Методика вивчення креслення слухачами факультету довузівської подготовки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БЕЛАРУСЬ.

Вітебський державний університет ім. П. М. Машерова.

Художньо-графічний факультет.

Кафедра нарисної геометрії та програмах технічної графики.

РЕФЕРАТ.

«МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ КРЕСЛЕННЯ СЛУШАТЕЛЯМИ.

ФАКУЛЬТЕТУ ДОВУЗІВСЬКОЇ ПОДГОТОВКИ".

Виконавець: студент 5-го курсу художньо-графічного факультета.

Рублянин З. П.

Науковий керівник ВАСИЛЕНКО Е.А.

Рецензент:__________________________.

р. Вітебськ 2003 г.

|ВВЕДЕНИЕ… | |2 | |ГЛАВА I. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ | | | |СЛУХАЧІВ ФДП … | | | | |I.1. Розробка завдань визначення рівня | | | | |графічної підготовки оцінки виконаних робіт | | | | |… | | | | | | | | | |I.2. Критерії оцінки виконаних робіт… | | | | | | | |ГЛАВА II. РОЗРОБКА МЕТОДИКИ СОДЕРЖАНИЯ І ОБСЯГУ ПРОВЕДЕННЯ | | | |НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТИЙ … | | | | |II.1. Методика викладання теоретичного | | | | |матеріалу… | | | | | | | | | |II.2. Практичні завдання… | | | | | | | | |ВИСНОВОК … | | | | | | | | |ЛІТЕРАТУРА … | | | | | | | | |ДОДАТОК … | | |.

ГЛАВА I.

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ГРАФИЧЕСКОЙ.

ПІДГОТОВКИ СЛУХАЧІВ ФАКУЛЬТЕТА.

ДОВУЗІВСЬКОЇ ПОДГОТОВКИ.

§ 1. Розробка завдань визначення рівня графічної підготовки слухачів ФДП.

Як збільшити ефективність навчання? Як зробити, щоб учні не лише засвоїли певні знання, а й розумнішими, навчилися самостійно мислити? Це питання хвилюють кожного педагога.

Немає і може бути готових рецептів, сповідуючи які педагог забезпечить досить високий ефект навчання. Навчання — творчий акт. І в хорошого вчителя школи або викладача ВУЗа уроки за одним й тому предмета є копією одне одного, оскільки немає класів (груп), цілком однакових зі своєї підготовки й розвитку. Проте, як будь-який інший творчий акт, процес навчання, щоб бути ефективним, вимагає добре усвідомлених знань, дозволяють викладачеві варіювати характер навчання відповідно до його цілями та вимогами конкретної історичної ситуації. І тому педагог повинен розуміти, що таке розумовий розвиток, за якими показниками нього треба судити, які ті основні засади, реалізація яких може забезпечити високий темп психічного розвитку учнів, й ті умови, у яких кожен із принципів буде більш эффективным.

Поняття «розумовий розвиток» використовується дуже широко, проте досі пір немає однозначної відповіді питання, за якими ознаками можна судити про розум, про рівень його розумового розвитку. Розумову розвиток — складна динамічну систему кількісних і якісні змін, які у інтелектуальної діяльності в зв’язки з його віком і збагаченням життєвого досвіду відповідно до общественно-историческими умовами, у яких живе, і з індивідуальними особливостями його психики.

У цьому вся визначенні відбиті дві основні компонента розумового розвитку — знання (як наслідок навчання) й особливо психіки суб'єкта, усваивающего ці знания.

У процесі опанування змісту освіти учнів виникають, різноманітні зв’язку між новими вже наявними знаннями, між окремими компонентами нових знань, відбувається їх систематизація, формуються узагальнення дедалі вищого уровня.

Виникнення що така утворень відбиває собою «микросдвиг» в психічному розвитку, а накопичення «микросдвигов» розширює можливості учня у придбанні нових, складніших знань і сферу їх застосування і цим призводить до більш суттєвого зрушенню в развитии.

Оскільки оволодіння людський досвід є вирішальний чинник розумового розвитку, знання слід розглядати, як одне із компонентів, входять до структури розумового развития.

