Экономическая структура і мікро географія города

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА І МІКРОГЕОГРАФІЯ ГОРОДА.

— Економічна структура міста — теорія експортної бази. Міський мультиплікатор: модель Лоури — Ринок міських земель. Моделі використання в містах — Закономірності розміщення житловий забудови у містах — Методи державного регулювання територіальної структури города Закономерности існують у ієрархії, і розміщення населених пунктів, а й у їх микрогеографии особливостях використання коштів і економічного освоєння людиною міського простору — розміщення житлових кварталів різного якості, магазинів, промислових предприятий.

Микрогеография кожного з міст Землі унікальна й пов’язана з його географічним розташуванням, історією виникнення, функціями у системі розселення (що можуть бути столичні, адміністративні районного рівня, промислові, рекреаційні, фінансові, наукові, освітні та інші), рівнем соціально-економічного розвитку оточуючої территории.

Тем щонайменше, визначають микрогеографию будь-якого міста загальні закономірності, зумовлені відмінностями цінується на земельні ділянки, характері функціонування галузей міської економіки та їх вимогами до транспортному обеспечению.

ЭКОНОМИЧЕСКАЯ СТРУКТУРА ГОРОДА. Розвиток міської економіки великою мірою залежить з його географічне розташування наукових і виробничих зв’язку з оточуючої територією. Ареал поширення «економічних щупалець «міста (так звана сфера економічного впливу) і інтенсивність господарських зв’язків у ньому, насамперед, залежить від чисельності економічно активного населення, потужності базових деяких галузей і від функцій міста у системі расселения.

Экономика кожного складається з 3-х основних секторів — базовий сектор, обслуговуючий сектор (допоміжні виробництва, щоб забезпечити життя людей — хімчистки і пральні, ресторани, ремонтні майстерні тощо.) і сектор домашнього господарства (її ж стосуються непрацюючі пенсіонери, домогосподарки, діти). У містах слабко розвинутих країн велике значення має тут так званий неформальний сектор. У ньому зайнято недавно які прибули з сільських районів мигранты, не мають постійної роботи у базовому і обслуговуючому секторах. Вони заробляють життя разноской і продажем води, торгівлею газетами, саморобними сувенірами, чищенням взуття та іншим некваліфікованим працею, тобто роботою, не пов’язаної ні з базовим, ні з обслуговуючим секторами.

Базовый сектор несе у собі містоутворюючі функції. Його підприємства спеціалізуються з виробництва й експорт межі міської економіки промислові товари й нових послуг. Доходи від своїх експорту йдуть на імпорту продукції з регіонів країни світу. З розвитком базового сектора пов’язана економічна ситуація динаміки чисельності міста; саме підприємства базового сектора визначають «обличчя «міста, у районі, країні, світі. До базовому сектору ставляться такі галузі як: промисловість, будівництво, вищу освіту, управління, зовнішній транспорт.

Базовую зайнятість становлять працівників підприємств базового сектора, зайняті з виробництва експортних товарів та послуг, обслуговуючу — працівники інших галузей міської економіки. Базова зайнятість містом окреслюється сума базової зайнятості всіх предприятий.

Для оцінки економічну ефективність і перспективи розвитку міста використовується індекс базової зайнятості, розраховуваний як ставлення числа зайнятих в експортної галузі до чисельності всіх городян. Рівень спеціалізації міської економіки визначається за допомогою індексу локалізації, рассчитываемого як ставлення частки галузі міської економіці до частці тієї ж галузі економіці країни (світу). Для розрахунків використовуються даних про кількості працюючих або про вартості виробленої продукции.

ГОРОДСКОЙ МУЛЬТИПЛІКАТОР: МОДЕЛЬ ЛОУРИ.

Економічна і територіальна структура міста залежить від особливостей розвитку та спеціалізації базовий і обслуговуючого секторів. Їх взаємозв'язок харчування та впливом геть зростання людності й Бессарабської площі міста відбиває МОДЕЛЬ ЛОУРИ.

Как правило, розвиток базових виробництв веде до виникнення обслуговуючих виробництв; їх розширення, відповідно до зростання зайнятості і збільшення чисельності людей секторі домашнього хозяйства.

Рассмотрим їх взаємозалежність з прикладу, коли базовий і базова зайнятість у місті пов’язані з розробкою що за його околицях родовища залізної руди. Експорт руди дозволяє місту закуповувати продовольство і предмети споживання жителям, деяких видів устаткування, необхідних функціонування базового сектора. Видобуток руд веде до розвитку пов’язаних із нею виробництв технологічного циклу — збагачувальних фабрик, ремонтних цехів, підприємств із виготовлення устаткування. Натомість, зростає кількість зайнятих у сфері управління, освіти, у секторі домашнього господарства. Зростання економічно активного міста відбувається рахунок залучення робочої сили з інших ра-йонів або з сільській местности.

