Загальнi вiдомостi про дошкiльну освiту в Українi

Реферат на тему:

Загальнi вiдомостi про дошкiльну освiту в Українi.

Державна політика. У сфері формування мережі навчальних закладів дошкільної освіти як обов’язкової первинної складової частини системи освіти України державна політика здійснюється за такими напрямами:

• прияння збереженню та розвитку мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

• абезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти;

• адання всебічної допомоги сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини.

Принципи. Формування мережі дошкільних навчальних закладів базується на таких принципах:

• оступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти;

• ідповідність змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, які забезпечуються мережею дошкільних навчальних закладів, особливостям розвитку та стану здоров’я дитини дошкільного віку;

• дність розвитку, виховання, навчання та оздоровлення дітей;

• івність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку дитини;

• аступність та перспективність між дошкільною й початковою загальною середньою освітою.

Стратегія. Спрямована на розвиток оптимальної мережі дошкільних навчальних закладів різних типів, профілів та форм власності відповідно до освітніх та національно-культурних потреб населення, яка забезпечить якісну дошкільну освіту як гаранта готовності дитини продовжувати освіту, запровадження служби соціально-педагогічнбго патронажу сім'ї, забезпечення дошкільних навчальних закладів відповідними фінансовими, матеріальними, людськими та організаційними ресурсами.

.

Структура. Політика, принципи, та стратегія реалізуються через власну структуру, яка включає мережу дошкільних навчальних закладів, наукові та методичні установи, органи управління освітою, сім'ю.

.

Статистика. За роки незалежності мережа дошкільних навчальних закладів зазнала певних змін за структурою та у просторі й часі. В Україні функціонує 16,3 тисячі дошкільних навчальних закладів.

.

Для дітей, які потребують корекції фізичного чи (або) розумового розвитку, тих, які часто і тривало хворіють, мають хронічні захворювання внутрішніх органів, працюють заклади компенсуючого типу: 1,4 тисячі - спеціального призначення, 165 — санаторних дошкільних навчальних закладів, де створені умови для надання дітям корекційно-відновлювальної, реабілітаційної допомоги.

.

Поширюються інтеграційні процеси. Створено 1,3 тисячі навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад», які відвідують діти дошкільного віку і мають змогу перебувати впродовж усього дня, де успішно вирішуються питання наступності й безперервності дошкільної освіти та початкової загальної середньої освіти, визначаються пріоритетні напрями спільної навчально-виховної діяльності.

.

Створюються нові типи дошкільних навчальних закладів різних за змістом і профілем роботи, зокрема, художньо-естетичного, фізкультурно-оздоровчого, гуманітарного спрямувань, що дає змогу вибирати батькам дошкільний навчальний заклад за уподобанням.

.

Урізноманітнюється структура мережі дошкільних навчальних закладів за формами власності. До складу мережі входить 371 дошкільний навчальний заклад приватної форми власності, 5,2 тисяч — колективної власності, 1,2 тисячі - державної власності, 9,5 тисячі - комунальної власності, режимами перебування дітей (прогулянкові, з групами короткотривалого перебування).

.

З метою збереження родинних зв" язків дітей сиріт у школах-інтернатах створюються дошкільні відділення (групи), що дає змогу виховувати дітей-родичів в межах одного навчального закладу. Так, у 2000 році у дошкільних відділеннях шкіл-інтернатів виховувалося понад 700 вихованців віком від З до 7 років. З цією метою функціонують дитячі будинки змішаного типу, в яких утримуються діти-родичі віком від 3 до 17 років, у тому числі 1,8 тис. дітей шкільного віку.

.

Прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про дошкільну освіту» визначив на законодавчому рівні систему дошкільної освіти та її завдання, вимоги до збереження раціональної мережі дошкільних навчальних закладів.

Контингент дошкільних навчальних закладів.

Державна політика. На законодавчому рівні визнана пріоритетна роль дошкільної освіти у формуванні особистості та необхідність створення належних умов для її здобуття. Політика спрямована на:

• адання всебічної допомоги сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини;

• абезпечення доступності та безоплатності дошкільної освіти в державних та комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти);

• береження та зміцнення здоров’я, психологічного та фізичного розвитку дітей.

Принципи. Контингент позашкільних навчальних закладів формується на таких принципах:

• оступність для кожного громадянина освітніх послуг, що надаються системою позашкільної освіти;

• івність умов для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного розвитку кожної дитини;

• дність розвитку, виховання, навчання і оздоровлення дітей;

• дність виховних впливів сім'ї і дошкільного навчального закладу;

• аступність і перспективність між дошкільною та початковою загальною освітою;

• вітський характер дошкільної освіти;

• собистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;

• емократизація та гуманізація педагогічного процесу;

• ідповідність змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану здоров’я дитини дошкільного віку.

Стратегія. Спрямована на виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

.

Структура. Відповідно до чинного законодавства контингент дошкільного навчального закладу комплектується відповідно до виміру наповнюваності груп за віковими, сімейними, та родинними ознаками.

.

Наповнюваність груп у дошкільних навчальних закладах становить:

• ля дітей віком до одного року — до 10 осіб;

• ля дітей віком від одного до трьох років — до 15 осіб;

• ля дітей віком від трьох до шести (семи) років — до 20 осібрізновікові - до 15 осіб;

• короткотривалим і цілодобовим перебуванням дітей — до 10 осіб;

• оздоровчий період — до 15 осіб.

• дошкільних навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, кількість дітей у групах визначається засновником (власником) залежно від демографічної ситуації.

Статистика. Контингент дітей дошкільних навчальних закладів під впливом демографічної та соціально-економічної ситуації суттєво змінився. Спостерігається тенденція зменшення контингенту дітей дошкільних навчальних закладів в Україні в цілому, міських та сільських поселеннях.

.

Аналіз ситуації засвідчує, що темпи скорочення за період 1991;2000 роки загального контингенту дітей у цих закладах України становить 57 відсотків, міських поселеннях — 53 відсотка, сільських- 69 відсотків.

.

В силу суперечливих обставин вимір охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (відсоток від чисельності дітей відповідного віку на кінець року). У 1991 році цей показник становив по Україні 55 відсотків, у міських поселеннях — 61 відсоток, сільських поселеннях — 40 відсотків. Станом на кінець 2000 року охоплення дітей дошкільними навчальними закладами скоротилося і становить по Україні 37 відсотків від чисельності дітей відповідного віку на кінець року, у міських поселеннях — 49 відсотків, сільських — 16 відсотків.

.

Позитивну динаміку, починаючи з 1997 року, має показник, який характеризує чисельність дітей у дошкільних навчальних закладах з розрахунку на 100 місць. Призупинено падіння його виміру і забезпечено певні умови до зростання. У 2000 році цей показник становить по Україні 87 осіб, у міських поселеннях — 98 осіб, сільських — 58 осіб. Темпи приросту 2000 року у порівнянні з базовим 1997 становлять відповідно 29 відсотків по Україні, 32 відсотки — міських поселеннях та 35 відсотків сільських поселеннях.