:

На = (Сп-Сл)*100% / Сп*Т. (1.6)

Амортизація за цим методом нараховується за такою формулою:

А = Сп* На / 100%, (1.7)

де На — норма амортизації;

Сп — первісна вартість основних фондів;

Сл — ліквідаційна вартість основних фондів;

Т — термін служби основних фондів.

Сутність методу зменшення залишкової вартості полягає в тому, що використовується норма амортизації як при прямолінійному методі, але амортизаційна сума нараховується від недоамортизованої вартості основного фонду.

Розрахунки норми амортизації при методі зменшення залишкової вартості здійснюють за формулою:

. (1.8)

Амортизація нараховується за такою формулою:

А = (ЗВ*На)/100%, (1.9)

де ЗВ — залишкова вартість;

n — кількість років корисного використання обладнання.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації використовується як при прямолінійному методі, збільшена вдвічі, але амортизаційна сума нараховується від недоамортизованої вартості основного фонду [4, с. 311].

Кумулятивний метод полягає в застосуванні більш високих норм амортизації у першій половині амортизаційного періоду і поступовому їх зниженні у другій половині.

Визначення річних сум амортизації за цим методом здійснюється в декілька етапів:

1) додаються числові значення років служби обладнання, наприклад, при п’ятирічному терміні служби: 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15;

2) утворюються дроби типу 1/15; 2/15; …5/15; розміщуються у зворотньому порядку: 5/15; 4/15; …1/15 та домножаються на 100%;

3) обчислюються річні суми амортизації за формулою:

А1,2,3…n = (На1,2,3…n *(Сп — Сл))/100%(1.10)

Виробничий метод полягає в тому, що строк корисного використання основних фондів визначається обсягом продукції, який підприємство планує отримати від їхнього використання.

Норма амортизації за виробничим методом розраховується за такою формулою:

Н, а = (Сп-Сл)* 100% / Qп.(1.11)

Амортизація нараховується за формулою:

А = Qф* На / 100%,(1.12)

де Qп — плановий обсяг продукцїі, яке підприємство планує отримати від використання основних фондів;

Qф — фактичний обсяг продукцїі, яке підприємство отримало від використання основних фондів.

Податковий метод — визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Основні фонди діляться на чотири групи, для кожної з яких встановлена постійно діюча норма амортизації [25, с. 85].

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість [9, с. 630].

Загалом прийнято розрізняти просте та розширене відтворення. Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Просте відтворення завжди є складовою розширеного відтворення.

Здійснення розширеного відтворення в промисловості передбачає систематичне використання певної частини доходу на збільшення обсягів виробництва. При цьому не тільки відшкодовуються матеріальні блага, але і створюються нові засоби виробництва, предмети споживання, що є матеріальною основою розширеного відтворення. Відтворення фондів — це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення фондів відновлюються і розвиваються їхні складові елементи як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів і одночасно відбувається відновлення та розвиток їх як економічного відношення [1, с. 302,305].

Процес відтворення основних фондів потребує формування стратегії оновлення основних фондів. Формування стратегії відтворення основних виробничих фондів на промислових підприємствах можна подати у вигляді певної послідовності етапів (рис. 1.3).

Рисунок 1.3 — Основні етапи формування стратегії оновлення основних виробничих фондів Перший етап є початковим етапом формування стратегії та передбачає визначення виробничої потреби в оновленні основних засобів. Він полягає в проведенні аналізу стану і структури наявних виробничих засобів, результати якого дають можливість виявлення системи пріоритетів в оновленні конкретних видів і номенклатурних одиниць активної частини основних засобів.

На другому етапі необхідно здійснити оцінку ефективності оновлення основних засобів з допомогою системи показників та її техніко-економічне обґрунтування, де ефективність розглядається як потенційно корисна віддача від заходів, спрямованих на оновлення основних засобів.