Допустим, навколо міста відкривається новий рудник, де буде зайнято 100 шахтарів; це що означає, що базова зайнятість у місті збільшиться на 100 робочих місць. Як «поводитися «інші сектора міської економіки? Якщо кожна родина складається з 4-х людина, то сектор домашнього господарства збільшиться на 300 людина. Для життя них необхідно побудувати нові лікарні, хімчистки, булочні. Це, відповідно, призведе до зростанню зайнятості в обслуговуючому секторі. Потім розпочнеться новий коло зростання секторів домашнього господарства та надаваних послуг, оскільки у сім'ях працівників сфери послуг також є домогосподарки, діти так і пенсионеры.

В результаті зростання базової зайнятості на 100 робочих місць призведе до зростання сектора домашнього господарства на 800 чоловік і сектора обслуговування на 100 человек.

Со часом, коли виснажаться запаси руди, начтут закриватися шахти, рудники і збагачувальних фабрик, зайнятість у базових й обслуговуючих секторах буде скорочуватися. Якщо органами влади буде зроблено заходи, то місто та навколишня його територія перетворяться на класичний депресивний район з падаючим рівнем життя, екологічними і соціальними проблемами і голову постійної опозицією правительству.

В разі ухвалення рішення про підтримці міської економіки, проводиться політика із залученням нових базових виробництв. Якщо ж через географічне розташування міста (суворих природних умов, його віддаленості від економічних центрів країни, господарських навичок населення) нові галузі «відмовляються «мігрувати, то городянам пропонується переїжджати на більш перспективні районы.

РЫНОК МІСЬКОЇ ЗЕМЕЛЬ Характер використання в містах за умов ринкової економіки (у разі при вільному продажу і конкуренції за земельні ділянки) визначається співвідношенням ціни земельних ділянок, його транспортної доступності та особливостями окружения.

Главнейшим чинником, визначальним ціну на грішну землю попри всі типах землекористування, є рента становища, який означає економію в транспортних витратах через вигідності розміщення участка.

Приоритетность значення інших чинників різна кожного з користувачів міської територією. Наприклад, розчленованість рельєфу хороша для ландшафтної архітектури та незручною, і дорога для промислового будівництва. Для житла основним критерієм вважається близькість доречно роботи, торгових точках і віддаленість від забруднюючих атмосферу виробництв. Для промислових підприємств важлива близькість до суміжникам і зручні транспортні зв’язки й з ними; для роздрібної торгівлі - близькість потенційних покупців. Усього 50 років тому я найважливішим чинником якого розміщення контор і офісів фірм була близькість суміжників. З появою нових засобів зв’язку й передачі - телекомунікаційних мереж, відеотелефонів, телексів і факсів, значення цієї чинника помітно снизилось.

Любой вид використання земельних ділянок виникає й унаслідок компромісу між зручністю розташування (близькість до центра і транспортна доступність) і розмірами суми, і треба заплатити (за оренду або за купити), щоб отримати це зручність. Поступово ділянки переходять до тих користувачам, які хочуть і платити них більше всех.

Земельные ділянки у містах займаються під самі доцільні види діяльності, і коли всі галузі розміщені оптимально, і всі ділянки зайняті найприбутковішими для даного місця видами господарську діяльність, то сумарна рента прагне максимально можливої. Це відбувається за дотриманні очевидних правил ринкової экономики:

— кожен вид економічної діяльності дістає прибуток з кожної ділянки міської территории;

— за умов конкурентної боротьби за ділянки землі, кожна дільниця використовується з максимальною віддачею, тобто. його володар витягує зі нього найбільшу прибуток і максимальну ренту;

— ніж більший прибуток можна отримати, тим більший ренту згодні виплачувати предприниматели.

Таким чином, територіальна структура міста, понимаемая як взаємне розміщення функціональних зон значною мірою диктується їхнє транспортної доступностью.

В загальному вигляді картина ціни земельні ділянки відбиває їхнє транспортну доступность.

.

В центрі кожного, зазвичай, розташований центральний ділової район (ЦДР) — доступним всіх околиць. За земельні ділянки в ЦДР розгоряється найбільша конкурентна боротьба, ціни максимальні і знижуються з наближенням до околиць; ціни на всі ділянки вздовж головних радіальних магістралей, зазвичай, вище, ніж віддаленні них. На перетині транспортних артерій виникають локальні піки цін, котрі вищі від середнього рівня тому ж відстані від центру города.

