Чорнобильський розлом

ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ РАЗЛОМ.

ИСТИННАя ПРИчИНА АВАРИИ ЗАМАЛчИВАЕТСя 10 ЛЕТ.

Згодом Осип, що похмурий відсвіт Чорнобиля торкнувся й мене: у роки працював у «Огоньку », а й у нас прийнято завжди перебувати у гущі подій. Спочатку був у травні, а в вересні. Скидав про вертольота мішки з піском в жерло розкиданого реактора, разом про шахтарями перевантажував вагонетки з породою, коли робили тунель під днище четвертого блоку, ходив з дозиметристами по вимерлої Прип’яті, допомагав будівельникам саркофага, не зустрічався з вченими, конструкторами, дивом уцілілими операторами, відвідував у лікарнях ще живих робітників ЧАЕС — словом, що мені здавалося, у дечому розібрався і про події на Чорнобильською АЕС міг судити більш-менш квалифицированно.

І раптом, через майже десятиліття, пролунав дзвінок. Дивний звонок!

— Усі, що ви знаєте про причини трагедії у Чорнобилі та війна що писали до досі й ви, і ваших колег, і різного роду добродії вчені, — брехня. Безсовісна брехня! Понад те, людина, який ще тоді, 1986;го, намагався сказати правду, зник. Коли зникають банкіри — зрозуміло, але коли безслідно пропадають физики-сейсмологи… Його прізвище Четаев, а звуть Михайлом Петровичем. У 1986 р. він становив доповідну записку, з якою намагався прорватися до керівників урядової комісії. Його висновки про причинах аварії настільки не вкладалися у сформовану схему, чого від нього відмахнулися. Четаев наполягав! Тоді їм зайнялися «мистецтвознавці в цивільному ». Четаева так залякали, що він повернулося на Нальчик, в якому мешкав і працював, як і говориться, ліг на дно. Перебудова, демократія подіяли і нього — Четаев подивилася вгору, і заговорив. Більше цього він вирішив переїхати ближче до столиці. Ми її чекали із яким нетерпінням, сейсмолог він Божий. Чекаємо досі… Хоча пройшло вже більше року. Ми достеменно знаємо, що з Нальчика він виїхав, а Москву не приїхав. Де і що з нею, невідомо. Це — по-перше. По-друге Чорнобиль повториться. Не жартую! Я знаю, що говорю!

— Та хто вы?!

— Кандидат геолого-мінералогічних наук Ігор Миколайович Яницький. Чекаю вас післязавтра на Великий Ордынке у будинку колись надсекретного всесоюзного інституту мінерального сырья.

Я перевірив свого майбутнього співрозмовникові. Виявилося: Ігор Миколайович солідний вчений і авторитетний у своїх колах людина. Його статті й монографії друкуються як ми, і там ще, за ним значиться кілька патентів на найсерйозніші відкриття і изобретения.

Розмову зі мною почав із абетки. «Насамперед, Земля не моноліт, вона складається з кубів, октаэдров, тетраедрів тощо. Ці велетенські блоки не спаяні друг з одним намертво, вони рухливі й у своє чергу складаються з дрібніших, але й величезних і рухливих плит. А цими плитами — звані розлами, котрі з поверхні не видно. Щоправда, невеликі вони, якщо так висловитися, неозброєним оком, але коли ми цей очей озброїли, і будь-яка розлам знаходимо без особливих зусиль. «.

Розлами заповнені породою, а більш м’якої, чому він матеріал, з якого складаються блоки. До речі, все корисні копалини, які ми беремо у надрах Землі, перебувають у тих самих розламах. Тепер розумієте, так важливо встановити їхню прихильність? Як немає дивно, але розробити методику пошуку розламів допомогла … гонка озброєнь. Коли Радянський Союз перед всерйоз зайнявся виготовленням створення атомної бомби, знадобилося багато урану, а він у розламах. Однак у яких? І тоді ми розробили методику пошуку уранових родовищ за викидами гелію. Цей інертний і взрывобезопасный газ став своєрідним індикатором наявності урану, отже й розламу. Щоправда, гелій був присутній на золоторудних та інших родовищах. З часом ми навчилися розуміти мову гелію, і сформувалася ціла наука — гелиометрия.