Третій етап передбачає аналіз структури фінансових ресурсів на оновлення основних засобів. Формування та оцінка фінансових ресурсів, пов’язаних з оновленням основних виробничих фондів є важливим складовим елементом етапів стратегії оновлення. Розробка такої стратегії покликана забезпечити фінансування заходів, спрямованих на оновлення основних фондів у передбаченому обсязі. Стратегія оновлення повинна включати оцінку як зовнішніх, так і внутрішніх фінансових джерел. До внутрішніх фінансових ресурсів відносять амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, страхова сума відшкодувань збитків, пов’язаних з втратою майна, а також суми, отримані від продажу основних засобів. До зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для оновлення, відносяться довгострокові позички, які можна залучити у вигляді кредиту або лізингу, та кошти іноземних інвесторів. Проте сучасні умови господарювання обумовлюють необхідність розробки на підприємствах механізму формування власних фінансових ресурсів, спрямованих на оновлення основних виробничих фондів. Зокрема для вирішення даної проблеми пропонується формування спеціального фонду оновлення основних фондів за рахунок відрахувань, які відносяться на собівартість продукції. Об'єктами відрахувань можуть бути обсяг реалізації продукції, фонд оплати праці, відсоток відрахувань повинен визначатися самим підприємством та може різнитися в залежності від конкретних виробничих ситуацій.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду [20, с. 116].

1.3 Показники та фактори ефективного використання основних фондів

Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв грн/грн) — показує, яка сума валового доходу припадає на 1 грн. вартості основних фондів:

(1.13)

де Q — обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік;

ОФс — середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість (Фм, грн/грн) — характеризує, яка частка вартості основ них виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства:

.(1.14)

Фондоозброєність праці (Фо. тис, грн/чол) — відбиває ступінь озброєності фондами одного робітника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника, і обчислюється за формулою:

(1.15)

де Чсс — середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Рентабельність основних фондів — це узагальнюючий синтетичний показник ефективності використання основних виробничих фондів підприємства:

.(1.16)

Норма прибутку — показує ефективність використання виробничих фондів підприємства:

(1.17)

де П — прибуток підприємства;

ОБс — середньорічна вартість оборотних засобів.

Інтегральний показник — це показник, який враховує зміну індексів рентабельності і фондовіддачі:

(1.18)

де Ір — індекс зміни рентабельності основних фондів;

Іов — індекс зміни фондовіддачі.

Часткові показники використання основних фондів:

­ коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);

­ коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);

­ коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (Кінтегр);

­ коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).

Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування по групі обладнання цеху визначають за формулою:

(1.19)

де Фд, Фн — дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, відповідно, год.

(1.20)

де Фк — календарний фонд часу, дні;

В, С — вихідні і святкові дні;

tзм — тривалість зміни, год;

Ззм — кількість змін роботи обладнання на добу.

Кекст — на робочому місці обчислюють так:

(1.21)

де m — кількість видів деталей, що обробляються на робочому місці;

tшт — норма часу на одну деталь і-го виду, н-год;

Ni — обсяг випуску деталей і-го виду, шт.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження по групі обладнання обчислюють за формулою:

(1.22)

де tфакт — фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год;

tнорм — технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції,

н-год.

Коефіцієнт інтенсивного завантаження на робочому місці визначають за формулою:

(1.23)

де tмаш.і - машинний час обробки одної деталі і-го виду, н-год.

Коефіцієнт інтегрального використання основних фондів визначають так:

(1.24)

Коефіцієнт змінності обчислюють за допомогою таких виразів:

або ,(1.25)

де Взм — кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд — кількість відпрацьованих верстато-днів;

Фд — дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Фдt — дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год [21, с. 402−405; 15, с.217].

Для оцінювання й аналізу процесу відтворення основних фондів підприємств використовується система взаємопов'язаних показників.

Показники стану зносу [18, с. 691]. :

1. Коефіцієнт зносу — показує ступінь зносу та відшкодування витрат на формування основних фондів:

КЗ=З/Офп.(1.26)

2. Коефіцієнт придатності - відображає можливість подальшого використання, ступінь невідшкодування витрат на формування основних фондів:

КП = ОФз / Офп.(1.27)

Показники руху [24, с. 412; 13, с. 457, 458]:

1. Коефіцієнт оновлення — це питома вага введених основних фондів у загальному їх обсязі; відображає ступінь оновлення основних фондів:

КО = ОФвк /Фок.(1.28)

2. Коефіцієнт вибуття — це питома вага вибуття основних фондів у загальному обсязі; показує ступінь втрати основних фондів:

КВ = ОФвиб/Офпп.(1.29)

3. Швидкість оновлення — показує середній період повного оновлення всіх основних фондів:

Ш = 1 / КО.(1.30)

4. Коефіцієнт надходження:

КН = ОФв/ Фок.(1.31)

5. Коефіцієнт динаміки:

КД = ОФпп / Фок.(1.32)

6. Коефіцієнт заміни:

КЗм = ОФв/ОФвиб,(1.33)

де З — сума зносу основних фондів;

ОФп — первісна вартість основних фондів;

ОФз — залишкова вартість основних фондів;

Ощв — вартість введених основних фондів;

Фок — вартість основних фондів на кінець періоду;

ОФ виб — вартість вибувших основних фондів;

ОФпп — вартість основних фондів на початок періоду;

ОФвк — вартість фондів, які надійшли за рахунок капітальних вкладень.

