Акцизний збір в системі платежів в державний бюджет України

Акцизний збір в системі платежів в державний бюджет України

ДИПЛОМНА РОБОТА.

на тему:

Акцизний збір в системі платежів в державний бюджет України.

ЗМІСТ.

Вступ. Податки: економічна ефективність чи соціальна справедливість?. ... .

1. АЗ в системі оподаткування України.

1.1 Законодавство України про АЗ, принципи оподаткування.

.. .. .

1.2 Порядок розрахунків з державним бюджетом по АЗ.

.. .. .

1.3 Особливості оподаткування АЗ алкогольних напоїв та тютюнових виробів.. ... .

2. Аналіз АЗ в сучасних економічних умовах.

2.1 Аналіз АЗ в структурі надходжень до державного бюджету.

.. .. .

2.2 Практична оцінка економічного ефекту від застосування АЗ.

.. .. .

2.3 Аналіз статистичноі звітності по сплаті АЗ промисловим підприємством.

.. .. .

3. Шляхи вдосконалення организації нарахування, обліку і сплати АЗ.

3.1 Основні підходи до реформування податку.. ... .

3.2 Динаміка оподаткування та головні етапи еволюції непрямого оподаткування в розвинутих країнах.. ... .

3.3 Податковий менеджмент.. ... .

Висновки. ... .

Список використаної літератури. ... .

Додатки. ... .

ВСТУП.

Податки: економічна ефективність чи соціальна справедливість.

Податки, як обов`язкові примусові платежі фізичних та юридичних осіб, виникли на певному етапі історичного розвитку суспільства разом із появою держави. Виконання державою її функцій спричинило формування нового специфічного типу економічних зв`язків. Із розвитком ринкових відносин частина вартості сукупного суспільного продукту, що одержавлюється за допомогою податків набуває не тільки фіскального, але й економічного значення. Податки стають фінансовою основою для державного втручання в сферу господарських зв`язків між суб`єктами економічних відносин, головним регулятором ринкового господарства. Втручання держави в економічне життя є однією з причин зростання податків як в абсолютних сумах, так і відносно сукупної вартості національного продукту.

Необхідність збільшення податків і в той же час справедливого їх розподілу ставить державу перед складною дилемою: економічна ефективність чи справедливість? Оптимальне поєднання й урахування цих аспектів — неодмінна умова гармонійності податкової політики. Тому одним із головних завдань фінансової науки є розробка податкових концепцій щодо визначення економічно оптимального та соціально справедливого рівня оподаткування, достатнього для фінансування державних функцій, не пригнічуючи стимули до інвестиційної діяльності.

Основоположник податкової теорії Адам Сміт стверджував, що податки для громадян — ознака не рабства, а свободи: економічної та політичної. Це твердження супроводжувалось наступними правилами :

1. Рівномірність, чи справедливість (в розподілі) тягару податків, єдині норми для всіх платників.

2. Визначеність (гласність): чіткість, ясність, стабільність ставок, строків та способів сплати.

3. Необтяженість процедури сплати податку для платника. Наприклад, акт купівлі-продажу повинен співпадати з актом сплати податку на споживання.

4. Помірність податкового тягару з метою розширення податкової бази.

В умовах ринкової економіки податки, окрім фіскальної функції, є важливим економічним інструментом регулювання ринкових відносин.

Існуюча система оподаткування не створює свободу для підприємницької діяльності і, на жаль, не наповнює доходну частину державного бюджету. Це пояснюється властивими їй недоліками :

1. Багаторазове оподаткування (доход, добавлена вартість, акцизний збір, обов`язкові відрахування в спеціальні фонди). Обкладається податком не добавлена вартість, а реалізація,.

2. завищені ставки податків і фіскальний характер податкової системи створює несприятливі умови для підприємництва,.

3. надмірна ступінь централізації податкової системи (без зниження ролі бюджету в перерозподілі національного доходу перехід до ринку неможливий),.

4. надмірне різноманіття шляхів формування доходної частини бюджету, наявність великої кількості прямих і непрямих податків, позабюджетних податків,.

5. надмірна кількість необгрунтованих та відсутність необхідних податкових пільг (на іновації та інвестиції),.

6. податкова політика формується після того, як приймаються законодавчі, нормативні акти про податки.

Крітеріями ефективності податкової системи є :

1. Забезпечення засобами доходної частини бюджету,.

2. стимулювання підприємницької діяльності (виробничого і комерційного бізнесу),.

3. справедливість оподаткування,.

4. чіткість і ясність розрахунків по сплаті податків.

Ці критерії можуть бути взаємно альтернативними і повинні застосовуватись з урахуванням конкретних ситуацій.

Об`єктом оподаткування повинен бути дохід, а не його джерело чи рівень затрат. Розмір податку не повинен перевищувати однієї третьої доходу. Так підсказує світовий досвід. Податки повинні бути цільовими та прямими.

Об`єктом оподаткування при непрямих податках є витрати, а не доходи. Вони додаються до ціни товару. Непрямі податки зменшують споживання, а це неодмінно веде до скорочення виробництва. Характерним прикладом є податок на добавлену вартість та акцизний збір.

Непрямі податки на товари та послуги — зручна форма поповнення казни. Вони забезпечують стабільність поступлень в бюджет.

Непрямі податки особливо недоцільні в умовах спаду виробництва та зниження життєвого рівня населення.

Цільове призначення податків сприяє більш продуктивному витрачанню їх з боку уряду та місцевої влади. Платники повинні бути інформовані, куди і як використовуються податки.

Для стимулювання інвестиційної діяльності, податки, на ту частину прибутку, котра направлена на інвестиції, повинні бути пільговими.

Існує фундаментальна економічна закономірність. Результатом зниження податків є оздоровлення фінансового стану і економічне пожвавлення. Активізація підприємництва може бути досягнута лише за умови зниження податкового пресу.

При визначенні податкового пресу слід ідти не від витрат, а від доходів. Якщо високі податки гальмують виробництво, то зменшуються доходи бюджету. Система перерозподілу засобів не врятує ситуацію.

Необхідно відмітити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично тільки-но починає формуватися. Державою на сьогодні встановлено близько чотирьох десятків різного виду податків, зборів та обов`язкових платежів. На жаль, це не той випадок, коли кількість переходить в якість.

Дієвої податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів бюджету, стимулювання ділової активності, обмеження росту цін та інфляції, Україна поки-що не має. А без цього вийти з тієї глибокої кризи, в якій ми знаходимося, буде надзвичайно важко.

1. АКЦИЗНИЙ ЗБІР В СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ.

1.1 Законодавство України про акцизний збір, принципи оподаткування.

В Україні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів та обов`язкових платежів, порядок їх зарахування, платники податків і об`єкти оподаткування, відповідальність за порушення законодавства про податки, визначає Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року.

Встановлення та відміна податків, зборів та інших обов`язкових платежів в бюджет та внески в державні цільові фонди, а також пільги їх платникам, здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Республіки Крим та Радами народних депутатів відповідно до вищезазначеного закону та інших законодавчих актів України про оподаткування.

Місцеві Ради народних депутатів можуть встановлювати додаткові пільги стосовно оподаткування в межах сум, що поступають до бюджету.

Ставки податків та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватись чи скасовуватись іншими законодавчими актами України, крім законів про оподаткування.

Під податком, збором, іншим обов`язковим платежем в бюджет та внескам в державні цільові фонди розуміється обов`язковий внесок в бюджет відповідного рівня чи державний цільовий фонд, що здійснюється платниками в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Сукупність податків, зборів, інших платежів в бюджети та внесків в державні цільові фонди, що вилучаються в обов`язковому порядку, складають систему оподаткування.

Система оподаткування будується на принципах обов`язковості, економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднанні інтересів держави, регіонів, підприємств та громадян і забезпечує поступлення в бюджети відповідних рівнів і державні цільові фонди.

Платниками податків та інших обов`язкових платежів є юридичні та фізичні особи, на яких відповідно до законодавчих актів покладена зобов`язаність сплачувати податки і інші обов`язкові платежі.

Облік платників податків та інших обов`язкових платежів здійснюється Державними податковими інспекціями та іншими державними органами відповідно до законодавства. Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки платникам податків та інших обов`язкових платежів лише за умови пред`явлення ними документу, що підтвержує прийняття їх на облік в Державній податковій інспекції і у трьоденний термін повідомляють про це Державну податкову інспекцію.

Об`єктом оподаткування є доходи (прибуток), добавлена вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інших об`єктів, визначених законодавчими актами України.

Платники податків забов`язані :

а) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансовогосподарську діяльність і забезпечити складання її в строки, встановлені законом ,.

б) подавати в державні податкові інспекції та інші державні органи декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та інших обов`язкових платежів ,.

в) сплачувати належні суми податків та інших обов`язкових платежів у встановлені законодавством строки ,.

г) допускати посадових осіб державних податкових інспекцій до дослідження преміщень, а також для перевірок з питань нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Забов`язання юридичної особи стосовно сплати податку та іншого обов`язкового платежу зупиняється з моменту сплати податку і його відміни. У випадку ліквідації юридичної особи заборгованість по податках погашається у порядку, визначеному законодавством.

Платники податку мають право :

а) надавати державним податковим інспекціям документи, що підтвержують право на пільги в установленому законодавством порядку ,.

б) знайомитись та отримувати акти перевірок, проведених державними податковими інспекціями,.

в) оскаржити в установленому законом порядку рішення державної податкової інспекції.

Закон передбачає ряд штрафних санкцій за порушення, причому, для обох сторін — для платників та для державних установ, відповідальних за нагромадження податкових платежів. Не можна оминути увагою і податкові пільги, — один з елементів податкової політики, які переслідують як економічні, так і соціальні цілі. Найбільш поширені такі пільги: неоподаткований рівень доходів, податкові скидки, виключення із оподаткованного обороту, повернення раніше оплачених податків (податкові амністії), повне звільнення від сплати де-яких податків та інші. Перелік податкових пільг приводиться у відповідних законах України та інструкціях Міністерства Фінансів України.

Вищевказаний Закон України «Про систему оподаткування» визначає склад загальнодержавних податків, зборів, обов`язкових платежів та місцевих податків і зборів. Основні ставки оподаткування, документи, що служать підставою для оподаткування тим чи іншим податком, регламентовані відповідними декретами Кабінету Міністрів України, як це, зокрема, зроблено для місцевих податків і зборів у одноіменному декреті Кабінету Міністрів України від 25.05.93р.

У переліку загальнодержавних податків, зборів і обов`язкових платежів одним із більшвідомих є акцизний збір.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції).Перелік товарів (продукції) на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір регламентується:

— Декретом Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р.,.

— Інструкцією про порядок обчислення і сплати акцизного збору, затвердженою наказом Головної державної податкової інспеції України № 24 від 22.06.93р.,.

