Двоеверие на Русі
Еще у Римі полум’яному раннього християнству, релігії одкровення і жертовного спокути, релігії останніх часів, коли кінець звично стійкого світу зовсім близьким, майже відчутним, довелося пристосовуватися до місцевих умов тривалого побутування, ще й як державну релігію величезної пишної багатонаціональної імперії. І так було в Візантії: культ Діоніса, наприклад, виявився замінений культом св… Читати ще >
Двоеверие на Русі (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Двоеверие на Руси Традиционная віра і збиралася вмирати на Русі. Як писав ієромонах Іоанн (Кологривов), російський католик, член ордена єзуїтів, який читав у середині XX в. лекції на Папському Східному інституті у Римі, «імена поганських богів та заради їх пам’яті були вирвані з російської душі, але християнству тим не менш нс завжди вдавалося укоренити у ній свої догмати і вірування. Євангельський вчення й давні поганські уявлення розташувалися одне з інших, і це становище не зникло донині. Часом не тільки поганські обряди народ де-не-де зберіг, а й самий дух многобожжя під христианскою зовнішністю; чи, кажучи ще ясніше, російське народне християнство представляє собою якесь язичницьке християнство, де багатобожжя представлено віруваннями, а христианство—культом». Язичництво довгий час відкрито чинило спротив християнізації (повністю Русь була похрещена в XII в.), а будучи нарешті здолане і поступившись найважливіші позиції, як і наповнювало «низькі», побутові рівні народної життя, благополучно співіснуючи з християнством, ділячи з нею сфери впливовості проекту та поступово зливаючись у єдиний світогляд, що у науці за середньовічними церковними авторами «двоеверием».
Еще у Римі полум’яному раннього християнству, релігії одкровення і жертовного спокути, релігії останніх часів, коли кінець звично стійкого світу зовсім близьким, майже відчутним, довелося пристосовуватися до місцевих умов тривалого побутування, ще й як державну релігію величезної пишної багатонаціональної імперії. І так було в Візантії: культ Діоніса, наприклад, виявився замінений культом св. Георгія, храми на чию честь будувалися на місцях колишніх Дионисовых святилищ, а свята збігалися з днями діонісій, — ототожнення просторове і тимчасове зумовлювало ототожненню самої християнської то з язичницької. І так було на Заході. І так було і Русі. Відомо, наприклад, що у Новгороді церква св. Власия стояла на Волосовой вулиці, а святої у ній було зображено на іконі в оточенні худоби (порівн. «скотья бога» Волосу). Таких прикладів можна було б привести немало.
При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.