Післязбиральна обробка вороху зернових і круп"яних

Реферат на тему:

Післязбиральна обробка вороху зернових і круп’яних

1. Обробка зернової маси пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи

З метою одержання добрих результатів післязбиральної обробки зернової маси господарство повинне мати відповідно підготовлену за потужностями матеріально-технічну базу: тік, сховища, обладнання для очищення, сушіння, транспортування тощо. Для того щоб собівартість робіт була якомога нижчою, необхідно, щоб:

1. 1.тік (відкрита і закрита частини) мав площу 1−1,5 м² на 1 т зерна, що надійде сюди. Розрахунок здійснюють по зерну ранніх чи пізніх культур (яких більше виробляється);

2. 2.автоваги, до яких добрий під'їзд, були на підвищеному місці й перевірені службою стандартизації перед початком збирання врожаю;

3. 3.сумарна продуктивність машин ворохоочисників та первинної обробки була вищою за денну продуктивність роботи комбайнів. На цьому обладнанні економити не слід, оскільки найголовнішим правилом післязбиральної обробки є негайне очищення, а як зерно вологе й сире — негайне сушіння його.

Ворох зерна будь-якої культури, що надходить від комбайна — це створена людиною екологічна система, в якій тісно взаємодіють живі організми (насіння основної культури та бур’янів, мікрофлори тощо) з навколишнім середовищем. Через те що зернова маса — явище неприродне, вона без подальшого втручання людини існувати не може. Частим явищем у практиці є самозігрівання зернової маси, яка надійшла на тік після обкошування поля (перед роздільним збиранням). Кінець (середина) воскової стиглості зерна, при якій починають роздільне збирання, 30 (40)% - його вологість, що призводить до самозігрівання вже через кілька годин. Це зерно необхідно відразу очистити і висушити або використати на кормові цілі.

Обмолот зерна супроводжується найменшим травмуванням, коли вологість його становить 16−17%. При нижчій вологості зерно травмується у вигляді мікро-, макротріщин та битого. При вологості вище 17−18% воно травмується від вм’ятин, що призводить до зниження його як посівних, так і продовольчих якостей.

Для ефективної роботи зерноочисних та сушильних машин партію зерна перед обробкою необхідно проаналізувати за наявністю домішок і вмістом вологи. При збиранні врожаю навіть з одного поля на тік можуть надходити партії зерна, різні за вологістю, домішками, що пояснюється коливанням погоди при збиранні, чистотою поля, часом збирання протягом дня (вранці, полудень) тощо. Дані аналізу використовують для визначення схеми післязбиральної обробки та кількісного обліку зерна.

Важливу роль відіграє завідувач току. В одній особі мають бути поєднані знання механіка, агронома та економіста. Від нього залежать результати кількамісячної роботи великих рослинницьких колективів, це дуже відповідальна посада.

Зерноочисні машини повинні бути відрегульовані так, щоб за один пропуск зернова маса набула потужної якості. Для цього відремонтовані машини й обладнання повинні бути відрегульовані перед обробкою кожної партії зерна, особливо необхідно:

1. 1.встановити машини по ватерпасу (як вздовж, так і впоперек), оскільки це впливає як на якість роботи, так і на знос обладнання;

2. 2.підібрати відповідно до якості зернової маси (виповненість чи невиповненість зерна основної культури, наявність дрібних, великих, важких, легких домішок) розміри вічок решіт та вічок трієрних циліндрів. Компоненти домішок зернової маси, які відрізняються за шириною, відокремлюють на ситах із круглими вічками, за товщиною — на ситах із продовгуватими вічками, за довжиною — на кукільних або вівсюжних трієрах;

3. 3.відрегулювати подачу зернової маси в зерноочисну машину: завантаження решета Б1, на його початку для великого зерна повинно бути завтовшки 6−10 мм, дрібного — 3−6, у кінці цього решета, решето вдвічі менше Б2 має бути покрите насінням на 75−80%;

4. 4.перевірити відсутність вібрації при роботі машин та наявність захисних огорож і заземлення;

5. 5.відрегулювати силу повітряного струменя: при обробці вологого вороху її збільшують.

При використанні машин вторинної обробки та спеціальних дотримують таких правил:

1. 1.для високоякісної роботи трієри регулюють, починаючи з крайнього верхнього чи нижнього положення лотока, контролюють також чистоту виходу насіння і відходів. Залежно від розмірів зерна основної культури та домішок підбирають циліндри за розмірами вічок, частота обертів трієрних циліндрів для пшениці жита, ячменю і вівса становить 40−45 за хвилину;

2. 2.перед початком роботи сортувальних столів перевіряють цілість робочої сітки, налагоджують кут поздовжнього (5−6°) та поперечного (2−3°) нахилів декивстановлюють частоту коливання деки та подачу повітря, довівши зернову масу до стану легкого «кипіння» ;

3. 3.при роботі гірок встановленням кута нахилу (2−6,5°) полотен добиваються потрібної якості фракцій зерна;

4. 4.при роботі електромагнітних машин, які відокремлюють шорстке насіння бур’янів від гладенького (конюшина, люцерна) регулюють масу доданого (1−25%) магнітного порошку.

