Організація проведення аудиту в Україні

Організація проведення аудиту в Україні

є (2 с.1):

— баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, форма 1;

— звіт про фінансові результати та їх використання за попередній і звітний рік, форма 2;

— звіт про фінансово — майновий стан, форма 3;

— звіт з праці за попередній і звітний рік, форма 1-ПВ, форма 3-ПВ;

— розрахунок нормативів власних оборотних коштіів;

— звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, форма 5-С;

— розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованності;

— звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос),.

форма 11-ОФ;

— зведена таблиця основних показників, форма -22 (річні);

— звіт про рух коштів в іноземній валюті, форма 15-ЗЕЗ;

— бізнес — план;

— матеріали маркетингових досліджень;

— висновки попередніх аудиторських перевірок;

— інша інформація.

Результати проведеного фінансового аудиту відображаються в Аналітичній записці, що є Додатком № 1 до Акту роботи аудиторської комісії.

Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовуються показники балансу, форма 1 та звіту, форма 3. Для аналізу динаміки валюти балансу та його структури порівнюються дані загальної вартості майна підприємства (валюти балансу — рядки 350 або 760) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Особлива увага спрямовується на:

-«Товари відвантажені, не сплачені в строк», рядок 165;

-«Розрахунки з дебіторами за товари роботи і послуги, не сплачені в.

строк", рядок 180;

-«Збитки минулих років», рядок 330;

-«Збитки звітнього року», рядок 340;

-«Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк», рядок 520;

-«Короткострокові кредити та плзики, що не погашені в строк», рядок 620;

-«Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк».

рядок 640.

У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.

Для виявлення такої характеристики фінансового стану підприємства, як його фінансова незалежність від зовнішніх джерел обчислюється :

коефіцієнт фінансової автономії (Кавт) як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу:

Кавт=Ф.1 рядю490: ф.1 ряд 350.

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фіеаесування, тобто критичне значення Кавт=0.5.Чим більше значення коефіцієнту, тим кращий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).

Для визначуння фінансової стійкості вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (Кфс), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.

Кфс=ф.1 ряд.495: ф.1 (ряд.530+ряд.750).

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінінсових джерел. Нормативне значення Кфс повинне бути більше одиниці.Якщо Кфс менше одиниці, то потрібно з`ясувати причини зменшення фінансової стабільності (падіння виручки, зменшення прибутку, необгрунтоване збільшення товарних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівереджу (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов`язань і визначається як відношення довгострокових зобов`язань до джерел власних коштів.

Фл=ф.1 ряд.530: ф.1 ряд.490.

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності.В такому разі більш детально аналізуються показники другого розділу пасиву балансу.

Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпеченнявласними коштами (Кзк). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягама джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей: «Розрахунки з учасниками», «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктуризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.

Кзк=ф.1(ряд.490-ряд.450-ряд.460-ряд.456)-ф.1ряд.070: ф.1(ряд.150+ + ряд.320).

Значення Кзк повинне бути більше 0,1 .

Для аналізу структури кредиторської заборгованості використовують дані III розділу пасиву балансу «Розрахунки та інші пасиви» (рядки 600 — 750), при цьому визначається частка окремих статей розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень цих статей на кінець звітнього періоду відносно початку року. Стандартна форма розрахунку приведена в додатку 3.

Для аналізу структури активів підприємства використовують I, II i III розділи Активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчається як з точки зору їх участі у виробництві, тук і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з`ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери; та найменш ліквідні активи — основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

При необхідності до анаітичної записки аудитору додаються розшифровки руху основних засобів виробничих запасів та товарів (з урахуванням їх підвищеного попиту).

Зміна в структурі активів підприємств у бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

— формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

— відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірних підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

— згортання виробничої бази;

— викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, провадиться детальний аналіз розділів і окремих статей активів балансу.

При аналізі основних засобів та інших позаоборотних активів, враховуючи те, що питома вага основних засобів та позаоборотних активів може змінюватися внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, за якого коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється із запізненням, у той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватись досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми № 1 за звітний період (рядки 010, 011, 012), яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибування та введення вексплуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.

Наявність довгострокових фінансових зобов’язань (рядок 040) вказує на інвестиційну спрямованість вкладень підприємства. Якщо в результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємство буде визнане неплатоспроможним, рекомендується додатково вивчити склад інвестиційних цінних паперів підприємства, дати оцінку їх ліквідності, а також ефективності доцільності відволікання коштів підприємства на дані вкладення.