Відповідно до не відповідальна віку бідність знань може можуть свідчити про низький рівень розумового розвитку. Проте про розумовий розвиток каже й не так наявність знань, скільки можливість оперувати цими знаннями, застосовувати їх у практиці. Знання, засвоєні формально, можна буде застосувати людиною лише ідентичних випадках, в дуже вузької сфері, тобто що немає дієвою силою. У цьому слід враховувати, знання містять у собі змістовний бік і операционную.

Психіка людину, є суб'єктивне відбиток оточуючої дійсності, але тільки від об'єктивних умов для навчання залежить його розвиваючий ефект. Учень не пасивно поглинає що підносяться йому знання. Він активним діячем, та її індивідуальні особливості, рівень сформованості і специфіка поєднання окремих властивостей психіки істотно впливає на успішність опанування змісту освіти, на діапазон їх применения.

Якщо одні й ті якості розуму більш-менш стійко виявляються при засвоєнні різного навчального матеріалу, мають, межпредметный характер, визначаючи значною мірою успіх у оволодінні різнорідними знаннями, то вони входять до структури загальних розумових здібностей, загальної обучаемости.

Здатність Учитися — це система інтелектуальних властивостей особистості, цих якостей розуму, від яких продуктивність навчальної діяльності. Що здатність учитися, то швидше і легше набуває людина нові знання, тим вільніше оперує ними на щодо умовах, тим більша, отже, і темп його розумового развития.

Звісно, на успіх вчення, крім інтелекту, впливають також багатьох інших здібності психіки учнів: увагу, пам’ять, якості пізнавальних інтересів, мотиви, риси характеру і т.д.

Про розумових здібностях людини судять за з того що може зробити з урахуванням наслідування, засвоїти внаслідок докладного, розгорнутого пояснення, тобто, коли знання подано то «готовому» вигляді. Розум людини проявляється у щодо самостійному придбанні, відкритті нових знань, у широті перенесення цих знань у нову ситуацію, під час вирішення нестандартних, нових йому завдань. У цьому боці психіки віднаходить своє вираз творчого чи продуктивне мышление.

На розробку завдань визначення рівня графічної підготовки слухачів факультету довузівської підготовки використовувати тісний підхід як проблемность.

Адже проблемними не є ті завдання, вирішення яких передбачає хоч і керований учителем, але самостійний пошук поки що невідомих школяреві закономірностей, способів дій, правил.

Чому на першому занятті, для перевірки знань мають абітурієнти, не запропонувати ним завдання визначення раціональнішого зображення деталей? (Рис.).

Такі завдання збуджують мислительну діяльність, підтримувану інтересом, а зроблене учнями «відкриття» приносить їм емоційне задоволення й значно міцніше закріплюється у пам’яті, ніж знання, запропоновані в готовому вигляді. У процесі розв’язання проблеми учні долають труднощі, вирішують виникаючі протистояння між вже наявними знаннями й вимогами завдання, виявляють нові елементи знань, нові шляхи оперування ними, опановують способами пізнання, що розширює можливість у рішенні нових, ще складніших проблем. Ця активна самостійна мислительна діяльність приводить до формування нових зв’язків, нових властивостей особистості, позитивних моментів потужні мізки і цим — до зрушенню в розумовому развитии.

Вибір задачи-проблемы залежить від того що в учнів вихідного мінімуму знань чи можливості за щодо стислі терміни до постановки проблеми повідомити учням необхідних самостійного рішення відомості. Разом про те слід пам’ятати, що це завдання мають служити опорою для пошуків шляхи вирішення, а чи не підказувати цей нелегкий шлях, інакше завдання не буде проблемної. (Рис.). Ступінь складності завдання визначається числом істотних взаємозв'язків у її умови, числом опосередкувань і перетворень, що призводять до віднайденню шуканого. Залежить він і від рівня самостійності за нормальної постановки й розв’язанні проблеми. Найменша самостійність потрібно від учнів тоді, коли викладач сам ставить проблему і намічає основні віхи її вирішення, включаючи школярів лише окремі віхи міркування. Зазвичай так йде урок на початковому етапі вивчення принципово нового учнів розділу програми, коли основа на вирішення що така проблем вони ще мала.

