Суб"єктна позиція студента як реалізація його творчого потенціалу

Реферат на тему:

Суб'єктна позиція студента як реалізація його творчого потенціалу Однією з передумов входження України в єдиний Європейський і Світовий освітній простір є впровадження в систему вищої освіти нового суб'єктного підходу. Суб'єктність освіти виступає як ідея формування спрямованості фахівця на професійно-особистісне самовдосконалення, перетворення себе для вирішення завдань, що ускладнюється креативною професійною діяльністю, коли фахівець на всіх етапах професійної соціалізації і наступної професійної діяльності виступає як суб'єкт, який самоорганізується:

· вільним свідомим вибором і прийняттям професії як пріоритетної життєвої цінності і найбільш оптимальних з погляду його особистісних схильностей шляхів оволодіння нею;

· навчальною діяльністю в професійному навчальному закладі, що характеризується: волею вибору освітніх траєкторій і шляхів рішення задач професійного становленняпродуктивною взаємодією викладача і студента, їхнім взаємозбагаченнямрефлексією, усвідомленням і виробленням її цілей, змістівстановленням індивідуального стилю діяльності, заснованого на усвідомленні своєї унікальності, самоцінності й установці на самозміну, саморозвитоктворчістю, орієнтованою на вироблення кожним студентом усвідомлених планів, прогнозів і сценаріїв своєї професійної життєдіяльності в майбутньому. На думку вчених Г. О. Балла, Л.М. Фрідмана, І.А. Зязюна, І.Д. Беха та інших, суб'єкт — «активний делатель», що володіє свідомістю і волею людини, що протистоїть зовнішньому світові, як об'єктові пізнання, джерело усвідомленої, цілеспрямованої активності, що не тільки сприймає вплив ззовні, але й переробляє їх. Суб'єкт — це самостверджуюча індивідуальність[1, с. 2].

Виходячи з вищесказаного, суб'єктна професійно-особистісна позиція розуміється як система ціннісно-смислових відносин фахівця до соціокультурного оточення, самому собі і своїй діяльності. Аналіз сутнісних характеристик суб'єктної позиції і її значень в особистісному становленні студента, у реалізації його творчого потенціалу, роздивимось на прикладі структурно-функціональної моделі особистості.

Спробуємо розглянути загальні закономірності становлення й творчого розвитку особистості, роздивимось відповідно до концепції Е.Н. Гусінского [5]. Для цього використовуємо структурно-функціональну модель, що дозволяє одночасно розглядати склад системи і її діяльність, оскільки формування і ріст (самотворення) особистості відбувається в процесі діяльності (див. схему).

Блок См (система моделей) укладає в собі результати освоєння соціально-культурного середовища: сформований до цього моменту образ світу і власної діяльності в ньомууявлення про норми, ідеали та антиідеалиосмислення всього цього, тобто самосвідомості.

Прямо під ним розташований фільтр «Тут і тепер» (Ф), що враховує всю інформацію про конкретну обстановку в тому часі і місці, де зараз знаходиться особистість. Він зв’язаний лініями прямої і зворотного зв’язку з блоком СМ, одержує звідти спонукання до дії і моделі поведінки, розглядає питання про застосованість у цих умовах пропонованої моделі й у випадку невідповідності запитує новий варіант.

Ф здійснює вибір конкретної мети, способів і засобів діяльності залежно від обставин.

Схема.

Випробування моделі поведінки відбувається по одному з двох можливих шляхів: у випадку впізнання ситуації як стабільної, звичної, дія відбувається по шляху навички, автоматизму Н, (навичка) — якщо ж обстановка розцінюється як не цілком звичайна або, тим більше, як абсолютно нова включається механізм пошукового поводження П (пошук). У процесі пошуку відбувається додатковий збір інформації, добір найбільш значимої згідно зі сформованою до цього моменту існування системи перевагами, вибір підходящої форми поводження серед тих моделей, що звичайно не використовуються (актуалізація малоймовірного), винахід при необхідності нової моделі, прогнозування наслідків і, нарешті, вибір способу діяльності (на схемі - Д, діяльності) у цій унікальній ситуації.

Блоки навичок і пошуку зв’язані між собою двостороннім зв’язком. Коли відмовляє якась конкретна сукупність навичок, пошук може бути зроблений на всьому просторі навичок, який має особистістьз іншого боку, система навичок може володіти і таким, котрий сполучає початок будь-якої діяльності з неодмінним виходом у простір пошуку (побічний зразок), (проявляється механізм креативності).

Діяльність, що відбувається, завжди знаходиться під контролем блоку оцінки (О, оцінка), зв’язаного з блоком СМ лінією прямого зв’язку: ПЗ (СМ) — прямий зв’язок від системи моделей. Оцінка виробляється на підставі наявних у системі моделей уявлень про норми й ідеали. В умовах розгортання конкретної діяльності основну роль у механізмі оцінки грають емоції, що виникають при несвідомому звіренні результатів діяльності з наявними в системі моделей зразками. Якщо діяльність відбувається «правильно», відповідно до зразків, наявним досвідом народжується позитивна емоція (Е+), що підтверджує компетентність сформованої до дійсного моменту системи моделей, впевненість особистості. Розбіжність зі зразком, неузгодженість, невідповідність із соціальним середовищем народжує негативну емоцію (Е-).

Емоційна оцінка діяльності створює лінії зворотного зв’язку у внутрішнім керуванні системи (ЗЗ): позитивна емоція, підтверджуючи компетентність системи моделей, стабілізує її, а також усю систему вироблених до дійсного часу навичок-стереотипівнегативна емоція бере під сумнів компетентність системи моделей і активізує пошук (нагромадження негативної емоції сприяє відриву суб'єкта від соціально-культурного середовища).