У містах економічно розвинутих країн остаточно 1940;х рр., коли головним способом переміщення був громадський транспорт, який би з'єднав ЦДР та околицями, ціни на всі земельні ділянки залежали, насамперед, від відстані до ЦДР. З 1950;х рр. особисті автомобілі та швидкісні автомагістралі ліквідували монополію ЦДР на хорошу доступність. До цього періоду належить децентралізація промисловості, оптової і роздрібної торгівлі, і їх винесення з ЦДР.

В 1960;ті рр. почалося переселення забезпечених людей з єдиного центру у містах в тихі, екологічно чисті передмістя. Частина функцій управління була винесено в приміські управлінські і промислові парки, де істотно нижчий земельна рента вже створена зручна інфраструктура. Нині, зі зростанням зайнятості у сфері управління, обробітку грунту і поширення інформації, прийняття рішень про розміщення підприємств великої ваги набувають чинники якості довкілля, ніж чинники доступности.

МОДЕЛИ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЛІ У ГОРОДАХ. «Поверхня «ціни землю визначає розміщення функціональних зон біля міста. Існуючі варіанти розміщення відбивають такі МОДЕЛИ:

.

1. КОНЦЕНТРИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ типова для старих, мають тривалу історію економічного розвитку міст України з радиально-кольцевой структурою. Вона виходить із рівномірного зниження ціни земельні ділянки не більше міської агломерации.

2. СЕКТОРАЛЬНАЯ МОДЕЛЬ полягає в тому, що різні типи використання землі на містах «прив'язані «до визначених радиальным дорогах (що й утворюють сектори), який відходить центрального ділового району. Відмінність доступності ділянок, які перебувають між тими радіусами, приводять до зміни поверхні ціни землю від однієї сектора до іншого, і, отже, до розміщення певних видів діяльності з секторам.

3. МНОГОЯДЕРНЫЕ МОДЕЛИ притаманні великих, динамічно та розвитку міст, у яких навколо кількох ділових центрів виникають житлові райони. Кількість і місцезнаходження цих центрів залежить від людності і особливості економічного розвитку города.

Как правило, в микрогеографии реального міста можна знайти ознаки всіх з трьох основних моделей розміщення функціональних зон.

ЗАКОНОМЕРНОСТИ РОЗМІЩЕННЯ ЖИТЛОВИЙ ЗАБУДОВИ У ГОРОДАХ. Географія житла різного якості і, неоднаковою вартістю умовах ринкової економіки є наслідком размещенческих рішень родин зі різними рівнями дохода.

Как правило, нові житлові будинки будуються околицями міста. Отже, житлова забудова хіба що розташовується «за обручками », кожна з яких відбиває які переважали під час його спорудження смаки, архітектурний стиль і типовий склад сім'ї. «Щільність «житловий забудови є переважно функцією ціни ділянки — ніж дешевше земля — тим більше коштів ділянку і від щільність міської забудови, і наоборот.

Семьи з низьким доходом концентруються в кільцях старішої та дешевої забудови; зі зростанням добробуту намагаються придбати комфортніша і зручне житло. Наприклад США, близько 20% сімей щорічно змінюють місце проживання; в такий спосіб формується так звана «ланцюжок житлових вакансій », зазвичай, у межах й того сектора міста, який, розширяючись, зберігає свій расовий, етнічний і соціальний состав.

ЦЕНА НА ЖИЛЬЕ. Ринкова ціна житловий будинок, квартири визначається сумою ціни житла (залежить від архітектурного стилю, площі, зручностей) і вартості ділянки землі (залежить з його розміру, якості довкілля, соціального статусу сусідів, близькістю об'єктів, погіршують його качество).

Сначала територіальна організація суспільства складається у результаті размещенческих рішень людей, потім він сама починає формувати географію міської громади. Поява етнічних кварталів у містах (гетто — районів компактного проживання негритянського населення містах Півночі США з низькою якістю житла; італійських, єврейських, китайських кварталів) пов’язані з дією саме цього фактора.

Для у містах країн характерно існування трущобных районів, де селяться які прибувають до міста економічні мігранти із сільської місцевості у пошуках кращого життя. Житло будується на самовільно захоплених землях з ящиків чи іншого підсобного матеріалу; тут відсутні практично все міські зручності - каналізація, електрику, водогін; жителі трущобных районів, зазвичай, немає постійної роботи; тут особливо високий рівень злочинності і захворюваності. Періодично міська влада зносять нетряні вдома, намагаючись уладнати проблеми соціальної безпеки міста. Але через час нетрі відроджуються з попелу, як птах Фенікс, найчастіше тому ж самому месте.

