Правила поведінки на підприємстві

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Правила поведінки на підприємстві (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Реферат на тему:

«Поведінка в екстремальних ситуаціях на підприємстві».

1. Охорона роботи на підприємстві.

У умовах сучасного виробництва окремі приватні заходь щодо поліпшення умів роботи, для попередження травматизації є неефективними. Тому їхнього здійснюють комплексно, створюючи в загальній системі керування виробництвом, підсистему керування безпекою роботи. Таким чином, керування охороною роботи це програмно-цільовий комплекс по підготуванню, прийняттю й реалізації вирішень (організаційно-технічних, й лікувально-профілактичних заходів), спрямованих на забезпечення безпеки, зберігання здоровий «я й працездатності людини в процесі праці.

Про «єкт керування — це безпека роботи на робочому місці, ділянці, цеху, у всій системі людина — виробництво, характеризується взаємодією людей з предметами й знаряддями роботи й виробничого середовища.

Керуюча частина містить у собі керівників підприємства, керівників підрозділів, службу охорони роботи. При цьому тут закладені принципи системного підходу, коли виходи про «єкта керування (показники безпеки) через систему збору і опрацювання інформації заговорили українською у «язані, тобто інформація про відхилення в процесі контролю надходить у керуючий орган, де вон аналізується й приймається адекватне вирішення. Таким чином, СКОПА діє за принципом зворотної зв «язок.

Планування здійснюється на основі складених планів:

. перспективний (5 літній) — комплекс планового поліпшення умів по охороні роботи. Вони є частиною бізнес-плану;

. поточні (річні) — смердоті включаються в щорічну угоду по охороні роботи колективного договору між адміністрацією й трудовим колективом;

. оперативно-календарні плани по охороні роботи (ОКП), місячні й квартальні.

У комплекс заходів щодо охорони роботи входять:

. боротьба зі шкідливими й небезпечними чинниками (шум, випромінювання, вібрація й т.д.);

. соціальні заходи.

З метою послаблення негативних факторів необхідно розробляти колективні та індивідуальні заходь по забезпеченню нормативних умів по охороні роботи (розподіл обов’язків між службами, посадові обов’язки). Необхідні умови освітлення, опалення, заземлення єлектроплиладів та електроустановок, огородження та блокування, світлова та звукова сигналізація.

Необхідно проводити зоходи по зменшенню противібраційні засобів, протишумові, протипожежні, електробезпечність, пожежна безпека.

Організація охорони роботи на підприємстві.

Управлінням охороною роботи займається начальник підприємства, який вол «язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови роботи відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою забезпечується функціонування системи управління охороною роботи, для чого:. створює відповідні служби й призначає посадових осіб, котрі забезпечують вирішення конкретних питань охорони роботи, затверджує інструкції про їхні обов «язки, права та відповідальність за виконання покладених ними функцій;. розробляє за участю профспілок й реалізує комплексні заходь для досягнення встановлених нормативів із охорони роботи, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки й техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід із охорони роботи тощо;. забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, й виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;. організовує проведення лабораторних досліджень умів роботи, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону роботи в порядку й рядки, що встановлюються законодавством, вживає за їхні підсумками заходів щодо усунення небезпечних й шкідливих для здоровий «я виробничих факторів;. розробляє й затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону роботи, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт й поведінки працівників на територї підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих й галузевих нормативних актів про охорону роботи, забезпечує на основі працівників нормативними актами про охорону роботи;. здійснює постійна контролю над додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження із машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони роботи;. організовує пропаганду безпечних методів роботи та співробітництво із працівниками у галузі охорони праці.

У разі відсутності в нормативних актах про охорону роботи вимог, котрі необхідно виконати для забезпечення безпечних й нешкідливих умів роботи на певних роботів, вол «язаний вжити погоджених із органами державного нагляду заходів, що забезпечать безпечу працівників.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій й нещасних випадків вол «язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

2.Аналіз шкідливих й небезпечних чинників.

По природі дії на організм людини небезпечні й шкідливі виробничі чинники (НВЧ й ШВЧ) підрозділяються на чотирьох групи:

. Фізичні;

. Хімічні;

. Біологічні;

. Психофізіологічні.

До фізичних ШВЧ відносяться частини машин; гострі крайки; підвищений рівень вібрації, галасу; аномальне значення мікроклімату; підвищена запиленність й загазованість, випромінювання й т.д.

Хімічні чинники діляться на токсичні, що дратують (алергени), канцерогенні, мутагенні.

Біологічні НВЧ: патогенні мікроорганізми й продукти їхньої життєдіяльності; рослини; тварини; людина.

Психофізіологічні НВЧ: нервово-емоційні перевантаження; монотонність; статичне, динамічне навантаження; робота в нічну зміну й т.д.

3.Освітлення.

90% інформації людина одержує через органи зору. Світло робить позитивний вплив на обмін речовин, серцево-судинну систему, нервовопсихічну сферу. Раціональне освітлення сприяє підвищенню продуктивності роботи, його безпеки. При недостатньому освітленні й поганій його якості відбувається швидке стомлення зорових аналізаторів, підвищується травматичність. Занадто висока яскравість викликає явище осліплення, порушення функції ока.

