Корея

Корея.

На протязі трьох останніх десятиліть людство мав можливість стежити деякими розвиваються, демонстрували світу «економічні дива » .Ко нечно ж, йдеться про молодих найрозвиненіших госу дарствах, які у 60−70 рр. виділилися і відокремилися в від ділову группу, получившую назва «Нові індустріальні країни «(New industrializing countries). Ця група постійно поповнюється, й у зараз у неї складаються з близько півтора десятка країн і територій. Надійне місце у тому числі занима ет Південна Корея.

О швидкому економічному зростанні Республіки Корея кажи лось чимало. Цю «історію успіху «пов'язують із високими тим пами зростання ВНП, які склали 8,6% період із 1962;1988г і перетворення країни з традиційно сільськогосподарської на цілком індустріальну, серед досягнень якої рівень ВНП душу населення більш 5000 $ і 13 у списку провідних торгових держав мира.

На стрімке зростання економіки Південна Корея надавали надають вплив самі різноманітні чинники — об'єктивні і суб'єктивні, економічні та політичні, внутрішні і його зовнішні, такі как:

— орієнтована експорту, на взаємодію Космосу з внеш ним світом стратегія развития;

— сприятливий міжнародний економічний клімат 60-х-первой половини 1970;х років, облегчивший доступом до внеш ним джерелам ресурсов;

— сильне та їхнє ефективне керівництво від імені авторитарних урядів, отложивших демократичні й політичні пре освіти у користь економічного развития;

— щодо малі утримання военно-пром ышленного комплексу (2−3% проти 60−70% північно-корейських затрат);

— привлечениеие іноземних капіталовкладень — як фіна нсовых, так і технологічних: устаткування і «now how » ;

— этническая та культурна однорідність, і навіть конфу цианская традиція, особливої цінності що надає працьовитості, об;

разованию, життєвому успіху й відданості своєї нации.

Эти і ще чинники багато в чому визначили быст рые темпи розвитку Республіки Корея.

К жалю, питання, що стосуються економічного разви тия Південна Корея нині недостатньо широко осве щены у Росії. Через відсутність сучасних статистичних даних в рефераті фігурують цифрові дані до 1990 р. Але як і раніше, що цифри кілька застаріли, що є нашій країні інформація досить правдиво відбиває положе ние справ у Південної Корее.

В процесі підготовки реферату мною прокуратура вивчила маті риалы:

— книжки В.І. Шипаева «Південну Корею у системі світового ка питалистического господарства » ;

статей як вітчизняних, і корейських экономистов:

— «Досвід економічного розвитку Республіки Корея в усло виях ринкової системи ». Так Ву Нам-председатель Асоціації зовнішньої торгівлі Республіки Корея.

— «Роль держави у створенні «південнокорейського ба так «». С.В. Жуков-к.э.н., ст. науковий співробітник інституту Ми ровой економіки та міжнародних відносин РАН.

— «Економіка Кореї: структурне врегулювання з метою економічного зростання ». Ку Бон Хо, професор, Президент Інституту розвитку Кореї, який із доповіддю у питанні на советско-южнокорейском симпозіумі у Москві ію не 1991 г.

Также під час роботи над рефератом я консультувалася щодо низки питань у Пака В. К., к.и.н., корееведа, ст. научного працівника Інституту Сходознавства РАН, що приймав не посереднє участь у роботі советско-южнокорейского цим позиума у Москві червні 1991 г.

О чинниках економічного розвитку Південна Корея можна говорити багато та детально, однак у своєму рефераті мені хоті лось б на роль держави, експортної политике и запозичених технологій (як промислового оборудования, так і «now how ») у розвитку економіки Республіки Корея.

Что стосується чинника експортної політики, було б спра ведливо слід його найвагомішим чинником, служившим двигуном зростання корейської экономики.

О роль держави т.к. цього чинника одна із визначальних чинників швидкого темпу розвитку Кореи.

Что стосується ролі запозичених технологій, цей чинник ні визначальним, проте звернення до закордонним технологіям стало природним наслідком експортної моделі розвитку Кореї, тому мушу оцінити роль цього чинника у формуванні сучасної економіки Кореї і прилученні країни, до світовим досягненням НТР. Також цього чинника недостатньо ши роко висвітлений у російській літератури з порівнянню коїться з іншими фак торами, але з тих щонайменше мій погляд він становить інтерес з вивчення, і може бути завершений і часткового застосування (природний але у адаптованому до місцевих умов вигляді) в России.

ПРАВИТЕЛЬСТВЕННОЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК ЧИННИК ЭКОНОМИЧЕСКО ДО ЗРОСТАННЯ ПІВДЕННОЇ КОРЕИ.

