Організація податкового обліку на доходи фізичних осіб

Диплом

Тема «Організація податкового обліку на доходи фізичних осіб»

Зміст

дохід податковий заробітний плата

Вступ

1.Сутність поняття податку на доходи фізичних осіб

1.1 Особливості оподаткування окремих видів доходів резедентів

2. Аналіз оподаткування доходів фізичних осіб в ДП МОУ «Південвійськбуд»

2.1 Особливості діяльності ДП МОУ «Південвійськбуд»

2.2 Об'єкт оподаткування та податкова база ПДФО

2.3 Порядок стягнення податку

2.4 Подання податкової звітності про доходи фізичної осіб на підприємстві ДП МОУ «Південвійськбуд»

2.5 Особливості та проблеми нарахування та стягнення податку на доходи фізичних осіб в ДП МОУ «Південьвійськбуд»

3. Основні тенденції удосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні

3.1 Основні шляхи розвитку й проблеми застосування податку на доходи фізичних осіб

3.2 Удосконалювання системи сплати ПДФО

4. Охорона праці

5. Громадянська оборона Висновок Список використаних джерел Додаток

Вступ

Оподаткування доходів — найважливіший елемент податкової політики будь-якої держави. Податок на доходи фізичних осіб служить значним джерелом формування прибуткової частини бюджетів різних рівнів.

Існують законні підстави для його істотного зменшення і навіть повернення з бюджету. Тому питання про правильне обчислення даного податку з урахуванням всіх виникаючих особливостей є найбільш актуальним, оскільки зачіпає інтереси мільйонів людей.

Дана тема є актуальною, оскільки кожен з нас є фізичною особою і повинен знати про податки, що стягуються з нього.

Метою даного дипломного проекту є розгляд питань оподаткування доходів фізичних осіб, вивчення діючої в даний час системи обчислення податку з доходів фізичних осіб; виявлення її недоліків; проведення аналізу обліку ПДФО на конкретному підприємстві; розгляд можливих шляхів його удосконалення.

Для здійснення цих цілей були вирішені наступні завдання: дано визначення економічної суті категорії податку з доходів фізичних осіб; розглянутий існуючий нині порядок обчислення ПДФО, особливості формування податкової бази, застосування діючих податкових вирахувань; проаналізована існуюча система розрахунків з бюджетом по податку з доходів фізичних осіб на прикладі конкретного підприємства.

Предметом дослідження є податок на доходи фізичних осіб.

Обєктом дослідження є процес обчислення податку з доходів фізичних осіб на прикладі підприємства ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Суб'єктом дослідження виступає ДП МОУ «Південьвійськбуд».

Теоретична і практична частина дипломної роботи полягає в тому, що сформульовані в ній висновки і пропозиції дозволять стосовно конкретних організаційно-економічних умов ДП МОУ «Південьвійськбуд» здійснити систему заходів, направлених на підвищення аналітичної і оперативності ведення обліку нарахування ПДФО, дозволять оптимізувати на підприємстві тягар прибуткового оподаткування

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обґрунтоване визначення бази оподаткування, ставок податку, пільг при оподаткуванні, а також урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення.

1.Сутність поняття податку на доходи фізичних осіб

1.1 Особливості оподаткування окремих видів доходів резедентів

Одним із вагомих важелів регулювання розподілу фінансових ресурсів між державою та населенням є податок з доходів громадян та інші податки, які входять до складу податкової системи України. Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави.

Основною метою введення податку з доходів фізичних осіб є забезпечення бюджетних надходжень та створення рівно напруженого податкового тиску на основі прямого визначення доходів платника податків.

Сфера перерозподілу доходів фізичних осіб є одним з основних фінансових ресурсів держави. У бюджетах місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60%. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

В Україні податок з доходів фізичних осіб має досить стабільну заонодавчу базу — із 1992 року він регулювався Декретом Кабінетів Міністрів України «Про прибутковий податок з громодян», а з 1 січня 2004 року — Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб». Слід зазначити що законодавче регулювання цього закону в Україні більш меньш стабільним, якщо порівнювати його з іншими податками та зборами.