2. Оцінка економічної ефективності використання і відтворення основних фондів на підприємстві

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства

ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» знаходиться в м. Білопілля, Сумської області в 180 км від крупного машинобудівного центру України, м. Харкова.

ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» починає свою історію з 1933 року з організації виробничих майстерень. З перших років свого існування завод постійно розширював асортимент продукції і свої виробничі потужності. Деякі види продукції (пельменний автомат П6-НП2-А, насос П6-ППВ і ін.) були розроблені й упроваджені власними силами фахівців заводу і по сьогоднішній день користуються популярністю, зазнавши деяку модернізацію.

Білопільський машинобудівний завод спеціалізується на виготовленні устаткування для хлібопекарського виробництва, харчової промисловості, сільського господарства і переробних галузей промислового комплексу. Окрім традиційних видів продукції, підприємство освоює і упроваджує у виробництво вузли і деталі для металургії і коксохімічної продукції.

Підприємство має зручне географічне положення. ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» розташований на республіканській автодорозі, має під'їзні залізнодорожні шляхи до станції «Білопілля»; на відстані 15 км — митний пост Росії.

До підприємства підходять лінія газозабезпечення, лінія електропередач напругою 110 кВ. Загальна площа підприємства близько 192 000 м², виробнича площа — 22 713 м².

Парк устаткування для механічної обробки включає токарні і фрезерні верстати з ЧПУ, координатно-розточувальні верстати, а також універсальне устаткування, що дозволяє виготовляти вали, зубчаті, черв’ячні передачі, корпусні деталі по 6−7 квалитету точність, обробляти деталі масою до 400 кг. Наявність великих площ в складальному цеху дозволяє вести збірку великогабаритної продукції. У чавунно-ливарному цеху є можливість проводити відливання з сірого чавуну масою до 500 кг. На ділянці сталевого точного литва здійснюється відливання деталей складної конфігурації зі сталі 45 масою до 25 кг. Виготовляються відливання з бронзи ОЦС-5−5-5 масою до 20 кг. У цеху металоконструкцій проводиться збірка і зварка металоконструкцій, різання металопрокату, листової сталі, холодне штампування і витяжка деталей на пресах зусиллям до 500 т. Гальванічна ділянка проводить хромування, нікелювання, кадміювання, оксидування. Інструментальна ділянка виготовляє ріжучий інструмент (сверла, різці, фрези), оснащення типу штампів. Деревообробний цех проводить розпилювання пиломатеріалу, виготовлення упаковки (тарний участок), моделей. Продуктивні площі цехів складають 17 800 м кв.

З 2005 року на підприємстві відбувалося поступове нарощування об'ємів випуску продукції, але наприкінці 2008 року на початку 2009 року об'єми випуску зменшилися.

Основний регіон збуту — Україна, експорт — Росія, Білорусія, Казахстан.

Завдяки концентрації різних типів виробництва намітилися нові інвестиційні напрями:

1. Поліпшення ефективності роботи старих виробництв.

2. Випуск нового вигляду металоконструкцій.

3. Підвищення ефективності мехобробки виробництв.

4. Підвищення ефективності роботи маркетингових служб підприємства.

5. Підвищення ефективності роботи ливарного виробництва.

Розрахуємо основні показники ефективності виробництва продукції та їх динаміку.

Склад та структура товарної продукції, що вироблялася на підприємстві в період з 2007 по 2011 роки, наведена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Склад та структура товарної продукції

Провівши аналіз даних таблиці 2.1, можна стверджувати, що підприємство має широкий асортимент продукції та виробляє такі види продукції:

— насоси для перекачки рідини;

— машини та устаткування для переробки сільськогосподарської продукції;

— інші машин, устаткування загального призначення;

— машини та устаткування для металургії;

— інші машини для сільського та лісового господарства;

— інші металеві вироби.