Самостійний вихід особистості з кризи компетентності, з простору пошуку, на підставі сполучення з простором навичок або на основі сполучення з ДУ (додатковими умовами) і є, на наш погляд, творчим розвитком особистості (ТР).

Зміна системи моделей, а також системи сформованих навичок діяльності поєднуються в закономірну низку етапів, що і складають у своєму розгортанні процес росту — самотворення особистості.

Таким чином, у складних системах, стохастично взаємодіючих зі світом, йдуть процеси самоорганізації: вони самовідроджуються, підтримують властивий їм рівень складності організації і здатні до розвитку шляхом нагромадження і переробки минулого досвіду. Розвиток складної системи відбувається в напрямку, обумовленому насамперед її внутрішньою структурою, їй не можна нав’язати шлях розвитку, можна лише сприяти або перешкоджати її власним тенденціям. У зв’язку з цим вплив на систему парадоксальний за ефектом — сильний (великої енергії) вплив може не зробити ніякого ефекту або виявитися деструктивним, а слабкі, але резонансні (відповідні структурі, тенденції розвитку системи) можуть бути надзвичайно ефективні. Випадковий резонансний вплив на систему в той період, коли вона знаходиться в хиткому стані, багато в чому визначає її подальший шлях [5]. Проблема керованого розвитку приймає, таким чином, форму проблеми самокерованого розвитку (Е.Н. Князєва, С.П. Курдюмов) [1].

Такий погляд на процес професійної підготовки майбутнього фахівця підводить і до нових вимог до викладача вищого навчального закладу, що виражає наступні особливості його творчої індивідуальності і творчої особистості:

· суб'єктність викладача в педагогічній діяльності, спрямованість на самореалізацію, зв’язану зі створенням власної концепції професійної підготовки майбутнього фахівця;

· спрямованість на інтеграцію соціального досвіду у взаємодії зі студентами, на зміщення акцентів зі змістовної, «знаннєвої» основи на професійно ціннісну;

· спрямованість на розвиток творчої індивідуальності майбутнього фахівця в єдності з особистісними характеристиками людини;

· спрямованість на самовдосконалення, досягнення вершин свого творчого росту в професійній діяльності, розвиток власної творчої індивідуальності [4].

Система смислів як бачення результату педагогічної взаємодії є підставою позиції як інваріанта діяльності. Пошук змісту визначених дій, професійної діяльності, життя в цілому, як позиції, визначає все існування суб'єкта, його поведінку і діяльність. При цьому усвідомленість розглядається як одна з найважливіших характеристик позиції фахівця як суб'єкта професійного буття.

Ведучими ф, а к т о р, а м и с т, а н о в л е н н я суб'єктної позиції студента є рефлексія як осмислення своєї професійної діяльності, самооцінка як оформлення професійних змістів у цінності і самосвідомість як здатність до довільності професійної діяльності і поводження [2].

Виділені фактори дозволяють найбільш повно визначити розуміння суб'єктної позиції студента і виявити її в н у т рі ш н ю с т р у кт у р у. Емоційно-смислова складова, що забезпечує функції саморозуміння і саморозвитку, є підставою суб'єктності позиції. Вона визначає морально-етичні уявлення людини, зв’язані зі способом задоволення його фундаментальних потреб. Діяльно-ціннісна складова, «що відповідає» за функції самооцінки і саморозвитку, розкриває механізм становлення і розвитку суб'єктної позиції студента і визначає її світоглядний аспект, зв’язаний із самовизначенням. Поведінково-нормативна складова, завдяки якій відбувається самореалізація і самоствердження студента в навчальній і навчально-виробничій діяльності, розкриває інтенції процесу становлення позиції, її результативний аспект і визначає студента як суб'єкта культурно-освітнього процесу.

Таким чином, процес становлення суб'єктної позиції студента згідно з нашим дослідженням містить п’ять стадій: дезадаптація (спонтанність поводження, невизначеність ціннісно-смислових орієнтирів) — ідентифікація («невизначена, розмита ідентичність», реактивне поводження, підпорядкування авторитетам) — індивідуалізація (пошук референтної групи, гармонізація відносин з оточенням) — соціалізація (рольове поводження, ціннісне самоствердження в групі), інтеграція («зріла ідентичність», відносна «самодостатність» і нормотворчість).

Суб'єктна позиція студента буде виконувати наступні функції:

· критерійну (як показник готовності до професійної діяльності);

· розвиваючу (ініціює саморозвиток особистості студента);

· стимулюючу (стимулює перехід на більш високий рівень здійснення діяльності);

· направлено-професійну (забезпечує професійну спрямованість).

Література.

1. Сергєєв Н. К. Боритко Н.М. Суб'єктність як цілісна характеристика професійного становлення студента // Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогіч-ної взаємодії. — Донецьк, 2004. — С. 3−9.

2. Туник Е. Е. Креативные тести. — СПб., 2002. — 84с.

3. Серьожникова Р. К. Цілісний розвиток особистості студента як суб'єкта педагогічної діяльності // Збірник наукових праць: Педагогічні науки. Випуск 34. — Херсон, 2003. — С. 250−254.

4. Серьожникова Р. К. Удосконалення професійної освіти як умова розвитку творчої індивідуальності майбутнього педагога // Збірник наукових праць: Педагогічні науки. Випуск 36. — Херсон, 2004. — С. 290−296.

5. Гусинський Е. Н. Утворення особистості. — М., 1993. — 204 с.