— Постановою Верховної Ради України" Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір та ставки цього збору" від 09.02.94р.

Платниками акцизного збору є:

— суб`єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів (продукції),.

— суб`єкти підприємницької діяльнолсті, що імпортують підакцизні товари (продукцію),.

Об`єктами оподаткування є:

— обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), включаючи експортні операції в порядку бартерних операцій, безплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою,.

— обороти з реалізації (передачі) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівників,.

— митна вартість імпортних товарів, придбаних в порядку товарообмінних операцій або безкоштовно одержаних,.

— закупівельна вартість підакцизних товарів, придбаних за іноземну валюту,.

— обороти в порядку натуральної оплати праці,.

— обороти по реалізації конфіскованого, спадкового, безхозяйного майна, скарбів і скуплених цінностей,.

— обороти з реалізації предметів застави, включаючи їх передачу заставоотримувачу при невиконанні забезпеченого заставою зобов`язання.

До об`єктів оподаткування не відносяться:

— обороти з реалізації підакцизних товарів шляхом продажу за національну валюту України, обміну, використання, безоплатної передачі або з частковою оплатою для виробництва підакцизних товарів в межах України,.

— митна вартість імпортних товарів, придбаних за іноземну валюту, в порядку товарообмінних операцій або безкоштовно одержаних, по яких відповідно до єдиного митного тарифу стягується мито,.

— по товарах, на які встановлено ставки мита, але відповідно до чинного законодавства мито не сплачено, акцизний збір стягується на загальних підставах,.

— обороти з реалізації товарів за іноземну валюту.

Акцизний збір обчислюється:

а) за ставками у процентах до обороту продажу,.

— товарів, що реалізуються за вільними цінами, — виходячи з їхньої вартості за цінами без урахування торгівельних знижок, а також сум податку на добавлену вартість. При закупівлі імпортних товарів оподаткований оборот визначається виходячи з їх митної вартості. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у національну валюту України за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

У разі придбання на території України та в країнах СНД підакцизних товарів за іноземну валюту і подальшої їх реалізації за національну валюту України, оподаткований оборот визнається виходячи з їх закупівельної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, що діє на день придбання цих товарів.

Акцизний збір від реалізації товарів громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю утримується у джерела виплати доходів.При реалізації підакцизних товарів, що були придбані до 1 січня1992р., оподаткований оборот визначається виходячи з договірних цін з урахуванням акцизного збору.

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції):

— ставки акцизного збору є єдиними на всій території України,.

— суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співідношеннях, установлених Верховною Радою України.

Крім того, для громадян, що займаються підприємницькою діяльнястю без створення юридичної особи податок визначається, виходячи з фактичного обороту в роздрібній вартості за вирахуванням сум комісійного збору, а при наявності вантажної митної декларації по імпортних товарах — виходячи з їх митноі вартості з урахуванням акцизного збору.

Акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту.

Не підлягає оподаткуванню оборот з реалізації легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога, міліція, тощо) за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, не оподатковується оборот з реалізації спирту етилового, який використовується для виготовлення лікарських та ветеринарних препаратів, підакцизних товарів власного виробництва підприємств і організацій агропромислового комплексу при використанні їх для обміну на паливно-мастильні матеріали, ліс, гербіциди, добрива та інші матеріально-технічні ресурси сільського господарства, Звільнені в 1993;1994р.р. колгоспи, радгоспи та інші сільськогосподарські підприємства від оплати акцизного збору на лікеро-горілчані вироби та вино, виготовлені на давальницьких умовах з сировини, виробленої понад державне замовлення, в тому числі і зерна для бартерного обміну на нафтопродукти і матеріально-технічні ресурси з підприємствами і організаціями інших держав СНД при умові, що 20% від об`єму переданого на переробку зерна буде передано державі. Не оподатковуються також товари (роботи, послуги), що реалізуються на експорт з оплатою в валюті країн СНД.

Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів (продукції) за встановленими ставками.

Оподаткований оборот по товарах, що реалізуються за вільними цінами визначається виходячи з їхньої вартості за цими цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на добавлену вартість.

Вільна відпускна ціна з включенням акцизного збору визначається формулою:

ВЦ = (С + П): (100 — А) х 100, де.

ВЦ — вільна відпускна ціна,.

С — собівартість виробництва,.

П — прибуток,.

А — ставка акцизного збору у процентах.

Оподаткований оборот по товарах, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, визначається, як було зазначено, виходячи з їхньої вартості за цими цінами без врахування торгівельних знижок, а також сум податку на добавлену вартість.

П р и к л, а д :

Роздрібна регульована (фіксована) ціна за одиницю товару 40 грн.

Торгівельна знижка (5%: 40 * 0,05) 2 грн.

Регульована фіксована ціна за вирахуванням торгівельної знижки.

(40 — 2) 38 грн.

Податок на добавлену вартість (38 * 0,1667) 6,33 грн.

Відпускна ціна без ПДВ (38 — 6,33) 31,67 грн.

Ставка акцизного збору 50%.

Сума акцизного збору (31,67 * 0,5) 15,83 грн.

Ставки акцизного збору у відсотках до вартості у відпускних цінах, а за імпортними товарами — до митної (закупівельної) вартості з врахуванням митних зборів та мита наведені у додатку № 1. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, та ставки цього збору затверджено однойменною постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року.

Стосовно тютюнових виробів, то постановою Верховної Ради України введено в дію Закон України «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996р.

Згідно цього закону чинними є наступні ставки:

— на сигари — 5 екю з 100 шт.,.

— на сигарети з тютюну — 2 екю з 1000 шт.,.

— на тютюн для паління — 2 екю за 1 кг,.

— на тютюн для жування та нюхання — 2 екю з 1 кг,.

— на тютюнову сировину, тютюнові відходи — 0.

На 1996;1997роки встановлено тимчасово такі ставки акцизного збору на сигарети без фільтра:

— в 1996 році - 0,5 екю з 1000 штук сигарет,.

— в 1997 році - 1 екю з 1000 штук сигарет.

1.2. ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ З ДЕРЖАВНИМ БЮДЖЕТОМ ПО.

АКЦИЗНОМУ ЗБОРУ.

Порядок розрахунку платників акцизного збору з державою затверджений наказом Головної державної податкової інспекції України № 99 від 29 грудня 1995 року і має назву «Положення про строки сплати акцизного збору і надання розрахунку акцизного збору».

Згідно з даним положенням суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства і сплачуються до бюджету у такі строки:

а) підприємствами-виробниками, що реалізують алкогольні напої, включаючи спирт питний або етиловий, пиво — щоденно, на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації,.

б) підприємствами-виробниками, що реалізують тютюнові вироби — щомісячно, до 16 числа наступного за звітом місяця, виходячи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за минулий місяць,.

в) власниками (замовниками) алкогольних напоїв, включаючи спирт питний або етиловий, пиво і тютюнових виробів, виготовлених в межах України з використанням давальницької сировини — не пізніше дня одержання готової продукції,.

г) підприємствами, крім зазначених у пунктах «а — в», у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік складали 5 млрд. крб., — щоденно 15 — 20, 25-го числа поточного місяця, 5-го числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуванного обороту за відповідну декаду,.

д) підприємствами, крім зазначених у пунктах «а — в», у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік складали до 5 млрд. крб. включно, а також особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на Україні - щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця з фактичного оподатковуванного обороту за минулий місяць. У такий же строк сплачується до бюджету різниця між сумами акцизного збору, нарахованими за місячним розрахунком і сумами акцизного збору, сплаченими декадними платежами, а також — платежами, сплаченими згідно з підпунктами «а» і «в».

Новостворені підприємства, крім зазначених у пунктах «а — в», сплачують акцизний збір виходячи з фактично оподатковуваного обороту за кожний місяць. Після трьомісячного строку з початку реалізації підакцизних товарів (продукції) акцизний збір сплачується ними у строки, встановлені пунктами «г» і «д».

При визначенні розміру середньомісячного платежу в розрахунки беруться лише суми акцизного збору, обчислені за минулий календарний рік, а у випадках, передбачених више — за минулі три місяця. Суми, які нараховано у зв`язку з перерахунком акцизного збору за минулі роки, та суми акцизного збору, нараховані за імпортні товари за деклараціями, зазначеними у додатку № 3 інструкції про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 31 травня 1994 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 1994 року за № 140/349, а також суми нарахованої пені та фінансових санкцій в розрахунок не беруться.

Платники щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним складають і подають до державних податкових інспекцій за місцем свого знаходження (реєстрації) розрахунки акцизного збору за формою згідно з додатком № 4.

Строки подання розрахунку акцизного збору, а відповідно і строки оплати (доплати) акцизного збору, які припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, переносяться на перший робочий день після вихідного або святкового дня.

При поданні платником розрахунку акцизного збору поштою, датою подання слід вважати дату відправлення розрахунку рекомендованою кореспонденцією (за поштовим штемпелем і квітанцією).

Розрахунки акцизного збору, складені не за встановленою формою, не підписані керівником і головним бухгалтером підприємства-платника, а у відповідних випадках громадянином-суб`єктом підприємницької діяльності - не приймаються і повертаються державними податковими інспекціями платникам для доопрацювання.

Строки сплати і подання декларацій про акцизний збір суб`єктами підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію), та форми декларацій про акцизний збір визначає «Інструкція про порядок обчислення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного збору за товари, ввезені із-за меж митних кордонів України, і товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів України», затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 31 травня 1994 року № 44 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 червня 1994 року за № 140/349.

Сплата акцизного збору громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари) на територію України, здійснюється одночасно із сплатою інших митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур).

Отже, усі підприємства, установи, організації (включаючи будь-які неприбуткові), а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи сплачують акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. При сплаті акцизного збору слід керуватись Інструкцією про порядок обчислення і сплати акцизного збору, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України, в якій вказані об`єкти оподаткування, перелік товарів, на які встановлено акцизний збір та його ставки.

Облік розрахунків з бюджетом по акцизному збору ведеться на рахунку 68 «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунки по акцизному збору». Сума акцизного збору, врахована по рахунку реалізації в складі виручки відобрадається записом :

Д-т рах. 46 К-т рах. 68.

«Реалізація» «Розрахунки з бюджетом».

Перерахування акцизного збору до бюджету відображається записом :

Д-т рах. 68 К-т рах. 51.

«Розрахунки з бюджетом» «Розрахунковий рахунок».

Як було зазначено вище, бухгалтерією підприємства готується розрахунок по акцизному збору, як і по решта видах податків і зборів, для подання у державну податкову інспекцію відповідного рівня. Форма розрахунку по акцизному збору має стандартну форму (на бланку встановленого зразка). До державної податкової інспекції також подається копію платіжного доручення підприємства обслуговуючому банку на перерахування відповідної суми податку на бюджетний рахунок.

