Вероятностные чи статистичні закони

Вероятностные чи статистичні закони

Реферат: студента СГЭА факультету систем керування Групи М.О.-1 1 курсу Манагарова Р.И..

Министерство освіти РФ

Самарская державна економічна академия

Самара 2002

Свое назва цих законів отримали від характеру інформації, яку використовують їх формулювання й отримання укладання з її. Ймовірнісними вони називаються оскільки укладання, засновані ними, не йдуть логічно з наявної інформації, тому є суворо визначеними й однозначними. Оскільки сама інформація у своїй носить статистичний характер, то часто такі закони називають також статистичними, і це термін одержав у науці значно більше распространение.

Тем щонайменше використання терміна «ймовірність» для характеристики статистичних законів більш обгрунтовано із теоретичного точки зрения.

Возникает питання: про яку ймовірності просунутий промову на даному случае?

В справжнє час існує у крайнього заходу три інтерпретації цього терміна. Перша їх пов’язані з класичним періодом розвитку теорії ймовірностей, коли ймовірність події визначалася як ставлення числа випадків, благоприятствующих появі події, до загальної кількості всіх можливих випадків. Таке визначення ми зустрічаємо одного з основоположників класичної теорії ймовірностей — видатного французького математика П. С. Лапласа.2С допомогою цього визначення легко підрахувати ймовірності, чи шанси, появи події у азартних іграх, з аналізу яких і було з’явилася саму теорію. Проте правила азартних ігор спеціально побудовано в такий спосіб, щоб шанси гравців були равновозможными, але у природі й суспільство равновозможные події трапляються нечасто. Тож кількісної оцінки можливості появи розв’язання тих чи подій потрібно було іншу интерпретацию.

Со часом ученим справді вдалося віднайти її шляхом порівняння числа появ досліджуваного події до загальної кількості всіх спостережень. Справді, ніж частіше відбувається подія, то більша можливість його при умовах спостереження. Вочевидь, що чисельна значення ймовірності в такому визначенні залежить кількості спостережень, тобто. від відносної частоти появи події. Тому що більше зроблено спостережень, тим краще обчислена і ймовірність події. Виходячи з цього, деякі вчені запропонували розглядати ймовірність події як межа його відносної частоти при нескінченному числі спостережень. Оскільки стільки спостережень практично здійснити неможливо, то багато теоретиків, і більше практики вирішили визначати ймовірність як ставлення числа появи даного події до загальної кількості всіх спостережень, коли кількість останніх дуже багато. Ця величина в кожному конкретному випадку має визначатися умовами конкретного завдання, тобто. ймовірність Р (А) равна:

Р (А)=т/п,.

где т — число появ даного події, a n — кількість усіх наблюдений.(1).

Указанное визначення ймовірності називають також частотним, оскільки там фігурує поняття відносної частоти при тривалих спостереженнях. Останні аналізуються зазвичай статистичними методами. Вочевидь, що з статистичної, чи частотною, інтерпретації не можна говорити про можливість окремого, одиничного події, яке має частотою. Тому ймовірність за такої інтерпретації належить до деякою групі подій. З такого розгляду ясно, що хвильова функція в квантової механіці визначає параметри майбутнього стану системи «загалом», тобто. не вказує, наприклад, певне значення координат її елементів, лише той інтервал, у якому можуть перебувати. Ця обставина часто характеризують терміном «ймовірнісна распределение». (3).

Частотная, чи статистична, інтерпретація ймовірності отримала найбільш широке застосування у природних і технічних науках, а останні десятиліття й у соціальному і гуманітарному пізнанні. Це насамперед із тим, що реальні системи переважно складаються із великої кількості елементів, зв’язку між якими мають складний характері і у яких чималу роль грають випадкові чинники, яких не можна відволіктися, як це роблять у «класичній механіці. Проте й у характеристики процесів в системах можна знайти деякі регулярності, які дозволяють будувати імовірнісні прогнози їх майбутнього поведения.(1).