Одним із чинників, пояснюють стрімке зростання еко номики Південна Корея, стало сильне та їхнє ефективне руко водство від імені авторитарних урядів, отложивших демок ратические і політичні перетворення на користь экономи ческого развития.

Правительство приймало нових законів і старанно пе ресматривало вже існуючі, і навіть приймалося безліч заходів політичного характеру з метою підвищення накопичень, розширення експорту, сприяння вкладенню як національного, і іноземного приватного капіталу, залучення інвестицій і технологій з-за кордону. Уряд зробило максимум можливого до створення соціальної інфраструктури: дороги, дамби, порти, залізниці і. До уряду часто поводилася з прольбами прийняти ризик, пов’язані з ін вестиционной діяльністю приватні виробники, пре доставляючи гарантії за зовнішніми позикам, що використовуються для пок рытия витрат на великомасштабні проекты.

Очевидно, що у сучасних умовах високорозвиненої поділу праці основі будь-яких регулюючих заходів лежить де ніжне звернення. У Кореї досягненню фінансово-грошовій сба лансированности приділялося першочергову увагу я. Навіть у роки значних господарських труднощів грошове обраще ние, інфляція, дефіцитність державного бюджету не ви ходили з під контролю держави. Центральну роль цьому грала державну монополію в кредитно-фінансовій системі. Інший важливий напрямок державного регули рования Південна Корея пролягає в валютної сфері. У різних ва риантах примусу до того що, щоб тримати іноземної валюти на спеціальні рахунки в ЦБ, чи діє у Кореї з 1949 года.

Концентрация фінансових і валютних ресурсів у руках держави впливало формування основних пропор ций громадського виробництва. У цьому основна ставка де лалась на всемірне заохочення експорту. Держава исполь зовало субсидування національних экспортеров, которым пре доставлялися банківські пільги. По найскромнішим оцінкам лише у роки вони щорічно поглинали щонайменше 1/10 ВНП.

Государственные кредити що така составляли:

15% від ВНП -1962;1966гг.

39% від ВНП- 1932;1936гг.

46% від ВНП- 1977;1981гг.

При цьому слід отметить, что кредити концентрувалися в потенциалоно найбільш ефективних сферах экономики. Также здійснювався контролю над ефективністю застосування кредитов.

Высокая активність державного регулювання з великою виразністю знаходять у формуванні отрасле;

вых пропорций. Например, під час проведення аграрній реформі наи найважливішої складовою стало примусове роздрібнення великих земельних наділів більш дрібнімера, невозможная без прямого активного втручання д-ви. У цьому слід послатися на програму «цільового розвитку ». Починаючи з 1970;х років спеціальними законами виділялися 7 галузей перекл воочередного внимания:

— машиностроение.

— электроника.

— текстильная промышленность.

— черная металлургия.

— цветная металлургия.

— нефтехимия.

— кораблестроение Этим галузям чинився комусь явну перевагу у постачанні ресурсами, вони користувалися преимущественными податками, і ін. пільгами. Одночасно держава жорстко регулювала кін куренцию в пріоритетних отраслях, принуждая до об'єднання приватні компанії до виходу з цього ринку. Держава нерідко йшло безпосередньо компенсациюубытков «обраних экспор теров ». Особливо слід відзначити, що пільги, надані гос-вом, сприяли освіті высокомонополизированной про изводственной, особливо експортної структури. У першій поло вини 80-х частка 30 найбільших південнокорейських конгломера тов в обробній промисловості досягла 1/3, а експорті перевищила ½.

Видя сильний вплив д-ви на економіку Південна Корея виникає запитання: чи можна розглядати корейські приватних фірм як самостійні одиниці. Це можна посади вити виходячи з наступних факторов:

1. висока залежність діяльності приватного сектору від залучення позикових коштів див. табл.1.1.

2. під медичним наглядом д-ви перебуває якість продукції найважливіших експортних отраслях. Гос-во добивалось, чтобы ціни на всі товари, імпорт яких заборонявся чи обмежувався не перевищували умовно среднемировые.

3. щомісяця проводилися наради з питань експорту під керівництвом президента країни, у яких встановлювалися орієнтовно експортні завдання великим конгломератам.

4. гос-во жорстко контролироволо робоче рух, що позбавило підприємців від якихось серйозних проблем крім «капитал-труд » .