Згідно з цим Законом податок з доходів фізичних осіб — загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу. Податки з громадян — це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між державою і населенням та є одним із важливих обов’язків громадян, пов’язаних із дотриманням Конституції. Конституційний обов’язок громадян — сумлінно і своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію — закріплений не лише у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

Платниками податку є резиденти, які отримують доходи як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, а також нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

До числа резидентів згідно із законодавством відносять фізичних осіб, які мають місце проживання в Україні.

Якщо у разі фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо вона має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Якщо фізична особа є особою без громадянства то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Нерезидент це та фізична особа, яка не є резидентом України Для застосування механізму оподаткування до фізичних осіб враховують також і такі підстави:

здійснення економічної діяльності чи одержання доходів з джерел у державі. Економічною діяльністю є будь-яка діяльність з виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також діяльність, спрямована на одержання прибутку (до ходів), незалежно від результатів такої діяльності. Економіч ною вважають діяльність підприємницьку та посередницьку, довірче керування майном, прийняття (надання) однією осо бою перед іншою обов’язків здійснювати (чи утримуватися від здійснення) певні дії на платній основі; наявність у власності майна, що підлягає оподатковуванню; здійснення операцій чи дій, що підлягають оподаткуванню; участь у відносинах, однією з умов яких є сплата мита чи зборів.

Не є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України та мають дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, відносно доходів, одержуваних ними безпосередньо від здійснення такої дипломатичної діяльності. Якщо платник вмирає або признається судом вмершм чи невідомо відсутнім та податок за останній податковий період взимаєтсья з активів такого платника (нарахованих на його користь податків) при відкритті спадка, з урахуванням ограничений, встановлених законодавством.

В Україні платників податків можно розподілити за такими ознаками:

— робітники та службовці (наймані працівники);

— фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

— громадяни, які отримують інші доходи від регулярної діяльності;

— іноземні громадяни та особи без громадянства. За характером оподаткування доходи, отримані громадянами, класифікуються за такими ознаками;

— доходи, отримані не за основним місцем роботи; доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;

— інші доходи громадян від регулярної діяльності;

— пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).

Законодавством не передбачено будь-яких обмежень щодо несплати податків. Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національного, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Залежно від характеру отримання доходу та категорії платників прибутковий податок може сплачуватися самостійно або утримуватися та перераховуватися до бюджету юридичними і фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до чинного законодавства, які нараховують та виплачують доходи.

Об'єктом оподаткування податком доходів фізичних осіб у податкових резидентів виступає дохід, отриманий ними в податковому періоді від джерел як на территорії України, так і за її межами. На відміну від них для податкових нерезидентів об'єктом оподаткування виявляється дохід, отриманий винятково із джерел, розташованих на территорії України.

Об'єктом оподатковування є загальний місячний оподатковуваний доход, до складу якого можуть включатися доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати й винагороди. А також загальний річний оподатковуваний дохід, який складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Здідно із законодавством розглянемо розмір ставок податку з доходів фізичних осіб, наведених у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Ставки податку з доходів фізичних осіб

Отже податок з доходів фізичних осіб займає одне із важливих місць в доходах бюджетів України це пояснюється: по-перше, його фіскальною роллю, тобто податок з доходів фізичних осіб забезпечує поповнення дохідної частини того чи іншого бюджету; по-друге, тим, що податок з доходів фізичних осіб виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) — самий перспективний у змісті його продуктивності. За інших рівних умов він легше інших податків контролюється податковими органами, від його сплати складніше ухилитися несумлінним платникам податків.

Одночасно із цим саме в ПДФО наочно реалізуються такі найважливіші принципи побудови податкової системи, як загальність і рівномірність податкового тягаря.

Ще одним принципом нині діючої системи ПДФО є рівність платників податків поза залежністю від соціальної або іншої приналежності. Це означає, що всі платники податків рівні перед законом, відсутні категорії платників податків, які були б звільнені від оподатковування по одержуваним ними доходам. Ставки податку єдині для всіх платників податків, що одержали дохід певного рівня. Тільки лише розмір сукупного доходу, фактично отриманого за рік, визначає рівень обкладання будь-якого платника податків.