Головні вимоги до виробничого освітлення .

Освітленість на робочому місці винна відповідати характеру зорової роботи; рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні й відсутність різких тіней; розмір освітлення, постійність в години (відсутність пульсації світлового потоку); оптимальна спрямованість світлового потоку і оптимальний спектральний склад; усі елементи освітлювальних установлень повинні бути довговічні, вибухоло-пожежо-электробезпечні.

Експлуатація освітлювальних установок й контроль.

Експлуатація включає: регулярне очищення засклених прорізів й світильників від бруду; своєчасну заміну перегорілих ламп; контроль напруги в мережі; регулярний ремонт арматури світильників; регулярний косметичний ремонт помешкання. Для цого передбачені спеціальні пересувні візки із платформами, телескопічні східці, підвісні устрої. Всі маніпуляції провадяться при відключеній напрузі. Якщо висота підвісу до 5м — обслуговуються східцевими драбинами (обов «язково 2 Чоловік). Контроль освітлення здійснюється не рідше 1 разу в рік шляхом виміру освітленості чи сили світла за допомогою фотометра; наступне порівняння із нормативами.

4.Вібрація.

Переміщення точки чи механічної системи при якому відбувається почергове зростання і убування в години значень хоча б однієї координати.

Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас й осей обертання; деформація.

Біологічний вплив вібрації.

Вібрація — загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань — віброзахворюваннь, лікування яких можливо лише на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках й суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково чи цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну й локальну. Загальна — діє через опорні поверхні ніг все організм у цілому. Локальна — на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну (при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів й людина знаходиться поруч).

Способи захисту від вібрації.

У автоматичних виробництвах захистом є дистанційне керування (виключає контакт). У неавтоматических виробництвах:

. Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.

. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи); вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення організації роботи вібронебезпечних процесів: загальна кількість годині на контакті із віброобладнанням не винне перевищувати зміни; одноразову дію не винне перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.

До лікувально — профілактичних мір відносяться: масаж; заходь, що загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накаплювання в організмі).

5.Виробничий шум.

Любий небажаний для людини звук, робить негативний вплив на здоровий «я й працездатність.

як фізичне явищ звук — механічні коливання пружного середовища, яку сприймається людським вухом в інтервалі частот 16 — 20 000 гц. До 16 гц — инфразвукові коливання; понад 20 000 гц — ультразвук.

Захист від галасу досягається розробкою шумобезпечної техніки, застосуванням засобів й методів індивідуального й колективного захисту, будівельно-акустичними методами. Засоби колективного захисту діляться стосовно джерела галасу: понижуючі шум у джерелі виникнення (найбільше ефективно); понижуючі шум на шляхах його поширення. По способу реалізації:

. Акустичні - грунтуються на акустичному вимірі помешкання й за принципом дії підбираються засоби звукоізоляції, звукопоглинання, віброізоляція, демпфірування, застосування глушителів шуму.

. Будівельно-акустичні методи застосовують: екрани, звукоізоляцію, кабіни спостереження, дистанційне керування, кожухи, ущільнення й т.д. Найбільше ефективні звукоізолюючі матеріали: трипласт.

(композиційний матеріал); пластобетони із наповненням із тирси деревини, соломи й т.д. Звуковбирні матеріали: мармур, бетон, граніт, цеглина, ДВП, ДСК, повсть, мінераловата, матеріали із щілинною перфорацією.

. Архітектурно-планувальні: раціональне розміщення робочих місць; раціональний режим роботи й відпочинку. Організаційно-технічні.

Активна форма захисту — генерація галасу противофазя до джерела. Засоби індивідуально захисту: навушники, вушні вкладки, шлемофони, каски.

6.Випромінювання.

У результаті опромінення живої тканини в ній виникає іонізація молекул й розпадання на іони. Іонізація супроводжується порушенням молекул, як слідство розірвання молекулярних зв «язків й зміною хімічної структури із «єднань, бо в основному тіло — це вода. Вода розпадається на вільні радикали (радіоліз води). Ці радикали дуже активні й призводять до каталітичних реакцій й окислювання, у результаті чого відбувається руйнація клітин. Відбувається гальмування функції кровотворних органів, звуження сосудів, розлад шлунково-кишкового тракту і імунної системи організму.

Зовнішні й внутрішні опромінення.

Зовнішнє опромінення — опромінення, коли джерело радіації знаходиться поза організмом й улучення випромінювання усередину виключається — видеотерминалы, рентген, з герметичним джерелом випромінювання. При зовнішньому опроміненні небезпечним є (, (, рентгенівське, нейтронне випромінювання. Біологічний ефект залежить від дози опромінення, його виду, години впливу, розміри поверхні, індивідуальної чутливості організму.

Ознаки опромінення: сухість шкіри, ламкість кісток, тріщини шкіри, променеві виразки. (й рентгенівське опромінення може призводити до летального виходу без зовнішніх ознак. (й (викликають шкірні поразки.

