Макбет (Macbeth)

Макбет (Macbeth)

Трагедия (1606, опубл. 1623).

Уильям Шекспір (Williame Shakespeare) 1564−1616.

Английская література.

И. А. Быстрова.

Место дії — Англія і Шотландія. Час дії — ХІ ст. У військовому таборі біля Форреса шотландський король Дункан вислуховує радісні звістки: родич короля, відважний Макбет, розгромив війська бунтівника Макдональда, яке самого убив в єдиноборстві. Відразу після перемоги шотландська армія піддалася новому нападу — король Норвегії та своїм союзником, який змінив Дункану кавдорский тан (титул великого феодала в Шотландії), понесли проти нього свіжі сили. І потім знову Макбет і Банко, другий королівський полководець, беруть гору над ворогами. Норвежці змушені заплатити величезну контрибуцію, зрадник ж узято й у полон. Дункан наказує страчувати його, а титул передати хороброму Макбета.

В степу під розкати громи три відьми хвастають друг перед іншому досконалими мерзотами. З’являються які летять в Форрес Макбет і Банко. Віщунки їх очікували. Вони тричі вітають Макбет — як гламисского тана (це її спадковий титул), потім як тана кавдорского і, нарешті, як майбутнього короля. Банко не лякається лиховісних бабусь, він просить передбачити долі й йому. Відьми тричі виголошують хвалу Банко — не король, але предок королів — і зникають. Чесний Банко анітрохи не збентежений віщуванням, відьми, на його думку, лише «бульки землі». З’являються королівські посланці, вони кваплять полководців постати перед Дунканом і вітають Макбет з новими титулом — тана кавдорского. Пророкування відьом починають збуватися. Банко радить Макбета не надавати цьому факту значення: духи зла заманюють людей свої мережі подобою правди. Проте Макбет вже мріє про троні, хоча думка про відкриваючому щодо нього шлях убивстві великодушного Дункана вселяє йому огиду і страх.

В Форресе Дункан зі сльозами радості вітає своїх воєначальників. Він дарує своєму старшому сину Малькольму титул принца Комберлендского й оголошує його наступником на престолі. Інші теж будуть обсипані почестями. Щоб особливо відрізнити Макбет, король зупиниться на на ніч у його замку. Макбет розлютований — останнім і троном з’явився ще один щабель. Честолюбний тан готовий вдатися до злочин.

В замку Макбет родом його дружина читає листа від чоловіка. Вона, у захопленні від пророкованої йому долі. Так, Макбет гідний будь-яких почестей і честолюбства йому бракує, ось тільки бракує готовності вдатися до злочин заради збереження влади. Але ж він страшиться не самого зла, лише необхідності зробити щодо його власної рукою. Ну, готова навіяти чоловіку відсутню рішучість! Коли який випередив королівський кортеж Макбет з’являється у замку, дружина відразу оголошує йому: Дункана слід вбити у той одну ніч, проведеної ним в них у гостях. Коли замку з’являється король, в неї вже готовий план вбивства.

Макбет соромиться вбити осыпавшего його милостями короля під своїм дахом і боїться відплати на таку нечуване злодіяння, проте жага влади залишає його. Дружина дорікає їх у боягузтві. Невдачі не може: король втомився, він швидко засне, яке покойових вона обпоїть вином з сонних зіллям. Дункана слід заколоти їхньою зброєю, це відведе підозра від істинних винуватців.

Пир завершено. Дункан, обсипавши домашніх Макбет подарунками, видаляється до спальні. Макбет проникає туди слідом за і робить вбивство, але замітати його сліди доводиться леді Макбет. Сам тан занадто вражений. Безжальна жінка сміється над недоречної чутливістю чоловіка, У ворота замку стукають. Це Макдуф, одне із знатнейших вельмож Шотландії. Король наказав йому з’явитися зранку. Макбет вже встиг переодягтися у нічний вбрання і з виглядом люб’язного хазяїна проводжає Макдуфа до королівським покоям. Картина, яку та, увійшовши, бачить, жахлива — Дункан зарізаний, а хмільні слуги перемазаны кров’ю пана. Нібито в припадку праведного гніву Макбет вбиває які встигли отямитися покойових. Їх вина ніхто поза сумнівом, крім синів вбитого, Малькольма і Дональбайна. Юнаки вирішують втекти з цього осиного гнізда, замку Макбет. Але втеча змушує навіть шляхетного Макдуфа запідозрити в причетності до після смерті батька. Новим королем обирають Макбет.