Для визначення рівня графічної підготовки слухачів ФДП, використовуючи даний підхід у навчанні, першою занятті викладач ставить перед слухачами проблему, що вони самі повинні спробувати розв’язати цю проблему на основі вже наявних знань й переконатися, цих знань явно бракує. Потім слухачі беруть участь у побудові доступних їм ланок міркування, що призводять до новому знанию.

Проте слід особливо наголосити, що й завдання, повністю відповідальна зазначеним умовам, може стати учнів проблемної, якщо при ознайомлення з ній викладачеві вдасться викликати в них проблемної ситуації. Проблемна ситуація відбиває суб'єктивне прийняття завдання, реальну кожного учня у її рішення. Важливо, що він сам замислився над проблемою, сама собі поставив те ж і спробував дати нею відповідь. Якщо слухач, прослухавши завдання, цю групі, сам він не зробить спроби розв’язати, а буде лише ознайомитися з пошуком інших, в нього не виникне проблемної ситуації, завдання викликає в нього активної мисленнєвої діяльності. Майстерність педагога і полягатиме у цьому, щоб викликати в всіх слухачів інтерес до проблеми, активізувати мислительну діяльність у пошуках відповіді й активна у її решении.

На першому занятті можна запропонувати слухачам ФДП доповнити креслення деталей необхідними лініями. Це завдання також можна буде визначити рівень графічної подготовки.

Адже проблемні ситуації у слухачів факультету довузівської підготовки можна створити тим, що пропонують завдання з відсутніми чи надмірними даними, чи частину даних слід визначити за таблицями, на основі додаткових вимірів тощо. Рішення таких завдання наближає процес навчання до життя, підвищує дієвість знань, оскільки останні придбано у процесі більш-менш самостійної активної мисленнєвої діяльності (Рис.).

ГЛАВА I.

§ 2. Критерії оцінки виконаних работ.

Особливості підготовки слухачів заочного відділення факультету довузівської підготовки й вступного іспиту по кресленню залежить від визначенні рівня базової підготовки школярі і чіткому розподілі навчального матеріалу, який буде необхідний засвоєння кожному занятті, практичне завдання для повторення, закріплення і функцію контролю знаний.

Практика показує, слухачі заочного відділення факультету довузівської підготовки, переважна більшість яких — випускники сільських шкіл, мають слабку базову підготовку по черчению.

З метою визначення рівня підготовленості слухачів та вивчення креслення протягом кілька років першою занятті проводився зріз на наявність залишкових знань і умінь, отримані 8−9 класах. Слухачами передбачалося побудувати креслення й очевидне зображення гайки по спрощеної моделі, що є пряму правильну шестикутну призму з циліндричним отверстием.

Вжиті слухачами робота оцінювалися за такими критериям:

1. Розташування видів на чертеж;

2. Дотримання відповідних розмірів в різних видах;

3. Виконання разрезов;

4. Побудова шестиугольника;

5. Застосування суцільний товстої основний линии;

6. Застосування штрихпунктирной линии;

7. Застосування штрихової линии.

Проведення дослідження протягом трьох років показали, що залишкової рівень базової підготовки випускників сільських шкіл виявляється дуже низьким. З 20 слухачів 1999;2000 учбового року 6 (30%) вміють правильно розташовувати види, 3 (15%) будує види в проекційної зв’язки Польщі з дотриманням необхідних розмірів, 7 (35%) вміють виконувати наочне зображення, 2 (10%) виконувати розрізи, 2 (10%) будувати шестикутник. Уміють використовувати за призначенням типи ліній (в запропонованої роботи лише 3 виду): суцільну товсту основну — 17 (85%), штрихпунктирную — 9 (45%), штриховую — (35%).

За графіком видно, що справжній рівень знань слухачів 1999;2000 року нижче среднего.

Такі дослідження проведено й у 2000;2001 р., й у 2001;2003 навчальних роках. З прикладів деяких робіт слухачів, можна зробити висновки, що рівень їхньої підготовки також принизливий. З 26 слухачів 2000; 2001 учбового року 9 (34,6%), вміють правильно розмістити види 2 (7,7%) будують вид в проекційної в зв’язку зі дотриманням необхідних розмірів, 13 (50%) вміють виконувати наочне зображення, лише 1 (3,8%) виконувати розрізи, 4 (15,4%) будувати шестикутник. Уміють використовувати за призначенням типи ліній: суцільну товсту основну — 19 (73,1%) штрихпунктирную 13 (50%), штриховую — 13 (50%).