Внутрішні опромінення — відбувається при влученні радіоактивної речовини усередину організму при вдиханні забрудненого повітря, через стравохід, через шкіру. У цьому випадку людина піддається безупинному опроміненню доти, поки речовина не розсосеться чи не якщо виведено із організму шляхом фізіологічного обміну. Внутрішньє опромінення небезпечно, бо уражають внутрішні органи, притулок. Найбільше небезпечно (.

До головних мір захисту відносяться: використання джерел з мінімальним виходом випромінювання (захист кількістю); обмеження години роботи (захист годиною); видалення робочих місць від джерел (захист відстанню); екранізування джерел чи робочих місць.

7.Електробезпечність.

Електрообладнання, яким доводитися користуватися працівникам на підприємстві, являє собою потенційну небезпеку. Багато нещасних випадків відбувається при обслуговуванні найбільш поширеного електрообладнання, розрахованого на напругу 127−380 В.

Система організаційно-технічних заходів й засобів, що забезпечують захист людей від шкідливих впливів їв. струму, ел. дуги, ЕМ поля й статичної електрики. Порушення вимог ел-безпеки призводить до їв. травм.

Електрична травма — травма, викликана впливом ел. струму й дуги. Сукупність таких травм — электротравматизм.

Електрична установка — сукупність машин, апаратів, ліній й допоміжного устаткування, призначених для пр-ва, перетворення, трансформації, передачі й розподілу ел. енергії.

Причини електротравматизму.

— однофазне (однополюсне) дотик людини до неізольованих струмоведучих частин.

— одночасний доторк людини до 2 струмоведучих неізольованих частин под напругою.

— наближення на небезпечну відстань людини, до неізольованого від землі чи до неізольованих струмоведучих частин под напругою.

— дотик людини до металевих корпусів под напругою.

Біологічна дія струму на організм людини.

Проходячи через організм людини эл. струм робить 4 види впливу:

— термічна дія — котра проявляється в опіках окремих частин, нагріванні до високих температур кровоносних судин, крові, нервів, серця, мозку, що викликає серйозний розлад.

— електролітична дія — розкладання органічної рідини (лімфи й крові) з порушенням її складу.

— механічна дія — (динамічне) розшарування, розрив тканин організму.

(м «язів серця, судин) у результаті эл. динамічного ефекту; миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом тканинної рідини й крові.

— біологічне — подразнення живих тканин організму; порушення внутрішніх біоелектричних процесів, що протікають у нормальному організмі.

дія струму може бути:

— прямим (по тканинах).

— рефлекторним (по нервових волокнах).

Ці дії струму приводять до різноманітних їв. травм — місцевим й загальним. До місцевого відносяться електроопіки, електрознаки (мітки), металізація шкіри (електротатуювання), механічні пошкодження; електроофтальмія (запалення переднього відділення ока).

Опіки бувають: токові, контактні, дугові (супров. обвуглюванням тканин).

Механічні ушкодження відбуваються через судорожне скорочення м’язів.

До загального відносять: їв удари — поражається чи створюється загроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, легенів). 4 ступеня їв. удари:

— судорожне скорочення м «язів без втрати свідомості.

— судорожне скорочення м «язів з втратою свідомості, але й зі збереженою роботою серця.

— втрата свідомості й порушення серцевої діяльності чи подиху (чи того й іншого).

— клінічна смерть — (відсутність подиху й кровообігу) перехідний процес від життя до смерти, що наступає із моменту припинення роботи серця й легенів. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці.

(мозок зле постачається притулок «ю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому тривалість комі обмежується із моменту припинення серцебиття 5−7 хвилинами.

Біологічна смерть — необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає после клінічної смерті.

Чинники впливаючі на поразку електричним струмом:

. Рівень небезпечної дії.

. Від роду струму (небезпечніше для людини — змінний струм);

. Розмір струму;

. Розмір напруги;

. Шлях струму (через життєво важливі органи);

Опір тіла людини (складається із опору верхнього прошарку шкіри і опору внутрішніх органів) від 1000 до 10 000 Ком;

Коли призводить до зменшення опору:

Металізація; зволоження; захворювання шкіри; хронічні захворювання людини; нервовопсихічний настрій; тривалість дії струму (з збільшенням дії струму опір зменшується); умови зовнішнього середовища. Опір тіла людини залежить від стану нервової системи людини, її фізичного розвитку. З віком різко знижується опір організму людини та ймовірнішим стає ураження найважливіших органів: легенів, серця, головного мозку.

Людина починає відчувати змінний струм промислової частоти (50 гц) приблизно із 1 мАЛО (пороговий відчутний струм). При струмі 10… 15 мАЛО виникає судорожне скорочення м «язів, яку раз в раз підсилюється, й людина не може звільнитися від контакту зі струмопровідною частиною (пороговий невідпускаючий струм). При 50 мАЛО порушується дихання, а струм 100 мАЛО призводить до фібриляції серцевих м «язів (табл. 1). Найнебезпечнішою є частота струму для людини — 50 гц. Найнебезпечнішим є шлях струму: рука — ноги, рука — рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.