Основною різницею оподаткування доходів громадян є принцип визначення ставок податку — податок з доходів фізичних осіб розраховується за пропорційною шкалою, а прибутковий податок обчислювався за прогресивною шкалою, більш відповідає принципу соціальної справедливості, регламентованому Законом України «Про систему оподаткування» згідно якому забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення здійснюється шляхом запровадження економічно обґрунтованого мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи [ ].

Об'єкт оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю залишився незмінним, оскільки 4 розділ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» і у сьогоденні регламентує оподаткування фізичних осіб-підприємців. Об'єктом оподаткування є сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними головною державною податковою інспекцією України. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» не було чітко встановлено статті доходів, які включаються у склад річного оподатковуваного доходу, проте було визначено доходи, що не включаються у сукупний оподатковуваний дохід.

Проаналізувавши статті доходів, що не включаються в склад загального місячного (річного) доходу до реформи прибуткового податку та після неї, можна помітити підвищення бази оподаткування фізичних осіб та диференціацію доходів з метою оподаткування за різними розмірами та статтями. Також з’являється таке нововведення, як податковий кредит. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» статті доходів, що згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються до податкового кредиту, не входили в місячний (річний) оподатковуваний дохід. Тобто основною різницею є механізм перерозрахунку витрат: при прибутковому податку зменшувалася сума доходу щомісячно, згідно податку з доходів фізичних осіб наприкінці звітного податкового періоду проводиться перерозрахунок суми податкового зобов’язання та частина надміру сплачених коштів повертається з бюджету.

У податку з доходів фізичних осіб платник податку має право на вирахування з загального оподатковуваного доходу суми податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга є аналогом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у прибутковому податку, проте механізм її розрахунку зовсім інший та проводиться на базі мінімальної заробітної плати.

Принциповими відмінностями податкової соціальної пільги від неоподатковуваного мінімуму є:

1) право на податкову соціальну пільгу визначається розміром доходу платника податку (податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (869 грн. у 2010 р.), у той час як неоподатковуваний мінімум діє для усіх платників податку незалежно від розміру їх доходу;

2) для визначення права платника податку на податкову соціальну пільгу застосовується не сукупний дохід, отриманий з усіх джерел, а тільки дохід у вигляді заробітної плати. Такий порядок стимулює платника отримувати доход з інших джерел, ніж заробітна плата;

3) розмір податкової соціальної пільги не відповідає прожитковому мінімуму.

Звільнені від оподатковування лише державні допомоги, а також виплати й компенсації, виплачувані відповідно до діючого законодавства. Виключення становлять лише допомога з тимчасової непрацездатності, включаючи допомогу з догляду за хворою дитиною. Не підлягають оподатковуванню також допомоги з безробіття й допомоги з вагітності й родів.

Податкова пільга це звільнення платника податків від нарахування і сплати податку в меншому розмірі за наявності підстав зазначених законодавством України. Податкова соціальна пільга — це частина зарплати працівника, що фактично не обкладається податком.

Податкова пільга застосовується тільки до зарплат на одному місці роботи і не обов’язково на тому, де знаходиться трудова книжка. Якщо особа працює у декількох місцях, вона сама повинна вибрати, де їй вигідніше одержувати податкову соціальну пільгу, і подати письмову заяву.

Податкова соціальна пільга застосовуватиметься у розмірі 50% від мінімальної заробітної плати і дорівнюватиме 434,5 грн. (мінімальну зарплату на 2010 рік встановлено у розмірі 869 грн.) Тобто, згідно з Законом у 2010 році будь-який платник податку, заробітна плата якого протягом звітного податкового місяця не перевищує 1220 грн., має право на застосування 100% податкової соціальної пільги у розмірі 434,5 грн., тобто його нарахована місячна заробітна плата перед оподаткуванням зменшиться на 434,5 грн.

На застосування 150% цієї пільги у розмірі 651,75 грн., при дотриманні вимог щодо не перевищення рівня одержаної заробітної плати понад 1220 грн. на місяць, має право платник податку, який:

1) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

2) утримує дитину-інваліда віком до 16 років, якій ще не надана група інвалідності, або дитину-інваліда І або II групи — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

3) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

4) є вдівцем або вдовою;

5) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР, у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

6) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

7) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

8) платник податку, що є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200% у розмірі 869 грн має право одержувати платник податку, місячна заробітна плата якого не перевищує 1220 грн., та який є:

1) є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

2) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

3) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

4) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

5) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Для застосувуння податкової соціальної пільги платник податку подає працедавцю заяву виключно за одним місцем його нарахування (виплати) про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до заробітної плати платника податку, нарахованої у місяці, у якому працедавцем одержано заяву платника податку про застосування пільги, та припиняється її застосовування з місяця, в якому платник звільнився.

