Дискусія і суперечка

Дискусія і суперечка

Реферат на тему:

«Дискусія і суперечка».

Вирішення багатьох проблем сучасності можливе тільки на шляхах відкритого обміну думками, широкого суспільного діалогу, громадської згоди.

Загальним для всіх значень слова спір є наявністю розбіжностей у поглядах, відсутність єдиної думки.

В сучасній науковій, довідковій літературі слово спір служить для позначення процесу обміну протилежними думками. Однак єдиного визначення даного поняття немає.

Під спором розуміється всяке зіткнення думок, розбіжності в точках зору з якого-небудь питання, предмету, боротьба, за якої кожна зі сторін відстоює свою правоту.

Дискусією називають такий публічний спір, метою якого є з’ясування і зіставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної думки, знаходження правильного рішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, бо її учасники самі приходять до того або іншого висновку.

Учасники дискусії, зіставляючи суперечливі судження, намагаються прийти до єдиної думки, знайти загальне рішення, встановити істину.

Як бачите, існують різні види суперечок. Однак єдина класифікація суперечок на сьогоднішній день відсутня. До основних факторів, які впливають на характер спору і його особливості, відносять: мета спору, соціальна значимість предмету спору, кількість учасників, форма проведення спору.

Відомо, що люди, вступаючи в спір, переслідують далеко не однакові цілі, керуються різними мотивами. По меті розрізняють наступні види:

спір через істину,.

задля переконання кого-небудь,.

задля перемоги,.

спір заради спору.

Спір заради істини набуває характеру особливої красоти, він може дати насолоду і задоволення учасникам спору. Поширюються знання про предмет спору, з’являється певність і можливість з’ясування істини, зміцнюється віра у власні інтелектуальні можливості. В результаті такої розумової боротьби людина почуває себе піднесеною і краще. Якщо потрібно відступати, здавати позиції, відмовитися від захисту думки, то неприємне відчуття від поразки відпадає на задній план.

Метою спору буває не дослідження, не переконання, а перемога. Причому домагаються її з різних мотивів. Одні вважають, що відстоюють праве діло, захищають суспільні інтереси. Вони переконані в своїй правоті і до кінця залишаються на принципових позиціях. Іншим перемога потрібна для самоствердження. Тому їм дуже важливий успіх в спорі, визнання своїх інтелектуальних або ораторських здібностей. Треті просто полюбляють перемагати. Вони бажають перемагати найефективніше.

Досить часто зустрічається і спір заради спору. Для таких спорщиків байдуже, про що сперечатися, навіщо сперечатися. Їм важливо блиснути красномовством. Якщо ви будете заперечувати будь-яке положення, вони обов’язково почнуть його захищати. Таких людей можна нерідко зустріти серед молоді.

До предмету спору відносять проблеми екології, виживання людства, збереження миру на Землі та ін.

Нерідко потрібно відстоювати групові інтереси, наприклад, людей певної професії, колективів окремих підприємств, установ тощо.

В спорі захищаються родинні, а також особисті інтереси.

В конкретному публічному спорі ці інтереси звичайно взаємнозв'язані і взаємнообумовлені, тісно переплітаються.

На специфіку спору впливає кількість осіб, котрі беруть участь в обговоренні проблемних питань. За цією ознакою можна виділити три основні групи:

спір — монолог (людина сперечається сама з собою, це так званий внутрішній спір),.

спір — діалог (сперечаються дві особи),.

спір — полілог (ведеться декількома або багатьма особами).

Суперечки можуть відбуватися при слухачах і без слухачів. Присутність слухачів, навіть якщо вони не висловлюють свого відношення до спору, діє на супротивників. Перемога при слухачах приносить більше задоволення, тішить, а поразка стає більш прикрою і неприємною. В суспільному житті нерідко можна зустрітися і зі спором для слухачів. Спір ведеться не для того, щоб з’ясувати істину, переконати одне одного, а щоб привернути увагу до проблеми, справити на слухачів певне враження, вплинути необхідним чином.

На процес спору накладає свій відбиток і форма ведення боротьби думок. Суперечки можуть бути усними і письмовими. Усні суперечки, як правило, обмеженні в часі і замкнені в просторі: вони ведуться на заняттях, засіданнях, конференціях. Письмові форми тривалі в часі, ніж усні.

В усному спорі важливу роль грають зовнішні і психологічні моменти. Велике значення має манера впевнено триматися, швидкість реакції, жваве мислення, дотепність. Письмовий спір буває більш придатний для з’ясування істини, ніж усний. Однак у нього є свої недоліки. Він інколи тягнеться занадто довго, протягом декількох років.

Організовані суперечки планують, готують, проводять під керівництвом фахівців. Полемісти мають можливість заздалегідь познайомитися з предметом спору, визначити свою позицію, підібрати необхідні аргументи. Але спір може виникнути і стихійно. Таке нерідко трапляється в навчальному процесі, на зборах і засіданнях.

Неорганізовані, стихійні суперечки менш продуктивні. У подібних суперечках виступи учасників бувають недостатньо аргументованими, часом наводять випадкові докази, звучать не зовсім зрілі висловлювання.

Предметом спору повинен бути одразу визначений сторонами, що полемізують. Нерідко він уточнюється в ході самої дискусії, а часом може з’явитися і під час обговорення будь-якої проблеми. Під час розмови спір може переходити з одного предмету на інший. Важливо, щоб спірники кожного разу ясно уявляли собі, що саме є предмет їхніх розходжень.

Не можна забувати, що часом одна зі сторін, яка бере участь в спорі, цілком свідомо, з певною метою відводить своїх опонентів від проблеми, що обговорюються. До цього прийому вдаються, коли хочуть ввести в оману учасників спору.