Найбільш небезпечним є змінний струм частотою 20 — 1000 гц. Змінний струм небезпечніший від постійного, але й це притаманно напруги до 250 — 300 У. При більших напругах небезпечним стає постійна струм. Деякі захворювання людини (хвороби шкіри, серцево-судинної системи, нервові хвороби) роблять її сприятливішою до електричного струму. Тому до обслуговування електричного обладнання допускаються особини, що пройшли спеціальний медичний огляд. На важкість ураження електрострумом впливає стан виробничого середовища. Наприклад, підвищена вологість приміщення збільшує небезпеку ураження.

Аналіз нещасних випадків, заговорили українською у «язаних із дією електричного струму, дозволяє виявити їхні основні заподій, котрі можна про «єднати у такі групи:

— випадкове доторкання до струмопровідних частин, що перебувають под напругою;

— несправність захисних засобів, якими потерпілий доторкається до струмопровідних частин;

— поява напруги на металевих частинах електрообладнання (огорожах, карнизах, кожухах) у результаті пошкодження ізоляції струмопровідних частин електрообладнання, замикання фази на грішну землю й т. ін.;

—— поява напруги на відключених частинах електрообладнання в результаті помилкового включення обладнання, замикання струмопровідних частин, розряд блискавки та ін.;

— виникнення крокової напруги на поверхні землі чи підлоги, на якій стоїть людина, в результаті замикання дроту на грішну землю, несправності заземлення.

Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від його виду та величини.

Технічні засоби електробезпеки.

Технічні засоби електронебезпеки включають: ізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, замулення, захисне вимикання, малу напругу, вирівнювання потенціалів, електричне розділення, загороджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та інші.

Ізоляція — захист струмоведучих елементів обладнання, що забезпечує її нормальну роботу й захист від ураження електричним струмом.

Захисне заземлення — навмисне електричне із «єднання металічних неструмоведучих частин електрообладнання, котрі можуть опинитися под напругою з заземляючим пристроєм. Ізоляція струмоведучих частин із устроями контролю. Забезпечує нормальну роботу електроустановок й захист від поразки струмом. Робоча ізоляція передбачається для захисту на випадок ушкодження робочої ізоляції. Ізоляція, Яка складається із робочої й додаткової - подвійна. Поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує ту ж ступінь захисту, що й подвійна, називається посиленою ізоляцією. Контроль ізоляції може бути періодичний й постійна. Вимірюється опір ізоляції мегометрами. Контроль здійснюється при приймальноздавальних іспитах електроустановок после монтажу, ремонту, при виявленні дефекту ізоляції й в установлені нормативні терміни. Нормування: найменше припустиме значення опору ізоляції нормується правилами улаштую електроустановок: -для котушок, контакти, пускачі, силових щитів й освітлювальних установлень ПДУ не менше 0,5 МОм; -для повторних ланцюгів не менше 1МОм. Постійний контроль ізоляції здійснюється спеціальними приладами, що включаються в ціп разом із електроустановкою, автоматично контролюють опір установки, сигналізують про зниження опору ізоляції нижче припустимого значення.

Огородження й неприступність струмоведучих частин. Застосовується із метою виключення доторку зі струмоведучими частинами чи наближення перед тим на небезпечну відстань. Головні вимоги: механічна і електрична тривалість.

Техніка безпеки при користуванні електроприладами.

Перед включенням електроприладу необхідно візуально перевірити електрошнур на наявність механічних порушень. Електроприлади повинні бути надійно заземлені згідно із правилами улаштування приладу. Забороняється працювати із електроприладами вологими руками. Не залишати електроприлад без нагляду на довгий годину, после закінчення роботи перевірити, чи усі прилади вимкнені. При виявленні чи виникненні несправності в електроприладі негайно викликати електрика, що обслуговує прилад. Категорично заборонено виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості й правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не доторкаючись при цьому до потерпілого.

Заходь долікарської допомоги после звільнення потерпілого залежать від його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий годину спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко й судомно, але й прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При відсутності дихання, розширення зіниць й посиніння шкіри потрібно робити штучне дихання й непрямий масаж серця.

Надавати допомогу необхідно до прибуття лікаря, оскільки є багато випадків, коли штучне дихання й масаж серця повертали потерпілих до життя.

Правила поведінки на підприємстві при користуванні електроприладами.

1. Користуватися електроспоживачами, шнури живлення які мають триполюсну виделку із попереджуючим включенням заземляючого.

(зануляючого) проводу.

2. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, шнури живлення які мають пошкоджену ізоляцію.

3. Не вмикати в електромережу електроспоживачі, котрі мають пошкодження чи ненадійно з'єднані із електрошнуром живлення, виделками, розетками та подовжувачами.

4. Не вмикати електроспоживачі в розетки, котрі не мають захисних, направляючих.

5. Не користуватися пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншою електроарматурою.

6. Не застосовувати для опалення приміщень нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання чи ламп розжарювання.

