Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Основні напрямки зовнішньої політики України

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

В «Основних напрямках зовнішньої політики Украіни» звертається особлива увага на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою геополітичного і геоекономічного положення України домінантною двосторонніх відносин з прикордоними державами є українсько-російські відносини. Для України вони є стосунками «особливого партнерства», оскільки від їхнього характеру значною мірою… Читати ще >

Основні напрямки зовнішньої політики України (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Основні напрямки зовнішньої політики України

2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави.

В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна має всі можливості стати спливовую світовою державою, виконувати значну роль в забеспеченні політико-економічної стабільності в Європі.

Зовнішня політика України спрямовується на виконання таких найголовніших завдань:

•утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави;

•забеспечення стабільності міжнародного становища України;

•збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її кордонів;

•включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, підвищення добробуту народу;

•захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і віхідцями з України, надання їм допомоги згідно з міжнародним правом;

•поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Засади, на яких наша держава реалізує свою зовнішню політику, базуються на дотриманні загальновизначних норм і принципів міжнародного права, статуту ООН, Хельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової Європи та інших документів НБСЄ.

Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав.

Вона розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємодопомоги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи.

Україна, наголошується в документі, не є ворогом жодної держави. Вона беззастережно засуджує війну як знаряддя національної політики, додержується принципу незастосування сили та загрози силою і прагне вирішувати будь-які міжнародні спори виключно мирними засобами. Ми не висуваємо жодних териториальних претензій до своїх сусідів, так само, як і не визначаємо жодних териториальних претензій до себе.

В сучасних умовах, підкреслюється в документі, додержання прав людини не є лише внутрішньою спавою окремих держав.

Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі. В своїй зовнішній політиці вона обстоює підхід «безпека для себе — через безпеку для всіх».

Наша держава керується принципом примату права в зовнішній політиці, визначаючи пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права. Її неодмінний принцип — сумлінне використання всіх своїх міжнародних зобов «язань. Належним чином ратіфіковані договори Україна вважає частиною свого внутрішнього права.

У своїй зовнішній політиці Україна спирається на фундаментальні загальнолюдські цінності і засуджує практику подвійних стандартів в міждержавних стосунках.

Україна виступає проти присутності збройних сил інших держав на українській території, а також проти розміщення іноземних військ на територіях інших держав без ясно висловленої згоди цих держав, крім випадків застосування міжнародних санкцій відповідно до статуту ООН.

Згідно з вимогами міжнародного права, Україна здійснює неозброєні примусові санкційні заходи у випадках міжнародних правопорушень, які завдають їй шкоду.

Україна застосовує свої Збройні Сили у випадках актів збройної агресії проти неї та будь-яких інших збройних зазіхань на її териториальну цілістність та недоторканність державних кордонів або на виконання своїх міжнародних зобов’язань.

Україна вважає себе, на рівні з усіма колишніми радянськими республіками, правонаступницею Союзу РСР і не визнає будь-яких переваг і винятків з цього принципу для жодної з держав-правонаступниць без належним чином оформленої згоди свіх цих держав.

Головними сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави — члени ЄС та НАТО, географічно близькі держави, країни Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

З прикордонними державами, говориться в документі, Україна має на меті укласти повномаштабні договори про добросусідство і співробітництво, в тому числі для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри та поваги, розбудови дружніх і взаємовигідних партнерських відносин у всіх галузях. В цьому контексті кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України.

В «Основних напрямках зовнішньої політики Украіни» звертається особлива увага на те, що у звя’зку з особливостями історичного розвитку і специфікою геополітичного і геоекономічного положення України домінантною двосторонніх відносин з прикордоними державами є українсько-російські відносини. Для України вони є стосунками «особливого партнерства», оскільки від їхнього характеру значною мірою залежатиме доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і Російської Федерації, стабільність в Європі і в усьому світі. Продіючи будь-яким територіальним претензіям чи спробам втручання у свої внутрішні справи, Україна вживатиме всіх заходів для переведення стосунків з Росією в русло справжнього добросусідства, взаємоповаги і партнерства. В цьому контексті надзвичайно важливе завдання полягає в активізації діяльності, спрямованої на усвідомлення обома сторонами безперспективності і згубності курсу на конфронтацію в украінсько-російських відносинах.