Особливості технології обробки окремих культур і партій полягають у відокремленні важковідокремлюваних домішок, зокрема рекомендується:

1. 1.від маси пшениці гречку татарську відокремлювати на ситах із продовгуватими вічками завширшки 2 мм з наступним пропусканням на кукільних трієрах з діаметром вічок 5,5 мм. Робочі кромки лотоків у нижньому положенні;

2. 2.амброзію трироздільну від зернової маси пшениці та ячменю відокремлюють на ситах із продовгуватими (завширшки 3,5−4,5 мм) або круглими (діаметр 4−6 мм) вічками та на вівсюжних трієрах (діаметр вічок у циліндрах 8,5 мм). Швидкість повітряного потоку — 8,5−9 м/с.

3. 3.насіння редьки дикої від зерна жита відокремлюють, використовуючи решета з продовгуватими вічками завширшки 2,2 мм і трієри з діаметром вічок у циліндрах 8,5 мм;

4. 4.насіння вівсюга з вівса видаляють фрикційними сепараторами робочою поверхнею з байки або полотенними гірками.

Післязбиральна обробка кукурудзи залежить від первинної якості зерна чи качанів, які надходять із поля.

Перед вибором способу збирання кукурудзи враховують таке:

1. 1.зерно кукурудзи дуже травмується, якщо обмолочується з вологістю, відмінною від 18−19%. У разі нижчої вологості багато тріщин, битого зерна. При вищій вологості велика кількість вм’ятин;

2. 2.зерно насінної кукурудзи має кращі якості, коли повністю достигає на стрижні, й качани збирають, коли зерно має вологість не вище 25%;

3. 3.молотильний барабан регулюють на частоту обертів: на вході - 40−45, на виході - 200 за хвилину.

Післязбиральну обробку зерна кукурудзи чи кукурудзи в качанах починають негайно після надходження на тік:

1. 1.зерно з вологістю 18−19% очищають і сушать до вологості 12−13%;

2. 2.кукурудзу в качанах очищають від обгорток і сушать до вологості зерна 18−19% у камерних сушарках чи на майданчиках для активного вентилювання з використанням тепловентиляційних агрегатів із подальшим обмолочуванням. Наступне очищення та сушіння до вологості 12−13% залежать від типу кукурудзи;

3. 3.при первинному очищенні кукурудзи використовують великий струмінь повітря (12−15 тис. м3/год) із швидкістю 8−9 м/с та сортувальні решета з діаметром вічок 12−14 мм. Відокремлюють домішки. Вторинне очищення проводять після сушіння, застосовуючи сортувальні решета з діаметром вічок 10−12 мм, а підсівних — 4,5−5 мм. Це дає можливість відібрати більше зерно і видалити дрібне.

Регулярно здійснюють контроль якості післязбиральної обробки за температурою, вологістю, зараженістю, запахом, забарвленням.

Для зниження тровмованості потрібно:

1. 1.підтримувати добру наповненість самотічних труб, особливо для сухого зерна;

2. 2.зменшувати кут нахилу самотічних труб для сухого зерна та зерна, що дуже травмується (кукурудза кремениста і зубоподібна, жито).

Зерно пшениці, жита, ячменю, вівса і кукурудзи сушать, враховуючи: цільове призначення (насінне, продовольче) — ступінь достигання (воскова стиглість, повна) — кількість вільної вологи, яка повинна бути видаленаякість клейковини за пружністю (міцна, добра, слабка).

Зерно насінного призначення, свіжозібране, з вищим вмістом вологи, міцною клейковиною сушать із застосуванням ступеневих режимів, нижчих температур теплоносія та нагрівання зерна. У практиці рекомендується користуватися даними таблиці 5.5.

5.5. Режими сушіння зерна в шахтних сушарках.

Для невеликих партій зерна насінного призначення користуються повітряно сонячним сушінням застосовуючи:

1. 1.товщину шару зернових злакових 10−20 см, зернобобових 10−15 см;

2. 2.гребенистий насип;

3. 3.при досягненні температури понад 25 °C перемішують.

За наявності мірабіліту (натрію сульфату) чи побічного продукту при виробництві штучних волокон для великозерних бобових зерно (вологість якого 1−5%) змішують із хімічними речовинами: при вологості зерна 20% їх необхідно на 1 т 60 кг, 25% - 120, при 30% - 180 кг/т.

