Фінансовий моніторинг, швидше за все, нікого не відмоніторить

Фінансовий моніторинг, швидше за все, нікого не відмоніторить.

UNIAN.

Підтримуючи імідж прогресивного уряду, український Кабмін активно співпрацює з величезною кількістю міжнародних організацій. Останні без найменшого докору сумління дають нашим міністрам свої цінні вказівки і настійні рекомендації. Деякі з них наші з успіхом ігнорують вже мало не десять років, але є й такі, ігнорування яких обійдеться «собі дорожче». До розряду останніх належить, зокрема, така структура, як FATF — Група з розробки фінансових заходів щодо боротьби з відмиванням грошей. Не виконати її рекомендації - погано, виконувати — не хочеться. Наші міністри-капіталісти вигадали, як нагодувати вовків, зберігаючи поголів «я овець…

Отже, Financial Action Task Force (FATF) — Група з розробки фінансових заходів щодо боротьби з відмиванням грошей, вимагає від України вищезгадану боротьбу з вищезазначеного відмивання всети серйозніше і не як-небудь. За рангом цю міжнародну організацію можна віднести до важкої наддержавної артилерії. Санкції, які вона може застосовувати до країн-порушників, не лише відчутні, але й вельми болючі. Тому й не жартує Україна з такою структурою. Ще в минулому році було проголошено про створення на вимогу Групи Державного департаменту фінансового моніторингу при Міністерстві фінансів України. Кілька місяців департамент існував віртуально, але ось нарешті в лютому з «явилося урядове Положення про Держдепартамент. Аналіз цього Положення й свідчить про високий ступінь майстерності з окозамилювання високими чинами з Кабміну.

Виявляється, створений урядовим рішенням Державний департамент (Положення про Держфінмоніторинг затверджене Постановою Кабінету Міністрів України 18 лютого) просто не зможе виконувати частину своїх, на перший погляд, доволі грізних повноважень, або принаймні виконуватиме їх лише формально.

До основних завдань цього органу держуправління, крім загальних, на кшталт — законодавче забезпечення…, налагодження співробітництва…, участь у реалізації державної політики, належать: збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, які підлягають обов «язковому фінансовому контролю, та інші операції, пов «язані з легалізацією нелегально отриманих доходів; сприяння виявленню таких операцій, і нарешті, забезпечення ведення обліку фінансових операцій, які мають ознаки, сумнівних або незвичайних (!). А виконання цих завдань вимагає розкриття конфіденційної інформації, що містить банківську таємницю. А згідно із законом, чітка схема розкриття такої таємниці визначена статтею 62 закону «Про банки та банківську діяльність» і в ній серед держорганів, які можуть отримувати таку інформацію, Держфінмоніторинг не згадується. Крім цього, в Указі Президента «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 10 грудня 2001 року (№ 1199/2001) на основі якого, власне, й був створений Держфінмоніторинг визначено, хто саме здійснює первинний і повторний контроль за фінопераціями, і серед цих держустанов ніякого «моніторингу» теж немає.

Таким чином, законодавче закріплене поняття про банківську таємницю ставить під сумнів активне виконання депрартаментом своїх функцій. Для багатьох українських банків збереження цього «поняття» — питання принципове, і ставати «на стежку війни» з банками виключно тому, що цього прагне FATF, та й ще з урахуванням посівної та виборів, що наближаються, урядові теж явно «не з руки».

З цієї нехитрої арифметики можна зробити висновок — в тому, що без внесення змін в законодавство Держфінмоніторинг залишиться лише бюрократичною структурою, створеною для заспокоєння міжнародних борців з «тіньовими «грішми. Наше «відкриття» остаточно підтвердили розмови з юристами комбанків. На думку експертів, у разі, якщо Держдепартамент все ж порушить банківське законодавство, комбанки матимуть «всі підстави для подання позову в суд і значні шанси виграти справу».

Таким чином, можна спрогнозувати, що Держфінмоніторинг швидше за все навряд чи користуватиметься потенційними можливостями, а фінансово-кредитні установи (потенційні клієнти Держдепартаменту) зможуть дозволити собі спокійний сон. Якщо, звісно, не втрутиться Велика Політика, і департамент не попросять «допомогти «відстежити конкретні структури і конкретні гроші вже під час нинішньої виборчої кампанії. Тоді, зрозуміла річ, Моніторинг вже гратиме зовсім за іншими правилами, і закон до цього не матиме жодного стосунку.

Для довідки: FATF — спеціальна організація створена в 1989 р. для боротьби з «брудними «грішми. У FATА входять представники тридцяти найбільш розвинених країн світу. У жовтні минулого року країни G7 вже ухвалили рішення про створення на базі FATF нової наднаціональної спецслужби (Egmont Group — фінансовий аналог Інтерполу), яка займеться боротьбою з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму тощо.

Україну було внесено до «чорного списку» організації у вересні минулого року через відсутність в країні закону що передбачає міри боротьби з відмиванням коштів отриманих нелегальним шляхом. Внесення в цей перелік тієї або іншої країни звичайно виливається в накладення обмежень на операції, що проводяться з банками цієї держави. Поряд з Україною до щорічнооновлюваного чорного списку FATF (список країн що не співпрацюють або що співпрацюють недостатньо з FATF) віднесено: Острови Кука, Домініка, Арабська Республіка Єгипет, Гренада, Гватемала, Угорська Республіка, Республіка Індонезія, Держава Ізраїль, Ліванська Республіка, Маршалові острови, М’янма, Науру, Федеральна Республіка Нігерія, Ніує, Республіка Філіпіни, Російська Федерація, Сент Кітс і Невіс, Сент Вінсент і Гренадіни.