Не менш жорстко гос-во бегемотів у Південній Кореї контролює іноземний капитал. Важно відзначити, що прямі іноземні капіталовкладення с1967;1986гг. становлять не менше 2%от сово купных валових інвестицій. Південну Корею прагне залучити не всякі іноземні інвестиції, лише ті, які вписыва ются у загальну стратигию його розвитку (див. табл. 2.1.). Тому щонайменше 2/3 іноземних капіталовкладень концентруються в таких пріоритетних галузях, як хімія, машинобудування и электроника.

Таким чином маємо «тристоронній альянс »: госу дарство-местный капіталіноземний капітал. Але у несом ненном дотриманні інтересів всіх трьох сторін, гос-во явля ется єдиним повністю самостійним учасником, ре шения якого обов’язкові всім остальных.

Также заслугою д-ви є централізоване плани рование з допомогою средне-и-долгосрочных планів і це лівих програм, з впровадження часом конкретних произ водственных завдань і термінів їх виконання, з суворою системою контролю господарської діяльності й безжалісним економічним знищенням невдах. По суті економіка Південна Корея представляє найгармонійніше поєднання пла нового і ринкового способів ведення хозяйств.

Если дуже коротко говорити, те ж саме формування та вміле використання такого механізму, і дозволило Південної Ко реї у досить стислі терміни подолати бар'єр слаборазви;

тости і зайняти своє достойне місце у світовому цивілізації.

ЗАИМСТВОВАНИЕ ЗАКОРДОННИХ ТЕХНОЛОГИЙ Наряду з іноземних інвестицій, починаючи з 80-х економічна політика Південна Корея була залучення з-за кордону сучасних технологій. хоча у сі лу різноманітні причини обсяги запозичень у сфері технологій були такими великими, як і сферах позикових засобів і прямих капіталовкладень, її роль перекладі південнокорейської эконо;

мики на сучасні рейки й у прилученні країни, до достижениям НТР була тим щонайменше досить высока.

Для широкого впровадження сучасних технологічних процес сов потрібно було і набувати відповідну технику.

Среди що закуповується техніки, безпосередньо не що з производстенными процесами, переважна місце займали транспортне обладнання та рухомий склад, електроприлади і апаратура. Згідно з умовами укладених контрактів такого роду поставки фінансувалися кредитами з розрахунку 3% річних з по гасити заборгованості трирічний срок.

Помимо зазначеного Південну Корею змушена була отримувати й машинне устаткування, безпосередньо используемоев произ водственных процесах. Зазвичай, закупівлі верстатів і агрега тов супроводжувалися придбанням прав використання техно логічних процесів. Потреба них збільшувалася з кожним роком. Відповідно зростали й відрахування на оплату як самої техніки, і технології «know how ». Усього за 1962;1982гг.

между Південною Кореєю і розвиненими капіталістичними країнами б ла зафіксована 2281 угода на придбання технічних «now how «загальну суму 681 млн $, що становить 47,7% суми пручи мых інвестицій за ж период.

Из які у табл.1 даних видно, що левова до лясделок, що з придбанням виробничого оборудо вания і пов’язаних із нею «know how », полягала з японскими бизнесменами (56,4%), хоч до у співпраці з южнокорейскими фирмами у цій сфері вони приступили чотири роки пізніше чем американские й інші ділові круги.

Доминирующим був та питома вага Японії сумах южноко рейских відрахувань за що використовується техніку й технології. Усього за 10 років (1967;1977) японські підприємці отримали 52 млн $ (59%), тоді за 15-річний термін (1962;1977) Америці й Західній Німеччини дісталося відповідно 24.3 млн $(27.7%) и.

4.4 млн $(5%).

1975 г. 64.1% всіх відрахувань використання иностран іншої техніки і технологій падало частку навіть Японії 4796 і 7074 млн $. Відзначаючи виключно високий рівень залежність від цих двох десятків країн, південнокорейська асоціація Зовнішньої торгівлі 17 липня 1976 р. виступило з закликом негайно диверсифи цировать джерела, у тому числі запозичаються і впроваджуються тих ніка і технології. Проте спонукальним мотивом цього призову служили як кількісні расчеты.

По оцінкам Національного Інституту Науки і техніки виходь ло, що тільки 30% «know how «(запозичених та і більш За падной Європи) можна було зарахувати до передовим технологічних процесів, а решта 70%(внедрявшиеся за посередництвом Япо нді) оцінювалися як відсталі і устаревшие.

После проведеного дослідження, у Південній Кореї створили Консультаційний Центр по залученню технології, який давав (при консультації іноземних фахівців) випереди тільні оцінки «know how », намічених до впровадженню, із метою усунення негативних факторов.