Суперечка стає більш плідною, якщо в учасників спору дискусії є початкове взаєморозуміння, єдина платформа для обговорення невирішених питань.

Спільність вихідних позицій позитивно впливає на обговорення в молодіжних аудиторіях кінофільмів, спектаклів, художніх творів.

Думки учасників суперечки можуть бути різними, але повинна бути загальна мета, прагнення знайти правильне рішення, бажання розібратися в спірному питанні і добитися істини.

Передусім необхідно уміти виділити основні, опірні поняття, пов’язані з предметом суперечки, ретельно відібрати терміни, необхідні для обговорення висуненої проблеми. Не треба перевантажувати суперечку науковою термінологією.

Неточне вживання учасниками суперечки термінів, багатозначних слів може привести до небажаного результату, утруднити спілкування, перешкодити обговоренню спірної проблеми, стати причиною серйозних помилок.

Є сперечальники, які поводяться недозволеним чином. Вони можуть в грубій формі обірвати опонента, принизити його. Кажуть в зневажливому або презирливому тоні, глузливо переглядаються зі слухачами тощо.

Поведінка полемістів, їх манера дискутувати мають велике значення і, звичайно, впливають на успіх обговорення. Цього не можна не враховувати в спорі. Знання і розуміння особливостей манери сперечатися, вміння вчасно вловити зміни в поведінці своїх опонентів, зрозуміти, чим вони викликані, дозволяють краще орієнтуватися в спорі і знаходити більш правильні рішення, найбільш точно вибирати варіант власної поведінки і визначати тактику в спорі.

Поведінка полемістів значною мірою визначається тими цілями і задачами, які вони переслідують в спорі, особистими інтересами.

Поведінка в спорі залежить і від того, з яким противником доводиться мати справу. Якщо перед нами сильний противник, тобто людина компетентна, добре знає предмет суперечки, упевнена в собі, користується повагою і авторитетом, логічно міркує, то ми більш зібрані, напружені, стараємось звільнити її від зайвих роз’яснень, силимося самі вникнути в суть висловлювання, більш готові до оборони. Зі слабким противником, що недостатньо глибоко розбирається в предметі обговорення, нерішучим, що немає досвіду в спорах, ми поводимось інакше. Нерідко вимагаємо пояснень і додаткових доводів, щоб пересвідчитися, чи не випадково він виявився правий, ставимо під сумнів його висловлювання. Відчуваємо в собі більше упевненості, незалежності, рішучості.

Цікаво сперечатися з противником, який рівний тобі по розуму, знанням, освіті.

Полемістам далеко не байдуже, хто спостерігає за суперечкою, хто є свідком їх перемоги або поразки. Тому, в присутності одних, вони поводяться більш стримано, коректно, з іншими вони розкуті і вільні, на третіх просто не звертають уваги. Нерідко поведінка сперечальників змінюється в залежності від реакції присутніх.

Безумовно, необхідно порівнювати свої здібності, можливості з об'єктом нападу, з силами противника. Важливо, щоб під час суперечки була створена така обстановка, яка не дозволяла б окремим сперечальникам поводитися зарозуміло, а то й нахабно. Добре, коли в спорі беруть участь люди, присутність яких може стримати дуже гарячих, а часом і несумлінних сперечальників.

На поведінку учасників спору певною мірою впливають також національні звичаї і культурні традиції народу, країни.

За нинішніх умов важливо, щоб кожний громадянин мав можливість здійснити своє право висловити будь-яку точку зору. Подобається або не подобається будь-кому та або інша точка зору, людина може її висловити .

Приступаючи до обговорення спірної проблеми, встановіть, що є предметом ваших розбіжностей з опонентами, чітко визначте предмет суперечки.

Не починайте сперечатися, якщо ви погано розбираєтеся в предметі суперечки. Якщо про спір відомо заздалегідь, ретельно готуйтеся до нього, не жалійте часу і сил для поповнення знань про предмет суперечки.

Не втрачайте предмету суперечки в процесі його обговорення. Не упускайте головних положень, через які ведеться суперечка. Не дозволяйте противнику відвести вас в сторону від основного питання суперечки.

Займайте певну і тверду позицію в спорі. Готуючись до дискусії, виділіть основні поняття, пов’язані з предметом суперечки. Уточніть значення термінів, які ви маєте намір використати в обговоренні.

Вчіться правильно розкривати зміст понять, пояснювати значення термінів.

Під час суперечки звертайте увагу на поведінку свого опонента. Спробуйте зрозуміти мотиви його дій і висловлювання, враховуйте індивідуальні особливості його характеру, манеру сперечатися. Намагайтеся правильно порівнювати свої здібності і можливості з силами суперечниками.

Відносьтеся з повагою до поглядів і переконань свого опонента. Якщо ви не згодні з його точкою зору, рішуче спростовуйте її, приводьте переконливі аргументи на захист своєї позиції, але не принижуйте достоїнства вашого противника, не ображайте його різними словами, не вдавайтеся до грубощів. Говоріть в спокійному і дружньому тоні.

Побажання або вимога уникати всіляких суперечок і постійно прямувати до примирення невиправдане і просто нездійсненне. Суперечка об'єктивна і необхідна, тому що вона є однією з невід'ємних особливостей спілкування між людьми і досягнення ними взаєморозуміння.

Всіляка суперечка повинна, як вже зазначалося, мати свою тему, свій предмет. Це — очевидна вимога до суперечки, але інколи навіть вона порушується.

Ще одна умова плідності суперечки: її тема не повинна змінюватися, або замінятися іншою на всьому протязі суперечки.

Більшість суперечок закінчується тим, що її учасники стверджуються у своїй правоті.