Найбільшу питому вагу у структурі товарної продукції підприємства (за 5 років) становлять такі групи виробів як: машини та устаткувань для металургії (38,2%); насоси для перекачки рідини (29,2%); машини та устаткування для переробки сільськогосподарської продукції (23,3%). Загальний обсяг виробництва в 2011 році, порівняно з 2007, зменшився на 2710,9 тис. грн, або на 52,1%.

Склад та структура товарної продукції підприємства за роками зображена на рис. 2.1.

Рисунок 2.1 — Склад та структура товарної продукції підприємства за роками Динаміка виручки від реалізації продукції зображена на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 — Динаміка виручки від реалізації продукції

Розрахунок забезпеченості підприємства трудовими ресурсами наведений у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Забезпеченість трудовими ресурсами та ефективність їх використання

Таким чином, як видно з даних табл. 2.3, у 2011 році відбулося значне зменшення числа працюючих (на 79% поріняно з 2007 роком). Це зумовило зниження значення показника відпрацьовано 1-м робітником днів (на 10%) і відповідно коєфіцієнта використаного робочого часу (на 9%) та одночасне зростання показника валової продукції у розрахунку на одного робітника майже у два рази. Це пояснюється тим, що обсяги валової продукції знаходяться приблизно на однаковому рівні, а чисельність працюючих значно зменшилася (у 4 рази).

Динаміка чисельності працюючих зображена на рис. 2.3.

Рисунок 2.3 — Чисельність працюючих на підприємстві

Така негативна тенденденція у зменшенні чисельності працюючих пояснюється значним скороченням обсягу виробництва, збільшенням кредиторської заборгованості та відсутністю платоспроможних замовлень, що були спречинені економічною кризою, яка виникла на початку 2009 роу.

Показники, що характеризують фінансову діяльність підприємства, подані в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Показники фінансової діяльності підприємства

Отже, результатом фінансової діяльності підприємства за всі досліджувані роки є чистий збиток, який хоч і почав зменшуватися у 2008;2010 роках і в середньому становив -1514 тис. грн, усе ж у 2011 році збільшився на 54% порівняно з 2007 роком.

Оцінивши рівень сукупної збитковості, можна сказати, що протягом усіх аналізованих років (з 2007 по 2011 роки) підприємство працює в збиток, тобто економічні ресурси використовуються неефективно, а виробництво продукції є нерентабельним.

Динаміка розміру чистого збитку підприємства в період 2007;2011 роки зображена на рис. 2.4.

Рисунок 2.4 — Динаміка чистого збитку Динаміка розміру валової продукції (ВП) а 100 грн. основних виробничих фондів (ОВФ) за період 2009;2011 роки зображена на рис. 2.5.

Рисунок 2.5 — Динаміка розміру ВП на 100 грн ОВФ Показники, що характеризують ефективність використання оборотних засобів ПАТ «Білопільський машинобудівний завод», подані в табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання оборотних засобів

Таким чином, розрахувавши дані можна стверджувати, що середньорічна вартість оборотних засобів у 2011 році порівняно з 2007 роком зменшилася на 675,5 тис. грн. Коефіцієнт оборотності з 6,58 зріс до 21,7 в 2011 році, разом з тим зменшився (майже у три рази) і період одного обороту. Проте показники рентабельності та норми прибутку є від'ємними, що свідчить про збитковість використання оборотних фондів.

Отже, на оснрові проведеного нами аналізу організаційно-економічних показників діяльності ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» можна зробити такі висновки:

1. Білопільський машинобудівний завод спеціалізується на виготовленні устаткування для хлібопекарського виробництва, харчової промисловості, сільського господарства і переробних галузей промислового комплексу.

2. Підприємство має зручне географічне положення, що дозволяє з меншими витратами постачати необхідну сировину від постачальників та доводити готову продукцію до кінцевих споживачів.

3. ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» має ринки збуту як в Україні, так і в країнах ближнього зарубіжжя.

4. Підприємство має досить великий асортимент продукції, що дозволяє диверсифікувати діяльність та зменшує ризик неотримання замовлень.

5. У 2009 році підприємвто зазнало зниження виручки від реалізації продукції, основною причиною чого можна вважати погіршення економічної та фінансової ситуації в Україні та світі. Та спостерігається тенденція до поступового зростання розміру виручки.

6. Чисельність працюючих значно зменшилася порівняно з 2008 роком, проте протягом трьох років (2009;2011 рр.) забезпеченість трудовими ресурсами залишається майже незмінною та є динаміка до збільшення.

