Конституція США про Верховний суд

Конституція США про Верховний суд

«Важливу роль Конституція відводила судовій владі. Вона надала їй право розглядати усі закони країни лише у відповідності із загально-союзною Конституцією та конституціями штатів."1. При розгляді цієї частини Конституції члени Установчого конвенту пропонували надати Верховному федеральному суду повноваження вищої судової інстанції США. Він винен був отримати право перегляду законів, прийнятих Конгресом при їхні невідповідності Конституції, але й не як наглядова інстанція, а зв «язку із певними судовими справами, що перебувають в його виробництві. Таке право Верховний суд винен отримати й відносно законів, прийнятих парламентами штатів й постанов судів штатів. Однак, ці положення в Конституцію не увійшли. Побоюючись протидії штатів, від рішення які залежала частка самої Конституції, розуміючи, що смердоті не потерплять втручання федерації в їхні «внутрішні справ», включаючи законодавство й суд, члени Конвенту знов пішли на компроміс, відклавши розв «язання цого запитання до кращих часів. По Конституції 1787 року (ст. 3) судова влада федерації винна був тягнутися на усі тих справ, що «…виникають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на усі справ, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на усі справ адміралтейства та інші морські справ, в які Сполучені Штати є стороною; на усі спори між двома чи понад штатами, між штатом й громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями."2.

Крім цого, до федеральної юрисдикції були віднесені спори між палатами, тяжби між громадянами різних штатів й деякі інші кликни, що стосувалися федерації загалом. Члени Верховного суду призначаються Президентом США довічно. Цим досягається незалежність судової влади від законодавчої й виконавчої. Питання про практичне створення нової судової організації США й про закріплення повноважень Верховного суду було б розглянуто серед основних питань першим Конгресом США. У результаті був ухвалений Закон про судоустрій 1789 року. як й було б задумано при розробці Конституції, повернувшись до запитання про верховний конституційний нагляд, Конгрес наділив Верховний суд США правом скасування будь-якого закону, як федерального, то й штатного, якщо якщо визначено, що цей закон суперечить Розпорядженням й принципам Конституції (ст. 25 Закону про судоустрій). Більш того, Верховний суд отримав повноваження видавати розпорядження, обов «язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента й Міністрів (ст. 13 Закону про судоустрій). Це положення суперечило конституційному принципу поділу влади, оскільки ставило Верховний суд над Конгресом й президентом. Необхідно зазначити, що пізніше це перекручення було б усунено самим Верховним судом в ході слухання справ Марборі 1803 року. У результаті, пожертвувавши ст. 13, Верховний суд закріпив за собою повноваження, викладені в ст. 25 Закону про судоустрій. Відтоді й до цого години Верховний суд належить остаточне право трактувати Конституцію, тобто говорити, що є правом країни й що перебувае в суперечності із ним. Рішення Верховного суду є остаточним й обговоренню не підлягає. Першим конгресом був також розроблена структура федерального судоустрою. Було вирішено, що поряд й паралельно із судами штатів якщо функціонувати федеральна судова система, що складається із районних й окружних судів (на цей період їхнього кількість був визначена за 30 я районних й 3 окружних судах). Останні були наділені апеляційною владою відносно перших.