1. 3 Особливості оподаткування акцизним збором алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Уряд України та Президент України останнім часом неодноразово вдавались до спільних заходів щодо посилення контролю за сплатою платниками податків, зокрема акцизного збору. Причому, акцент робилося на окремі групи товарів, зловживань в плані оподаткування яких є найбільше.

Так, з метою запобігання ухиленню від сплати акцизного збору, який встановлено на алкогольні напої та тютюнові вироби, обігу на споживчому ринку України неякісних та підроблених товарів указом Президента України було встановлено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, що виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору.

Операції (зберігання, транспортування, реалізація) з алкогольними напоями та тютюновими виробами в Україні, крім випадків переміщення алкогольних напоїв та тютюнових виробів транзитом через територію України, здійснюється лише за умови, якщо такі напої та вироби позначені марками акцизного збору.

Порядок реалізації марок акцизного збору, позначення ними алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також застосування цих марок визначається Положенням про марки акцизного збору, затвердженим указом Президента України № 849/95 від 18 вересня 1995 року.

Це положення визначає основну термінологію, навколо якої базується трактування законодавства.

Так, наприклад, марка акцизного збору визначається як спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби і наявність якого підтвержує сплату акцизного збору або належне оформлення векселя у разі здійснення операцій на території України. Марки акцизного збору для виробів українського походження (внутрішня акцизна марка) різняться між собою дизайном і кольором. Плата за марки акцизного збору — плата, що вноситься замовниками (імпортерами) і українськими виробниками алкогольних напоїв та тютюнових виробів для покриття витрат держави на виготовлення, зберігання та реалізацію цих марок.

Маркування виробів — позначення марками акцизного збору пляшок, пачок тощо в порядку, передбаченому «Правилами виготовлення, зберігання і продажу марок акцизного збору й маркування ними алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Виробництво суб`єктами підприємницької діяльності з метою реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів без позначення марками акцизного збору, а також ввезення на митну територію України виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка, забороняється.

Алкогольні напої та тютюнові вироби, виготовлені з метою експорту, не підлягають маркуванню українськими марками акцизного збору.

Українські імпортери сировини для виготовлення алкогольних та тютюнових виробів (включаючи давальницьку сировину) одержують від державних податкових інспекцій (продавців марок) довідку про обсяг і вартість товарів, що ввозяться з цією метою. Зазначена довідка подається митному органу під час митного оформлення товарів.

Митне оформлення алкогольних та тютюнових виробів, виготовлених для експорту, проводиться лише за місцем їх виробництва відповідними митними органами. Транспортування та зберігання таких товарів на території України здійснюється під митним контролем.

Марки акцизного збору виготовляються на замовлення Головної державної податкової інспекції України, зберігаються та реалізуються державними податковими інспекціями.

Покупцями марок акцизного збору можуть бути суб`єкти підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства України є платниками акцизного збору з алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Реалізація марок акцизного збору покупцям проводиться відповідно до заявки — розрахунку потреби в цих марках, і лише після внесення плати за ці марки на повну суму акцизного збору.

Строк видачі марок визначається за погодженням між сторонами, але не повинен перевищувати 3 робочі дні з моменту подання покупцем документів встановленої форми.

Придбані марки акцизного збору використовуються покупцями марок — виробниками алкогольних та тютюнових виробів безпосередньо в процесі виробництва для здійснення маркування. Покупці марок — замовники (імпортери) алкогольних та тютюнових виробів передають придбані марки для використання в процесі виконання замовлення виробникам (постачальникам) зазначених виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється таким способом і в такому місці, щоб марка розривалась під час розкупорювання (розкриття) пляшки (іншої тари), пачки (упаковки).

Сплата акцизного збору з алкогольних та тютюнових виробів може проводитися за вибором покупця марок: у грошовій формі до одержання марок акцизного збору або у формі забов`язань за простими векселями на суму акцизного збору з відстрочкою платежу не більше як на 90 днів з моменту подачі заявки на одержання марок.

Суми акцизного збору розраховуються покупцями марок самостійно, виходячи з обсягів виробництва (імпорту) на основі умовної фіксованої (специфічної) ставки акцизного збору (тобто фіксованої суми в доларах США або в ЕКЮ на одиницю відповідного підакцизного товару).

Марки акцизного збору зберігаються як документи суворої звітності. Невикористані марки акцизного збору повинні надаватися покупцем марок для перевірки на вимогу їх продавця.

Якщо марковані алкогольні та тютюнові вироби визнані непридатними для споживання і підлягають повторній переробці або знищенню, сплачені суми акцизного збору відшкодовуються покупцям марок відповідно до вищезгаданих «Правил … «. Плата за марки акцизного збору при цьому не відшкодовується.

Передача або продаж придбаних марок акцизного збору іншим суб`єктам підприємницької діяльності (крім передачі замовниками (імпортерами) марок акцизного збору виробникам (постачальникам) з метою маркування алкогольних і тютюнових виробів) забороняється.

Контроль за наявністю марок акцизного збору на алкогольних та тютюнових виробах під час їх перевезення, зберігання та реалізації (в тому числі для імпортованих — після митного оформлення) здійснюють державні податкові інспекції, контрольноревізійна служба та органи внутрішніх справ.

Начальники державних податкових інспекцій та їх заступники мають право виносити постанову про конфіскацію алкогольних та тютюнових виробів, що реалізуються торгівельними підприємствами без наявності на пляшці, пачці, упаковці марки акцизного збору.

Відповідальність за додержання порядку маркування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, несвоєчасність сплати акцизного збору несуть виробники та продавці цих товарів та їхні посадові особи у порядку, передбаченому законодавством України.

Особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних та тютюнових виробів визначає Закон України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», прийнятий Верховною Радою України 15 вересня 1995 року постановою № 329/95.

Згідно вказаного закону платниками акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби є :

— суб`єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних та тютюнових виробів, а також замовники за дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких умовах ,.

— суб`єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, та громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту ,.

— фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні та тютюнові вироби, що підлягають обкладанню ввізним митом.

Об`єктами оподаткування є :

а) Обороти з реалізації вироблених на території України алкогольних та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію, безоплатної передачі, з частковою оплатою, а також на умовах комісії, консигнації ,.

б) обороти з реалізації (передачі) алкогольних і тютюнових виробів для власного споживання і промислової переробки ,.

в) вартість алкогольних і тютюнових виробів, виготовлених українськими виробниками на давальницьких умовах ,.

г) митна вартість виробів, які ввозяться на територію України.

Закон передбачає і деякі виключення, а саме не підлягають оподаткуванню :

а) Митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних і тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, що перейшли до держави за правом спадкоємності ,.

б) митна вартість алкогольних і тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом ,.

в) митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів ,.

г) вартість алкогольних і тютюнових виробів, експортованих за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходження цієї валюти на валютний рахунок підприємства.

Оподатковуваний оборот з реалізації вироблених в Україні алкогольних та тютюнових виробів обчислюється виходячи з їх вартості за цінами, встановленими з урахуванням акцизного збору без податку на додану вартість. У випадку давальницької сировини оподатковуваний оборот обчислюється виходячи з вартості готової продукції за цінами на аналогічну продукцію.

У разі ввезення виробів оподатковуваний оборот визначається виходячи з митної вартості цих виробів, перерахованою у валюту України за обмінним курсом Національного банку України з урахуванням фактично сплачених сум мита та митних зборів, але не нижче індикативних цін, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі наявності наднормативних втрат сировини з вини підприємства під час виробництва алкогольних напоїв суб`єкти підприємницької діяльності сплачують акцизний збір за понесені втрати у порядку, визначеному законодавством.

Ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України.

Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно за встановленими ставками.

Українські підприємства — виробники алкогольних та тютюнових виробів, обчислюють акцизний збір виходячи з обсягів реалізації цих виробів, а у разі їх виробництва з використанням давальницької сировини — виходячи з вартості одержаної від переробних підприємств готової продукції за цінами на аналогічну продукцію, що склалися на момент купівлі марок акцизного збору.

Митна вартість імпортованих виробів обчислюється виходячи з ціни, передбаченої контрактом на їх поставку, що має бути не нижчою індикативних цін, а також фактичних цін (витрат) на транспортування та інших витрат.

Порядок сплати акцизного збору, визначений законом, передбачає наявність на підакцизних товарах марок акцизного збору, виготовлення, зберігання і продаж яких регламентується «Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних та тютюнових виробів», затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Наявність марки акцизного збору на пляшці алкогольного напою та пачці тютюнових виробів є однією з умов для ввезення на територію України і реалізації її споживачам.

Українські підприємства-виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до бюджету після здійснення обороту з реалізації.

— алкогольних напоїв — на третій робочий день ,.

— тютюнових виробів — до 16 числа наступного за звітним місяця.

Власник готової продукції, виготовленої з використанням давальницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.

У разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сума сплаченого акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства або оприбуткування продукції, одержаної по обміну, пред`явлення підтвержувальних документів.

Українські підприємства-виробники подають відповідним державним податковим інспекціям щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць, виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації.

Сума акцизного збору визначається платниками (імпортерами) самостійно, виходячи з контрактної вартості імпортованих виробів, діючих ставок ввізного мита і митних зборів та встановлених ставок акцизного збору і сплачується до державного бюджету України. Строки одержання марок акцизного збору для кожного контракту визначаються покупцями марок (імпортерами) за погодженням з продавцем марок залежно від обсягів товарів, що експортуються.

Придбані марки акцизного збору передаються імпортерами іноземним виробникам для маркування імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва. Імпортери мають право ввозити на територію України імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби лише через митниці, попередньо обумовлені з продавцем марок під час їх придбання.

Акцизний збір із суми перевищення митної вартості імпортованих алкогольних та тютюнових виробів над вартістю, врахованою під час обчислення акцизного збору на момент одержання марок, імпортер визначає і сплачує до державного бюджету України до або під час митного оформлення імпортованих виробів.

Продаж (передача) придбаних марок акцизного збору одним покупцем марок іншому забороняється.

Контроль за надходженням акцизного збору до державного бюджету здійснюється державними податковими інспекціями.

Державні податкові інспекції організовують роботу щодо виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання і продажу, контролюють своєчасність подання платниками розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням акцизного збору, ведуть облік та складають звіти про надходження акцизного збору до відповідного бюджету, здійснюють реєстрацію імпортерів, видають їм посвідчення за встановленою формою на право ввезення в Україну підакцизних товарів.

Відповідно до Указу Президента України від 18 вересня 1995 року № 849 «Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби» було розроблено вищезгадувані «Правила виготовлення, зберігання та продажу марок акцизного збору й маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів та порядок реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1995 року № 996.