— Якщо правильно зрозумів, що де лежить в зламі - питання друге, головне, гелій свідчить про наявність розламу, цебто в можливість зрушення гігантських плит щодо друг друга.

— Правильно! І чим чревата ця подвижка? Землетрусами! До того ж і повільними. Пізніше я поясню, що це таке. Нині ж питання: треба враховувати для будівництва плоті, атомних електростанцій, хімічних заводів і великих будинків розташування разломов?

— Звісно. Інакше ми увесь полетить до черту!

— Саме, під три чорти, — якось особливо уважно подивився мене Ігор Миколайович. — Нині ж подивіться сюди. — Він розстелив переді мною тектоническую карту Радянського Союзу, складену 20 років як розв’язано. — Майже виючи територія, крім районів немає розламів. А з цього витікає, що будувати дозволялося що й деінде. Ми ж знали, що розламів безліч, що карту треба переробляти, і кинулися писати доповідних записок до уряду, але ми відмахувалися, як від настирливої мухи: придворні вчені виявилися сильнішими нас.

— Але це ж злочинно. За цю брехню доведеться дорогою ціною платить.

— Вже платимо. На майбутньому ця плата може й дорожче. Перший дзвінок був у вересні 1983 року. Неподалік, усіма відомого Трускавця, розташований Стебниківський калийный комбінат. Відходами комбінату є так званий пекучий розсіл, що з хлористо-фтористых сполук. Вона настільки уїдливий, що з лічені секунди спалює все живе. Отож, щодо його зберігання вибрали два яру, перекрили їх греблею і злили туди чотири з половиною мільйони кубаметров цієї отрути. 14 вересня греблю ні сіло ні впало прорвало, й усе розсіл ринув в Дністер. Те, що далі, може бути справжньої екологічної катастрофою. Стали з’ясовувати причини прориву дамби. Перша, як відомо, диверсія. Відпала. Друга — спартачили будівельники. Теж відпала, щоправда, частково. І коли підключили нас, ми встановили, що гребля було побудовано над розламом. У того дня сталося повільне землетрус, тобто величезні блоки переміщалися щодо одне одного не миттєво, а повільно. Зазвичай, це супроводжується різкими стрибками атмосферного тиску. Перевірили дані метеостанції - точно, стрибки були. І це сейсмічні станції що така землетрусу не реєструють. Саме тому окремі фахівці кажуть: подумаєш, якесь там усунення блоків, при цьому повільне, це ж ми поштовх о восьмій балів — страшного в повільному землетрус нет.

— Немає в цим чи явищем пов’язаний нещасний випадок у Істрі? Пам’ятаєте, років десять тому рано-вранці зруйнувалося гігантське куполообразное здание?

— Ще б пак не пам’ятати? Я тоді врятував цілу групу від арешту. У цьому вся спорудженні діаметром 236 і заввишки 114 метрів розташовуючись високовольтним випробувальний стенд. Впав він 25 січня 1965 року. На щастя, всередині нікого бо й жодної особи не загинув. Але прокуратуру й КДБ шукали винних: вирішили, що вони, як серед конструкторів, і серед будівельників. Коли звернулися до нас, відразу запросив даних метеостанції - ясна річ, був різкий стрибок атмосферного тиску. Подальші засвідчили, що в усьому винен той самий розлам, усе ж повільне землетрус. Я міг б назвати чимало й інших фактів, але вони більш шокуючі і межують із преступлениями.

— А ви приведіть. І назвіть імена. Нехай люди знають, про кого запитувати свої і залежать майбутні трагедии.