При аудиті першого розділу активу балансу також звертається увага на тенденцію зміни таких його статей, як устаткування (рядок 035), незавершенні капітальні вкладення (рядок 030), майно в оренді (рядок 055), оскільки вказані активи не беруть участі в виробничому обороті і, за певних умов, збільшення їх частки може негативно вплинути на результати фінансової і господарської діяльності підприємства.

При аудиті власних оборотних засобів доцільно визначити показник робочого капіталу (Рк), яких представляє собою різницю між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов’язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов’язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне платити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності та інвестування. Для визначення величини Рк слід від суми підсумків розділів II та III активу балансу відняти підсумок III розділу пасиву.

Рк = Ф.1 (ряд 150+ряд 320-ряд 750).

Фактичне значення Рк необхідно порівняти з його нормативною величиною.

(див. Ф.1 ряд 590).

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневріністю його робочого капіталу.

Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон’юктури ринку.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал (Рк<�ряд 530), то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання.

При зменшенні Рк необхідно з’ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневріність робочого капіталу.

Маневріність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до величини робочого капіталу.

Мк = З: Рк= Ф.1 ряд.150: Ф.1(ряд.150+ряд.320-ряд.750).

де З-запаси та витрати.

Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт покриття (Кп). Він визначається співвідношенням усіх поточних активів (за вирахуванням витрат майбутніх періодів) до короткострокових зобов’зань і характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року.

Кп = IIа + IIIа: IIIП = Ф.1 (ряд 150 + ряд 320 — ряд 120): Ф.1 ряд 750,.

де IIа — підсумок другого розділу активу баланса;

IIIа — підсумок тртього розділу активу баланса;

IIIП — підсумок тртього розділу пасиву баланса.

Кп показує, скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань. Кретичне значення Кп дорівнює одиниці. При Кп менше одиниці підприємство має неліквідний баланс. Значення Кп у межах 1 — 1,5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат (другий розділ балансу) та грошових коштів, розрахунків та інших активів (третій розділ активу баланса).

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефектвніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Для визначення тенденції обіговості оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності (Ко). Це відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції без врахування податку на додану вартість та акцизного збору (ф.2), до суми оборотних засобів підприємства (ф.1):

Ко = ф.2 (ряд 010 — ряд 015 — ряд 020): ф.1 (ряд 150 + ряд 320).

Зменшення значення Ко на кінець звітного періоду порівняно з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту обротних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту (Чо) — тривалість в днях одного обороту. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіціента оборотності:

Чо = Т: Ко,.

де.

Т — кількість календарних днів звітного періоду.

Час обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів і тривалість одного обороту запасів.

Коефіціент оборотності запасів (Коз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Коз = ф.2 ряд.040,графа 4: ф.1 (ряд.150п+ряд.150к) * 0,5 х.

де.

пнапочаток звітного періоду;

к-на кінець звітного періоду.

Значення Коз вказує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середня тривалість одного обороту запасів (Чоз) визначається анлогічно показнику Чо:

Чоз = Т: Коз.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

— зростання виробничого потенціалу підприємства;

— прагнення за рахунок вкладів у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

— нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів імобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів та затрат необхідно проінілізувати. Чи не відбуваєтьсч це збільшення за рахунок необгрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованності і погіршення фінансового стану пілприємства.

При аудиті розділу «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованності (ряд.170), в тому числі простроченої (ряд.180), по векселях одержаних (ряд.190).

Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємству товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіціент абсолютної ліквідності Кал, який характеризує негайну готовність підприємства ліквідували короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грощових коштів підприємства та короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов’язань:

Кал= ф.1(ряд.250+ряд.260+ряд.270+ряд.280+ряд.290):ф.1 ряд.750.

Значення Кал є достатнім у межах 0,2+0,35, а менше 0,2 — це зовнішня ознака неплатоспроможності.

Аудит витрат на виробництво провадиться на підприємствах, які безпосередньо пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Дані для проведення аналізу береть з річної або квартальної форм 5 — с — «звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг».

Детальніше аналізуються ті статті витрат, які становлять у них значну частку. Доцільність таких витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.

При значних питомих витратах у загальному обсязі матеріальних витрат (ряд 012 форми 5 — с) за газ, електроенергію, паливо, тепло, воду вказуються їх абсолютні та відносні величини.

