Зв"язок українських вчених з закордонними колегами
Допомагають світовому співтовариству заявити, донести знання про Україну контакти наших вчених з колегами європейських та американських університетів. За останні роки організовані наукові конференції в Празі, Мюнхені, Штутгарді, Парижі, Відні, Люблені, Римі, Нью-Йорку. Фундація Українського Вільного Університету в США дбає про стипендії для студентів, керуючись благородною метою сприяти… Читати ще >
Зв"язок українських вчених з закордонними колегами (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Зв’язок українських вчених з закордонними колегами
Допомагають світовому співтовариству заявити, донести знання про Україну контакти наших вчених з колегами європейських та американських університетів. За останні роки організовані наукові конференції в Празі, Мюнхені, Штутгарді, Парижі, Відні, Люблені, Римі, Нью-Йорку. Фундація Українського Вільного Університету в США дбає про стипендії для студентів, керуючись благородною метою сприяти розвиткові незалежної наукової думки, зближенню українців, розсіяних по світу, підготовці наукових кадрів для України.
У 90-ті роки головним науковим центром залишається Академія наук України. Тут здійснюються світового значення дослідження в області матеріаловедення, математиці, фізики, астрономії, біології. Але в Академії існує багато проблем. Серед них — пріоритет прикладних досліджень, що значить, перевага інститутів технічного і прикладного профілю. При цьому більше 90% нових технологічних розробок не заглиблюються у виробництво.
Разом з недостатньою матеріально-технічною базою інститутів це привело до загуби Академією наук головних позицій по ряду фундаментальних напрямів.
З ціллю стимулювання творчої діяльності і прискорення розвитку наукомістких і екологічно чистих технологій у 1991 році була заснована Академія технологічних наук України. Аналогічні завдання ставлять перед своїми членами і новоутворена Академія технологічної кібернетики України і Академія оригінальних ідей і проектів.
Деякі видатні закордонні вчені українського походження, працюючи в Україні, діляться своїм досвідом і результатами досліджень. Так, заснований у 1991 році Інститут східно ведення АН України очолив О. Прицак — професор Гарвардського університету (США).
Журнал «Сучасність», видання котрого з 1992 року здійснюється у Києві, редагує Т. Гунчак — професор Радгчерського університету (Нью-Йорк).
Розвиток україністики за кордоном широко фінансують підприємці-меценати. В частості, канадський місіонер українського походження П. Яцик виділил кошти на заснування дослідницького центра української історії при Альбертовськом університеті, на організацію кафедри в Гарвардському україноведійному інституті, на видання україноведійної енциклопедії і др.
Однак низький рівень оплати праці науковців і викладачів, їх соціальна незахищеність знизили в суспільстві престижність їхньої праці, що позбавило багатьох талановитих молодих людей стимулів до занять науковою діяльністю. В багатьох вищих закладах освіти були практично відсутніми конкурси до аспірантури. Існувала також небезпека безповоротного занепаду відомих донедавна наукових шкіл з пріоритетних напрямів розвитку і технологій.
До успіху в галузі науки і освіти відкриття 1992 р. Навчального і наукового закладу нового типу — незалежного університету «Києво-Могилянська академія» (мовний режим — українська та англійська мови) де розпочали навчатися 200 першокурсників. Кілька нових наукових інститутів створено у системі Національної академії наук України: Археографічна комісія Інституту історії АН України переросла в Інститут української археографії ім. М. Грушевського (з двома філіями — у Львові і Дніпропетровську), відкрито Інститут української мови, Інститут східнознавства ім. А. Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень, Інститут народознавства. Як навчальний і науковий заклад 1992 р. При Київському університеті створено Інститут українознавства (10 кафедр, аспірантура, докторантура, гуманітарний ліцей).