— Імена називати, мабуть, не, але за бажання їх легко встановити. І це про закладених мінах уповільненої дії, які рано чи пізно можуть рвонути, сказати треба. я вже згадував про карті новітньої тектоніки СРСР, де немає жодного розламу ні з центральної частини Росії, і Україні, ні з Білорусі. Зрозуміло, майже всі атомні електростанції побудовано не враховуючи розламів. Водночас у районі деяких АЕС розташовані непросто окремі, а цілі вузли розламів. До найактивніших ставляться зони у районі Калінінської, Белоярской, Ігналінської, Курській, Ленінградської, Запорізькій і Рівненській АЕС. А майданчиком для Костромської АЕС узагалі сталося казна-що! Геологи встановили, у цьому районі дуже активний розлам, тобто у будь-який момент може завітати у рух. Чим це чревате, я розповім кілька пізніше з прикладу Чорнобиля. Отож, чиновники наука, керуючись, як вони вимовляють, державними інтересами, змусили геологів змінити маркірування розламу та написати, що не активний. Це дуже небезпечно, тим більше у районі Костромської АЕС чимало, а цілий вузол разломов.

— Але це ж… кримінальщина. Невже вчені цього здатні, а люди, котрі приймають рішення, настільки неосвічені, що ні розуміють, що творят?

— Гадаю, що навколо лише чудово розуміють, іншим на витті наплювати. Інакше хіба розмістили б сховище рідких радіоактивних відходів під Ульяновському? Уявіть таку картину в восьми-десяти кілометрах від поховання розташований більшої санаторій, потреб якого пробурені дві свердловини глибиною триста і тисяча метрів — із них повинна бути вода, призначена для хворих. Коли ми обстежили цю ділянку, то побачили, що мова радіоактивних відходів повільно, але вірно наближається до свердловин. Та й Волга поруч. Страшно подумати, що, якщо дуже багато радіоактивного бруду потрапить у реку!

— Тоді ж ви мовчали? Чому били в набат?

— Не мовчали, і били, — зітхнув Ігор Миколайович. — Коли Горбачов був президентом, писали йому. Потім писали іншим,. Чи то перед тим такого роду папери не доходять, толі ще, що, але у відповідь — мовчанка. Така сама картина ніби між іншим, й під Волгоградом. Як відомо, у місті Волжске працює величезний хімкомбінат, відходи в нього ядовитейшие. Вирішили їх закачувати в землю, причому отже б згори був екран непроникних порід. Екран-те є, та ось відходи йде як в тартарари: свердловини опинилися у зоні розламу! Поруч Волга, отже можливість, всі ці отрути потраплять в річку, дуже велике. Коли цьому сховищі проектували, ми були виступав категорично проти, але нам ніхто не послухав і сховище діє досі пор.

— І так буде продолжаться?

— До того часу, доки вдарить другий Чорнобиль! Його вдарить, неодмінно вдарить, якщо люди й не обдумаются і перестануть почуватися вінцем твори, не проклянуть того, хто придумав гасло «Природа не храм, а майстерня, і творча людина у ній господар », не зрозуміють, нарешті, кожен наш крок, кожне необдумане вторгнення в природу може призвести до загибеллю всього живого.? Кінець світу цілком можливий, та його автором буде бог, а человек.

— Повернімося до проблеми Чорнобиля. Що й казати там все-таки сталося? Вірні чи висновки звіту, поданого до МАГАТЭ?

— Чи знаєте Ви у тому, що ця трагедія була передбачено, і знахарками, а вченими? 26 березня 1986 року, тобто протягом місяця до вибуху, з газети Новосибірського академ-городка була надрукована інформацію про майбутньої трагедії. Звісно ж, ні партійні органи, ні цензура, нізащо що але пропустили б цей матеріал в чистому вигляді, тому автори його трохи зашифрували: в одній смузі надрукували знімок атомного вибуху, але в звороті, причому точно у районі фотографії, підпис: «Україна. Чорнобиль. «.

До всіх хто повинен, застереження дійшло, але, як і часто буває, від цього відмахнулися. І дарма. Люди знали, що писали. Кілька пізніше, як у до моїх рук потрапили документи, я зрозумів, що вони мали рацію. А я говорив, що Чорнобильська АЕС лежить у районі цілого вузла розламів. Попередження у тому, під землею ширяться досить активні процеси, вже були, досить надати, що у 1982 року сталася аварія першою блоці АЕС, причому з викидом радіоактивності на промзону і Прип’ять. Про це промовчали, а всю провину звалили на персонал. Як показав наступний аналіз, цього разу ознаки активізації підземних процесів з’явилися ще до його десятого квітня 1986 года.