Кукурудзу в качанках сушать у камерних сушарках або на майданчиках для активного вентилювання з використанням тепловентиляційних агрегатів, враховуючи, що:

1. 1.сушити кукурудзу в качанах потрібно швидко;

2. 2.застосовувати високі питомі подачі теплоносія (не менше 500 м3/т/год);

3. 3.температура теплоносія має бути тим нижчою, чим вища вологість зерна: при вологості зерна вище 40% температура теплоносія повинна бути не вищою 36 °C, при 35−40% - 38 °C, 30−35% - 40 °C, 25−30% - 40 °C, 20−25% - 44 °C, при вологості нижче 20% - 45−46°С із нагріванням зерна до температури не вище 42 °C. У південно-східних районах Лісостепу продовольчу кукурудзу сушать у сапетках, які розміщують впоперек панівних вітрів на вільних від лісових насаджень територіях.

2. Зберігання зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи

Зернову масу, призначену для тривалого зберігання, висушену до вологості, нижче критичної, зберігають у сухому стані. При цьому висота насипу не має значення. Температура зберігання сухого зерна хоч і несуттєво, але впливає на інтенсивність його дихання, тому завжди краще, коли вона нижча (у сховищах, під навісами тощо). Тимчасово або постійно (наприклад, зерно ячменю пивоварного) зберігають вологим (15−16%) в охолодженому режимі (з температурою нижче плюс 10°С). Зернову масу вологістю понад 19% краще охолоджувати до плюс 5−6°С.

Регулярно необхідно вести спостереження за температурою, зараженістю, вологістю, органолептичними показниками. Температуру свіжозібраного зерна (перші три місяці) вологого і сирого вимірюють щоднязерна середньої сухості - один раз на три днізерна сухого — не рідше одного разу на 15 днівохолодженого вологого чи сирого — не рідше двох разів на декаду. На зараженість шкідниками перевіряють щодекади при температурі зерна вище плюс 10 °C, один раз на 15 днів — при температурі нижче 0 °C. Зразок для встановлення зараженості відбирають на глибині 0,5−0,8 м у темніших і менш вентильованих місцях. Органолептичні показники (запах, забарвлення) визначають завжди перед визначенням будь-якого іншого показника якості зерна. Вологість вимірюють при тривалій зміні метеорологічних умов (більш як два тижні). Вміст вологи та сміттєвих домішок визначають обов’язково для партій зерна, які надходять або призначені для відвантаження.

Якість продовольчого зерна та зерна насінного призначення визначають за показниками і в терміни, передбачені для зерна відповідного цільового призначення.

Зберігання зерна без доступу повітря. Такий режим зберігання застосовують для дуже сирого зерна, зокрема кукурудзи вологістю вище 30%. Основою надійного зберігання при цьому є герметичність. У технології закладання зерна передбачено швидкість заповнення сховища (траншеї, бункери тощо) та наступну їх герметичність. Сире зерно в цих умовах швидко використовує кисень міжзернових просторів і відбувається самоконсервація. Безкисневе середовище можна створити вакуумом або введенням у зерно СО2 чи азоту (N).

Способи зберігання зерна. Тимчасово зберігають зерно на токах під навісами, розміщуючи його невисокими буртами, зручними для догляду за ними.

На постійне зберігання сухе зерно краще розміщувати в зернота насіннєсховищах високими насипами (3 м і більше), забезпечуючи можливість контролю за його зберіганням.

3. Післязбиральна обробка зернобобових: гороху, кормових бобів, сої

За здатністю до травмування зернобобові розміщуються в такому порядку: соя, квасоля, боби, горох. Це потрібно враховувати вже при збиранні. Краще обмолочувати зерно вологістю 17−18%. Частота обертів барабана — 280−350 за хвилину.

Зерно, яке надходить від комбайна, очищають від домішок і сушать до вологості 15−16% у такому режимі: при вологості близько 27% - нагріваючи насіння до температури 40−43°С, при вологості 20−21% - до температури 44−45°С, при вологості 17−18% - до температури 45−46°С. Для сушіння зернобобових потрібно використовувати сушарки, які не травмують зерно: конвеєрні, шахтні. Найкраще сушити в камерних сушарках і на установках для активного вентилювання.

4. Післязбиральна обробка вороху гречки, проса

Ворох гречки і проса, що надходить із поля, містить зерно основної культури, різне за вологістю — від 15 до 40%. Після очищення від бур’янів та невиповненого зерна гречку і просо різної вологості сушать теплоносіями з температурою 60−80°С, нагріваючи зерно до температури за °С, вологості до 27% - 38 °C, вологості до 21% - 38 °C, при вологості до 18% - 40 °C. Кінцева вологість гречки, вирощеної у південно-східних районах Лісостепу, може бути 14−14,5%, а вирощеної в північних та західних регіонах зони -13−13,5%. Відповідно вологість проса, за якої воно добре зберігається, — 13% і 12% для проса, вирощеного у більш північних та західних районах. Ворох пізніх культур можна короткочасно зберігати в охолодженому стані (з температурою 7−10°С), використавши перепади добової температури та установки для активного вентилювання.