Зразки марок акцизного збору затверджуються Головною державною податковою інспекцією. Захист марок акцизного збору від підроблення визначається Міністерством Фінансів. Марки акцизного збору виготовляються на замовлення Головної державної податкової інспекції державним спеціалізованим підприємством, визначеним Мінфіном. Замовлення оформляється відповідно до Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених Мінфіном, СБУ та МВС.

Державні податкові інспекції зберігають марки акцизного збору в своїх приміщеннях або відповідно до договору в приміщеннях установ банків України чи вітчизняних виробників алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Марки акцизного збору, як вже зазначалося, продаються державними податковими інспекціями суб`єктам підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства є платниками акцизного збору по даних товарах. Плата за марки зараховується до державного бюджету в установленому порядку. Суб`єкти підприємницької діяльності, які уклали контракт з іноземними виробниками на поставку в Україну алкогольних і тютюнових виробів, підлягають реєстрації у продавця марок акцизного збору як імпортери з одержанням посвідчення за формою згідно з додатком № 2.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції в суворій відповідності до встановлених правил. У разі порушення порядку маркування імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів, встановленого правилами, або неповної оплати акцизного збору товар не допускється до митного оформлення.

Марки акцизного збору, не використані для маркування через їх пошкодження, приймаються від покупців для утилізації. При цьому сплачена сума акцизного збору відшкодовується покупцям, або зараховується в рахунок майбутніх платежів. Відшкодування сплаченого акцизного збору проводиться фінансовими органами за поданням державних податкових інспекцій у п`ятиденний термін з дня подання належним чином оформленного акта.

2. АНАЛІЗ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ В СУЧАСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ.

2. 1 Аналіз акцизного збору в структурі надходжень до державного бюджету.

Законом України «Про систему оподаткування «продекларовано, що система оподаткування базується на принципах стабільності, рівнонапруженості, обов`язковості, соціальної справедливості при визначенні і справлянні податків, зборів та обов`язкових платежів. На жаль, це тільки продекларовано.

В економіці ринкового типу особливого значення набуває сталість, стабільність податкової системи, яка б дозволила підприємцям прогнозувати результати господарської діяльності. Але про яку стабільність можна говорити, якщо постійно змінюються самі податки, їх ставки, окремі положення законів, декретів, постанов, інструкцій, що регламентують оподаткування.

Ще одним чинником, що зумовлює нестабільність податкової системи, є процедура ведення нормативних актів з оподаткування чи внесення до них змін заднім числом.

Це не тільки дискредитує податковий механізм, але й породжує невпевненість підприємців в обгрунтованості майбутніх рішень, не дозволяє їм реально планувати доходи, призводить до прямих збитків.

Несталість податкової системи, швидка зміна принципових положень щодо стягнення податків як з юридичних, так і з фізичних осіб, говорять про відсутність в даний час в державі обгрунтованої концепції оподаткування.

На даний час Верховною Радою України прийнято близько 34 законів, які регулюють податкове законодавство. Однак вже назріла необхідність створити єдиний законодавчий кодекс для регулювання податкових відносин — як в усіх країнах з розвинутою економікою. Мета — спрощення виконання відповідних законів як суб`єктами підприємницької діяльності так і податковою службою України.

Крім того, наявність єдиного податкового кодексу виключає можливість появи інших законодавчих актів про ставки податку і пільги.

Поки-що існуюча в Україні система оподаткування не зовсім відповідає принципам, притаманним економіці західного типу. Усе вимагає чіткого визначення положень законів щодо оподаткування, а також дотримання названих принципів з метою створення дійового механізму оподаткування в Україні.

Водночас механізм оподаткування необхідно розглядати як багатофакторну модель, аналіз функцій якої дозволяє визначити тенденції зміни пропорцій і структури фінансових ресурсів держави за місцем їх формування і використання. В цьому випадку створення меж компенсує зменшення надходжень від одного податку за рахунок надходжень від інших.

Крім того слід пам`ятати і про принципи побудови справедливих податків. Однак поняття справедливості щодо податків залежить від пріоритетних завдань держави, від системи виробництва, від забезпечення соціальної справедливості та активності господарського життя.

Аналіз результатів діючої системи показує, що протягом 1996 року до бюджету усіх рівнів надійшло 107,6% сум, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» і уточнених в грудні в прогнозах. Виконання бюджету забезпечується за рахунок основних видів податків. Однак, поряд з прогнозом, до зведеного бюджету не надійшло 28,8% доходів від зовнішньо-економічної діяльності.

Нижче подається зведена структура надходжень до державного бюджету України в 1996 році (таблиця № 1).

Продовжуючи аналіз податкових та інших надходжень до державного бюджету, слід зауважити, що поступлення коштів по основних видах загальнодержавних податків і зборів перевищило плановий рівень, зокрема податок на прибуток перевищив заплановану величину на 43 відсотки.

Податок, що нас цікавить, а саме акцизний збір здомінував над плановим рівнем на 14,9%. Зокрема, акцизний збір в структурі доходів державного бюджету складає 3,2%, що ставить його в ряд визначальних джерел доходності бюджету.

Отже, хоча акцизний збір за ступеню перевищення запланованого рівня за результатами бюджетних надходжень у 1996 році займає чільне третє місце, та його питома вага у сукупних доходах основного фінансового плану держави складає лише п`яте місце.

З цього випливає кілька висновків. По-перше, акцизний збір, як складова доходної частини бюджету, містить у собі певний прихований потенціал, тобто здатен генерувати надходження коштів при вмілому його застосуванні та розумному підході до проблеми оптимальності по відношенню до непрямого оподаткування.

З другого боку, такий факт можна пояснити як результат недосконалого планування показників доходу бюджету або неочікуваного ефекту від внесення тих чи інших змін до відповідних нормативних актів, що регламентують порядок нарахування і сплати акцизного збору.

Взагалі, як вже було зазначено, важко судити про ті чи інші причини такого роду явищ в структурі бюджетних надходжень України. Це пояснюється недовершеністю системи планування фінансових показників та одночасно недосконалістю, неефективністю економіки перехідного типу, яка не може повною мірою забезпечити досконалість цього ж планування, оскільки мають місце певні диспропорції та викривлення у способах управління господарською діяльністю відповідних її суб`єктів.

2.2 Практична оцінка економічного ефекту від застосування акцизного збору.

Очевидним є те, що будь-який законодавчий акт, чи то закон, чи то постанова, чи то декрет, чи інший нормативний акт нічого не вартий у тому випадку, коли він не знаходить практичного свого втілення в житті: як в господарській діяльності так і в соціально-культурній сфері. Причиною цьому може бути не лише наукова необгрунтованість, нечасом і деякою мірою абсурдність певного документу, і як наслідок невідповідність і несумісність з реаліями життя. Це може бути спричинено також свідомим небажанням суб`єктів, на яких поширює свою дію той чи інший закон, виконувати та дотримуватись його букви, переслідуючи при цьому особисті інтереси.

За період недовготривалого свого законотворення, українське суспільство зазнало чимало прикладів законодавчого хаосу. Про це не раз вже було сказано вище, і такі явища властиві тому періоду історичного, і, зокрема, економічного розвитку, в якому знаходиться наша держава.

Будьяка молода держава, що «стає на ноги», обов`язково робитиме помилки в законотворчості, бо яким би досконалим не був досвід авторитетних розвинутих країн, все одно не може бути шаблону, від якого можна «творити», у кожної держави обов`язково присутня своя неповторна специфіка.

Для більш глибшого розуміння практичних проявів того чи іншого законодавчо-нормативного акту не достатньо лише знати зміст відповідної інструкції чи правил. Тут необхідно оцінити і проаналізувати ефект, викликаний та отриманий в результаті «роботи» закону.

Найкраще це можна зробити на прикладі якого-небудь підприємства, продукція якого входить до переліку підакцизних товарів, затвердженого законодавчо.

На Львівщині є досить багато підприємств — виробників підакцизних товарів. Серед них найбільшої, напевно, уваги заслуговує єдина в області фабрика по виробництву цигарок, — Закрите акціонерне товариство Р. Дж. Рейнолдс Набіско (Кіпр). Статус підприємства є особливим, оскільки діяльність його великою мірою визначається Декретом Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування» від 20 травня 1993 року. Згідно цього декрету на території України по відношенню до іноземних інвестицій і форм їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Це означає, що держава гарантує захист іноземних інвестицій, включаючи надання ряду пільг відповідним підприємствам, організаціям, установам.

Що стосується оподаткування, то порядок оподаткування іноземних інвесторів, викладений в державній програмі залучення іноземних інвестицій передбачає певні пільги, що надаються інвестиційним проектам в приорітетних сферах розвитку економіки. До приорітетних сфер входить і харчова промисловість, у склад якої входить і тютюнова галузь.

Серед найбільш значущих пільг, що надаються інвестиційним проектам є такі:

— застосування норм прискореної амортизації ,.

— так звані «податкові канікули» по податку на прибуток (до 3 років) ,.

— надання податкового кредиту на пільгових умовах ,.

— повернення 50% імпортних зборів ,.

— надання уповноваженими банками кредитів на пільгових умовах ,.

— страхування інвестиційних ризиків ,.

— інше.

Акцизний збір, як непрямий податок, в даному випадку на тютюнові вироби — цигарки — входить до складу податків, по яких надається податковий кредит на пільгових умовах протягом перших трьох років існування підприємства з іноземними інвестиціями. Це означає, що при умові відсутності у такого підприємства на рахунку коштів на відповідну дату, необхідних для сплати належної суми, наприклад, акцизного збору, її оплату здійснює уповноважений банк за рахунок надання пільгового кредиту.

Основна продукція Львівської тютюнової фабрики — цигарки — овальні (без фільтру) та з фільтром. Основними марками цигарок з фільтром є :

— цигарки першого класу якості :

«Львів», «Космос», «Арсенал» ,.

— цигарки четвертого класу якості :

«Орбіта», «Фільтр».

До цигарок без фільтру (овальних) належать :

— цигарки другого класу якості :

«Політ» ,.

— цигарки третього класу якості :

«Ватра» ,.

— цигарки п`ятого класу якості :

«Прима», «Верховина».

Цигарки на відміну від тютюну є підакцизною продукцією, а тому це має визначальне значення для формування ціни на них. Це означає, що при відпуску продукції покупцям ціна збуту повинна включати в себе два непрямих податки: податок на добавлену вартість та акцизний збір.

Методика формування вільних відпускних цін підприємства на тютюнові вироби подається у додатку № 5.

Як видно із таблиці для обох типів цигарок існують фіксовані ставки акцизного збору в відсотках :

— 40% для цигарок з фільтром ,.

— 10% для овальних цигарок.