— Отже, насувалось повільне землетрясение?

— Не вельми медленное.

— Але ж ні одна сеймостанция їх зафиксировала.

— Ви у цьому переконані? — скептично примружився Ігор Николаевич.

— Це землетрус било зафіксовано не однієї, а трьома станциями.

— Як це? Їх було. Мені відомі, я облазив все околиці Прип’яті та Чернобыля.

— Погано шукали. Втім, б і намагалися, усе одно б щось знайшли. Річ у тім, що це станції були сверхсекретны і по спецпрограмме контролю американських атомних вибухів. Містяться вони були трикутником в селищах Глушковичи, Норинск, Подлубы — це приблизно ста кілометрів від Чорнобиля. Ви повірите, але сейсмограммы цих станцій вдалося знайти аж наприкінці 1994 року у одному з архівів Алма-Ати: зробили співробітники Інституту фізики Земли.

— І що ж кажуть ці сейсмограммы?

— Багато що. Але, спочатку я нагадаю про роковому збігу обставин. 25 квітня планувалася зупинка четвертого енергоблоку на плановопопереджувальний ремонт. Тоді було вирішено провести експеримент, неодноразово проводився на блоках ЧАЕС та інших атомних електростанціях. Суть у тому, що у зв’язки й з зупинкою всіх механізмів електростанція виявиться раптом знеструмленою, вона може виникнути критична ситуація. Однією з джерел резервної електроенергії може бути струм, що дає генератор відключеного реактора, адже ротор генератора зупиняється не миттєво. Повторюю, такі досліди проводилися неодноразово, але із діючою защитою реактора, відразу ж захист вирішили відключити, звісно ж не було чийсь самодіяльністю — усе було продумано, розраховане та затверджено у инстанциях.

Це по-перше фатальний збіг. Друге — три квазициклона, які ішли у цей час із півдня північ. На знімку, зроблене з космосу, добре видно, зараз вибуху одне із циклонів перебував точно над Чорнобилем: за п’ять годин після трагедії циклон змістився північ, і хмари понесли продукти вибуху бік Прибалтики.

Роботу з підготовки експерименту йшла на повну котушку. 25 квітня у годину ночі персонал розпочав зниження потужності реактора, в тринадцять нуль п’ять відключили від мережі турбогенератор, у 14 нуль-нуль відключили систему аварійного охолодження реактора. А Норинская сейсмостанция вже реєструвала посилення микросейсмических і електромагнітних впливів. У двадцять три десять дуже різко скинули потужність реактора, і почалося його інтенсивне отруєння продуктами розпаду — йодом і ксеноном. Цього, ясна річ, хто б зауважив, та за кілька днів на сейсмограмі о Норинске зареєстрували черговий импульс.

Настав 26 квітня. Над четвертому блоком засвітився повітря, а звідкито знизу пролунали глухі удари, що переходять у тривалий гул. Та й люди розпочали себе неадекватно: були близькі до істериці, кричали на підлеглих і носилися навколо пульта, інші навпаки, ставали млявими, й сонливими. Підземний гул посилився, удари лунали дедалі більше, нервових зривів дедалі більше, світіння над четвертим блоком досягло висоти семисот метрів, причому воно набуло блакитні, фіолетові і сині відтінки. У це водночас самописи в Глушковичах і Подлубах також почали фіксувати сейсмічну активність. На першу годину ночі зрозуміли, що реактор вимагає негайної зупинки, і було персонал не міг об'єктивно оцінювати ситуації, експеримент вирішено було робити. За хвилину до вибуху що у реакторному залі оператор відчув сильну вібрацію, а дві тисячі трехсотпятикиллограммовых чавунних плит, складових біологічну захист реактора, стали підстрибувати, ніби їх хтось підкидає знизу. За кілька секунд почувся сильний гул із боку водозабірної станції на пруде-охладителе. Посилилася вібрація агрегатів. Ще міцніше стало багатобарвне світіння. Захиталися стены.