7. При користуванні електроспоживачами, котрі мають окремий, самостійний провід заземлення, перед включенням його в електромережу перевірити наявність та надійність приєднаного дроту до відповідних клем.

8. По можливості, уникати доторкання руками до металевих частин електроспоживачів, ввімкнених в електромережу.

9. Не торкатися руками до обірваних та оголених проводів електромережі.

10. Самостійно не замінювати зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не проводити ремонт електроспоживачів та електромережі.

11. При прибиранні пилку із електроспоживачів, обов’язково вимикати їхнього від електромережі.

12. Не залишати без догляду працюючі електроспоживачі.

13. По закінченні робочого дня вимкнути вимикач на електроспоживачі та відєднати провід живлення від розетки електромережі. При цьому слід пам’ятати, що від'єднуючи виделку електроспоживача від розетки, її слід тримати за корпус, а чи не смикати за провід живлення, бо можна висмикнути один із проводів й потрапити под дію електричного струму.

Дії працюючих при ураженні електричним струмом.

При ураженні електричним струмом слід негайно звільнити потерпілого від його дії шляхом вимкнення електричного струму чи відриванням його від джерела струму тримаючись за одяг потерпілого, якщо він сухий, чи ставши на гумову ковдру, суху дошку, картон, фанеру, брезент.

Якщо потерпілий опинився у стані непритомності, слід забезпечити йому приплив свіжого повітря, розстібнути тісний одяг, дати нюхати нашатирний спирт, обризкати водою, розтирати й розігрівати тіло.

Негайно викликати швидку медичну допомогу телефоном 03.

При рідкому та судорожному диханні потерпілого, слід робити йому штучне дихання.

Штучне дихання — це лікарський засіб, метою якого є відновлення природнього дихання потерпілого. Засіб штучного дихання являє собою механічний, ритмічний вплив на грудну клітину та дихальні м’язи потерпілого. При цьому створюється газообмін у легенях й поступово може відновитися природне дихання.

Допомогу потерпілому повинні надавати дві особи:

— одна із них накладає долоню на нижню третину груд й створює поштовхи на грудях із частотою приблизно 50-ти поштовхів на хвилину.

Стискання серця між грудьми та хребтом призводить до виштовхування.

крові з серця в судини й сприяє відновленню кровотоку.

— друга, щільно притуливши свої губи до роту потерпілого, вдуває в його легені повітря. При цьому грудна клітка розширюється й утворюється пасивний вдих. Колі надаючий допомогу відсторонюється, грудна клітка потерпілого спадає й в нього утворюється пасивний вдих. Надання допомоги потерпілому продовжувати до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.

— При отриманні потерпілим опіків, потрібно, не торкаючись руками обпечених мість, обережно накласти на пошкоджені місця стерильну пов’язку й відвести потерпілого до медичного закладу.

8.Пожежна безпека.

Організація пожежної охорони.

Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яку призводить до матеріальної шкоди.

Пожежна безпека — стан об'єкта, при якому із регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі й впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил й норм пожежної безпеки, невиконання Закону «Про пожежну безпеку».

Небезпечними чинниками пожежі й вибуху, котрі можуть призвести до травми, отруєння, загибелі чи матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків й споруд.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах існує два види пожежної охорони: професійна й воєнізована. Воєнізована охорона створюється на об'єктах із підвищеною небезпекою. Крім того підприємствах для посилення пожежної охорони організовуються добровільні пожежні дружини й команди, добровільні пожежні товариства й пожежно-технічні комісії із числа робітників та службовців.При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) й його органи на місцях. До складу УПО входити Державний пожежний нагляд який здійснює:. Контроль за станом пожежної бепеки. Розробляє й погоджує протипожежні норми й праила та контролює їхні виконання в проектах й безпосередньо на об'єктах народного господарства. Проводити розслідування й облік пожеж. Організовує протипожежну профілактику.

Протипожежна профілактика — це комплекс організаційних й технічних заходів, котрі спрямовані на здійснення безпеки людей, на попередження пожеж, локалізацію їхнього поширення, а також створення умів для успішного гасіння пожежі.

Відповідальним керівником робіт по ліквідації пожеж й аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник структурного підрозділу, в якому виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

Горіння та пожежонебезпечні властивості речовин й матеріалів.

Горіння — це процес окислення, який супроводжується інтенсивним виділенням тепла й променевої енергії.

Горіння виникає коли є горюча речовина, окислювач та джерело запалювання. Окислювачами можуть бути кисень повітря, бертолєтова сіль, пероксид натрію, азотна кислота, хлор, фтор, бром, окисли азоту, тощо .

Горіння може бути повним й неповним. Повне — при достатній чи надлишковій кількості окислювача й при такому горінні виділяються натоксичні речовини.

Неповне — відбувається при недостатній кількості окислювача. При неповному горінні утворюються продукти неповного згорання, серед які є токсичні речовини (чадний газ, водень).