Якщо поріняти соціальні податкові пільги за 2004 — 2010 роки, то порівнянноз 2004 роком ставка незбільшилася, але суттєво збільшився граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги.Це наглядно показано на таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Розмір податкової соціальної пільги

Таблиця

Податкова соціальна пільга застосовуватиметься у розмірі 50 відсотків від мінімальної заробітної плати і дорівнюватиме 434,5 грн. (мінімальну зарплату на 2010 рік встановлено у розмірі 869 грн.) Тобто, згідно з Законом у 2010 році будь-який платник податку, заробітна плата якого протягом звітного податкового місяця не перевищує 1220 грн., має право на застосування 100% податкової соціальної пільги у розмірі 434,5 грн., тобто його нарахована місячна заробітна плата перед оподаткуванням зменшиться на 434,5 грн. На застосування 150% цієї пільги у розмірі 651,75 грн., при дотриманні вимог щодо не перевищення рівня одержаної заробітної плати понад 1220 грн. на місяць, має право платник податку, який:

9) є самотньою матір'ю або самотнім батьком (опікуном, піклувальником) — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

10) утримує дитину-інваліда віком до 16 років, якій ще не надана група інвалідності, або дитину-інваліда І або II групи — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років;

11) має троє чи більше дітей віком до 18 років — у розрахунку на кожну таку дитину;

12) є вдівцем або вдовою;

13) є особою, віднесеною законом до 1 або 2 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР, у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

14) є учнем, студентом, аспірантом, ординатором, ад’юнктом;

15) є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства;

16) платник податку, що є особою, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів.

Податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 200% у розмірі 869 грн має право одержувати платник податку, місячна заробітна плата якого не перевищує 1220 грн., та який є:

6) є Героєм України, Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної Праці або повним кавалером ордена Слави чи ордена Трудової Слави;

7) учасником бойових дій під час Другої світової війни або особою, яка у той час працювала в тилу, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

8) колишнім в’язнем концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особою, визнаною репресованою чи реабілітованою;

9) особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками;

10) особою, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за час відпустки, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Крім того, працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг.

Випадки закінчення або призупинення терміну надання податкових соціальних пільг відображені на Рисунку 1.1

Рисунок 1.1 — Випадки закінчення або призупинення терміну надання податкових соціальних пільг Податковий кредит (далі - ПК) — це витрати, понесені платником податків — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (окрім витрат на сплату ПДВ і акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшити загальний річний дохід оподаткування, одержаний за наслідками такого звітного року. Норми, що регулюють право платника податку на податковий кредит приведені у ст. 5 Законом № 889 (п. 1.16 Закону № 889).

Підстави для нарахування податкового кредиту відображаються платником податку у річній податковій декларації (Рисунок 1.2).

Рисунок 1.2 — Загальні умови для нарахування податкового кредиту.

Суть податкового кредиту у тому, що платник податку — фізична особа може отримати грошову компенсацію з державного бюджету на суму деяких витрат, понесений на протязі податкового року.

До складу податкового кредиту платник податку — резидент має право включити наступні витрати, фактично понесені ним на протязі звітного податкового року:

1) частину фактично сплаченої на протязі звітнього податкового року суми процентів за іпотечним кредитом;

У разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку — резидентом як основне місце його проживання, платник податку — резидент має право включити до складу податкового кредиту частину фактично сплаченої протягом звітного податкового року суми процентів за таким іпотечним житловим кредитом.

Частина суми процентів, яка включається до складу податкового дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою

К = МП / ФП, (1.1)

де К — коефіцієнт;

МП — мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП — фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більше одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Сума фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).

Податковий кредит надається не частіше одного разу на 10 років, починаючи з року, в якому об'єкт іпотеки придбався чи починав будуватися.

2) суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

Сума благодійних внесків законодавством обмежується розміром, що перевищує 2%, але не більше 5% від суми його загального оподаткованого доходу звітного податкового року.

3) суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Такі витрати включаються:

а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення — до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

б) при навчанні обох членів подружжя — окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат.

Плата за освіту не повинна перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року (365 гривень) помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 гривень, помноженої на кількість місяців (повних та неповних) навчання на протязі такого звітного податкового року, що складає 365 * 9 місяців * 1,4 = 4590 гривень на рік.

4) суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);

б) водолікування та геліотерапію, не пов’язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком згвалтування;

д) операції з переміни статі;

е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або згвалтування;

є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

ж) клонування людини або її органів;

з) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не є життєво необхіними;

В законодавстві не пояснено, як повинні документально підтверджуватия медичні витрати. Встановлен перелік витрат на лікування, які не можуть бути віднесні до скалду податкового кредиту (ті ж стоматологічні витрати) і виключені із загального правила, що наводять на думку, що окрім договорів, чеків і т.п. для підтвердження права на податковий кредит будуть необхідні і додаткові документи (медицинські довідки), що підтверджують необхідність проведення того чи іншого лікування. Крім того, дана норма вступає в дію з початку податкового року, наступного за роком, в якому вступить в силу закон про загальообов"язкове медичне страхування. Тобто, зараз ця норма не працює.

5) суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій та пенсійних внесків страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, установі банку за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення;

Страхові суми не повинні перевищувати (в розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітнього податкового року, на протязі який діяв договір страхування):

а) при страхування платника податку — суму, яка не перевищує суми мінімуму помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 гривень;

б) при страхування члена родини платника податку першого ступеню споріднення — 50% від суми, визначеної в пункті «а», в розрахунку на кожного застрахованого члена сім"ї.

Якщо платник податку або члени його родини застраховані їх роботодавцем, то гранична сума, вказана вище, зменшується для відповідного застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених його роботодавцем на протязі такого звітного податкового року.

6) суми витрат платника податку із штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у шлюбі з донором, чи ні;

7) оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов’язаних з усиновленням дитини.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентам, що має індивідуальний ідентифікаційний код. Особи, які офіційно відмовилися від ідентифікаційного номера, зокрема на релігійні переконання, втрачають право на ПК (Лист № 5564). Загальна суми нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, яку він отримав на протязі звітного року у формі заробітної плати. У разі, якщо платник податку на використовував право на нарахування податкового кредиту по підсумкам звітного податкового року, то на наступні податкові роки таке право не переноситься.

Право на НК виникне тільки тоді, коли працедавець сплатить ПДФО до бюджету. Адже повернути з бюджету можна тільки зараховані туди засоби (ст. 50 Бюджетного кодексу, Наказ № 58/78/22). Скористатися правом на ПК можна тільки протягом року, наступного за звітним (пп. 5.4.3 Закону № 889).

Крім того, фактично понесені платником податків витрати повинні бути документально підтверджені (фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором). Такі документи не висилаються податковому органу, але їх необхідно зберігати у себе удома не менше 1 095 днів (протягом цього терміну податковий орган може перевірити правильність і обгрунтованість нарахування такого ПК) (пп. 5.2.1 і 5.2.2 Закону № 889,п. 15.3 Закону№ 2181).

Ще одна важлива умова: платник податків, який розраховує одержати НК, повинен вести Книгу обліку доходів і витрат (п. 19.1 №№ Закону № 889, п. 4.1 Інструкції № 442). Форма такої книги і порядок її заповнення затверджені Наказом № 490.

Щоб скористатися правом на ПК, необхідно в строк до 1 квітня представити в податковий орган за місцем проживання річну податкову декларацію за звітний (тобто минулий) рік (пп. 4.1.4 Закону № 2181). При цьому платник може до 1 березня звернутися в податковий орган з проханням заповнити за нього таку декларацію, а податковий орган зобов’язаний надати безкоштовні послуги з такого заповнення (п. 18.10 Закону № 889).

Термін до 1 квітня встановлений для випадків сплати ПДФО до бюджету, тобто коли платник зобов’язаний представити декларацію. ПК — це право платника, а не обов’язок. Тому на практиці податкові служби приймають такі декларації до кінця року (Лист № 14 645).