Дані таблиці також засвідчують, наскільки «потужним» є обкладення товару акцизним збором. Якщо, наприклад, при ставці акцизного збору в 40%, питома вага акцизного збору в ціні на цигарки з фільтром становить близько 30%. Аналогічно для овальних цигарок: при ставці 10%, питома вага становить 8%. Таку статистику не можна назвати втішною, проте, це може бути предметом окремої дискусії.

Законодавством України по відношенню до тютюнових виробів було змінено порядок визначення ставок акцизного збору. Так з 5 березня 1996 року було відмінено фіксовані у відсотках ставки акцизного збору та введено ставки у валюті - европейській грошовій одиниці - ЕКЮ, в розрахунку на 1000 штук цигарок (50 пачок). Зараз 1000 штук цигарок з фільтром та 1000 штук овальних цигарок оподатковуються за ставками 2 ЕКЮ та 0,5 ЕКЮ відповідно. Визначення еквіваленту у національній валюті України здійснюється за обмінним курсом Національного Банку України. Це робиться станом на перший день кожного кварталу, причому протягом кварталу обмінний курс залишається незмінним.

Важко сказати, чим керувалася влада змінюючи систему ставок акцизного збору для тютюнових виробів. Податковий вміст відпускних цін на продукцію від цього тільки збільшився. Якщо провести аналіз подібно до того, як це було зроблено для попередніх податкових ставок, то питома вага акцизного збору в ціні однієї пачки цигарок з фільтром становить зараз понад 35%, для овальних цигарок ця цифра становить 16% (додаток № 5).

Звідсі можна зробити аналіз динаміки питомої ваги величини акцизного збору в ціні однієї пачки сигарет. А саме: для сигарет з фільтром ця сума майже невідчутна — 5% (збільшення на 16%), для овальних сигарет картина трохи інша: 8% - абсолютна зміна показника і 100% - відносна.

Звичайно все це наближені розрахунки, проте статистика свідчить, що ціна на овальні цигарки різко наблизилась до ціни цигарок з фільтром, при майже нульовій зміні ціни на останні. Це відбулося лише завдяки зміні ставок збору і змушує замислитись над мотивами такої зміни.

Напевно, одним, можливо головним з мотивів такого заходу — зміна структури попиту на тютюнові вироби, а зокрема зменшення попиту на овальні цигарки і збільшення, за рахунок перших, попиту на цигарки з фільтром. Проте, як показала практика, такий захід має лише короткотерміновий вплив. Частка ринку цигарок, яку займали овальні цигарки, від цього практично не постраждала. Це означає, що овальні цигарки, які мають постійне коло споживачів, завдяки своїм якісним споживчим характеристикам володіють попитом, еластичність якого досить незначна.

Чого не скажиш про цигарки з фільтром, які відрізняються від овальних дещо меншою часткою споживчого ринку та відносно еластичним попитом, тобто зміною об`ємів реалізації відповідно до зміни ціни.

Взагалі тютюнові вироби, зокрема цигарки, можна охарактеризувати як товари, споживчий попит на які є нееластичний. Це означає, що при будьякому підвищенні ціни (в розумних, звичайно, межах) попит на дану продукцію завжди залишатиметься на якомусь певному рівні. Для наочності приведемо криву попиту на цигарки на графіку :

Ціна (умовні одиниці).

20 Крива нееластичного попиту на цигарки.

Кількість цигарок (умовні одиниці).

5 10 15 20 25.

Графік показує, що кількість цигарок, придбаних споживачами, практично не залежить від зміни ціни. Це на рівні макроекономіки.

На мікроекономічному рівні певний ефект все ж таки буде. Він виявиться у короткотерміновому спаді попиту на цей товар, що в свою чергу призведе до скорочення об`ємів збуту тютюнових виробів у підприємств-виробників, а звідси і виручки від продажу.

Не варто обминати в аналізі економічний ефект від ряду інших змін в податковому і неподатковому законодавстві, об`єктом яких стали підакцизні товари. Це, зокрема, стосується алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Як відомо, в Україні законодавчо було запроваджено ліцензування торгівельної діяльності алкогольними напоями та тютюновими виробами, подібно як і маркування марками акцизного збору вищевказаної продукції.

Хоча ліцензування торгівельної діяльності і не має безпосереднього відношення до оподаткування і до акцизного збору, зокрема, проте економічний ефект від цього не аби-який. Це є один з засобів акумулювання грошових ресурсів для держави найбільш доступним шляхом — прямим чи опосередкованим оподаткуванням високорентабельних товарів, тобто товарів з великим запасом рентабельності. Запровадження ліцензування торгівлі, зокрема, тютюновими виробами, вдарило, в першу чергу, по дрібних підприємцях, що займаються їх торгівлею, тим самим обмеживши коло таких торгівців, а решту змусило дещо підняти роздрібні ціни на тютюнові вироби, щоб покрити витрати на придбання вищевказаної ліцензії.

Запровадження акцизних марок і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів має пряме відношення до «акцизної політики» в законодавстві. Мотивів для такого нововведення декілька. По-перше, будь-яка держава прагне захистити власний споживчий ринок від навали імпортної неякісної продукції, особливо якщо імпорт має нелегальний характер, тобто не обкладається митом і митними зборами. По-друге, відкривається додаткове джерело доходів для бюджету, а саме стягнення плати за самі акцизні марки. Запровадження маркування алкогольних і тютюнових виробів неодмінно відбилося на відносинах виробник — споживач. В першу чергу збільшилась собівартість виробництва самих об`єктів маркування за рахунок введення додаткової операції у виробництво — процедури наклейки акцизних марок. Для цього, звичайно ж, необхідні спеціальні машини та додаткова робоча сила. В свою чергу ріст собівартості виробництва продукції має відомий ефект — він відбивається на споживачах. Вони тепер змушені платити більше, оскільки цінова нееластичність попиту на дану продукцію, так би мовити, не дозволяє їм «переключатись» на замінники (товари-субститути), бо таких просто немає.

Звичайно не на всі підакцизні товари попит нееластичний. Є товари, ставки акцизного збору для яких необхідно визначати в тісному поєднанні з дотриманням основних економічних законів. Найменше завищення податкового тягару в ціні на товар, попит на який є еластичний стосовно зміни ціни, може взагалі «задушити» ринок самого товару — пропозицію.

Тому будь-який закон чи інший нормативний документ, що регулює податкову сферу, повинен обов`язково, ще на стадії проекту, бути всесторонньо вивіреним з точки зору макроі мікроекономіки, математично змодельований, і аж тоді запускатись в дію.

2.3 Аналіз статистичної звітності по сплаті акцизного збору промисловим підприємством.

Законодавство України, що регламентує податкову сферу, надає право підприємствам, що виробляють підакцизну продукцію, місячні обороти яких перевищують встановлені норми, сплачувати суми акцизного збору в бюджет, розбивши їх на три частини (подекадно). Датами розрахунків з бюджетом по акцизному збору визначені 25-те, 5-те та 15-те числа місяця, причому 15-го числа робиться повний розрахунок по акцизному збору і подається спеціальний «Розрахунок сум акцизного збору» встановленої форми в податкову інспекцію (додаток № 4).

Проаналізуємо статистичну звітність по сплаті акцизного збору на тютюнові вироби вище вже згаданим підприємством — Р. Дж. Рейнолдс Табакко-Львів (таблиця № 2). В таблиці наводиться динаміка сум акцизного збору, внесених до бюджету помісячно у 1996 році та на початку 1997 року. Суми подаються з розбивкою по ставках оподаткування — окремо цигарок з фільтром та овальних цигарок (відповідно 40% і 10%).

Варто відмітити, що виробництво тютюнових виробів має чисто сезонний характер. Причин тому кілька. По-перше, виробництво сировини для цигарок — виращування тютюну — як будь-яке сільськогосподарське виробництво, також характеризується сезонністю. По-друге, сам збут тютюнових виробів відбувається ніби за календарем — коли великі дистриб`юторські фірми, що реалізують цигарки безпосереднім споживачам, намагаються поповнити свої оборотні засоби, орієнтуючись на певні, урожайні в плані збуту, періоди року. Це така собі сезонність збуту.

Цифри (дані таблиці № 2) засвідчують вищесказане. Ось, наприклад, з початку 1996 року відбувався свого роду «застій» у збуті тютюнових виробів. Про це говорять цифри, суми акцизного збору за місяць, сплачені в бюджет. Це продовжувалось протягом весни-літа, за виключенням липня-місяця, коли об`єми збуту майже подвоїлися. Значний стрибок реалізація продукції зробила восени, сягнувши свого піку у листопаді-місяці. Зима 1997 року не принесла особливих змін. Навпаки, утримавшись на одному рівні протягом зими, об`єми реалізації зросли у перший місяць весни на 24%, порівняно з зимою. Важливо зауважити, що суми акцизного збору, сплачені за результатами перших трьох місяців 1997;го, порівняно з аналогічним періодом минулого року зросли більш як в три рази. Тут можна зробити поправку на темпи інфляції, що мали місце протягом року і на інші причини, що впливають на споживчий попит.

Така цікава деталь — якщо за результатами попереднього року річна сума акцизного збору на 27% формувалась за рахунок оподаткування цигарок з фільтром і на 73% - за рахунок оподаткування овальних цигарок, то у 1997 році картина зовсім інша. Перші три місяці засвідчили, що 55% загальної суми податку (акцизного збору) припадало на цигарки з фільтром і 45% - на овальні цигарки.

Простежується цікава тенденція — вирівнювання попиту на обидва типи цигарок, з поступовим відтисненням овальних на задній план. Це, можливо, пояснюється підвищенням платоспроможного попиту споживачів, можливо чимось іншим, — важко судити.

Проте відомо одне, — зміни відбуваються, зміни, спричинені тими чи іншими факторами, зміни не завжди з позитивним ефектом, але неодмінно націлені на краще, на досягнення певного оптимуму в податковому регулюванні, здатному вирішити ряд проблем.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАРАХУВАННЯ, ОБЛІКУ І СПЛАТИ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ.

3.1 Основні підходи до реформування податку.

Податкова реформа ніколи не буває легкою справою. Її проведення в демократичній країні потребує поєднання таких факторів, як підтримка суспільної думки — не рідко мінливої, однобокої, навіть ірраціональної, а також ініціативи та прозорливості уряду, згоди парламенту. Майже неможливо задовільнити претензії різних категорій платників, реалізувати наміри державного апарату, пристосувати фіскальний режим інвестування та стимулювання ділового ризику до комерційних інтересів бізнесу, забезпечити соціальні ідеали справедливості і суспільного добробуту. Правда, що податок може бути силою творення. Але може стати й силою руйнування, якщо не об`єднати в динамічній рівновазі економічні, фіскальні, соціальні, етичні фактори оподаткування.

Існують два принципові нормативні підходи до реформування :

1) Створення цілком нової оптимальної податкової системи ,.