В королівському палаці в Форресе Макбет і леді Макбет (ними обох королівські одягу) розсипаються в люб’язностях перед Банко. Сьогодні ввечері вони дають вечерю, та головний гість у ньому — Банко. Прикро, що він має поїхати по спішному справі, і приведи Господи, якщо встигне повернутися до бенкету. Хай ненароком Макбет з’ясовує, що Банко супроводжуватиме батька поїздці. Банко йде. Макбет усвідомлює, що сміливий й те водночас розважливий Банко — найнебезпечніший йому людина. Але гірше те, що, якщо вірити відьмам (тоді як наразі їх передбачення збувалися!), бездітний Макбет заплямував себе мерзенним злочином, внаслідок чого тепер ненависний сама собі, щоб після нього царювали онуки Банко! Ні, він боротися на долю! Макбет вже послав за убивцями. Це двоє зневірених невдах. Король пояснює їм, що Банко — винуватець всіх їх нещасть, і простаки готові помститися, навіть коли їм доведеться померти. Макбет вимагає, що вони вбили і Флинса, сина Банко. «Хто почав злом, для міцності підсумку / Усі знову закликає зло в підмогу».

В парку палацу вбивці підстерегли Банко і Флинса, які направляються вечерю до Макбета. Накинувши одночасно, вони долають полководця, але Банко встигає попередити сина. Хлопчик рятується, щоб помститися за батька.

Макбет радо розсаджує за одним столом своїх наближених, які вже налита кругова чаша. Раптом є одне із убивць, але його новини дуже радують короля. «Змія вбита, а змієня живий», — каже Макбет і знову повертається до. Але що це? Королівське місце за одним столом зайнято, у ньому сидить закривавлений Банко! Привид бачимо лише Макбет, і гості не розуміють, кого їх повелитель поводиться з гнівними промовами. Леді Макбет поспішає пояснити дива чоловіка хворобою. Усі розходяться, а стишений Макбет каже дружині, що підозрює Макдуфа у «зраді: не з’явився в королівський бенкет, при цьому донощики (які король містить переважають у всіх будинках у вигляді слуг) повідомляють про його «холодних почуттях». Вранці Макбет збирається до трьох відьмам, щоб глибше зазирнути у майбутнє, що вони предрекли, не відступить, йому вже будь-яких заходів хороші.

Макбет в печері відьом. Він вимагає відповіді у вищих духів, яких можуть йому викликати огидні бабусі. І тепер духи є. Перший попереджає: «Макдуфа бережися». Другий привид обіцяє Макбета, що ніхто з народжених жінкою не здолає їх у бою. Третій каже, що Макбет не буде переможений, доки піде приступом на королівський замок Дунсинан Бирнамский ліс. Макбет у захваті від пророцтв — Сан Саничу і нічого боятися. Але хоче дізнатися, було б царювати рід Банко. Звучить музика. Перед Макбетом проходять низкою вісім королів, восьмий тримає в руці дзеркало, де відбивається нескінченна низка вінценосців в подвійний короні і з потрійним скіпетром (це натяк на короля Англії, Шотландії та Ірландії — Іакова I Стюарта, чиїм предком таки був напівлегендарний Банко). Сам Банко йде останнім і з торжеством показує Макбета пальцем у своїх правнуків. Раптом все — привиди, відьми — зникають. У печеру входить одне із лордів і каже, що Макдуф утік у Англію, де вже знайшов притулок старший син Дункана.

В своєму замку леді Макдуф дізнається про втечу чоловіка. Вона розгублена, проте намагається жартувати із сином. Хлопчик тямущий за років, проте жарти виходять невеселі. Несподівано який був простолюдин попереджає леді Макдуф: йому потрібно скоріш бігти разом із дітьми. Бідна жінка не встигає скористатися радою — вбивці вже у дверях. Малюк намагається заступитися честю батька життя й матері, але негідники мимохідь заколюють його й впадають за намагається втекти леді Макдуф.