При горінні однорідних горючих сумішей виникає кінетичне горіння, швидкість поширення якого залежить від швидкості передавання теплової енергії в суміші й може досягати сотень метрів хвилини й супроводжується вибухом.

Вибух — швидке перетворення речовин (вибухове горіння), яку супроводжується виділенням енергії й утворенням ударної хвилі. Ударна хвиля поширюється перед фронтом полум’я з швидкістю звуку 330 м/с.

Пожежо-вибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їхні показниками пожежо-вибухонебезпечності. Показники пожежо-вибухонебезпечності: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання, нижня та верхня концентраційні межі запалення, умови теплового самозаймання та ін.

Спалимість — це здатність речовини чи матеріалу до горіння. Займання — це вухо горіння под дією джерела запалювання. За спалимістю речовини й матеріали поділяються втричі групи:. Спалимі - речовини й матеріали здатні самозайматися, чи займатися від джерел запалювання й самостійно горіти чи тліти после його віддалення. До них відносяться усі органічні речовини.. Неспалимі - речовини й матеріали, котрі не дуже до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють й не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.. Важкоспалимі - речовини й матеріали, котрі горять від джерела запалювання, але й не здатні горіти после його видалення. Це матеріали, котрі містять спалимі та неспалимі складові.

Температура займання — це найнижча температура речовини, при якій вона виділяє парі із такою швидкістю, що после займання їхнього від джерела запалювання виникає стійке горіння.

Температура спалаху — це найнижча (в умовах спеціального дослідження) температура речовини, при якій над її поверхнею утворюються парі, котрі здатні спалахнути у повітрі від джерела запалювання, але й швидкість утворення парів недостатня для подальшого горіння.

Спалимі рідини более пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали й речовини, бо смердоті легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють із повітрям вибухота пожежонебезпечні суміші й характеризуються температурою спалаху, нижньою й верхньою межею поширення полум’я нижньою й верхньою межею поширення полум’я.

Пожежой вибухонебезпечний пил.

Залежно від поширення полум’я пив поділяють на вибухой пожежонебезпечний. Пив, який складається із найменших частинок спалимих речовин, що перебувають у зваженому стані (аерозоль) в межах від нижньої до верхньої концентраційної межі поширення полум’я є вибухонебезпечним.

Пожежна профілактика електрообладнання.

Електрична енергія певних умовах легко переходити у теплову й це може викликати пожежі й вибухи. Пожежна небезпека електрообладнання, електронних приладів, радіоелектронної апаратури, апаратури управління, електроприймачів пов’язана із використанням спалимих матеріалів: гуми, пластмас, лаків, олій.

Джерелами займання можуть бути електричні іскри, дуги, короткій нозі замикання, струмові перевантаження, перегріті опірні поверхні, несправність обладнання. Окислювачем звичайно служити кисень. Алі потужність й тривалість дії цих джерел займання порівняно малі, тому горіння, як правило, не розвивається. Виникнення пожежі в електронних пристроях можливо, якщо використовуються спалимі й важкоспалимі матеріали й вироби.

Кабельні лінії електроживлення виконані із спалимого ізоляційного матеріалу, тому є найбільш пожежонебезпечними елементами в конструкціях електрообладнання.

Коротке замикання (КЗ).

КЗ виникають в результаті порушення ізоляції частин обладнання, що проводять струм й зовнішніх механічних пошкоджень в електричних дротах, монтажних дротах, обмотках двигунів й апаратів. Ізоляція елементів, що проводять струм може пошкоджуватися при дії на неї високої температури чи полум’я, інфрачервоного випромінювання, переходу напруги із первинної обмотки силового трансформатора на вторинну, при підвищених режимах навантаження (нагрів до високих температур, й як наслідок при охолодженні конденсується вода) та інш.

Сила струму КЗ може бути від одиниць до сотень кілоампер. Струми КЗ викликають термічну й електродинамічну дію й супроводжуються різким зниженням напруги в електромережі. Струми КЗ можуть перегріти частини, що проводять струм й розплавити дроти (температура до 20 000©.

Час проходження струму КЗ не перевищує декількох секунд чи навіть долі секунди й залежить від дії апаратів захисту (плаких запобіжників, автоматичних виключателів, та інше). При проходженні струму КЗ, сила якого перевищує допустимий струм, температура нагріву дроту різко підвищується й може досягнути небезпечних значень.

Відомо, що два провідники, по які проходити електричний струм, взаємодіють один із одним. Напрям сили взаємодії визначається напрямом струму в провідниках. При однаковому напрямку струму електродинамічні сили притягують провідники, при різних — відштовхують. При КЗ в мережі можуть виникати струми, що кілька десятків й сотні раз перевищують номінальні, тому електродинамічні сили стараються деформувати провідники й ізолюючі частини, на які смердоті кріпляться.

КЗ супроводжується різким зниженням напруги в електромережах. У результаті виникає частковий чи повний розлад електропостачання споживачів.