2) перебудова існуючої системи, надання їй нової якості.

Звичайно, прийнятнишим, а тому й більш поширений другий, еволюційний спосіб.

Всяка податкова реформа вирішує окремо або в комбінації класичні питання: структури податків, податкових ставок і меж оподаткування, співвідношення податкових та облігаційних методів фінансування. Як умова економічного зростання та соціального миру податкова реформа прямує до єдності цілей: максимізації та стабільності доходів бюджету, коригування дії ринкових механізмів, врахування інтересів бізнесу, реалізації соціальної та демографічної політики.

Узагальнюючи досвід податкових реформ, проведених на Заході, можна помітити, що там давно відійшли від вузького фіскалізму. Головна увага приділяється соціально-економічним результатам реформи, її впливу на мотивацію економічної поведінки. Характер дій економічних агентів, розподільні ефекти — спільна основа всіх реформ оподаткування в останні три десятиліття. Податкам надається роль гармона в економічній політиці розподілу доходів та розміщення ресурсів.

В проектах перебудови систем оподаткування найбільш значущими є такі пропозиції: створення податку з нейтральними економічними ефектами щодо підприємництва, конструювання податкової системи зі спонтанною, добровільною сплатою податків з доходів, повний перехід від податків із доходно-прибутковою базою до непрямих податків.

Податкові реформи виявили, що в чистому вигляді ці проекти ніде не реалізовані. Реальні податкові реформи виявилися частковими стосовно альтернативних теоретичних обгрунтувань їх проведення.

Реальні податкові системи існують як комбінації податків, базою яких є обсяг витрат платника, величина доходів, вартість майна. Теорія оптимальності ставить питання про альтернативність цих форм або вибір між окремими податками одного типу. Так, на рівні Європейського співтовариства (ЄС) оптимізація оподаткування полягає, зокрема, в пошуках доцільного балансу між специфічними та універсальними (податок на добавлену вартість) акцизами з точки зору їх фіскального та ринково-коригуючого значення.

В моделях, де перевага надається непрямим податкам, на перший план виходять проблеми адаптації оподаткування товарів та послуг до закономірностей попиту й споживання на ринку.

Щоб не допустити ризику втрати доходів державою, ведеться емпірічне вивчення еластичності пропозиції та попиту, тобто співвідношення обсягу закупок і цін.

Оптимальне оподаткування не може змінити соціально-економічний лад і природу людини, бо це не під силу податку. Але пошуки фіскальних способів заохочення кращих ділових та етичних нахилів, замість гірших, здатні сприяти суспільному благоденству.

3.2 Динаміка оподаткування та головні етапи еволюції непрямого оподаткування в розвинутих країнах.

Найбільшими податками на споживання, що стягуються в західних країнах, є акцизи — специфічні, тобто податки на окремі види (групи) споживчих товарів, послуг, та універсальні, — що оподатковують валовий оборот комерційного чи промислового підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на добавлену вартість. У загальній сумі непрямих податків специфічні акцизи і ПДВ становлять близько 90% надходжень.

Протягом тривалого періоду питома вага специфічних і універсальних акцизів у податкових доходах держави невпинно зменшувалася (таблиця № 3). Середній показник по країнах ОЄСР знизився з 33,7% у 1970 році до 27,6% у 1995 році, у країнах ЄС — з 35,6% до 29,5% відповідно. Найбільше зменшення частки акцизів спостерігається у ФРН — з 31,1% до 23,4%, Канаді з 35,3% до 26,0%, Італії - з 36,6 до 23,1%, Бельгії - з 35,5% до 22,0%, й навіть у Франції, країні, де історично традиційно перевага віддавалася непрямим податкам, з 37,6% до 28,3% відповідно. Таке становище пояснюється двома головними причинами. По-перше, в податкових надходженнях швидкими темпами зростає частка податків на соціальне страхування, по-друге, розширюється податкова база для особистого прибуткового податку.

Найшвидшими темпами скорочувалася частка акцизів у загальній сумі податків у Японії - з 33,1% у 1960 році до 12,0% у 1995 році, що спричинене значним підвищенням податків на соціальне страхування.

Найменша питома вага акцизів характерна для Японії та США — країн, де традиційно швидше розвивалося й переважало пряме оподаткування порівняно з непрямим.

Наприкінці ХІХ й на початку ХХ століття акцизи гальмували розвиток внутрішнього ринку в названих країнах, а тому податкова система формувалася здебільшого за рахунок прибуткового та майнового оподаткування. Найвищою питома вага акцизів є в малих країнах Західної Європи, де вони становлять основу оподаткування. В цьому плані їх випереджають інші країни цієї групи — Ірландія (42,1%), Португалія (40,0%), Греція (38,9%).

В структурі акцизів також відбувалися суттєві зміни. У більшості країн, що аналізуються, надходження по акцизах за окремі товари масового споживання зменшувалися. Частка специфічних акцизів у ВВП країн-членів ОЄСР скоротилася з 5,8% у 1970 році до 4,8% у 1995 році. Найшвидшими темпами знижувалися специфічні акцизи й підвищувалися універсальні акцизи в країнах ЄС. У країнах-членах цього інтеграційного угрупування швидко поширювався універсальний акциз у формі ПДВ, його частка зростала за рахунок специфічних акцизів. Державний фіск завжди прагнув до універсальності податків на споживання. Розвиток галузей з виробництва споживчих товарів, постійні зміни структури їхнього асортименту висунули на перше місце серед усіх непрямих податків акциз в універсальній формі. Його перевага в тому, що одним податком обкладаються практично всі товари, які надходять у продаж, окрім того, досить широко він застосовується у сфері послуг.

Середній показник частки універсального акцизу у ВВП зріс з 2,7% у 1960 році до 5,7% у 1995 році, а його питома вага у загальній сумі податків — з 10,2% до 15,9% відповідно. Найвищі темпи росту акцизу за період, що розглядається, були зафіксовані в малих країнах Західної Європи, які пізніше, ніж решта, приєдналися до ЄС: Данії, Ірландії, Португалії, Греції. Найвищою ставка універсального акцизу в податкових надходженнях є у країнах ЄС: Данії, Франції, ФРН, Нідерландах, Бельгії, Греції, а з західноєвропейських країн, що не входять у співтовариство — Норвегії та Фінляндії. У провідних країнах західного світу частка непрямих податків у доходах державного бюджету зменшується. У федеральному бюджеті США при абсолютному зростанні акцизів з 24,3 млрд. долларів у 1980 році до 40,0 млрд. долларів у 1995 році, їхня відносна частка скоротилася з 4,7% до 3,1% відповідно. У федеральному бюджеті ФРН абсолютна сума акцизів знизилася з 66,2 млрд. марок у 1980 році до 65,1 млрд. марок у 1995 році при зменшенні їхньої відносної частки з 39,1% до 37,9%.

Реформи, які проводилися і проводяться в країнах з ринковою економікою, не лишили осторонь і непряме оподаткування. В теоретичному плані розробляються різні концепції непрямих податків як нейтральних стосовно процесів збереження та нагромадження. В практичному плані в ряді країн співвідношення між прямими і непрямими податками змінюється на користь останніх. Поступова модифікація структури податків здійснюється і в Японії. В другій половині 80-х років економічний розвиток цієї країни орієнтувався здебільшого на розширення внутрішнього споживання, тоді як у 60 — 70-х роках він визначався розширенням експорту. В таких умовах проводиться реформа непрямих податків. З 1 квітня 1990 року скасовано 30-процентний акциз на дорогі високоякісні товари. Ця товарна група була дуже різноманітною і включала як товари довгострокового користування (автомашини, холодильники, побутову електротехніку), так і предмети поточного користування (дорогі напої, тканини, взуття та інше). Після дуже тривалих дискусій у науковому світі, пресі та офіційних колах з того ж самого дня (1 квітня 1990 року) було введено 30-процентний універсальний акциз у формі ПДВ. Його впровадження розглядається як засіб, який у фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прибутковому і корпораційному податках внаслідок зниження податкових ставок, а в економічному — переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд споживання.

Податкова реформа в Японії зазнає критики із соціальної точки зору. Японські спеціалісти підкреслюють, що реформа веде до покриття державних витрат не за рахунок платників з високими доходами, а шляхом посилення оподаткування осіб із середніми та низькими доходами.

Податкова реформа в Японії інтегрована в програму фінансового оздоровлення. Одна з головних цілей цієї програми — ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зниження приросту державних видатків і збільшення приросту податків. Водночас у японській фінансовій літературі зазначається, що важливим завданням програми є збереження низької частки податків у ВВП.

Ось так виглядає короткий огляд і аналіз основних тенденцій в непрямому оподаткуванні в країнах з розвинутою економікою.

3.3 Податковий менеджмент.

В умовах ринкової економіки дуже важливим питанням, значною мірою пов`язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком, є правильна побудова і організація податкових відносин підприємств із державою. Ми вже зазначали вище, що ці відносини не можна розглядати лише у фіскальному аспекті, тобто як надходження державних доходів, забезпечення інтересів лише скарбниці. Податки перетворились у важливий важель державного регулювання, за допомогою якого можна досить ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.

Податкові взаємовідносини в державі здійснюються через посередників — фінансові податкові служби. За оцінками міжнародних експертів найкраще серед країн Заходу податкова адміністрація поставлена в Англії. Адже механізм британського державного управління продумувався і відлагоджувався віками.

В Англії, як і в інших країнах, існує широка різноманітність податкових декларацій, призначених для різних категорій платників. Проте найсуттєвіша інформація, що стосується об`єкта оподаткування, строго стандартизована. Взагалі у податковому процесі декларація — документ виняткового і універсального значення за своїм фіскальним змістом, адміністративною зручністю, статистично-інформаційною цінністю. Важко сказати, якої б висоти сягнули витрати на утримання податкових служб, якби не було цієї форми самооцінки доходів платниками-декларантами.

Вітчизняний та світовий досвід показують, що за допомогою тільки бюрократичного апарату, без широкої участі демократичних інститутів самоконтролю платників неможливо налагодити ефективну діючу податкову систему.

Питання про зведення до мінімуму труднощів обліку доходів (податків), якомога повніше охоплення потенційних платників при максимальній зручності податкової процедури для платників і податкового апарату завжди залишаються актуальними. У США деякі спеціалісти вважають, що навіть радикальна податкова реформа 1986 року цілком не розв`язала цю проблему. Надія покладається на подальший перехід від бюрократично-канцелярського податкового процесу до комп`ютеризованого, від паперового діловодства до електронного.

Стосовно податків американська Служба внутрішніх доходів федерального міністерства фінансів веде електронну обробку інформаціції на трьох рівнях. На кожному рівні місцеві податкові органи одержують інформацію, виконують її первинну обробку й передають в обчислювальний центр проміжного рівня. Тут дані узагальнюються і надходять у головний центр зберігання фіскальної інформації.