Тем часом у Англії Макдуф намагається умовити Малькольма протиставитися тирана Макбет й намагаючись врятувати яка страждала Шотландію. Але принц не погоджується, адже панування Макбет видасться просто раєм по порівнянню з його царствованием, то він від природи порочний — сластолюбний, жадібний, жорсткий. Макдуф розпачливо — ніщо тепер врятує нещасну батьківщину. Малькольм поспішає його втішити — підозрюючи пастку, він відчував Макдуфа. Насправді його якості зовсім не такі, готовий протиставитися узурпатора, а король Англії дає їй велике військо, яке поведе англійський полководець Сивард, дядько принца. Входить лорд Росс, брат леді Макдуф. Він приносить страшні вести: Шотландія стала могилою своїх дітей, тиранія нестерпна. Шотландці готові повстати. Макдуф довідається про загибель всієї своєї родини. Навіть деякі його слуг вирізали поплічники Макбет. Шляхетний тан жадає помсти.

Глубокой вночі в Дунсинане придворна дама розмовляє з лікарем. Її турбує дивна хвороба королеви, щось на кшталт лунатизму. І ось з’являється сама леді Макбет зі свічкою в руці. Вона тре руки, хіба що бажаючи відмити з нього кров, котра відмивається. Сенс її промов темний і пугающ. Лікар визнається безсило своєї науки — королеві потрібен духівник.

Английские війська вже близько Дунсинаном. До них приєднуються повсталі проти Макбет шотландські лорди.

В Дунсинане Макбет вислуховує звістки наближення ворога, але що їй боятися? Хіба її вороги не народжені жінками? Або виступив у похід Бирнамский ліс?

А в Бирнамском лісі принц Малькольм віддає наказ своїм солдатам: нехай кожен зрубає гілку й має собі. Це дозволить приховати від захисників замку чисельність нападаючих. Замок — остання твердиня Макбет, країна большє нє визнає тирана.

Макбет була настільки зачерствів душею, що несподівана звістку про «смерть дружини викликає в нього лише досаду — невчасно! І ось є гонець із дивною і страшної звісткою — Бирнамский ліс вирушив замком. Макбет в люті — він вірив у двозначні передбачення! Але коли йому призначена загибель, він загине як воїн, в бою. Макбет наказує сурмити збір військам. У гущі разыгравшегося бою Макбет зустрічає молодого Сиварда, сина англійського воєначальника. Юнак не страшиться свого грізного противника, сміливо розпочинає з ним саме в поєдинок і гине. Макдуф є ж ще не оголив меч, не збирається «рубати селян найманих», його ворог — тільки самий Макбет. І ось зустрічаються. Макбет хоче уникнути сутички Макдуфом, втім, не боїться його, як і будь-якого народженого жінкою. І тоді Макбет довідається, що Макдуф ні народжений. Його до терміну вирізали з материнського лона. Шал і розпач Макбет безмежні. Але здаватися не збирається. Вороги б’ються до смерті.

Войска законного спадкоємця Малькольма здобули гору. Під розгорнутими прапорами слухає він донесення своїх наближених. Сивард-отец дізнається про загибель сина, але йому кажуть, що юнак він від рани попереду — в лоб, втішається. Кращою смерті бажати не можна. Входить Макдуф, несучи голову Макбет. Усі слідом за вітають Малькольма криками: «Хай живе шотландський король!» Грають труби. Новий повелитель оголошує, що спеціально, щоб нагородити своїх прибічників, він вперше у Шотландії вводить графський титул. Тепер треба зайнятися невідкладними справами: повернути до батьківщину котрі втекли від тиранії Макбет і нижня приблизно покарати його клевретів. Однак першою справою слід вирушити до замку Скон, щоб у ній по стародавньому звичаєм коронуватися.

Список литературы

Все шедеври світової літератури в стислому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження: Енциклопедичне видання. / Ред. і сост. В. И. Новиков — М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT», 1997. — 848 с.