Самое головне застосування частотна інтерпретація ймовірності знаходить під час відкриття і аналізі статистичних законів. Усюди, куди ми зустрічаємося із масовими випадковими чи повторюваними подіями, при ретельному дослідженні можна знайти, що вони, незважаючи на відхилення і розмаїтість у поведінці, мають певної регулярністю, саме: стійкою відносної частотою. Ця закономірність було виявлено ще античному світі з прикладу відносної стійкості кількості новонароджуваних протягом року хлопчиків і вісім дівчат. Згодом знайшли інші статистичні закони у фізиці, біології, демографії, страховій справі, соціальної статистики й т.д.(2).

Как ставилися до статистичним законам у «класичній науці? Зізнавалися вони у ролі постійних методів дослідження які з універсальними законами чи вважалися тимчасовими засобами пізнання, використовуваними для зручності, коли будуть знайдено справжні законы?

На це запитання можна відповісти цілком однозначно: статистичні закони не вважалися справжніми законами, оскільки вчені уже минулого століття припускали, що з ними мають стояти таку ж універсальні закони, як закон всесвітнього тяжіння Ньютона, який вважався зразком детерминистского закону, оскільки вона забезпечує точні і достовірні передбачення припливів і відпливів, сонячних і місячних затемнень і інших явищ природы.

Статистические ж закони зізнавалися ролі зручних допоміжних засобів дослідження, що дає змогу явити у компактній й дорогими зручними формі всю наявну інформацію якесь предметі дослідження. Типовим прикладом може бути інформація, отримувана у вигляді переписом населення. Взагалі ми можемо отримати про кожен громадянина країни всі дані, але вони класифікуються з окремих пунктів, зводяться в окремі показники і узагальнюються, то працювати з підсумковій інформацією значно зручніше і легше. Статистичні закони та теоретичні узагальнення, характерні для фізиці, біології, економіці, соціології, право і інші науки, також розглядалися як зручного допоміжного кошти на описи, систематизації і узагальнення знайденого емпіричного матеріалу. Очевидно, таки головною причиною такого ставлення до статистичним законам зводилася до того, висновку їх зовсім достовірні, а лише імовірні у тому чи іншою мірою, причому ця ступінь істотно залежала від кількості спостережень і экспериментов.

В цьому сенсі справжніми законами вважалися саме детерминистские закони, щоб забезпечити точні і достовірні передбачення. Ця термінологія збереглася до справжнього часу, коли статистичні, чи імовірнісні, закони кваліфікуються як индетерминистские, із чим навряд можна погодитися. Єдине, що саме вірно, — ця якісна різницю між двома типами законів: універсальними і статистичними. У той самий час з-поміж них є і глибока спільність, і єдність, які у тому, що вони відбивають певні регулярності у природі й суспільстві. Маючи ці регулярності, ми можемо успішніше діяти у навколишньому світі випадків і невизначеностей, оскільки закони встановлюють деякі заборони і тим самим зменшують кількість можливих виборів або альтернатив действия.

Отношение до статистичним законам принципово змінилася після відкриття законів квантової механіки, передбачення яких мають істотно імовірнісний характер. Спроба знайти якісь приховані параметри, з допомогою яких можна було звести статистичні закони до суворо детерминистским законам, подібним законам класичної механіки, не увінчалася успехом.

В сучасної концепції детермінізму органічно поєднуються необхідність, і випадковість. Тому світ образу і події у ньому виявляються ні фаталістично спричиненими, ні суто випадковими, нічим не обумовленими. Класичний детермінізм надмірно підкреслював роль необхідності з допомогою заперечення випадковості в природі й тому давав викривлене уявлення щодо картині світу. У новій картині світу необхідність, і випадковість виступають як взаємозалежні, і що доповнюють одне одного його аспекты.(1).

Список литературы

1. Рузавин Г. И. Концепциисовременного природознавства: Підручник для вузів. — М.: Культура і спорт, ЮНИТИ, 1997.

2. Карпенков С. Х. Концепции сучасного природознавства: Підручник для вузів. -— М.: Культура і спорт, ЮНИТИ, 1997.

3. Карташкин. Б А. Современные концепції природознавства, шість лекцій-бесід для студентів гуманітарних спеціальностей і сучасних напрямів підготовки. -М.: ТОВ «Люкс-арт », 1997.