Останніми роками на допомогу державним обчислювальним центрам почали приходити підприємства приватного бізнесу з електронної обробки податкової документації.

ВИСНОВКИ.

У кожній країні податкова система є стержнем економічної системи. Саме тому основне завдання сьогодення — вдосконалення податкової системи України. Підвалини останньої вже закладено, тобто можна констатувати факт завершення першого етапу податкової реформи.

Але діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена ними, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету — призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на основі багатовікового досвіду.

Не потребує доказів те, що податки є ефективним знаряддям реалізації державної політики стосовно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу національного продукту в усіх аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів і забезпечення соціальними благами, заохочення бізнесу, ділової і інвестиційної активності, антициклічного регулювання економіки, стабілізації ринкової кон`юктури. Разом з тим слід усвідомити і такий, не менш важливий, факт: податки є вельми небезпечною зброєю у розпорядженні держави. В руках фахівців вони можуть сприяти економічному і соціальному розвитку країни, і навпаки, в руках професійно неграмотної влади — призвести до розвалу економіки і зубожіння народу. Не треба забувати про те, що оцінка податків у категоріях ринкових відносин має передбачати не тільки їх пряму дію і вплив на фінансовий стан держави: слід враховувати і побічний, додатковий тягар податків як фактору, що стримує інвестування, скорочує споживання тощо.

Податкова система й податкова політика повинні грунтуватися на міцній концептуальній основі, а не виходити лише з фіскальних міркувань і інтересів. З цього випливає обов`язкова необхідність існування фундаментальної податкової концепції, яка може коригуватися залежно від завдань, що стоять перед державою в той чи інший історичний період. Вона має включати модель впливу економічних ефектів оподаткування на результати господарювання, обсяг, характер і напрям інвестицій, сукупного попиту та особистого споживання, галузеву і територіальну структуру економіки. Загалом економічній теорії податків належить займатися насамперед оподаткуванням і податковою політикою як фактором соціально-економічної стабільності. Практика, керована такою теорією, не може через неадекватні обставини чи непосильні податки допустити порушення сутт`євої для нормальної життєдіяльності економіки рівноваги між егоїстичними особистими інтересами та загальними вигодами, втіленими у державному бюджеті.

Згадаймо: на початку ХХ століття вважався немислимим перерозподіл на користь держави половини вартості національного доходу. Наприкінці віку в ряді розвинутих країн це стало звичайним явищем. Отже, оподаткування навіть на такому колись страхаючому рівні не здатне зруйнувати економіку і звести основну масу людей до жебрацтва за умови широкої ділової ініціативи, духу підприємництва і творчості. Звідсі істина, до якої не раз приходили економісти різних шкіл і яку в нас останнім часом забули, звинувачуючи у всіх смертних гріхах фінансові органи і податкову службу, — відповідь на питання про розвиток продуктивних сил у цілому знаходиться поза сферою фінансів. Хоч, звичайно, існує тісна залежність між податковою політикою й загальним станом економіки. Практика країн із ринковою економікою допомогає ще раз усвідомити аксіому: здорові фінанси й багата держава можливі тільки за умови міцного підприємництва й багатого народу, які заінтересовані в інвестиційній і трудовій діяльності. Тому лише ефективне господарювання робить можливим успішне вирішення наших фінансових проблем.

Податки на споживання, що застосовуються в Україні (ПДВ, АЗ, мито), повинні справляти вплив на всі джерела доходів. Але тут слід враховувати той факт, що найбільший тягар цих податків лягає на кінцевого споживача. Вони знову таки ж впливають не на всі джерела доходів однаково, а в основному на заробітну плату. Цими податками ми найбільше скорочуємо платоспроможний попит населення, а значить, і обсяги виробництва товарів народного споживання. І тут завдячувати треба нерівномірному розподілу податків між джерелами доходів. Звичайно, інакше непрямі податки впливати не можуть. Але, очевидно, при розробці ставок оподаткування необхідно брати до уваги рівень реальних доходів населення. Не можна забувати аксіому: з падінням попиту з боку населення згасає й виробництво.

Слід також відзначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з`явилася з повітря. Вона будувалась і будується на основі небагатого власного і, в основному, зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання «сколочування» первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас же картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

ДОДАТОК № 1.

ПЕРЕЛІК ТОВАРІВ (ПРОДУКЦІЇ), НА ЯКІ ВСТАНОВЛЮЄТЬСЯ АКЦИЗНИЙ ЗБІР ТА ЙОГО СТАВКИ.

Найменування товарів (продукції) Ставка.

Ставки АЗ у відсотках до вартості у відпускних цінах, а по імпортних товарах — до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів та мита.

Спирт питний етиловий.

вітчизняного виробництва 90.

імпортний 300.

Спирт етиловий, що використовується для виготовлення.

спиртованих соків 30.

Горілка, лікеро-горілчані вироби.

вітчизняного виробництва 85.

імпортні 300.

Вина та виноматеріали, шампанське.

вітчизняного виробництва 50.

імпортні 200.

Коньяк.

вітчизняного виробництва 70.

імпортний 250.

Пиво.

вітчизняного виробництва 20.

імпортне 150.

Слабоградусні десертні напої, включаючи шипучі,.

міцністю до 120 30.

Шоколад і шоколадні вироби, кава 20.

Ікра осетрових і лососевих риб, делікатесна продукція.

з м`яса цінних видів риб та морепродуктів 50.

Цукор 30.

Тютюнові вироби :

вітчизняного виробництва.

сигарети з фільтром 50.

сигарети без фільтру, тютюн, цигарки 35.

імпортні 150.

Відеотехніка, телевізори кольорового зображення 20.

Радіоприймальні пристрої, що мають тракт радіомовлення.

та магнітафони 10.

Легкові, пасажирські та вантажопасажирські.

автомобілі до 8 (включно) посадочних місць :

марок ЛуАЗ, ЗАЗ-968, ЗАЗ-968М 10.

інших марок 35.

Шини для легкових, пасажирських і вантажопасажирських.

автомобілів до 8 (включно) посадочних місць 35.

Ювелірні вироби з дорогоцінних металів, включаючи.

вироби з діамантами, дорогоцінним та напівдорогоцінним.

камінням 35.

Високоякісні вироби з фарфору 30.

Вироби з кришталю, виготовлені ручним способом 45.

Хутрові вироби та вичинені шкурки 30.

Натуральна шкіра, що реалізується, та одяг з неї 35.

Килими і килимові вироби машинного виробництва 40.

Мікрохвильові печі 20.

Столові прибори і посуд із недорогоцінних металів з.

покриттям із срібла і золота 35.

Спирт етиловий, що використовується для виготовлення.

парфумів вітчизняними виробниками 30.

Вина, виготовлені з використанням етилового спирту.

вітчизняного виробництва 30.

імпортні 200.

Вина марочні.

вітчизняного виробництва 40.

імпортні 200.

Шампанські та ігристі вина, виноматеріали.

вітчизняного виробництва 40.

імпортні 200.

Вина столові ординарні.

вітчизняного виробництва 10.

імпортні 200.

Міцні напої з плодового та виноградного спирту.

вітчизняного виробництва 30.

імпортні 300.

ДОДАТОК № 2.

Міністерство фінансів України, Головна державна.

податкова інспекція України.

ПОСВІДЧЕННЯ.

№ ___________.

про реєстрацію імпортера алкогольних напоїв, тютюнових.

виробів (непотрібне закреслити).

Видано___________________________________________________.

(повна назва юридичної особи або прізвище, ім`я та по-батькові фізичної особи).

_________________________________________________________.

(адреса).

_________________________________________________________.

(банківські реквізити, ідентифікаційний код).

в тому, що він зареєстрований __ _____ 1997 р.

у державній податковій інспекції _____________________________________.

(повна назва державної.

__________________________________________________________________.

податкової інспекції).

Сертифікат (ліцензія) №___ із терміном дії до __ _____ 1997 р.

Виданий ____________________________________________.

Термін дії посвідчення відповідає терміну дії сертифіката (ліцензії).

Начальник (заступник начальника).

державної податкової інспекції _____.

(підпис).

Реєстраційний № ___.

__ _______ 1997 р.

` (дата видачі посвідчення).

ДОДАТОК № 3.

ДОВІДКА.

Видана _________________________________________________________.

(повна назва підприємства та підпорядкованість).

яке розташоване за адресою ________________________________________.

(індекс, район, місто,.

_________________________________________________________________.

вулиця, будинок).

про те, що воно є виробником підакцизних товарів :

_________________________________________________________________.

(повний перелік підакцизних товарів).

_________________________________________________________________.

платником акцизного збору до бюджету за _____ півріччя.

має особовий рахунок № ____ і тому відповідно до чинного законодавства.

(пункт «Б» статті 3 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. № 18−92 «Про.

акцизний збір") має право на отримання підакцизних товарів (сировини) для.

виробництва підакцизних товарів у межах України без акцизного збору.

примітка: № розрахункового рахунку _____ в установі банку ____________.

_______________.

Начальник державної податкової інспекції по ___________________________.

(місту, району).

_____________.

(прізвище).

__________.

(підпис).

ДОДАТОК № 4.

штамп підприємства додаток № 1.

до положення про строки сплати акцизного збору.

і подання розрахунку.

до державної податкової акцизного збору.

інспекції по ____________________ одержано «__» ______1997 р.

вхідний № ________.

штамп і підписвідповідальної.

особи за прийняття розрахунку.

РОЗРАХУНОК.

акцизного збору.

_______________________________________________.

(назва підприємства, його підпорядкованість).

_____________ 1997 р.

(місяць).

_______________________________.

(індентифікаційний код підприємства).

Розділ І.

№ п/п.

найменування товарів (продукції).

оборот з реалізації (одержання) підакцизних товарів (послуг), в грн.

акцизний збір

всього.

неоподатко-вуваний.

оподаткову-ваний.

ставка.

сума.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

всього.

сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету за __________.

(місяць).

(підсумок по гр. 7) складає __________________________________ грн.

(цифрами та прописом).

Розділ ІІ. Результати перерахунку АЗ.

(заповнюється платником).

1. Суми сплачені в рахунок платежів, що підлягали сплаті за звітний період (місяць) щоденними або декадними платежами.

всього _______ у тому числі :

1.1 Щоденними платежами ________________________________________.

1.2 За першу декаду (з 1 по 10 число включно) ______________________________________________________________________.

1.3 За другу декаду (з 11 по 20 число включно) _______________________________________________________________________.

1.4 За третю декаду (з 21 до кінця звітнього місяця) _______________________________________________________________________.

2. Суми доплати за цим розрахунком (сума акцизного збору у графі 7 розрахунку мінус сума, що показана в пункті 1 перерахунку) _______________________________________________________________________.