Профілактика КЗ передбачає наступні заходи:

. правильний вибір, монтаж й експлуатація електричних мереж, електрообладнання. правильний вибір конструкціїї електрообладнання, способу встановлення й класу ізоляції (опір ізоляції згідно із ПУЕ 500кОм). електричний захист електричних мереж, електрообладнання (швидкодіючі реле, автоматичні вимикачі, запобіжники).

Перевантаження.

При проходженні струму по провідниках виділяється тепло, яку нагріває їхнього до температур при які посилюються окислювальні процеси, на дротах утворюються оксиди, котрі мають високий опір, збільшується опір контакту й, відповідно кількість тепла, що виділяється. А це спричиняє старіння чи руйнування ізоляції. Наслідком цого може бути електричний пробій ізоляції й пошкодження прилаштую, а при наявності спалимої ізоляції й пожежой вибухонебезпечного середовища -пожежа чи вибух. Оскільки кожний провідник розрахований на певний струм, то збільшення його може призвести до перевантаження.

Причиною перевантаження може бути неправильний розрахунок при проектуванні мереж й схем (занижений переріз дротів, перевантаження радіоелементів, додаткове включення пристроїв до джерел живлення на котрі смердоті не розраховані), пониження напруги в мережі.

Профілактика пожеж від перевантажень:

. при проектуванні необхідно правильно вибирати переріз провідників мереж й схем за допустимою густиною струму;. в процесі експлуатації електричних мереж не можна включати додатково електроприймачі, якщо мережа на це не розрахована;. для захисту електрообладнання від струмів перевантаження найбільш ефективні автоматичні й електронні схеми захисту, виключателі, теплові реле й плавкі запобіжники.

Перехідні опори.

Причиною пожежі й аварій можуть бути великі перехідні опори, котрі виникають в місцях з'єднань та розгалужень провідників, в контактах пристроїв, чи на клемах, якщо ці з'єднання зроблені неправильно чи покрилися іржою.

При проходженні струму навантаження в такому контактному з'єднанні виділяється деяка кількість тепла, пропорційна квадратному струму й опору точок дійсного дотику. Вона може бути досить велика, що місця перехідних опорів сильно нагріваються. Якщо контакти будуть торкатися спалимих матеріалів, то ці матеріали можуть зайнятися, якщо ж є вибухонебезпечна суміш газів виникне вибух.

Профілактика пожеж від перехідних опорів:

. для збільшення площі дійсного дотику контактів необхідно використовувати пружні контакти чи спеціальні стальні пружини;. для відводу тепла від точок дотику й розсіювання його необхідно виготовляти контакти певної маси й поверхні охолодження;. усі контактні з'єднання повинні бути доступні для огляду.

Головним засобом запобігання пожеж й вибухів від електрообладнання є правильний вибір й експлуатація обладнання у вибухой пожежонебезпечних приміщеннях й виробництвах. Згідно ПУЕ, приміщення (цехи, дільниці та інш.) поділяються на пожежонебезпечні й вибухонебезпечні зони.

Пожежонебезпечна зона — це простір, де можуть знаходитися спалимі речовини, як при нормальному технологічному процесі, то й можливих його порушеннях.

Вибухонебезпечна зона — це простір, в якому є чи можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші.

Згідно із ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовуються електрообладнання закритого типу.

У вибухонебезпечних зонах й зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене електрообладнання, виготовлене згідно із ГОСТ 12.2.020−76 «Електрообладнання вибухозахищене».

Засоби та способи гасіння пожежі.

Пожежу, котра виникла можна ліквідувати, якщо забрати один із трьох факторів необходимых для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.

Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.

До фізичних способів припинення горіння відносяться. охолодження зони горіння чи горючих речовин. розбавлення реагуючих речовин в зоні горіння негорючими речовинами. ізоляція реагуючих речовин від зони горіння.

Хімічний спосіб припинення пожежі - це хімічне гальмування реакції горіння. До основних засобів гасіння пожежі (із допомогою які здійснюється тієї чи інший спосіб припинення горіння) відносяться:. вода (у вигляді струменя чи у розпиленому стані). інертні гази (вуглекислий газ, азот). піни хімічні та повітряномеханічні. порошкові суміші. покривала із брезентові та азбесту.

Вибір тихий чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається в кожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежї, масштабів загорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.

Вода — найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:. великою теплоємністю, високою термічною стійкістю (розкладається при температурі вище 1700©.. значним збільшенням об'єму при пароутворенні (1 л води при випаровуванні утворює понад 1700л парі).. охолоджує зону горіння.

Воду застосовують у вигляді потужних струменів й як пару. Струменем води збивають полум’я й одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять тверді спалимі речовини; дощем й водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, а також легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо). Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м³ невеликих загорянь на відкритих установках.

Промислові підприємства мають зовнішнє й внутрішнє протипожежне водопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежними помпами, які забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10 м чи рухомими пожежними помпами й мотопомпами, що забирають воду з гідрантів. Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, котрі встановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, у коридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавом та пожежним стволом.

Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів встановлюються автоматично діючі спринклерні чи дренчерні установки. Спринклрна установка водяної системи являє собою розгалужену мережу труб под стелею зі спринклерними головками (розбризкувачами), котрі закриті легкоплавкими замками, що розраховані на спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 (З. Установки мають контрольно-сигнальний клапан, який пропускає води спринклерну мережу, при цьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до й после клапану.