З 15 слухачів 2002;2003 учбового року 7 (46,6%) вміють правильно розмістити види, 3 (20%), будують види в проекційної зв’язки України із дотримання необхідних розмірів, 7 (46,6%) вміють виконувати наочне зображення, 3 (20%) виконувати розрізи, 2 (13,3%) будувати шестикутник. Уміють використовувати за призначенням типи ліній: суцільну товсту основну — 14 (93,3%) штрихпунктирную 13 (86%), штриховую — 2 (13,3%).

Проведені засвідчили, що справжній рівень підготовки слухачів щорічно залишається приблизно у тому ж, відхилення від наведених даних становить 2−5%.

У першому занятті пропонується використовувати плакат у якому зображено умова завдання (використовується проста деталь) і рішення, також дано основні правила: розташування видів на креслення і осі прямокутної диметрии (які допомагають побудувати наочне изображение).

ГЛАВА I I.

РОЗРОБКА МЕТОДИКИ СОДЕРЖАНИЯ И.

ОБСЯГУ ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТИЙ.

§ 1. Методика викладання теоретичного материала.

На вступному іспиті з кресленню абітурієнту доведеться виконати складнішу графічну роботу, що потребує особливо системи навчання, що дозволить за мінімальної часу, отводимом на навчальний процес підготувати слухачів до успішної його здаванні. На іспиті необхідно з двох заданим видам деталі побудувати третій, завдати розміри. По кресленню побудувати аксонометрическую проекцію з вирізом ¼. На місці головного виду і виду зліва виконати необхідні разрезы.

У процесі роботи з слухачами апробовувалися різні методики, види графічних і практичних завдань, послідовність вивчення материала.

У цьому роботі пропонується розділити весь теоретичний матеріал на 8 частин, кожному у тому числі відповідає навчальному заняттю проведеного один разів у месяц:

1. Види, їхню прихильність на чертеже.

2. Загальні Правила оформлення чертежа.

3. Аксонометрическая проекция.

4. Написання розмірів на чертеже.

5. Перерізи на чертеже.

6. Перерізи в аксонометрии.

7. Особливі випадки разрезов.

8. Лінії зрізу і пересечения.

Кожне заняття включає у собі логічно завершену частина навчального матеріалу в концентрованому, стиснутому вигляді, що дозволяє слухачеві сконцентруватися на невеличкий дозі навчальної информации.

Як мовилося раніше раніше першою занятті передбачається провести перевірочну роботи з метою визначення рівня підготовленості слухачів. Для допомоги і під час даної роботи пропонується використовувати таблицю «Види, їхню прихильність на креслення». (Таблиця № 1, див. Прилож.). Ця таблиця дає слухачам можливість згадати, що зветься горизонтальній, фронтальній й про-фільної проекціями, і як розташовані. На таблиці дано три основні способи побудови осей для прямокутної ізометрії так (з допомогою трикутників, по клітинках, з допомогою циркуля).

Потому, як слухачі ФДП виконають запропоновані ним завдання для перевірки рівня графічної підготовки, викладач пояснює таблицю «Види, їхню прихильність на чертеже».

Він зазначає, що його зображень має бути мінімальним, але достатнім у тому, щоб надалі повністю уявити форму предмети й знайти його размеры.

Якщо загальної частини курсу креслення зображення предметів на кресленнях називають проекціями, то машинобудівному черчении зображення предметів в ортогональних проекціях називають видами.

Посвідкою називається зображення, у якому показано адресована спостерігачеві видимий шмат поверхні предмета. З метою зменшення на кресленні кількості зображень допускається показувати на видах штриховими лініями необхідні невидимі частини поверхні предмета.

Зв’язок між замальовками або проекціями здійснюється з допомогою осей симетрії. На відміну від проекцій на видах застосовують деякі умовності і упрощения.

Розрізняють основні, додаткові і місцеві види. Основними називають види, отримані проектуванням предмета на шість основних площин проекцій. ГОСТ 2.305−68 встановлює такі їхніх назв (Рис.):

1 — вид попереду (головний вид);

2 — вид сверху;

3 — вид слева;

4 — вид справа;

5 — вид снизу;

6 — вид сзади.