3. Підлягає залику переплата (сума, показана в пункті 1 перерахунку, мінус сума акцизного збору, показана у графі 7 розрахунку) _______________________________________________________________________.

«__» _________ 1997 р.

(дата складання розрахунку).

Керівник ___________.

(прізвище та підпис).

Головний бухгалтер ______________.

(прізвище та підпис).

Відмітка працівника державної податкової інспекції про проведення розрахунку акцизного збору за особовим рахунком платника :

Нараховано __________________________________________ грн.

(цифрами та прописом).

«__» _______ 1997 р.

(дата проведення).

Працівник по обліку _________________.

(прізвище та підпис).

ДОДАТОК № 5.

ТАБЛИЦЯ.

Вільних відпускних цін підприємства на тютюнові вироби з 1 березня 1997 року.

(в грн. за 1000 шт.- 50 пачок).

Асортимент (марка).

відпускна вільна ціна.

податок на добавлену вартість.

ціна з акцизом без ПДВ.

акцизний збір, %.

акцизний збір, сума.

ціна підприємства.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

1 клас «Львів» з фільтром.

13.

2,17.

10,83.

40.

4,33.

6,5.

1 клас «Космос» з фільтром т/у.

12,75.

2,12.

10,62.

40.

4,25.

6,38.

1 клас «Космос» з фільтром м/у.

12,75.

2,12.

10,62.

40.

4,25.

6,38.

1 клас «Арсенал» з фільтром.

12,75.

2,12.

10,62.

40.

4,25.

6,38.

4 клас «Орбіта» з фільтром.

12,75.

2,12.

10,62.

40.

4,25.

6,38.

4 клас «Фільтр» з фільтром.

12,75.

2,12.

10,62.

40.

4,25.

6,38.

2 клас «Політ» без фільтру.

6,25.

1,04.

5,21.

10.

0,52.

4,69.

3 клас «Ватра» без фільтру.

6,25.

1,04.

5,21.

10.

0,52.

4,69.

5 клас «Прима» без фільтру.

6,25.

1,04.

5,21.

10.

0,52.

4,69.

5 клас «Верховина» без фільтру.

6,25.

1,04.

5,21.

10.

0,52.

4,69.

Таблиця № 1.

СТРУКТУРА НАДХОДЖЕНЬ.

ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ.

В 1996 РОЦІ.

Назва.

Величина.

%.

Питома вага.

%.

1. Податок на доходи підприємств і.

організацій.

113,2.

27,3.

2. Податок на добавлену вартість.

112,1.

25,0.

3. Акцизний збір

114,9.

3,2.

4. Прибутковий податок.

110,2.

6,6.

5. Доходи від зовнішньо-економічної.

діяльності.

71,2.

1,3.

6. Податок на прибуток.

143,0.

1,3.

7. Лісовий дохід.

97,2.

-;

8. Державне мито.

87,6.

0,3.

9. Кошти від приватизації.

56,6.

0,3.

10. Плата за воду.

56,2.

-;

11. Податок з власників транспорт;

них засобів.

88,8.

0,1.

12. Суми перевищення розрахунко;

вого фонду споживання.

102,7.

0,1.

13. Земельний податок.

99,9.

0,6.

14. Фонд Чорнобиля.

81,5.

0,8.

15. Надходження дивідендів.

134,7.

4,6.

16. Інші.

100,6.

0,1.

В с ь о г о надходжень.

107,6.

73,3.

І н ш і доходи.

32,6.

26,7.

Р, а з о м.

107,6.

100,0.

Таблиця № 2.

ЗВЕДЕННЯ СУМ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ,.

ВНЕСЕНИХ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ.

Р. Дж. ТОБАККО-ЛЬВІВ.

ПРОТЯГОМ 1996;1997 років.

(в грн.).

Місяць.

Ставка акцизного збору.

ВСЬОГО.

40%.

10%.

1996 РІК.

Січень.

2820,5.

61 542,1.

64 362,6.

Лютий.

16 154.

62 693.

78 847.

Березень.

59 831.

10 417.

70 248.

Квітень.

2694.

35 877,4.

38 571,4.

Травень.

1108.

87 677.

88 785.

Червень.

30 055.

67 131.

97 186.

Липень.

55 297.

87 826.

143 123.

Серпень.

31 331.

59 485.

90 816.

Вересень.

4195.

620 322.

66 228.

Жовтень.

28 845.

135 655.

164 500.

Листопад.

73 968.

199 046.

273 014.

Грудень.

58 438.

107 705.

166 143.

ВСЬОГО.

364 740,5.

977 093,5.

1 341 833.

1997 РІК.

Січень.

53 305.

110 481.

163 786.

Лютий.

76 893.

111 873.

188 766.

Березень.

152 133.

77 123.

229 256.

ВСЬОГО.

282 331.

299 477.

481 808.

Таблиця № 3.

ДИНАМІКА УНІВЕРСАЛЬНИХ ТА СПЕЦИФІЧНИХ АКЦИЗІВ,.

% ВІД ЗАГАЛЬНОЇ СУМИ ПОДАТКІВ.

Країна.

1960.

1965.

1970.

1975.

1980.

1985.

1990.

1995.

Північна Америка.

США.

19,2.

18,8.

19,2.

16,9.

16,1.

14,4.

15,3.

16,0.

Канада.

37,6.

37,9.

35,3.

27,6.

26,1.

24,5.

25,8.

26,0.

Західна Європа.

ФРН.

34,5.

31,2.

31,1.

30,0.

25,3.

25,3.

24,5.

23,4.

Франція.

-;

-;

37,6.

34,8.

32,1.

32,1.

28,6.

28,3.

Великобританія.

34,4.

32,9.

30,9.

26,4.

23,5.

23,5.

29,0.

30,2.

Італія.

43,7.

40,5.

36,6.

35,9.

27,9.

27,9.

23,6.

23,1.

Бельгія.

36,4.

36,3.

35,5.

33,8.

35,3.

35,3.

22,7.

22,0.

Нідерланди.

31,7.

27,9.

27,0.

26,1.

22,3.

22,3.

23,6.

23,6.

Люксембург.

-;

-;

23,4.

22,8.

20,2.

20,2.

23,3.

23,5.

Данія.

35,9.

37,4.

38,3.

36,6.

31,6.

31,6.

32,9.

32,1.

Ірландія.

47,7.

49,8.

49,1.

49,4.

44,4.

43,1.

42,6.

42,0.

Греція.

—.

-;

37,1.

41,0.

43,9.

37,2.

38,7.

28,9.

Іспанія.

-;

-;

40,8.

30,0.

24,0.

20,7.

26,5.

27,0.

Португалія.

39,8.

38,3.

39,9.

41,0.

36,5.

43,4.

41,0.

40,0.

Австрія.

35,0.

35,3.

36,6.

36,3.

33,8.

30,5.

31,4.

31,6.

Норвегія.

44,0.

42,4.

40,4.

42,1.

37,3.

34,4.

36,5.

37,0.

Фінляндія.

43,3.

46,0.

42,9.

40,8.

34,5.

39,0.

36,3.

35,3.

Швейцарія.

32,7.

32,3.

28,4.

24,9.

18,3.

18,8.

17,5.

17,2.

Швеція.

26,6.

30,2.

30,2.

26,8.

23,0.

22,6.

24,2.

27,0.

Азія, інші.

континенти.

Японія.

33,1.

30,8.

25,9.

20,9.

15,0.

14,1.

12,1.

12,0.

Австралія.

34,2.

33,8.

29,9.

27,5.

25,3.

27,5.

28,2.

28,3.

Нова Зеландія.

24,6.

24,3.

26,4.

25,6.

22,8.

21,4.

22,1.

22,7.

Середній.

показник по.

країнах.

ОЕСР.

-;

-;

33,7.

31,6.

27,7.

33,5.

28,4.

27,6.

Західної Європи.

-;

-;

35,6.

33,9.

29,6.

29,5.

30,5.

29,6.

ЄС.

-;

-;

35,6.

33,8.

29,7.

29,6.

29,8.

29,5.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Збірник нормативних документів по акцизному збору. // Електронна комп`ютерна газета «Все-всім». Інститут проблем реєстрації інформації НАН України. 1996.

2. Иванов П. П. «Налоги и экономика», М., 1994.

3. Катаева Л. Ф. «Основы налоговой системы», Ульяновск, 1996.

4. Крижановський Б.І. «Практика оподаткування в Україні і на Заході» //Вісник національної АН України — 1995 — № 6, № 7−8.

5. Минин Е. А. «Опыт развитых стран в налоговой политике», М., 1995.

6. Мещерякова О. И. «Налоговые системы в развитых странах», М., 1996.

7. Налоги в механизме хозяйствования /А.В. Сигиневич/, М., 1991.

8. Налоги в развитых капиталистических странах: теория, практика, проблемы., М.: НИФИ, 1990.

9. Омельченко А. «Податкова політика в Україні: перспективи розвитку» //Юридичний вісник України — 1996 — № 43.

10. Перманчук П. «Бюджет і бюджетна політика в 1996 році» //Фінанси України — 1996 — № 5.

11. Перманчук П. «Про податок на добавлену вартість та акцизний збір на імпортні товари» //Галицькі контракти — 1994 — № 11.

12. Рикардо Д. «Начало политической экономии и налогового обложения» //Сочинение в 5 Госполитиздат, 1981, т.1.

13. Скворцов Н. Н. «Все о налогах в Украине», К., 1995.

14. Соколов А. А. «О влиянии налогов на общий уровень цен», М., 1987.

15. Стоянов Н. Н. «Непрямые налоги в системе налогообложения», С.-Пб., 1996.

16. Суторміна В., Федосов В. «Держава, податки, бізнес», К., 1992.

17. Тенденции мирового экономического развития: Обзор за 1990 год и начало 1991., М.: Наука, 1991.

18. Федосов В. М. «Налоги в экономике современного капитализма», К., 1987.

19. Федосов В. М. «Современный капитализм и налоги», К., 1991.

20. Целищев И. «Экономика Японии: итоги 80-х годов» //Мировая экономика и международные отношения — 1990 — № 9,10.

21. Юданов Ю. «Налоговая реформа в ФРГ» //Мировая экономика и международные отношения — 1990 — № 4.

22. Янжул И. «Опыт исследования английских косвенных налогов. Акциз», М., 1989.

23. Яснопольский Л. М. «До питання про основні принципи оподаткування на Україні» //Ювілейний збірник, К.: ВУАН, 1988.

24. Aaron H., Galper H. Assessing Tax Reform. Wash: Brookings Institution, 1985.

25. Brockway G. Economics. N.Y. :Harper & Row, 1985.

26. Pechman J. World Tax Reform. Wash.: Brookings Institution, 1988.