Поняття актiв управлiння в юридичний літературі

Поняття актiв управлiння в юридичний літературі

Поняття актів управління визначають по-різному: через форму діяльності, дії, волевиявлення, розпорядження, документи, офіційні вирішення, результат волевиявлень, спільне поняття правових актів державних органів й т.д.

Акти управління називають: формою управління; однієї із форм діяльності державних службовців; результатом управлінської діяльності; продуктом виконавчої діяльності, засобом вираження вирішення; документами, що виражають вирішення органів управління; формою вираження управлінської діяльності; вираженням управлінських дій; правовими формами реалізації компетенції державних органів; результатом правотворчої форми діяльності; особливою формою управління; однобічними владними повеліннями; результатом виконавчої діяльності; одним з проявів управлінської діяльності; формою визначеного утримання й т.д.

Значні розбіжності виявляються й при порівнянні характеристик актів управління, при перечисленні рис, Елементів, спільних властивостей й ознак цих правових явищ. Наявність різних визначень відбиває складність явища. А складні явища із багатьма внутрішніми й зовнішніми зв «язками розкриваються шляхом різноманітних характеристик з чисельними визначеннями й відношеннями. Всебічне й багатопланове освітлення властивостей й ознак актів управління «1Див., наприклад: Горський Д. П. «Визначення логіко-методологічних проблем «Москва, 1974 З. 305, Рабинович П. М. «Про розуміння визначення права «// Правознавство. 1982. № 4. З. 54Розін Л. М. Питання теорії [акти державного управління й практика органів внутрішніх справ. М., 1974. З. 54−62; «Чим краще обумовлений предмет, тобто чим понад різноманітних сторін подає він для розгляду, то понад різноманітними можуть бути що виставляються на основі їхнього визначення. Припустимо, отже, й наявність різних визначень поняття актів українського державного управління.

Різноманіття визначень поняття актів управління заговорили українською у «язано із причинами, й кожної із них так чи інакше може бути пояснення визначення поняття актів управління через їхню пологову приналежність до рішень може бути мотивовано хоча б такими, що вирішеннями називають не лише вид (форми) актів місцевих Радий народних депутатів й один з видів (форм) актів виконавчих комітетів цих Радий, але й і акти всіх узагалі суб «єктів державного управління.

У Конституції України термін «вирішення» крім позначення актів місцевих Радий використовується також для позначення всіх актів органів, державної влади й державного управління усі акти всіх органів державної влади. Ос-кільки акти управління ставляться до числа правових (як-от про такі акти управління й мова йде в дійсній роботі), їхні визначають за допомогою более широкого поняття —. правові (іноді державно-владні) акти як дії, волевиявлення акти управління визначають бо означають право установлення чи право застосуванні (чи одночасно тих і інше) у сфері державного управління, що, як відомо, здійснюється шляхом рольових дій-волевиявлень відповідних суб «єктів управління.

Утримання актів управління складають й право при мінні розпорядження? Звідси поява визначень поняття актів управління через розпорядження .: Стайнов П., Адміністративне право Народної Республіки Болгарії. Москва 1980. З. 272.

Визначення поняття актів управління через форму діяльності «знаходить своє формальне оправдання в значенні терміна «форми діяльності».

Нерідко зустрічаються визначення поняття актів управління як документів зв «язано із документальним оформленням багатьох із них Акти управління називають і результатом власного волевиявлення суб «єктів управління по їхні управлінським рішенням тут враховується вольовий характер актів управління і тієї факт, що под управлінським рішенням часто розуміють вимеслинний акт, сформульовану ідею, Яка потім загортається до форми юридичних актів утримуючихся у багатьох джерелах визначення поняття актів управління неможливо назвати відображуючи різні їхнього сторони, взаємно дорівнюючими один одного і своєю совокупністью (чи в совокупності видатної частини їхні) даючи необхідне представлення про основні властивості даних правових уявлень завданням до даного наукового забезпечення навчального процесу існуючі розробки визначень розгляданого поняття не відповідає різноманіття тут виходить за кордони раціонального в більшості випадків автори стараються виконувати головне требування, до визначень, вказівок на існування, а проведенні дослідження різних видів актів управління поступово поглиблюють наші знання про ці правові уявлення .

Тім не менше неможливо сказати, що усі послідуючі визначення более довершенні, ніж інші таке положення справ, відмічене понад десяти років тому, але й, залишається сьогодні визначення даного поняття формулюється за допомогою основного прийому — через найближчий рід й видову відмінність. Алі суттєві розходження зберігаються в вказівці, приналежності актів управління (форма діяльності, правові акти державних органів, дії, документи), але й і у характеристиці видових відмінностей ознаки, що Кваліфікують, ці форми діяльності, Див. Лазарєв Б .М. «Підвищення ролі управлінських рішень, нові вимоги до їхнього утримання ». Деякі автори не притримуються єдиного визначення поняття у визначеннях указуються акти управління називають правовою формою діяльності, юридичною формою виконавчої діяльності, формою діяльності апарата управління.

При визначенні актів як дій не усі автори відзначають властиві їм основні властивості вольовий характер, підзаконність всім цим, як рекомендується, позначається вплив й суб «єктивних й про «єктивних факторне визначення поняття актів управління даються із дотриманням запропонованих до визначень зрозуміти вимог зустрічаються недоробки тихий чи інших становищ, недбале обертання із термінами, неточності формулювань.

У літературі можна зустріти й спроби замінити визначення поняття актів управління вказівкою на деякі із основних властивостей актів. Суттєві розходження у вказівці найважливіших видових властивостей актів управління заговорили українською у «язані із неоднаковою оцінкою значення тихий чи інших властивостей актів, що, у свою чергу, залежить й від того, у який роботі дається визначення, а також від інших причин суб «єктивного порядку в основі існуючого стану із визначенням понятій актів управління лежить головним чином складний характер цих правових явищ Він обумовлений насамперед одночасною приналежністю актів управління до правових актів державних органів й до управлінського діяльності. Ці акти суть частини двох цілісних правових утворень, частини двох правових спільностей. Зрозуміло, українське державне управління — один з видів державної діяльності - не можна розглядати лише як правове утворення чи як правове утворення, так сказати, у чистому ВИДІ АКТИ УПРАВЛІННЯ, будучи правовими, є такими важливими й суттєвими частинами цого цілого (надають йому такі якості), без які це ціле існувати не може.

Державне управління інакшим без актів державного владного характеру. Українське адміністративне право под правовою цілісністю пропонується розуміти «єдність відповідних її компонентів (частин), що певним чином про «єднані між собою (по змістовних чи формальних критеріях) й який у залежності від їхньої природи й характеру зв «язку між ними складають щодо стійку організацію. У даному визначенні немає ознаки видову приналежність спільності. Алі воно та чітко відбиває риси спільності, й можна сказати що й механізм правового регулювання й українське державне управління як вид державної діяльності володіють якістю правового утворення. Їхньою властивістю, й саме воно та надає керуванню державний характер. У кінцевому рахунку усе це обумовлене взаємозв «язком й взаємодією держави й права.

Акти управління, таким чином, мають два джерела особливостей: правовий й управлінський. Будучи частиною управлінської діяльності й частиною механізму правового регулювання, смердоті, природно, відбивають риси й властивості даних правових цілісностей, принципи українського права й принципи українського державного управління, виступають як складні, правові явища.

Двоєдина їхня функція, складний й багато плановий характер зв «язків й відношень пояснюють й значною мірою обумовлюють істотні відмінності в підході до визначення поняття «акти державного управління». Подвійна приналежність актів управління важлива, але й не єдина причина різноманітних підходів до визначення поняття цих правових явищ. Велику роль грає тієї факт, що усі акти державного управління суть волевиявлення відповідних державних органів (у деяких випадках — органи громадських організацій) й посадових осіб, тобто дії суб «єктів управління, а розпорядження значної частини актів (у тому числі й найбільше важливих) висловлюються, як відомо, у письмову форму. Звідси поява визначень актів управління як дій й визначень їхнього як документи, характеристика даних актів й як правової форми управлінської діяльності, й як форми вираження цієї діяльності й як її результату. У силу приналежності актів управління до дій й видання більшості із них виді документів визначення аналізованого поняття як дії, то й визначення його як документа, не є достатньо повними. Не випадково іноді робляться порівняння визначень актів управління як дій й як документів. У навчальній літературі характеристику актів управління як дій-волевиявлень у ряді випадків доповнюють характеристикою їхнього як документи. Суттєві розходження у визначеннях поняття актів управління заговорили українською у «язані й із недостатньою розробкою ряду питань теорії держави й права, науки українського адміністративного права, українського державного права й українського будівництва.

У спільній теорії держави й права немає єдності думок таким питань, як визначення видів держав. Див., наприклад Новосели У. І «Законність актів органів управління «Москва, 1968. З. 10. Форми діяльності державних органів, форм реалізації права. Відсутня вичерпуюча розробка запитання про вольову властивість правових актів. Немає узвичаєних визначень зрозуміти «правовий акт», «правовий акт державного органу», «нормативно-правовий акт», реалізація права», «правопримінення» й т.д. Усе це, безумовно, безпосередньо впливає на визначення актів управління й на становище справ з «рішенням цого запитання опосередкованого через стан розробки ряду спільних питань науки адміністративного права. Вочевидь, наприклад, вплив визначень правових актів державних органів у спільній теорії права через правову форму діяльності й через її результат на появу визначень актів управління відповідно через правову форму управлінської діяльності й через її результат. З визначенням видів державної діяльності й форм її здійснення тісно заговорили українською у «язані визначення зрозуміти українського державного управління, його суб «єкти, форм управлінської діяльності.

У юридичної (у тому числі і у навчальної) літературі немає звичайного визначення поняття українського державного управління, єдиної характеристики його функцій, форм, суб «єкти й т.д.

Проведений ще у 90-ті роках порівняльний аналіз ряду визначень зрозуміти актів управління, зроблених в адміністративно-правовій літературі в 80−90-ті рокта, безперечно показавши вплив названих вище чинників на їхній характер й якість.

Різноманітний підхід адміністративістів до визначення українського державного управління як виду державної діяльності, їхньої розбіжності по питанню про суб «єктів цієї діяльності й її форм — одна із головних причин існуючого стану із визначенням поняття актів управління. На шкода, й у визначеннях, даних вже после того,.

Спільною теорією держави й права й не запропоновано поки й поняття державного управління, «який бі набуло загальноюридичної значимості й могло бути використано в різноманітних галузі держави-ведення й правознавства С.С. Алексєєв указує тих, що проблема правових актів у юридичній науці усє ще не виправлена, й насамперед він звертає увагу на відсутність узагальненої загальнотеоретичної характеристики актів (у кожному із існуючих значень цого терміна) (див.: Алексєєв З З. Загальна теорія права. Т. 2. Москва., 1987. З. 193, 194).

Акти управління в однім підручнику по адміністративному праву визначаються — як особлива юридична форма виконавчої розпорядливої діяльності, в інше — як офіційне вирішення, прийняте органом управління у тій чи іншому питанню виконавчої й розпорядливої діяльності, у третьому — як розпорядження повноважного органу державного управління (посадової особини).

Правовий акт управління — є засноване на законі однобічне, юридично владне розпорядження повноважного органу державного управління (посадової особини), спрямоване на встановлення правових норм чи виникнення, зміну й припинення конкретних правовідносин з метою практичної реалізації завдань й функцій виконавчої й розпорядливої діяльності.

як бачимо, воно та визначення дане в підручнику по адміністративному праву, дано через розпорядження, з перечисленням основних властивостей актів управління, покликаним показати їхньої відмінності від інших розпоряджень. Не розглядаючи тут всіх: гідностей й хиб цого спільного розгорнутого визначення поняття актів управління, звернемо увагу лише на два моменти, безпосередньо заговорили українською у «язаних з вирішенням деяких питань у спільній теорії права і у науці українського адміністративного права. По-перше, говорячи про правозастосовну функцію (ролі) акта управління, автор аналізованого визначення називає виникнення, зміну й припинення конкретних правовідносин, тобто характеризує цю функцію вичерпно. Правотворча ж функція у визначенні зводиться лише до встановлення правових норм. Зміна правових норм, їхнє скасування й зміну сфери їхньої дії при цьому не враховуються. Таке вирішення запитання чітко відбиває становище справ: з визначенням поняття нормативного правового акту на юридичній літературі, де на зміну довгий годину його визначення, що існував, як акта, що містить норми права, приходять інші визначення, у тому числі як акта, що встановлює правові норми. Треба зауважити, що подібний підхід до розуміння нормативного юридичного акта можна зустріти й в інших підручниках для студентів юридичних вузів.

Алі факт участі представницьких органів державної влади у вирішенні конкретних питань державного управління в умовах, коли це закріплено в Конституції, непросто ігнорувати. У підручнику по адміністративному праву сказань: «Ряд важливих питань державного управління вирішують органи державної влади, на це з свого конституційного стану Таких випадках, проте, волевиявлення відповідних органів державної влади не набувають форми актів управління; смердоті в всіх випадках є актами державної влади. Не стають, наприклад, актами управління, вирішення місцевої Заради народні депутати, що встановлює правила, що охороняються мірами адміністративної відповідальності. Укази Президії Верховної Заради України про утворення того чи іншого міністерства України дійсно не можна вважати актом управління, оскільки він переносити до засобів здійснення Президією державної влади. Приклад із Указом у даному випадку нічого не доказує. Ті ж можна сказати й про приклад з вирішенням місцевої Заради. Алі справа не скільки й над прикладах.

Треба відзначити, що ніхто ніколи не пропонував вважати актами управління усі акти Радий народних депутатів й Президій Верховних Радий, що мають ті чи інше ставлення до виконання завдань й функцій українського державного управління як виду державної діяльності. З сферою управління, забезпеченням реалізації завдань й функцій даного виду державної діяльності (насамперед у силу його специфіки), заговорили українською у «язана більшість актів Радий народних депутатів всіх ланок й акти Президій Верховних Радий. Прийняті цими органами правові акти, за допомогою які установлюється система органів державного управління, утворяться органи управління спільної компетенції, а також більшість органів галузевого й міжгалузевого управління; затверджуються керівники цих органів; здійснюється нормативно-правове регулювання найважливіших відношень, що виникають у процесі організації й діяльності органів управління; установлюється програма їхньої дії; дається оцінка діяльності органів управління, — усє це акти здійснення державної влади, хоча більшість із них заговорили українською у «язані із організацією виконання законів й із виконанням їхні. Не уся діяльність по виконанню законів здійснюється органами управління.

У виконанні законів беруть доля усі органи української держави. Визначення актів управління через форму управлінської діяльності - широка й різноманітна група визначень цого поняття в літературі. Цінність таких визначень для теорії й практики управління заговорили українською у «язана із повнотою й точністю визначення самої форми управлінської діяльності. Алі запитання про форми управлінської діяльності, їхньому понятті, видах, критеріях класифікації й тепер (як й раніше) переносити до числа дискусійних й при характеристиці актів управління освітлюється не завжди. З «є висловлення, що інколи в адміністративно-правовій літературі, про наявність єдності поглядів по цих питаннях не відбивають справжнього стану справ. У деяких випадках смердоті відразу і заперечуються авторами, як лише справа досягати перечислення конкретних форм управлінської діяльності. «У адміністративно-правовій літературі про форми управлінської діяльності вирішується в принципі однаково, якщо не вважати окремих часткових розбіжностей». Алі далі Признається, що «загальновизнана класифікація форм управлінської діяльності відсутніх», називаються форми управлінської діяльності, що «виділяються частіше усього» (встановлення загальнообов «язкових норм, видання адміністративних актів, висновок договорів, здійснення суспільно-організаційної діяльності, учинення матеріально-технічних дій).

Вказується, що розвиток діяльності адміністрації соціалістичних країн Веде до необхідності доповнення даного переліку ще одною формою — так називаною адміністративною угодою. Алі ця проблема ще дискусійна. Відразу наводитися інша класифікація форм управлінської діяльності (видання нормативних актів управління, видання індивідуума. Проте неоправдана оптимістична характеристика вирішення запитання зустрічається в ряді робіт. Слід зазначити, — пише Д. М. Бахрах, — що, Незважаючи на неоднозначну інтерпретацію досліджуваного поняття, усі адміністративісти розрізняють правові й не правові форми адміністративної діяльності, а потім виділяють ряд різновидів першої й другої груп. Виходить, можна говорити про Єдиний у принципі підході до розуміння й класифікації форм державного управління, що склались у адміністративно-правовій науці. Алі де ж Єдиний (хоча б й в принципі) підхід до розуміння й класифікації форм управлінської діяльності, якщо саме поняття форми управлінської діяльності одержує в літературі неоднозначну інтерпретацію, якщо відсутня загальновизнана класифікація цих форм, якщо поряд з класифікацією, найбільше поширеної, називається і інша, що не менше поширена останнім годиною? Повна єдність є поки до того, що усі адміністративісти говорять про правових й не правових формах управлінської діяльності, у які, у свою чергу, виділяють різновиду.

Алі в головному — у визначенні поняття форми управлінської діяльності, у класифікації всіх форм — єдності немає. Форми управлінської діяльності визначаються як: способи вираження її утримання; способи здійснення, прояви й вираження методів управління; зовнішнє практичне вираження функцій управління в конкретних діях; організаційно-правове вираження конкретних однорідних дій апарата державного управління; виділені в самостійні групи родинні по характері однакові чи подібні у своєму зовнішньому прояві дії; системи внутрішньо взаємозалежних способів здійснення функцій державного управління; зовнішнє практичне вираження управлінської діяльності. У діях; суб «єктів управління, що мають відповідний зовнішній прояв; зовнішні прояви управлінської діяльності; зовнішні прояви управлінського впливу й т.д. При визначенні форми управлінської діяльності в більшості випадків говоритися не про дії суб «єктів управління, а про їхнє зовнішнє вираження (прояви) оскільки дії в залежності від їхнього характеру й форми виражена. складають ті чи інше утримання цієї діяльності. Алі є і інші визначення. Різні й найменування конкретних форм управлінської діяльності. При класифікації форм управлінської діяльності (іноді їхні іменують видами) у різноманітних сполученнях називають: видання нормативних актів управління й їхнє застосування, установлення норм права, застосування норм права, видання індивідуальних актів управління, видання адміністративних актів, видання актів управління, скоєння інших, юридично значимих дій, правові акти. При порівнянні визначень актів управління, що даються за допомогою поняття форми управлінської діяльності, з визначенням самої цієї форми й найменуваннями конкретних форм при їхній класифікації виявляється, що, називаючи акти управління правовою формою діяльності, більшість авторів при класифікації форм діяльності частіше говорять про видання актів, а чи не про сам акти. Деякі автори самих роботів акти управління називають правовою формою управлінської діяльності, а при класифікації конкретних форм цієї діяльності говорять не про акти, а про їхнє видання.

Змішання указаних зрозуміти припускається й при визначенні форм діяльності як однакових й подібних у своєму зовнішньому прояві дій, й при визначенні їхні як зовнішнього організаційно-правового вираження конкретних однорідних дій, й при визначенні форм цієї діяльності як внутрішньо взаємозалежних способів здійснення функцій державних органів. Таке становище не випадково. Роздивимося Перші два випадки в кожному із варіантів у залежності від того, що розуміють под актом управління: дія волевиявлення, чи документ, що оформляє цю дію й містить його результат. Колі форма управлінської діяльності визначається як подібні в зовнішньому прояві дії, а акт розглядається як волевиявлення, очевидно, правомірно говорити про акти управління як про форму управлінської діяльності. Алі тоді не можна називати формою діяльності видання актів, як це робить автор аналізованої конструкції при класифікації форм управлінської діяльності, оскільки видаються не дії, а документи, хоча видавати акт не діючи не можна. Саме визначення форми діяльності як дій навряд чи можна вважати вдалим. волевиявлення скоріше можна віднести до утримання діяльності, до виду дії. Ті ж можна сказати й про дії, що не породжують відповідні правові наслідки. У тієї ж годину немає формальних основ заперечити правомірність визначення форми управлінської діяльності як групи однорідних дій, коли незабаром серед інших значень слова «форма» у російській мові є й таке, як вид чи тихий явищ. Говорячи про форми роботи (діяльності), нерідко мають на увазі її види, напрями. Якщо акт розглядати як документ, то, на перший погляд визначення актів управління через форму діяльності може показатися цілком правомірним. У постановах, вирішеннях, наказах й інших актах-документах дійсно виражаються в поза однорідні визначені дії-волевиявлення, що означають відповідні правові встановлення. Саме волевиявлення скоріше переносити не дуже до форми діяльності, а до її утримання. Алі при класифікації форм Розуміючи под правовою формою управлінської діяльності лише акти-документи, сам дії-волевиявлення, що створюють (змінюють, що відміняють) правові норми, що викликають виникнення (зміну, припинення) конкретних правовідносин, очевидно, треба віднести чи до утримання діяльності, чи до не правової форми цієї діяльності. Алі остання позиція не узгодиться із розумінням сутності права як державної волі панівного класу й сутності українського соціалістичного права як державної волі усього українського народу й практикою застосування правових норм. Діяльність, що має вказані управлінські діяльності автор аналізованого визначення не про акти, а про їхнє видання. Тім годиною акт-документ й його видання поняття не тотожні Виходить, при визначенні акта управління як форми управлінської діяльності (в указаному її розумінні) мається на увазі не лише акт-документ. Про це говорити й наступний виклад питань про акти (про запропоновані перед тим вимогах й т.д.). Дати більш-менш повну характеристику акту управління — зграбному правовому явищу, розглядаючи лише акт-документ, неможливо. Далі, акти-документи зберігають своя дії й после скасування органів, що видавали ці акти. Отже, визнати акти-документи правовою формою управлінської діяльності - означати припустити існування в ряді випадків форми діяльності без її суб «єкта, без самої діяльності, по істоті, припустити існування форми без утримання, що якщо знаходитися в явному протиріччі із марксистсько-ленінським розумінням категорії утримання й форми, їхній співвідношення. Юридичні акти-документи не форма управлінської діяльності, а її результат. Алі, зрозуміло, результат досягнуто не всякої управлінської діяльності, а лише такий, який складається установленні відповідних правових розпоряджень.

Деякі автори, як вже відзначалося, акти управління й називають результатом діяльності. Акт-документ може бути схарактеризована й як зовнішня форма правових розпоряджень, що утримуються в ньому, зовнішня форма їхній існування. І говорячи про акт як про результат діяльності, у першу чергу ми маємо на увазі, звичайно, що утримуються в ньому розпорядження. Результат діяльності - акт-документ, природно, може існувати (діяти) його суб «єкта, що породивши довше, цієї діяльності - органу держави, посадової особини. Або навпаки, його життя може бути коротше години дії (існування) цого суб «єкта із волі останнього чи із волі суб «єкта державної діяльності, що вищестоящого. Так чи інакше, але й конструкцію акт (документ) — формоправові властивості, зв «язувати лише чи навіть головним чином з неправовими її формами не можна. Це безперечно Саме за допомогою необходимых волевиявлень (актів-дій) воля народу стає державною волею — із «є (змінюються, скасовуються) правові норми. Волевиявлення державних органів й відповідних посадових осіб не можна виключити й із поняття правопримінних актів управління Характеристика правових актів як результату правової діяльності зустрічається і у спільній теорії права, А Ф Шебанов, наприклад, називав нормативно-правовий акт зовнішнім проявом й безпосереднім результатом правотворчоської діяльності.