7. Результатом фінансової діяльності ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» за всі досліджувані роки є чистий збиток, що свідчить про нерентабельність виробництва продукції. Причиною цього можна вважати зростання цін на сировину та матеріали для виробництва, зменшення кількості замовлень, зростання конкуренції.

2.2 Структура і якісний склад основних фондів підприємства та джерела фінансування їхнього відтворення

Для того, щоб оцінити рівень забезпеченості ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» осносними фондами та їх відповідність потребам підприємства, необхідно дослідити склад та структуру основних фондів (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Склад та структуру основних фондів

Проаналізувавши дані таблиці, можна стверджувати, що в складі основних фондів підприємства у 2011 році найбільшу питому вагу склали будинки і споруди — 95,7% і становили 11 141 тис грн. Машини та обладнання становлять 1,19%, транспортні засоби — 1,58%, інструменти, прилади, інвентар — 1,54%, а інші основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи взагалі відсутні. У той час, як у 2007 році найбільшу питому вагу склали будинки і споруди -16 167 тис. грн і становили 64,3%, машини та обладнання — 33,8% (8493 тис. грн); транспортні засоби — 1%; інструменти, прилади, інвентар — 0,7%, а інші основні засоби та малоцінні необоротні матеріальні активи — 0,09% та 0,1% відповідно.

Отже, у 2011 році порівняно із 2007 роком скоротилася частка машин та обладнання на 98,4%, будинків і споруд — на 31%.

Динаміка вартості основних виробничих фондів подано в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Динаміка вартості основних виробничих фондів

основний фонд використання Отже, як було уже вище зазначено вартість основних виробничих фондів у 2011 році порівняно з 2007 роком зменшилася на 46%. Причиною різкого скорочення вартості основних фондів перш за все є низький рівень їхнього оновлення поруч із значними темпами їх вибуття. Так, у 2011 році порівняно із 2007 вартість основних фондів, що вибули зросла на 26% і становила 3556 тис. грн, у той час як останні надходження у вартісному виразі основних фондів спостерігалися у 2008 році, і становили 33 тис. грн, що на 67% менше від тих, що надійшли у 2007 році (90 тис. грн).

Тенденція до зменшення вартості основних виробничих фондів, негативно вплинула й на обсяги валової продукції, яка у 2011 році становила 2578 тис. грн, що на 53% менше порівняно з 2007 роком, хоча в порівнянні з 2009 роком зросла на 70%.

Динаміка вартості основних виробничих фондів наведена на рис. 2.6.

Рисунок 2.6 — Динаміка вартості основних виробничих фондів Динаміку амортизаційних відрахувань подано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Динаміка амортизаційних відрахувань

Проаналізувавши дані таблиці, можна стверджувати, що сума амортизаційних відрахувань у 2011 році порівняно із 2007 роком зменшилася на 198 тис. грн (46%), і становила 232 тис. грн.

Найбільше зменшення нарахованої амортизації по групам у 2011 році порівняно з 2007 роком зазнали будинки і споруди, що зменшилися на 136 тис. грн, і машини та обладнання, які у свою чергу зменшилися на 60 тис. грн.

Динаміка капітальних вкладень подано в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Динаміка капітальних вкладень

Таким чином, проаналізувавши дані таблиці, можна стверджувати, що на підприємстві ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» за п’ять досліджуваних років капітальні надходження по всім показникам надходили лише на придбання (виготовленн) основних засобів, при чому в останнє вони спостерігалися у 2008 році, і їх вартість становила 32,6 тис. грн.

Така тенденція є дуже негативною, для розвитку підприємства.

Як було раніше зазначено на підприємстві ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» у 2007 та 2008 роках були надходження основних виробничих фондів, на які ми за допомогою деяких вищеперелічених методів нарахуємо амортизацію.

Розраховуємо суму річних амортизаційних нарахувань прямолінійним методом амортизації на основні фондів, що надійшли на підприємство у 2008 році, їхня первісна вартість становить 33 тис. грн, термін експлуатації 8 років:

1. Розрахуємо норму амортизації:

.

2. Розраховуємо суму річних амортизаційних нарахувань:

тис. грн.

Отже, розрахунки показали, що протягом 8 років експлуатаційного терміну основних фондів, що надійшли, щорічні відрахування коштів на їхнє відтворення становитимуть 4125 тис. грн.

Розраховуємо суму річних амортизаційних нарахувань методом прискореного зменшення залишкової вартості:

1. Розрахуємо норму амортизації:

.

