Плетіння з лози

Плетіння з лози.

.

.

Біля доріг, струмків, на берегах річок, озер, недалеко від будов, у скверах, парках можна зустріти великі хащі верболозів або ж дерева з розкинутими гілками, які деколи досягають тридцятиметрової висоти. Верба (лоза) найбільш поширена як природний матеріал. Здавна люди запримітили її чудові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилась для створення великих та малих виробів.

Плетіння з лози — один із найдавніших видів народного мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дерева, металу. Поява плетених виробів зумовлена наявністю сировини в достатній кількості, а також простими техніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. У цей період виникли основні види плетінь: просте, спіральне та ін.

Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого. Свою майстерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть — «з рук в руки». З покоління в покоління вдосконалювали свої винаходи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення окремих майстрів об'єднувалися, утворюючи скарбницю народної творчості.

Найбільшого поширення плетені вироби набули на початку XIX століття з окореного прута. Про це свідчать акварелі львівського художника Юрія Глоговського, де постаті людей в народному одязі доповнювали плетені кошики та інші речі, якими користувалися селяни, а інколи міщани. Кошики мали круглу або витягнуту форму вінця, густоплетені, ажурні, з накривкою й відкриті.

Поширенню й розвитку народного промислу в XIX столітті сприяла місцева керівна влада, яка дозволяла й допомагала створювати навчальні май-стерні-школи. Одна з перших шкіл була відкрита 1879 року в с. Нижневі Тлумацького району Івано-Франківської області. Подібні школи пізніше організовувались у м. Сторожинці (1891) на Буковині, у с. Іза на Закарпатті та інших місцевостях.

Велику роль у популяризації плетених виробів відігравали господарські виставки-ярмарки, які відбувались у Полтаві (1837), Харкові (1849), Києві (1852), на західних землях України — Львові (/877), Коломиї (1880), Тернополі (1884). У цей період розширюється асортимент плетених виробів і меблів (столи, крісла, дивани, дитячі качалки, дорожні речі, кошики, хлібниці).

У даний час плетіння набуло чи не-найбільшої популярності і як вид художнього промислу ввійшло до провідної групи ремесел, поступаючись лише вишивці, ткацтву та кераміці.

Для плетіння використовують однорічні пагони різної довжини, придатний також окорений і нескорений прути. Кору знімають двома способами: очищають від кори свіжозрізані прути (липень—серпень, березень — квітень), які кип’ятять протягом 30— 120 хв. (залежно від об'єму посудини та кількості води). Після очищення прутики сортують, просушують, зв’язують у невеликі пучки та ставлять у сухому приміщенні на зберігання.

Для початкових занять із лозоплетіння потрібні однорічні прутики довжиною 30—120 см різної товщини. З них можна виготовляти нескладні, малої форми вироби: квіти, ромашки, хлібниці, кошики, за основу яких береться кругле денце.

Для виготовлення круглого денця потрібно 6—8 паличок однакової товщини завдовжки 8—12 см. Половину.

їх розколюють посередині так, щоб утворився отвір, у який вставляємо другу половину паличок. У результаті отримуємо хрестовину. Потім беремо два тоненьких прутики і тоншим кінцем закріплюємо в хрестовині, після чого починаємо плести косичкою з двох прутів. При плетінні денця кінці хрестовини розгалужують від центру на рівні відстані, поступово їх заплітаючи. Кругле денце можна виплітати різних діаметрів, залежно від того, як воно буде використано в подальшій роботі.

На перших заняттях, використовуючи кругле денце, рекомендується виготовляти нескладні вироби. Так, добавивши до круглого денця кілька прутів, матимемо квіти, сонечко, метелика. Коли поєднати ці елементи, то створимо чудові композиції: «Букет квітів», «Ромашки». Після такого простого завдання бажано переходити до виконання складніших виробів: хлібничок, вазочок, кошичків різних розмірів та форм, поступово вивчаючи косички та види переплетень.

Заняття з лозоплетіння дадуть змогу учням навчитися ще одному виду народної творчості. Узявши до рук лозу, дитина матиме можливість створити речі, які раніше здавались їй не під силу.

.

.

_.

.