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку та рівнем рентабельності. Рівень рентабельності визначається як відношення прибутку від реалізації (П) до собівартості продукції © (робіт, послуг):

Р = П: С х 100% = ф2 ряд 050: ф2 ряд 040×100%.

Усі дані беруться із ф2 — «звіт про фінансові результати та їх використання».

У процесі аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядаються фактори, що призводять до їх зміни.

Крім того, вивчається вплив на балансовий прибуток підприємства таких показників, як: виручка від реалізації, ПДВ, акцизний збір, собівартість реалізованої продукції, а також прибуток (збиток) від іншої реалізації та позареалізаційних операцій (рядки 060, 070 ф.2).

Необхідним елементом аналізу є дослідження результатів фінансової діяльності та напрямків використання прибутку.

Аналізу підлягає розподіл прибутку звітнього та попереднього років, який відображений в ф.2.

У тому випадку, коли підприємство збиткове можна зробити висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним нормативної господарської дяльності.

За наявності збитку попереднього або звітнього року співвідношення у відсотках для відповідної графи не розраховується. Аналізується тільки відхилення по статтях використання прибутку.

Якщо на виробничий розвиток спрямовано менше 30% чистого прибутку, необхідно встановити об'єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку «на інші цілі».

Якщо підприємство використало прибутку більше, ніж його отримало (ряд 481> ряд 482), то у такому випадку необхідно звернути увагу які саме статті витрат призвели до збитку.

При аналізі господарської діяльності підприємства, в першу чергу, вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники його структурних підрозділів (обсяги виробництва, чисельність, основні фонди, ФОП тощо), кількість та місцезнаходження окремих структурних підрозділів, у тому числі допоміжних і обслуговуючих, оптимальність їх розташування, а також стан будівель та споруд.

Висловлюється можливість їх відокремлення (виділення) в період можливої реструктурізації. При цьому можуть додаватися план-схема підприємства, опис опис окремих об'єктів, таблиці до них.

Визначаються основні види продукції, обсяги їх випуску та реалізації за попередній та звітній роки, а також прогноз ні показники на настурний рік для кожного струкурного підрозділу та підприємства в цілому. Визначається частка кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі.

Розглядається рівень існуючої технології виробництва: наявність сучасних передрвих технологій, використання ноу-хай та власних розробок, можливість заміни застарілих технологій новими, використання автоматизованих систем управління. Звертається увага на циклічність технологічних процесів (їх безперервність), повторне використання продуктів переробки (відходів), наявність науково-обгрунтованих технологічних норм виготовлення продукції, серійність виробництва.

При аудиті фінансово-господарського стану підприємства обов’язково висвитлюється виконання Закону України від 25,06,1991року № 1264 «Про охорону навколишнього середовища». Необхідно звернути увагу на наявність очистних споруд, їх стан та використання, а також вплив виробництва на навколишнє середовище.

Окремо визначаються (за їх наявністю) факти тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємства чи його окремих підрозділів в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього середрвища.

Звертається увага на наявність чи відсутність споруд, устаткування, пристроїв для очищення викидів та скидів або їх знешкодження, дотримання лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних стандартів, вимог екологічної безпеки. А також розміри штрафних санкцій за порушення порівняно з платою за викиди і скиди забруднюючих речовин, що здійснюються в межах гранично допустимих розмірів.

Виходячи з наявної аналітичної бази суб'єкта підприємницької діяльності, аудитор вивчає та описує в аналітичній записці основні параметри його маркетингової та товарної політики, які в подальшому будуть використані при складані та виконанні бізнес — плану по виходу з кризи.

Аудитор спільно з керівництвом підприємства готує попередні варіанти по вирішенню комплексу завдань по :

1.Визначнню попиту на продукцію (послуги), його прогнозуванню;

2.Вивченню конкурентоспроможності товарів, здатності бути виділеним споживачем серед інших аналогів;

3.Забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

4.Розроблення концпції життєвого циклу товару;

5.Управлінню товарним асортиментом;

6.Розрахунку прогнозних обсягів виробництва та визначенню номенклатури;

7.Розширенню інноваційної діяльності, спрямованої на розроблення нових товарів, з урахуванням ринкових вимог та стратегії підприємства.

При проведенні аудиту слід брати до уваги те, що фінансовий стан підприємства і переспективи його зміни знаходяться під впливом не тільки факторів фінансового характеру, але й факторів, що не мають вартісної оцінки (політичні, загальноекономічні зміни, реорганізація галузі, зміна форми власності, підвищення загального рівня підготовки персоналу і т.д.).