Усі види на кресленні повинен наскільки можна розміститися в проекційної зв’язку, що полегшує читання креслення. У разі на кресленні не наносяться якісь написи, що роз’ясняють найменування видов.

Зображення, отримане на фронтальній площині проекцій, називається виглядом попереду та її приймають на кресленні за головне. Тому такий її різновид ще називають головним. Щодо нього поселяють у певному порядку інші види: вид згори — під головним виглядом, вид зліва — праворуч від головного виду та т.д. З іншого боку, і під час креслення зображень предмети слід розташовувати щодо фронтальній площині проекцій в такий спосіб, щоб головний вид давав найповніше і зрозуміле уявлення форму і розмірах предмети й забезпечуючи найкраще, раціональне використання поля креслення. За дотримання всіх таких умов проекція на фронтальну площину справді набуває для даного креслення значення головного виду. На вибір головного зображення багатьох машинобудівних деталей впливає низку конструктивних і технологічних факторов.

Зображення на горизонтальній площині проекцій називається виглядом згори, а зображення на профільної площині проекцій називається виглядом слева.

Поруч із видами попереду, зверху і зліва для зображення предмета на кресленні можна застосовувати види справа, знизу, ззаду (т.к. усі вони називаються основными).

Питання, як і які з основних видів слід застосувати на кресленні вироби, необхідно вирішувати те щоб при найменшому кількості видів разом із іншими зображеннями креслення повністю відбивав конструкцію изделия.

Друге заняття присвячено основним правилам оформлення креслення. У цьому етапі пояснюється, що це графічне роботи виконуються з стандартних аркушах креслярської папери розміром 297×420 мм. Формат оформляється рамкою, яка наноситься з відривом 5 мм від лінії обрізки аркуша. У правом нижньому розі креслення вычерчивается основна напис розмірів 145×22 мм. | | | | | | | | | | | | | | |.

Усі написи на кресленні виконуються креслярським шрифтом з нахилом 750.

За виконання креслення застосовуються різні типи ліній. Для креслення видимого контуру деталі застосовують суцільну основну лінію, товщина якої дорівнює приблизно 1 мм. Для зображення невидимих контурів деталі застосовують штриховую лінію довжина штриха якої дорівнює 2×5 мм. проміжок між штрихом — 1×2 мм. Товщина штрихової лінії - ½ основной.

Осьові і центрові лінії на кресленні викреслюють штрих пунктирною лінією, довжина штриха якої 5×20 мм, пунктиру 1×2 мм, відстань між довгими штрихами 3×5 мм. Товщина тонкої лінії 1/3 основний. Виносні і розмірні лінії викреслюють суцільними тонкими лініями, завтовшки 1/3 основной.

Починають виконання креслення з компонування зображень на форматі. Усі зображення повинні рівномірно розташовуватися на площині креслення, відстані з-поміж них мали бути зацікавленими достатніми для нанесення размеров.

На кресленні необхідно завдати розміри, загальна кількість яких має бути найменшим, але достатнім виготовлення і місцевого контролю изделия.

Креслення деталі супроводжується аксонометрической проекцією, виконується цьому ж форматі. Відповідно до умовою будується прямокутна изометрическая проекція, осі якій розташовано з точки 1200, а коефіцієнти спотворення рівні одиниці за всіма трьома осях. Лінії побудови на ізометрії так не показывают.

На етапі роботи з слухачами відділення довузівської підготовки пояснюються основні правила побудови аксонометрических проекций.

Тут розповідають, що недоліком прямокутних (ортогональних) проекцій і те обставина, що де вони дають безпосереднього ставлення до формі зображеного ними предмета. Щоб за прямокутним проекціям уявити форму предмета, необхідні певна мислительна діяльність й наявність відповідних навичок в «читанні» креслень. Це тим, що з зображенні в прямокутних проекціях будь-якого предмета одне з його координат осей завжди перпендикулярна до якоїсь площині проекцій і проектується з цього площину над вигляді відрізка певної довжини, а вигляді точки — одна з вимірів предмета на кожної його проекції завжди отсутствует.