Розмір ПК «за навчання» обмежується певною величиною. Саме: розмір місячного прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року для працездатної особи, помножений на 1,4 і закруглений до найближчих 10 грн. (896 грн у 2010 році) слід помножити на кількість повних або неповних місяців навчання в звітному податковому році. Результат і буде граничною сумою, яка може бути включена в НК по таких витратах.

Навчальний рік для студента вузу складає 12 місяців (окрім першого і останнього року навчання). А тому, як правило, кількість місяців навчання визначається податковими органами по довідці, виданій учбовим закладом, або договору, поміщеному з таким закладом.

Документами, підтверджуючими право на ПК, є:

— договір на навчання, ув’язнений між учбовим закладом і платником податків (або членом його сім'ї першого ступеня спорідненості);

— довідка учбового закладу про кількість місяців навчання в звітному податковому році (якщо така кількість не вказана в договорі);

— розрахункові документи, підтверджуючі суму фактично сплаченої платником (або членом його сім'ї першого ступеня спорідненості) вартості навчання за звітний рік.

Витрати на навчання включаються:

1) при навчанні платника податків або члена його сім'ї першого ступеня спорідненості - в ПК одного з таких членів по їх вибору (вибір вважається здійсненим, якщо платник податків представляє податкову декларацію, в якій визначається сума таких витрат);

2) при навчанні обох подружжя (тобто осіб, що полягають в браку, зареєстрованому згідно закону) — окремо в ПК кожного виходячи з вартості його навчання.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Податковий агент — юридична або фізична особа чи нерезидент, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов’язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету. Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Контроль за правильністю та своєчасністю сплати податку здійснює податковий орган за місцезнаходженням юридичної особи або її уповноваженого підрозділу. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації). Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку. Податковий орган зобов’язаний протягом 30 календарних днів від дня отримання такої декларації визначити податкове зобов’язання та надіслати податкове повідомлення платнику податку, який зобов’язаний сплатити належну суму податку та отримати довідку про таку сплату або про відсутність податкових зобов’язань з цього податку, яка здається органам митного контролю під час перетину митного кордону та є підставою для проведення митних процедур.

Платники податку звільняються від обов’язку подання декларації у таких випадках: незалежно від видів та сум отриманих доходів платниками податку, які: є неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб та/або держави станом на кінець звітного податкового року; перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язненні на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації; перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року; перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року; Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Платник податку до 1 березня року, наступного за звітним, має право звернутися із запитом до відповідного податкового органу з проханням заповнити річну податкову декларацію, а податковий орган зобов’язаний надати безоплатні послуги із такого заповнення.

За 12 місяців 2009 року надходження податків, зборів і обов’язкових платежів, а також межбюджетних трансфертів у місцеву раду м. Одеса склали в сумі 131 195,4 тис. грн. що становить 102,5% до річних призначень із урахуванням внесених змін, у тому числі:

Власні й закріплені доходи місцевого бюджету м. Одеса — 43 297,8тис. грн., що відповідає 33,0% всіх доходів місцевого бюджету.

Трансферти — 82 921,5 тис. грн., що відповідає 63,2% всіх доходів місцевого бюджету.

Доходи спеціального фонду отримані в сумі — 4976,1 тис. грн., що відповідає 3,8% від всіх доходів місцевого бюджету.

дохід податок фізичний звітність

Рисунок 1.3 — Динаміка структури міського бюджету за 2004;2009 роки.

Доходи загального фонду склали — 118 357,9 тис. грн., що становить 101,8% до уточнених річних призначень. З них:

§ Доходи, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (1 кошик) — 40 318,2 тис. грн., що становить 106,8% до уточненого річного плану. Додатково отримано — 2580,8 тис. грн

§ Доходи, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів (2 кошик) — 2979,6 тис. грн., що становить 107,7% до уточненого річного плану. Додатково отримано — 386,7 тис. грн Трансферти — 75 060,1 тис. грн., з них:

1) Кошти вступники в міський бюджет з бюджетів міст районного значення й селищних бюджетів (вилучення з Артемівської міської ради) -277,6тис. грн. або 100,0%

2) дотація вирівнювання з державного бюджету — 43 974,5тис. грн. (100%);

3) додаткові дотації з державного бюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевого бюджету — 486,7 тис.грн.(без внутрішніх трансфертів) або 100%;

4) субвенції з держбюджету на соціальний захист населення — 28 599,1тис. грн. або 97,9% до плану. Недоотримано — 614,9тис. грн.