Дренчерні установки обладнуються розбризкуючими головками, котрі постійно відкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну чи автоматично при спрацюванні пожежних давачів, котрі відкривають клапан групової дії.

Інертні гази (вуглекислота, азот, аргон, інш.) особливо доцільно застосовувати тоді, коли застосування води може викликати вибух чи поширення горіння, чи ж пошкодження апаратури, обладнання, цінностей.

Вуглекислота виконує дві функції :охолоджуючу та ізолюючу.

Вуглекислота — газ без кольору й запаху. Він важче від повітря в 1.5 рази; при 0(С й Р=36атм легко переходити у рідкий стан, тоді його називають вугликислотою. З 1 л рідкої вуглекислоти при t (=0(утворюється 506л газу. Зберігаються в стальних балонах. Подача кислоти проводитися через раструби — диффузори, внаслідок чого відбувається переохолодження кислоти, що виходить й утворення вуглекислого снігу.

При використанні вуглекислоти необхідно врахувати токсичність її. При вдиханні повітря, яку містить 10% СО2, й не має запаху наступає параліч дихання й смерть.

Азот як засіб гасіння використовується методом розбавлення спалимої речовини.

Вуглекислоту й азот застосовують в порівняно невеликих по об'єму приміщеннях, головним чином при гасінні речовин, що горять полум’ям (рідини, гази). Погано гасять речовини, здатні тліти.

Ос-кільки вуглекислота відновлюється лужноземельними металами, її не можна застосовувати при гасінні цих металів.

Азот застосовують для заповнення вільних об'ємів в посудинах над ЛЗР із метою запобігання вибухів у виробничих установках.

Піни для гасіння пожеж являють собою суміш газу із рідиною. Пухирці газу можуть утворюватися всередині рідини в результаті хімічних процесів чи механічного змішування газу (повітря) із рідиною. Гасіння піною заключається до того, що пінне покриття є якби екраном, який запобігає дії тепла зони горіння на поверхню речовини. Піна запобігає виходу рідини до зони горіння, виявляючи ізолюючу дію. Піна виявляє й деяку охолоджуючу дію.

Хімічна піна утворюється в результаті такої реакції, при якій в рідкому середовищі утворюється будь-який газ. При змішуванні порошку із водою відбувається реакція із утворенням вуглекислого газу. Цю піну застосовують для гасіння нафтопродуктів.

Повітряно-механічна піна утворюється при механічному змішуванні повітря, води й поверхнево-активної речовини (наприклад, піноутворювача ПО- 1).

Піни характеризуються кратністю й стійкістю.

Під кратністю розуміють ставлення об'єму піни до об'єму рідини, із якої вон одержана.

Стійкість — годину від моменту утворення до повного розпаду.

Первинні засоби гасіння пожежі:

. внутрішні пожежні крани.. відра, кошми, лопати, пісок. вогнегасники.

Пінний вогнегасник ОХП-10 складається з зварного сталевого корпусу, який містить лужний розчин соди із лакричним екстрактом. Всередині встановлено поліетиленовий посуд із сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. При змішуванні кислотного й лужного розчинів утворюється піна. Цей вогнегасник можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин із відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна гасити електрообладнання, що знаходиться под напругою.

Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 складаються з сталевого балону із запорним вентилем. Балон заповнений зрідженою вуглекислотою под тиском 7 Мпа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вон розширюється й за рахунок цого її температура знижується до мінус 70 (З й утворюється снігоподібна вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться под напругою. Не можна гасити спирт й ацетон, які розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та інш. — це поліетиленові балончики, котрі містять фосфорноамонійні солі, карбонат натрію. Застосовуються для гасіння магнію та його сплавів, лужних металів алюмінію, металоорганічних сполук, а чи не можна гасити пожеж водою, піною чи вуглекислим газом.

. Література.

1. Пістун І.П., Піщенюк В.Ф., Березовський О. Г., Безпека життєдіяльності. Л., 1996 р.

2. Білявський Г. О., Повіяв М.М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології.- М., 1990 р.

3. Павленко М. Г. Для нинішнього й майбутнього поколінь.-К., 1992 р.

4. Юдін А. М. Побут і экология.

5. Єлисєєв О. Г. Охорона роботи, Київ, 1991 р.

6. Дубицкий А.Є., Меменов І.А., Чепкий Л. П. Медицина катастроф, Київ, «Здоровий «я », 1993 р.

7. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, Київ, 1994 р.

8. Апанасенко Б. Г., Чепкий О. П. Швидка медична допомога, До., «Вища школа », 1992 р.

9. Рожинский Г. Б. Надання доврачебной допомоги, «Медицина », 1991 р.

10. Навчальний посібник із ЦО для населення Івано-Франківької області, «Знай та умій ». 1992 р.

11. Типове положення про навчання, інструктаж й перевірку знань працівників із питань охорони праці.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою