Зміст трудового договору

Зміст трудового договору

Сукупність умів, котрі визначають взаємні права й обов"язки сторін, становлять зміст трудового договору. Такі умови можуть визначатись законодавчими чи іншими нормативними актами й встановлювати, наприклад, мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість трудової відпустки, максимальну тривалість робочого години тощо. Одночасно значна кількість умів трудового договору визначається сторонами трудового договору при його укладненні.

Умови трудового договору можуть бути обов"язковими, й факультативними, тобто необхідні та додаткові.

Обов"язковими умовами вважаються такі, без які трудовий договір не може бути визнано укладеним. До них відноситься взаємне волевиявлєння сторін про прийняття -влаштування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання роботи.

Громадяни добровільно обирають види діяльності, котрі не заборонені законодавством, у тому числі і не пов"язані із виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей. Примушення до роботи в будь-якій формі не допускається. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їхні до адміністративної чи кримініальної відпоповідальності.

Угода про прийняття — влаштування на роботу є проявом вольового характеру трудового договору. Без волевиявлення працівника, бажаючого влаштуватися на роботу, й роботодавця, якому необхідний працівник для виконання певної роботи, трудові правовідносини виникнути не можуть.

Робота, якої виконуватиме працівник, коло його трудових повноважень й обов"язків, прийнято називати трудовою функцією. Її встановлення є виключною компетенцією сторін. При укладанні трудового договору смердоті визначають професію, спеціальність, кваліфікацію чи посаду.

Професія є широкою сферою трудової діяльності, що відображає галузевий чи родовий поділ роботи, в якій працівник може застосувати свої трудові здібності відповідно до наявних у нього знаннь, навичок та вміння. Виконання роботи певної професії вимагає спеціалізації професійних навичок чи знань за якимось визначеним профілем. Тому виконувана робота однієї професії може матір різні спеціальності.

Спеціальність є частиною трудової діяльності в межах певної професії, що найбільш глибоко та всебічно опановано працівником. Спеціальність є основною ознакою, що характеризує трудову функцію працівника, оскільки вон містить у собі спеціалізацію працюючих за професіями з спеціифікою роботи в умовах певного виду діяльності. Однак у нас собі спеціальність працівника не завжди є тією конкретну роботу, для виконання якої він був найнятий. Необхідно враховувати також кваліфікацію працівника.

Кваліфікація — це рівень теоретичних та практичних знань за відповідною професію та спеціальністю, який відповідає тарифного розпорядку, класу, категорії, вченому ступеня тощо. Кваліфікаційний розряд дозволяє власнику чи уповноваженому ним органу доручати працівнику роботу відповідної складності.

У тієї ж годину присвоєний працівникові розряд, клас чи категорія визначає обсяг деяких істотних правомочностей працівника — таких, як розмір тарифної ставки. Коло трудових обов"язків працівника та їхнього кваліфікаційні характеристики містять в тарифно-кваліфікаційних довідниках та в деяких нормативних актах.

Конкретний зміст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому місці встановлюються на підприємстві технологічними картками, робочими інструкціями та іншими нормативними актами, до того числі локальними.

Трудова функція службовців визначається найменуванням посад, котрі передбачені структурою й штатним розписом державного органу чи підприємства, установи, організації.

Посада характеризується певним колом службових обов"яків, повноважень відповідністю, що настає в разі невиконання обов"язків. У найменуванні посади знаходить свій вираз поділ роботи, що склався у певній галузі, на підприємстві чи в установі.

Трудові обов"язки службовців конкретизуються в посадових інструкціях, що розробляються та затверджуються на підприємствах за погодженням із профспілковим органом на основі галузевих посадових інструкції й положень про відділи та служби підприємства, галузевих кваліфікаційних характеристиках, положеннях про окремі категорії працівників.

Місця роботи, як правило, визначається місцем знаходження підприємства як сторони трудового договору. Залежно від структурної організації підприємства працівник може бути використаний на роботі в будь-якому структурному підрозділі. Алі коли структурні підрозділі знаходяться поза межами певної адміністративно-територіальної одиниці, де укладався трудовий договір, то місця роботи обов"яково винне бути конкретизованим.

Істотне значення для здійснення трудових відносин має годину початку виконання роботи. Саме із цого моменту фактично розпочинається реалізація громадянином права на працю. У більшости випадків вушко роботи настає зразу ж после укладення трудового договору. Алі сторони можуть домовитись й про более пізніший годину початку роботи, що може бути викликано необхідністю оформлення звільнення із попереднього місця роботи, переїздом із іншої місцевості, перевезенням сім"ї та майна тощо. Для педагогічних працівників годину початку виконання роботи може бути пов"язаний із початком навчального року, початком заннять.

Факультативні умови є додатковими. Їх відсутність не свідчить про неповний зміст трудового договору. Алі коли сторони побажали їхнього встановити й включити в трудовий договір, смердоті є обов"язковими для сторін за умови, що смердоті не суперечать законодавству й нормативними угодами. Невиконання факультативних умів може призвести до трудового спору та їхнього захисту із боці держави.

До дадоткових умів слід віднести угоду надання житлової площі, забезпечення дитини працівника місцем в дошкільному закладі, що є на підприємстві, встановлення випробувального рядок при прийомі на роботу.

До факультативних умів трудового договору необхідно віднесити і рядків дії трудового договору. Переважно трудові домов укладаються на невизначений рядків. У разі, коли трудові відносини не можуть встановлюватись на невизначений рядків із урахуванням характеру наступної роботи, чи умів її виконання, чи інтересів працівника, то можуть укладатись строкові домов. Вони укладаються на рядків, обумовлений сторонами, чи одну годину виконання певної роботи.

Трудові домов, що були переукладені один чи кілька разів, за винятком випадків, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений рядків, вважаються такими, що укладені на визначений строк.

Сфера факультативних умів роботи залежить від ступеня їхні деталізації в нормативних актах про працю й передбачення між договірного регулювання трудових відносин. Так, найбільша деталізація умів договору проводитися в разі прийняття на роботу надомних працівників, позаштатних працівників тощо.

Якщо умови трудового договору, передбачені сторонами, погіршують становище працівника порівняно із чинним законодавстом, то такі умови є недійсними (ст. 9 КЗпП). Умова, що погіршує становище працівника, проводитися у відповідності з зіконодавством із умовами, що відповідають законодавству про працю.