5) інші субвенції з державного бюджету — 157,8тис. грн.

6) З обласного бюджету отримані субвенції в сумі — 1564,4 тис. грн. на фінансування притулку для дітей (1479,5тис. грн. або 98,8%), на забезпечення учнів 1-х класів навчальними допомогами, міні проекти (84,9 тис. грн. або 100,0%).

Доходи спеціального фонду отримані в сумі - 4976,1 тис.грн., що відповідає 142,2% від річних планових призначень.

Рисунок 1.4 — Аналіз структури городського бюджету за 2009 рік Власні закріплені доходи, які враховуються при визначенні межбюджетних трансфертів (1 кошик) за 2009 рік склали — 40 318,2 тис. грн. або 31,0%, а власні надходження, які не враховуються при визначенні межбюджетних трансфертів (2 кошик), за рахунок яких фінансуються всі місцеві програми й заходи, у тому чіслі і по житлово-комунальному господарству, склали лише 2,0%, що відповідає 2979,6 тис.грн.

Рисунок 1.5 — Аналіз структури доходів загального фонду за 2009 рік.

Аналіз структури доходів загального фонду представлений на рисунку показує, що основним джерелом формування загального фонду місцевого бюджету м. Одеса є податок з доходів фізичних осіб, питома вага якого в сумі власних доходів загального фонду, що надійшли, становить 90%.

За звітний період надійшло 38 460,1 тис. грн. даного доходу, що відповідає 106,9% до річних призначень. Додатково отримано до уточненого плану — 2479,4тис. грн.

Податок з доходів фізичних осіб зараховується в місцевий бюджет м. Одеса в розмірі 75% від коштів, перерахованих суб'єктами господарської діяльності.Що залишилися 25% зараховуються в доход обласного бюджету.

У порівнянні з аналогічним періодом минулого року надходження ПДФО зменшилися на 2,6% або 1025,5 тис. грн.

Зниження даного виду доходів пояснюється скороченням середньосписочна чисельності штатних працівників на 912 чоловік до 2008 року, що впливає також на відрахування в бюджет по комунальному податку.

Так, згідно зі статистичними даними за 2008 рік середньосписочна чисельність штатних працівників становила — 15 537 чоловік, за аналогічний період 2009 — 14 425 чіл., що на 5,9% менше.

Кількість чисельності штатних працівників безпосередньо впливає на загальний рівень фонду оплати праці.

Фонд оплати праці штатних працівників за 2009 рік у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року зменшився на 1,9% або на 7048,7 тис. грн., незважаючи на те, що середньомісячна заробітна плата штатного робітника виросла на 4,3% або на 83,70грн.

Фонд оплати праці за 2008 рік склав — 362 175,2 тис. грн., а за цей же період 2009 року — 355 126,5 тис. грн., що на 7048,7тис. грн. менше.

Середньомісячна заробітна плата за 2008рік склала — 1967,87грн., а за 12 місяців 2009 року -2051,57грн., що на 83,70 грн. більше.

Рисунок 1.6 — Показники чисельності та заробітної плати за 2008 рік та 2009 рік.

По області середньомісячна заробітна плата штатного працівника за 12 місяців звітного періоду склала 2116,00 грн., що на 64,43 грн. або 3,1% більше, ніж по місту Одеса.

Умовні втрати місцевого бюджету за 12 місяців 2009 року до аналогічного періоду минулого року у зв’язку зі зменшенням чисельності штатних працівників становлять — 2391,2тис. грн.

Згідно з даними ГНИ середньомісячна заробітна плата в малому бізнесі по місту Одеса за 3 квартал у порівнянні з 2 кварталом поточного року збільшилася на 8,4% або на 157,00грн. і склала 1869 грн. у тому числі:

§ по юридичних особах збільшилася на 151,34 грн. і склала 1916,55грн;