За двадцять секунд до вибуху натиснули на кнопку аварійного захисту, але які поглинають стрижні зупинилися напівдорозі. Саме тоді самописи відзначили головний сейсмічний удар! Нарешті, останні записи операторів: 1 годину 23 хв. 59 сік. Сильні удари. Падають стіни. Пол ходить ходором. 1 годину 24мин. 00 сек. Вибух реактора «.

Що було далі відоме всьому світу: близько трьохсот п’ятдесяти тонн ядерного палива випарувалося і це викинуте у повітря як дрібних частинок двоокису урану, високорадіоактивних радіонуклідів йоду, плутонію, цезію, стронцію, інших ізотопів. Ще близько сімдесяти тонн розкидано на території АЕС. Активність викинутого палива досягла 15−20 тисяч рентген за годину. Щоб краще уявити вагомість цих цифр, нагадаю, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, містила кілька кілограмів збагаченого урану, а що вибухнув реактор Чорнобиля викинув на атмосферу стільки радіонуклідів, скільки надали б тисячі атомних бомб.

У офіційному звіті МАГАТЕ записано так: «Першопричиною аварії стало вкрай малоймовірне поєднання порушень порядку й режиму експлуатації, допущених персоналом енергоблоку». Але тут інше, не так. Фахівці МАГАТЕ багато було невідомо звісно ж, не підозрювали про існуванні надсекретних станцій, сейсмограммы яких пов-ністю спростовує їх висновки. Тим більше що на 1 грудня 1995 р. експертна комісія з п’яти найбільших спеціалістів у галузі сейсмології підписали висновок у тому, причиною аварії на Чорнобильською АЕС є землетрус. По думки фахівців сейсмічний осередок був у глибині кілометра, а ближчі один до поверхні він спровокував викид зайвої глибинної енергію Землі. Ми називаємо його солитоновым.

Солитоновый викид — це розпечена плазма, щось на кшталт сотень кульових блискавок, розривів нагору. Вирвавшись з під Землі, ця сверхэнергия сягає навіть космосу. Невипадково, космічні кораблі ні сіло, ні з цього починає трусити, щоб сильно, що космонавти набивають собі гулі. Не слава Богу приєднатися до цієї зоні літаку: гадаю, що причиною багатьох катастроф саме тут. Якщо ж викид відбудеться революції у море, то ми не стане кращим і корабля. Що стосується Чорнобиля, то ми не секунди переконаний, що там було саме так. Коли ж врахувати, що кульові блискавки притягуються до всього энергоемкому — а реактор більш як енергоємний, — то сверхтемпературная енергія кинулася саме щодо нього. Далі, так би мовити, справа техніки. Не буду вас втомлювати свидетельскими показаннями операторів, техніків та інших очевидців, опинилися у центрі подій, та їх розповіді стверджують і наші выводы.

— Нині ж ця зона активна?

— Так. Саме тому тріщить саркофаг, саме й тому він буде руйнуватися дедалі більше. Отож зашпаровувати діри і вкладати гроші у цю дивовижну споруду немає жодного сенсу. Треба подумати у тому, як розібрати реактор остаточно, а залишки вивезти і надійно захоронить.

І насамкінець хотів би нагадати, що подібне Чорнобиля може й інших АЕС. І тоді настане день, про яку йдеться у Откровении Іоанна Богослова: «І сім Ангелів, мають сім труб, приготувалися сурмити… Третій Ангел засурмив, і впала зі неба велика зірка, гаряча подібно світильника, і впала на третю частину рік і на джерела вод. Ім'я цей зірки полин; й третя частина вод стала полином, і з людей померли від вод, оскільки вони почали гіркі «.

Полынь — це чернобылка, під назвою якої назвали Чорнобиль. Отже, дзвінок був, отже, людство попередженим. Тепер ми і тільки від нас, залежить, прислухаймося ми голосу розуму, не створимо чи своїми руками кінець света…