2. Розраховуємо суму щорічних амортизаційних нарахувань (табл. 2.9):

Таблиця 2.9

Розрахунок сум щорічних амортизаційних нарахувань

Отже, провівши розрахунки можна стверджувати, що норма амортизації для основних фондів, що надійшли у 2008 році, розрахована методом прискореного зменшення залишкової вартості, становитиме 25%. Використання цього методу дозволить швидше провести амортизацію та оновити основні фонди.

Розраховуємо суму річних амортизаційних нарахувань кумулятивним методом:

1. Визначаємо кумулятивне число:

К=1+2+3+4+5+6+7+8=36.

2. Розраховуємо норму амортизації для кожного з років терміну експлуатації основних фондів, що були введені у 2008 році:

; ;

; ;

; ;

; .

3. Розраховуємо суму річних амортизаційних нарахувань:

грн; грн;

грн; грн;

грн; грн;

грн; грн.

Отже, при кумулятивному методі нарахування амортизації на основні фонди, що надійшли, сума амортизаційних відрахувань на їхнє відтворення щорічно зменшується, так 2008 року вона становила 7326 грн, а у 2015 році вона дорівнюватиме 924 грн.

Таким чином, на основі проведеного аналізу структури і якісного складу основних фондів ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» та джерел фінансування їхнього відтворення можна зробити такі висновки:

1. У складі та структурі основних фондів підприємства переважають будинки і споруди, машини та обладнання становлять, які у 2011 році порівняно із 2007 роком різко змешилися (на 98,4%, 31% відповідно).

2. На ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» спостерігається різке скорочення вартості основних фондів, така тенденція зумовлена перш за все низьким рівнем їхнього оновлення поруч із значними темпами їхнього вибуття.

3. На підприємстві ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» за п’ять досліджуваних років капітальні надходження по всім показникам надходили лише на придбання (виготовленн) основних засобів.

4. Спостерігається зменшення суми амортизаційних відрахувань, що пояснюється тим, що останнє введення основних фондів було у 2008 році.

5. Результатом значного зношення основних фондів підприємства та недостатнього їхнього оновлення стало зменшення обсягів валової продукції.

2.3 Визначення рівня економічної ефективності використання основних фондів підприємства та фактори, що впливають

Щоб визначити економічну ефективність використання основних фондів підприємства, доцільно оцінити їхній поточний стан та рух .

Вихідні дані для розрахунку показників руху та стану основних фондів ПАТ «Білопільський машинобудівний завод» подані в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10

Вихідні дані для розрахунку показників руху та стану основних фондів

Показники руху та стану основних виробничих фондів подано в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11

Показники руху та стану основних виробничих фондів

Отже, коефіцієнт надходження було пораховано лише за 2007 та 2008 роки, що пояснюється відсутністю вартості основних фондів, що надійшли у 2009;2011 роках, при чому коефіцієнт надходження у 2008 році зменшився на 0,002, що свідчить про зменшення частки вартості основних фондів, що надійшли.

Коефіцієнт заміни у 2008 році порівняно з 2007 роком зменшився на 0,653, що свідчить про незначну частку вартості основних фондів, що надійшли порівняно з вартість фондів, що вибули. За період 2009;2011 роки основні фонди не надходили.

Коефіцієнт оновлення у 2011 році відсутній, що свідчить про відсутність вартості фондів, які надійшли за рахунок капітальних вкладень.

Коефіцієнт вибуття у 2011 році порівняно з 2007 роком збільшився на 0,229, що є несприятливим для підприємства, і свідчить про значну вартість основних фондів, що вибули.

Коефіцієнт динаміки у 2011 році порівняно з 2007 роком зменшився на 0,232, що також є несприятливим для підприємства, оскільки свідчить про швидкі темпи зниження вартості основних фондів.

Коефіцієнти зношеності за період з 2007 по 2011 роки удвічі перевищують коефіцієнти придатності, що показує, що лише третина основних фондів є придатною до подальшого використання, решта потребує оновлення чи заміни. За 5 років коефіцієнт придатності зріс з 0,29 до 0,336. це показує, що частка ОФ, придатних до викорситання зросла. При цьому коефіцієнт зношеності зменшився з 0,71 до 0,664, тобто частка ОФ, які необхідно виводити з експулатації, зменшилася. Ці дані свідчать, що відбулося незначне оновлення основних фондів.