МЕТОДЫ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ СТРУКТУРЫ ГОРОДА. Можливості управління територіальної структурою міста, у умовах ринкової економіки обмежуються існуванням приватної власності на грішну землю. Проте він менш практично переважають у всіх економічно розвинених країн регулювання розміщення галузей господарства за містах є і підпорядковане цілям збереження високої якості середовища проживання і її привлекательности.

Одним із перших зазначив «шкода «приватної власності на грішну землю для міської економіки, вже знайомий нам винахідник статистики У.Петти. Після «великого пожежі «у Лондоні 1666 г., що знищила майже половину старих будівель, звільнивши місце на будівництво нового міста, У. Петти подав урядові план розчищення і перебудови Лондона, з ідеї державної власності на грішну землю і здания.

К початку 19 століття США інтереси приватних землевласників вступив у протиріччя з громадськими потребами. З метою пожежної безпеки у містах дозволялося спорудження будинків тільки з цегли і каменю, покритих залізом чи черепицею. Та лише початку 20 століття США ухвалені якісь закони, регулюючі внутрішню територіальну структуру міст. Перші їх позбавили власників землі прав на надра під ділянкою і повітряний надто безкраї простори ним. У 1909 г. згідно із законом «Про зонування р. Лос-Анджелеса », територія міста була розділена на житлові і промислові райони із єдиною метою захистити ділянки з приватною житловий забудовою від загрозливого їх качеству (и відповідно, вартості) індустріального сусідства. У 1916 р. був прийняв Закон «Про зонування Нью-Йорка », яким у місті виділялося 3 зони житлова, торгова і зона, використання якої лімітувалося. З іншого боку, виділили ділянки, де обмежувалася висота будинків та щільність житловий застройки.

С 1960;х рр. регулювання міського розселення США ведеться виключно економічними заходами, які є засобом сегрегації житлових районів по майновому та соціального становищу жителів. Дозвіл на забудову купленого ділянки дається міською владою лише за умови виконання вимог на площу земельних ділянок, архітектурному стилю, житлової площі (наприкінці 80-х рр. для будинків околицями міста повинна бути не менш 140 кв. м, а деяких, найпрестижніших районах — близько 200 кв. м). Ці вимоги автоматично роблять житло дорогим, обмежуючи цим змогу менш забезпечених людей селитися у тих районах.

Широкое поширення отримала система грошових компенсацій жителям за «втрати у якості життя ». Вважається, що близьке розташування знову споруджуваних об'єктів — в’язниць, будинків божевільних, електростанцій, промислових підприємств різко знижує якість, і, вартість розташованого поблизу жилья.

Список литература.

Герман Ван дер Вее. Історія світової економіки: 1945 — 1990. — М.: Наука, 1994.

Капиталистические і що розвиваються одразу на порозі 90-х (территориально-структурные зрушення економіки за 70−80-е рр.) / Під ред. В. В. Вольського, Л. И. Бонифатьевой, Л. В. Смирнягина. — М.: Вид-во МДУ, 1990.

Мироненко М. С. Введення ЄІАС у географію світового господарства. — М.: Вид-во Ун-ту їм. Дашковою, 1995.

Модели в географії/ Під ред. П. Хаггета, Дж. Чорли.- М.: Прогрес, 1971.

Наумов О.С., Холіну В.М. Географія людей: Навчальний посібник (Учбов. серія «Крок по кроку»: Географія.) — М.: Вид-во гімназії «Відкритий світ », 1995.

Наумов О.С., Холіну В.М. Географія населення Криму і господарства світу: Навчальний посібник (Учбов. серія «Крок по кроку»: Географія.) — М.: Вид-во гімназії «Відкритий світ », 1997.

Смирнягин Л. В. Географія світового господарства і соціокультурний контекст // Питання економічної і політичною географії капіталістичних і країн. Вип. 13. — М.: МУЛУ РАН, 1993.

Хаггет П. Географія: синтез сучасних знань. — М.: Прогрес, 1979.

Хаггет П. Просторовий аналіз у економічній географії. — М.: Прогрес, 1968.

Харвей Д. Наукове пояснення в географії (загальна методологія науку й методологія географії). — М.: Прогрес, 1974.

Холина В.М. Географія людської діяльності: економіка, культура, політика.: Підручник для 10−11 класів шкіл з поглибленим вивченням гуманітарних предметів. — М.: Просвітництво, 1995.

Экономическая географія капіталістичних і що розвиваються / Під ред. В. В. Вольського та інших. — М.: Вид-во МДУ, 1986.

internet