Суть та структура світового ринку праці

Суть та структура світового ринку праці.

Різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони, утворюють міжнародний ринок праці, котрий функціонує у взаємозв «язку з ринками капіталу, товарів та послуг. Інакше кажучи, міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Світовий (міжнародний) ринок праці - це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.

Ці відносини склалися у зв «язку з нерівномірністю розміщення робочої сили по країнах світу.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами:

через міграцію трудових ресурсів і капіталу;

шляхом поступового змиття національних ринків праці, внаслідок чого усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші перегородки між ними. Це приводить до утворення так званого «спільного ринку праці».

Створення ринку праці є свідченням того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній та технологічній галузях, а й дедалі ширше охоплюють сфери соціальних та трудових відносин, які стають нині глобальними. Це дістає відображення в координації, погодженні й зближенні соціальної політики різних країн, які мають неоднаковий досвід та законодавство в соціальній сфері. Таке регулювання різнонаціональних соціальних структур відбувається у багатьох напрямах. Головні серед них:

умови праці, способи найму і звільнення працівників;

оплата праці, зокрема системи додаткових виплат;

надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня;

соціальне страхування;

надання різних пільг, у т.ч. матеріального постачання, відпочинку і т.д.

Виникнення і розвиток міжнародного ринку робочої сили є результатом зростання міжнародної мобільності 2-х головних факторів виробництва — капіталу і праці.

Підвищення міжнародної мобільності капіталу в соціальному плані означає, що він пред «являє попит не тільки на робочу силу країни базування, а й на іноземну робочу силу, яка нерідко має певні переваги порівняно з національною (більш дисциплінована, менш вибаглива щодо оплати праці і т.д.).

Капітал, як правило, рушав у ті місця концентрації робочої сили, де вона значно дешевша від робочої сили в країні - експортері.

За всіма ознаками міжнародний ринок робочої сили, що формується, має явно сегментований характер. У межах цього ринку створюється кілька окремих, відносно автономних ринків робочої сили зі специфічними закономірностями її руху.

Така сегментація міжнародного ринку робочої сили віддзеркалює як міжнародний поділ праці, що склався, так і особливості у кваліфікації робочої сили й попиті на неї.

У структурі міжнародного ринку праці відрізняються 2 найзначніші сегменти.

Перший сегмент охоплює роботу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації й зарплати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації.

Це загалом привілейований шар працівників з розвинутих країн, а також із середнім рівнем розвитку (Сінгапур, Тайвань, Гонконг).

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці - робоча сила, яка походить з районів світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Серед цих працівників треба вирізнити специфічний загін так званої нелегальної робочої сили, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни, зокрема США.

До цієї категорії працівників можна приєднати також «екологічних біженців», котрі через катастрофічні природні умови (н-д, посуха) змушені покидати свої насиджені місця, шукати роботу в інших країнах та регінах.

Україна у світових міграційних процесах.

Зростання відкритості українського суспільства неминуче приводить до дедалі більшого притягнення України в міжнародний обмін робочою силою. Перехід до ринкової економіки створює реальні умови для формування ринку праці. Однією з важливих рис його становлення є різке зростання міграційних процесів як у середині країни, так і за її межами.

Посилення територіальної міграції населення зумовлюється такими причинами:

структурною перебудовою економіки і пов «язаними з нею зростанням безробіття, процесами роздержавлення власності й приватизації, які супроводжуються збільшенням мобільності капіталу, його інтенсивним міжгалузевим і географічним переливанням;

нерівномірністю в розміщенні продуктивних сил, суттєвими відмінностями в соціально-економічних умовах життя в селі і в місті, в різних регіонах країни;

інтенсифікацією міграційних процесів на фаціальному гнунті;

різким погіршенням екологічної ситуації в окремих регіонах;

розширенням зовнішньоекономічних зв «язків України, а також лібералізацією режиму виїзду громадян за кордон.

Почуття постійного занепокоєння в населення країни викликають 2 чинники, що загрожують його фізичній та економічній безпеці: безпрецедентне зростання бандитизму насування масового безробіття.

На 1 січня 1999 р. кількість офіційно зареєстрованих безробітних становила в Україні 1003,2 тис., або 3,69% загальні чисельності працездатного населення. За розрахунками Міжнародної організації праці, цей показник набагато вищий становить майже 15% працездатного населення. А з урахуванням так званого прихованого безробіття цей показник сягає від 30 до 45% загальної чисельності зайнятих.

Об «єктивних передумов для швидкого подолання катастрофічної ситуації, що склалася в суспільстві, в даний момент немає. Можливості держави полегшити людям фінансові й матеріальні негаразди вкрай обмежені, насамперед через величезний дефіцит державного бюджету. Оцінюючи зовсім нову для України проблему безробіття, слід зважити, що довготривале безробіття приховує надзвичайно високу соціальну небезпеку.

Досягнення нездійсненним завданням, і передусім зайнятості є для наявної робочої сили не відповідає суспільним потребам.

Проблема масового безробіття і зубожіння широких мас населення може бути частково вирішена за рахунок міграції, виїзду частини громадян України за її межі в пошуках роботи.

Головні чинники масової еміграції:

велика різниця в умовах життя і рівня з/пл. в Україні й країнах Заходу;

відсутність перспектив професійного зростання для багатьох здібних людей;

економічна нестабільність у країні й невизначеність шляхів виходу з неї;

відсутність безпеки громадян.

Що стосується України, то її в найближчий період чекає, найімовірніше, доля країни — постачальника робочих рук на європейський і світовий ринок праці. Але в цій якості вона може отримати низку економічних вигод:

знизити рівень безробіття і пом «якшити таким чином соціальну напруженість у суспільстві;

25−30 млрд. дол. США;

розроблені МОП рішення дають Україні право ставити питання про отримання компенсації за підготовку роб. сили від країн — можливих користувачів їх трудових ресурсів.

У 1995 р. чисельність емігрантів з України становила 420 тис. чол. (у 1994 р. — 550 тис. чол.). Упродовж 1994;1998 рр. Найбільша кількість вихідців з України, за даними Держкомстату, вирушила в Росію (798,0 тис.), Ізраїль (101,6 тис.), США (69,0 тис.), Німеччину (49, 7 тис. чол.). За матеріалами преси за кордоном сьогодні працює від 1903 млн. українських громадян, переважна частина, яких нелегально.