Щоб показати на кресленні предмет у трьох його вимірах, застосовують аксонометрические проекції, сутність яких у тому, що зображуваний предмет пучком паралельних променів проектується певну (аксонометрическую, чи картинну площину проекцій, розташовану там, жодна з координатних осей предмета не проектується з цього площину як нирки (Рис. 159), Через війну жодного з розмірів предмета не исчезает.

Аксонометрией (аксонометрической проекцією) тіла називається його паралельна проекція на площину, побудована разом із проекцією ту площину координатних осей.

У основі побудови аксонометрических проекцій на практиці креслення застосовують такі, які відрізняються найкращою наочністю, передають форму предмета з найменшими спотвореннями, найбільш прості та зручні в построении.

ГОСТ 2.317−69 рекомендує застосовувати наступні п’ять видів аксонометрических проекций:

1. Прямокутну изометрическую,.

2. Прямокутну диметрическую,.

3. Косоугольную фронтальну проекцию,.

4. Косоугольную горизонтальну изометрическую,.

5. Косоугольную фронтальну диметрическую.

На вступному іспиті виконується прямокутна изометрическая проекція (изометрическая проекція чи изометрия). Отже більш докладно зупиняються на ней.

Під час вивчення цієї теми використовувати два плаката «Побудова аксонометрии» (аксонометрия пласких постатей, аксонометрия деталі) і «Аксонометрия окружности».

У першому плакаті розглядається побудова изометрических проекцій пласких постатей (квадрата, трикутника, шестиугольника).

Побудова починають із проведення аксонометрических осей x, у і z. Осі x і в мають з точки 300 і горизонтальній лінії (1200 між осями). Їх зручно проводити з допомогою косинця. Косинець беруть із кутом 30, 60 і 900 (Рис.).

При побудові изометрической проекції по осях x, у і z і йде паралельно їм відкладають натуральних розмірів предмета. (Звідси назва «изометрия», що грецькою означає «рівні виміру»). На малюнку показано побудова цей на папері, розлініяної у клітину. Воно застосовується при виконанні технічних малюнків. Відкладення відрізків в 3 і п’яти клітин дає початок осі приблизно 300.

Побудова квадрата: Уздовж осі x відкладають відрізок, а (рис.), рівний боці квадрата, вздовж осі у — відрізок а. Проводять відтинки, паралельні отложенным.

Побудова трикутника: симетрично точці про відкладають по осі x відтинки, рівні половині боку трикутника, а, по осі у x його висоту. Отримані точки з'єднують відрізками прямих. (Рис.).

Побудова шестикутника: по осі x вправо і вліво від точки про (Рси 0) відкладають відтинки, рівні боці шестикутника. За віссю у симетрично точці 0 відкладають відтинки, рівні половині відстані P. S між протилежними сторонами. Від точок, отриманих на осі у, проводять вправо і вліво паралельно осі x відтинки, рівні половині боку шестикутника. Отримані точки з'єднують відрізками прямых.

А на цьому плакаті показано і аксонометрия деталі. Викладач повинен пояснити, що форми деталей утворені поєднанням найпростіших геометричних тіл. Щоб навчитися зображати необхідно попередньо навчитися зображати найпростіші геометричні тіла, дотримуючись найбільш доцільну послідовність залежно від своїх розташування форми. Це те побудові, уникаючи зайвих ліній. На рис. 11 наведено приклад побудови правильної шестигранної призми в изометрической проекции.

Якщо підставу призми — правильний багатокутник (наприклад, шестикутник), то побудова вершин підстави по координатам можна спростити, проводячи жодну з осей координат через центр підстави. На рис. 11 осі x, у і z проведено через центри правильних шестикутників призмы.

Побудувавши изометрическую проекцію підстави призми, з вершин шестикутника підстави проводимо прямі, паралельні відповідно осях x, у чи z. Цими прямих від вершин підстави відкладемо висоту призми і одержимо точки 1,2,3,4,5,6 вершин іншого підстави призми. Поєднавши ці точки прямими, отримуємо изометрическую проекцію призми. На закінчення встановлюємо видимі і невидимі лини; невидимі лінії проводити не штриховими лініями. Побудова изометрической проекції правильної піраміди виконують у тієї ж послідовності, тобто. будують основу і висоту, а потім проводять ребра. Якщо піраміда усічена, будують її друге основание.