Розбудова стосунків з західноєвропейськими державами, говориться в документі, створить умови для віднвлення давніх політичних, економічних, культурних, духовних зв’язків України з європейською цивілізацією, прикорення демократизації, проведення ринкових реформ та оздоровлення національної економіки. Таке співробітництво стане надійним підгрунтям для розширення участі України в європейських структурах та майбутнього інтегрування її господарства до загальноєвропейського і світового економічного простору. В цьому контексті особливе значення для України мають відновини із Сполученими Штатами Америки.

Географічно близькі держави разом з деякими прикордонними країнами є своєрідним мостом між Україною та заходом Європи. Україна розвиватиме з ними повномасштабні дружні відносини. Таке співробітництво розширюватиме смугу стабільності і миру навколо України, сприятиме її утвердженню як впливової європейської держави, торуватиме шляхи до широких політичних, економічних, культурних, наукових, гуманітарних стосунків з Центральною, Північно-Східною Європою. Розгалужені і стабільні стосунки України з географічно близькими державами є необхідною умовою повноцінного інтегрування України у сім'ю європейських народів, її активної участі в регіональному і субрегіональному співробітництві.

В документі зазначається, що Україна розвиватиме двосторонні відносини з азиатськими, африканськими, латиноамериканськими державами, а також країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Окреслюючи основні напрямкирегіонального співробітництва України в Європі, документ перераховує такі пріоритети в цій галузі: діяльність у рамках Наради з безпеки і співробитництва в Європі (НБСЄ), участь в Раді Північноатлантичного співробитництва та Північноатлантичної асамблеї, розвиток контактів з Радою Європи та іншими європейськими структурами.

Україна розвиватиме свою зовнішньополітичну активність і на субрегіональних напрямках, зокрема у Черноморському економічному співробітництві та Дунайській комісії, налагоджуватиме широкі контакти на Середземноморському напрямку, дотримуватиметься курсу на включення в співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме підтримувати тісні контакти з Вишеградською групою, Північною Радою, та Радою держав Балтійського моря, розвиватиме співробітництво у межах Карпатського єврорегіону.

В документі підкреслюється, що перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах.

Україна, як одна із засновниць Співдружності незалежних держав, розвиває співробітництво з країнами — учасницями СНД відповідно положень угоди про Співдружність незалежних держав із Застереженнями до неї, зробленими Верховною Радою України.

Україна виступає за розвиток найширших торговельно-економічних та інших зв’язків між країнами СНД на засадах суверенного партнерства, рівноправності і взаємовигоди.Вона відстоюватиме позиції збалансованої господарської діяльності в рамках СНД як необхідного етапу на шляху спровадження цивілізованих форм розвитку інтеграційних процесів. Визнаючи потребу тісної економічної взаємодії в рамках СНД, Україна виходитиме з того, що нагальною потребою сучасного етапу є перегляд старих і перехід до нових форм інтеграції, кі б сприяли якнайшвидшому входженню України та інших заінтересованих країн СНД в европейську і світову економічну систему.

Україна, говориться в документі, уникатиме участі в інституціоналізації форм міждержавного співробітництва в рамках СНД, здатних перетворити Співдружність в наддержавну структуру федеративного чи конфедеративного характеру.

Україна підтверджує свій намір стати в майбутньому без’ядерною державою. Скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території, Україна пов’язує з наданням їй ядерними державами та світовим співтовариством надійних гарантій національної безпеки.

Одночасно з пошуками міжнародних гарантій своєї безпеки, говориться в документі, Україна дбає про розбудову власниз Збройних Сил відповідно до принципу необхідної оборонної достатності. Військова доктрина України має оборонний характер і передбачає створення армії, озброєної сучасними видами зброї та налагодженням військово-політичного співробітництва з іншими, насамперед, сусідними державами та міжнародними огранізаціями, зокрема, НАТО та ЗЄС.

Ефективне здійснення зовнішньої політики, говориться в документі, вимагає наявності механізму її правового, фінансового, матеріального та кадгового забезпечення, розгалуженої інфраструктури зарубіжних органів зовнішних зносин.

Під керивництвом Президента України практична реалізація зовнішньополітичної діяльності забеспечується Кабінетом Міністрів України і здійснюється Міністерством закордонних справ, іншими центральними огранами державної виконавчої влади на основі Конституції і законів України.

В той же день Верховною Радою України ухвалено відповідну Постанову, яка зобов’язує Кабінет Міністрів, Мінестерство закордонних справ, дипломатичні і консульські представництва за кордоном, інші міністерства та відомства, які беруть участь в реалізації зовнішньополітичного курсу, керуватися в роботі «Основни напрямками зовнішньої політики України».

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою