Електролітична дисоціація солей та лугів
Отже, розчинення у воді твердої речовини із іонною кристалічною решіткою супроводжується виділенням теплоти до того випадку, коли сума енергії гідратації всіх іонів у кристалі більша від енергії, необхідної для розривання зв’язків між іонами. Властивості їхні помітно відрізняються від властивостей гідратованих іонів. У безводному сульфаті міді CuCO4 негідровані іони Cu2+ і SO42- безбарвні, але й… Читати ще >
Електролітична дисоціація солей та лугів (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Електролітична дисоціація солей та лугів.
Розпад електролітів на іони под годину розчинення у воді чи розплавлення називається електлолітичною дисоціацією.
Розглянемо розчинення у воді такої, наприклад, іонної сполуки, як хлорид натрію. Іони постійно здійснюють невеликі теплові коливання, але й удержуються у вузлах кристалічної решітки, оскільки притягуються протилежно зарядженими іонами.
як відомо, в молекулі води, зв’язки між атомами водню й атомом кисню валентні, полярні. Електронні парі, що зв’язують атоми зміщені від атома водню до атома кисню. Тому на атомах водню зосереджений частковий позитивний заряд, але в атомі кисню — негативний. Зв’язки шкірного атома водню із киснем у молекулі води утворюють між собою, тому центри позитивний й негативних зарядів у молекулі не збігаються. Якщо врахувати лише взаємну перпендикулярність осей електронних хмар, утворених р-електр. атомів, то кут між зв’язками, що розглядаються становить 900. Направду такий кут 1050. Одна із причин збільшення кута взаємне відштовхування однойменно заряджених атомів водню один від одного. Полярну молекулу води зображають у вигляді диполя, позначаючи заряди на полюсах знаками «+ «й «- «.
Колі кристал сам занурюють у воду, молекули води притягуються до іонів на поверхні кристала до позитивно заряджених іонів — своїми негативними полюсами, а до негативно заряджених іонів — позитивними полюсами.
Якщо іон відривається від поверхні кристала, він являється оточеним молекулами води, котрі притягуються до нього. Ці молекули води утворюють гідратну оболонку іона, що складається із 5 — 7, бо і більшої кількості молекул.
Іон оточений гідратною оболонкою називається гідратованим.
Отже, розчинення у воді твердої речовини із іонною кристалічною решіткою супроводжується виділенням теплоти до того випадку, коли сума енергії гідратації всіх іонів у кристалі більша від енергії, необхідної для розривання зв’язків між іонами. Властивості їхні помітно відрізняються від властивостей гідратованих іонів. У безводному сульфаті міді CuCO4 негідровані іони Cu2+ і SO42- безбарвні, але й від розчинення солі у воді іони Cu2+ гідратуються й забарвлюють в голубий колір. Воду, Яка виходить із кристалів, називають кристалізаційною водою, а речовини, що містять кристалізаційну воду, називають кристалогідратами.
Поведінку електролітів у водного розчині вперше пояснивши у 1887 році шведський вчений С. Арреніус. Розроблена ним теорія дістала назву «теорія.
електролітичної дисоціації «.