В світлі викладених даних хотілося б вирізнити і те, що були випадки (причому, далеко ще не единичные), когда японські фірми продавали якесь устаткування за спекулятивным ценам тим більше, що що виходить у цьому устаткуванні продук ция не відповідала прийнятим стандартам.

О такого роду казуси південнокорейська преса повідомляла неодноразово, и, видимо, зовсім випадково в середині 1970;х років сеульські влади прийняли ряд мер, направленных на ді версифікацію джерел як позик, а й технічної помощи.

Однако, практично відбулася диверсифікація не джерел позик, а диверсифікація технологічних процесів у сфері розподілі щодо окремих галузям південнокорейської промыш ленности.

Рассмотрев загалом ситуація з запозиченням ззовні сучасної технології на тривалому відрізку часу, простежимо тепер динаміку цього процесса.

Заимствование іноземної техніки і технології розпаду ется втричі періоду. Протягом першого періоду (1962;1966) число операцій та їхню вартість виражалася мінімальними величи нами. Це обумовлювалось з одного боку, обмеженістю за дач, з другого бокунестабільністю політичної обста новки бегемотів у Південній Кореї й почасти проистекающим звідси невір'ям ділових кіл з розвинених капіталістичних країн, що й устаткування й технології потраплять в надійні руки. Під час другого періоду Південну Корею по-справжньому розпочала ре ализации програми індустріалізації. Створення абсолютно але вых є галузей виробництва зумовило різке віз растание потреб у сучасній технології, що призвело до багатого припливу зарубіжних «know how » .

В протягом другого періоду спостерігається швидке зростання як числа укладених угод (в 9,6 разу), і сум корейських відрахувань за запозичену техніку й технологію (в 35,5 разу). Очевидне перевага другої з названих цифр яв ляется свідченням те, що в Південної Кореї стали посаді пать складна техніка і дорога технология.

Характерные риси третього періоду (1977;1988) опреде ляются переходом до «нової стадії індустріалізації «, основні завдання якої зводились до того, щоб зробити постепен ный перехід з виробництва трудомісткого до виробництва капи талоемкому і техноемкому.

Выполнение кардинальних завдань завершальній стадії ін дустриализации впирав у проблему запозичення і внедре ния новітньої техніки і найпередовіший технологии.

В квітні 1979 року влада Республіки Корея внесли чергові поправки у Правила залучення іноземної технологій і осу ществили в такий спосіб другу фазу либерализации.

Новые правила забороняли купівлю технологий:

1. якщо контракти передбачалося лише просте використання зразків, фабричних марок і видача торговельних знаков;

2. якщо контракти мали на увазі лише продаж сировинних матеріалів чи окремих компонентів, деталей та вузлів для гаданої продукции*.

3. якщо контракт містив несправедливу й шкідливу ограничи тільні умови щодо експорту намічуваних до випуску изделий;

4.если контрактом пропонувалося технологія застаріла, недосконала, чи з будь-якими відхиленнями від нормы;

5. якщо контракти торкалися особливу технологію, кото рые, з визначення міністра справам науку й техніки, «слу жило інтересам незалежного розвитку » ;

6.если міністр економічного планування не бачив можливості визнати ті чи інші контракти життєво необходи;

мыми.

Как уже відзначалося вище, по переглянуте правилам влади могли без коливання відкинути заявку, якщо запропонованим контрактом передбачалося лише просте використання юж нокорейскими фірмами іноземних торговельних марок і фабричных знаков. Спонукальним мотивом для корейських бізнесменів слу жило тому випадку потяг местеых споживачів до приобрете рию товарів із закордонною фабричної маркою, оскільки качест у виробів, випущених для реалізації на ринку, залишало бажати кращого. З іншого боку, південнокорейські фірми намагалися у такий спосіб розширити свої зовнішніх ринках, збуваючи ними вітчизняні вироби, прикрашені який-небудь прослав ленній іноземної маркою. Власті як і тепер неодобритель але ставилися до такого непатріотичність споживачів не зовсім чистим прагненням бізнесменів. У 1978 г. в Кореї було зарегистрированно лише близько 15 фірм, які использо;

вали закордонні торговельні марки.

Вполне, возможно, що перестороги стосовно, що стосуються іноземних фабричних знаків, неукоснитеьно проводилися быв життя, але дві обставини, пов’язаних із спортом: чергові азіатські гри 1986 року й Олімпіада 1988 року. Смакуючи величезний наплив зарубіжних гостей, влади моментально осла били заборона використання закордонних фабричних знаків. Як наслідок число фірм, які мають іноземними торговими марками із 1978 по 1983 рік вона збільшилася в 32,3 разу. Також помітно зріс приплив ультрасучасної технології в електронну промисловість машинобудування. Протягом 1982 року кількість угод з передачі электронноых технологій південнокорейським фірмам перевищила рівень 1981 року в 28,7%.

Постепенно уряд робив дедалі більшу ставку залучення найдосконаліших технологій. Президент настаи вал у тому, щоб усе приватних фірм в обов’язковому порядку обмінювалися наявними у них зарубіжними техно логиями. У своє чергу Міністерство торгівлі, і промышлен ности оголосило, що буде заохочувати впровадження дрібними і середніми фірмами нові іноземні технологій. Система поощ ренію набула чинності з 1984 року і першу чергу расп ространилась на фірми, зайняті випуском електронних виробів. Було створено фонд фінансової та технічної допомоги предприяти ям, які отважаться розгортати діяльність престиж ном, але ще незвіданому терені електроніки. У 1988 року сума фонду становила 400 мільйонів долларов.

С 12 серпня 1983 року Міністерство фінансів зобов’язало банки інтенсивно підтримувати приватні фірми, які обра тятся за позиками з метою впровадження іноземних технологій. Спеціальні позики підтримки надавалися на термін, при двухгодичном пільговому періоді, з розрахунку 10% го довых.

В світлі викладених даних, доцільно виділити оче редной, четвертий період, який характеризується помітним креном убік навіть країнах Західної Європи на про ласти запозичення технологій. Такий крен можна объ яснить тим, що США і Західна Європа, не вбачаючи у Південній Кореї потенційного конкурента, поставляли найсучасніші тих нологии. Тоді як Японія, стурбована все швидше розвитку сусіда, поставляла до Північної Кореї далеко ще не самі совре менные технологии.

Довольно численні угоди про передачу «know how «1983 року ділилися натри категорії. Завдання угод першої ка тегории: освоїти з допомогою зарубіжної технології випуск ка когось виду продукції, не изготовлявшегося до цього часу Кореї, із єдиною метою монополізувати їх виробництво і збут на внутрен ньому рынке.

Вторую категорію становлять угоди, у яких корейських фірм ставили собі завдання, пов’язані з розширенням експорту, — освоїти власний випуск нових высококачествен ных виробів і із нею зовнішній рынок.

Сделки третьої категорії, які з корейської боку брали участь лише найбільші фірми, ставилася мета під нять окремі галузі вітчизняної промисловості на ка чественно новий щабель. Прикладом такої угоди може служити технічне угоду між корейської фірмою «Sumsung », американської компанією «Micron technology », і з японською корпорацією «Sharp ». Згідно з умовами угоди корейська сторо на заручилася правом експортувати США кристалики для запам’ятовувальних пристроїв. І тому недалеко від Сеула побудували завод виготовлення напівпровідників. За перші п’ять років експлуатації заводу сума експорту становила 650 мільйонів. Відчувши, чтодело, розпочате цієї фірмою приносить величезну прибуток до виробництва напівпровідників підключилися такі фірми, як «Daewoo «і «Gold Star » .

Можно послатися і південнокорейське суднобудування. За имствуя технології (по початку з Японії, і потім з Англии, Франции, Норвегії та Голландії), Південну Корею за обсягом підлозі чаемых замовлень на суду вийшла друге місце у мире.

Оснащение південнокорейської промисловості новими видами устаткування відбувалося за різним каналам. Промислове устаткування надходило і з лінії комерційних позик, і аж ніяк завжди водночас і давалася технологи ческая допомогу, тому турбота про підготовку відповідних технічних кадрів лягала на плечі корейцев.

Иная картина складалася під час передачі «know how ». У відповідність до технічними угодами зарубіжна фірма брала він зобов’язання або спрямовувати в Південної Кореї технічних консультантів, або підготувати місцевих специа аркушів. У підготовці місцевих кадрів полягала особлива цін ность зарубіжної технологічної допомоги, за умови, якщо вона лише на рівні останніх досягнень НТР.

Как уже відзначалося вище, що у сумарною вартості за имствование технологій не йшла витримає жодного порівняння ні з пручи мыми інвестиціями, ні з комерційними позиками. Од нако, поступаючись їм у зазначеному плані, іноземна технологи ческая допомогу у часто приносила більш позитивні результати, котрий іноді швидший віддачу, ніж коммер ческие позики й прямі інвестиції. Ось у останнім часом Південна Корея стала приділяти підвищену увагу за имствованию передовий технологій і залученню в змішані підприємства прямих інвестицій, коли іноземні капиталовло жения обіцяють їй підвищення технічного рівня вітчизняної промышленности.