Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової культури. Зв"язок латинської мови з старогрецькою. 
Роль латинської і грецької мови у створенні медичної термінології

Лекція.

1. Вступ. Коротка історія латинської мови та її роль в розвитку світової культури. Зв’язок латинської мови з старогрецькою. Роль латинської і грецької мови у створенні медичної термінології.

2. Алфавіт. Голосні. Дифтонги.

1. Латинська мова (lingua Latina) — мова індоєвропейської сім «ї. Вона дістала назву від племені латинів, які на початку і тис. до н.е. заселяли невелику область Центральної Італії - Лаціум. Головне місто Лаціума Рим, засноване у 753 р. до н.е., в результаті постійних війн перетворюється з міста-держави на столицю рабовласницької імперії. Латинська мова стала державною мовою на значній території Європи від берегів Середземного моря до Атлантичного океану, а також у Північній Африці і в частині Азії від побережжя Середземного моря до гір Кавказу і ріки Євфрат.

З підкоренням Греції Римом (ІІ ст. до н.е.) відбувається взаємозбагачення латинської і грецької мов і культур. Латинська мова запозичила значну кількість грецьких слів, а також грецьку медичну термінологію, засновником якої був лікар Гіппократ. У процесі розвитку деякі з грецьких медичних термінів латинізувались, наприклад: cranium — череп, arteria — артерія, therapia — лікування; при цьому деякі з них зберегли грецькі закінчення, наприклад diabetes — діабет, dyspnoe — задишка.

Латинська та старогрецька мови залишаються основними міжнародними джерелами для штучного створення нових медичних термінів в сучасних мовах. Назви хворіб, їхніх симптомів, анатомічна номенклатура, назви лікарських препаратів тощо — це все слова латинського і грецького походження.

Понад півтори тисячі років латинь була для Європи мовою культури і науки, зокрема медицини. У Європі за майже тисячолітній період історії середніх віків створилася обширна література латинською мовою. Сюди відносяться багато численні історичні хроніки, романи, поеми, наукові, філософські та богословські трактати. Поряд з цим із суміші розмовної латинської мови і місцевих діалектів сформувались самостійні національні мови, відомі під назвою романських.

Епоха Відродження (Ренесансу) відкрила для наступних поколінь багато літературних творів, пам’ятників монументальної скульптури. В цей період у всі європейські мови проник великий вплив латинської лексики, що відносилась, головним чином, до інтелектуального життя суспільства, його культури, науки, медицини. Саме в цю епоху закладаються основи міжнародної медицинської термінології на латинській мові.

Медична освіта неможлива без володіння основами латині. Вивчення латинської мови має велике значення у підготовці медичного спеціаліста середньої ланки, оскільки допомагає свідомо засвоювати і розуміти медичні терміни латинсько-грецького походження, з якими він зустрічатиметься і буде послуговуватися у своїй практичній діяльності. Медикам з давніх часів відоме таке латинське прислів «я: Invia est in medicina via sine lingua Latina — Непрохідний шлях в медицині без латинської мови. справедливе це твердження і наш час.

2. Латинський алфавіт складається з 24 букв.

Друковані літери Писані літери Їх назва Їх вимова.

A a A a, а а.

B b B b бе б.

C c C c це ц, к.

D d D d де д.

E e E e е е.

F f F f еф ф.

G g G g ге г (російське).

H h H h га г (українське).

I i I i і і, й.

K k K k ка к.

L l L l ель ль.

M m M m ем м.

N n N n ен н.

O o O o о о.

P p P p пе п.

Q q Q q ку к (в).

R r R r ер р

S s S s ес с, з.

T t T t те т.

U u U u у у.

V v V v ве в.

X x X x ікс кс або кз.

Y y Y y іпсилон і.

Z z Z z зета з або ц.

Вживання великої літери В латинській мові з великої букви пишуться власні імена, назви місяців, географічні назви, назви народів, прикметники і прислівники утворені від назв народів: Roma, Romanus, Romani, September, Latinus, Celsus, Italia.

В рецептах з великої букви пишуться назви хімічних елементів, препаратів, рослин.

Valeriana — валеріана, Chininum — хінін.

Голосні (Vocales).

У латинській мові є 6 голосних: a, e, i, o, u, y.

Голосні а, е, о пишуться і читаються як і в українській мові:

а — natura, aorta, ana.

e — dens, ego, vertebra.

o — os, foramen.

Буква і читається як укр. -і-: vita, internus.

Але перед голосною на початку слова і між голосними всередині слова читається як -й-. В цих випадках замість і може вживатися j, якої в класичній латині не було (введено в пізніші часи).

maialis — травневий — (majalis).

iecur — печінка — (jecur).

iciunum — порожня кишка — (jejuunum).

maior — більший — (major).

iodum (Iodoformium) — У словах грецького походження завжди пишеться буква -і;

Буква u читається як українська -у-:

tumor — пухлина.

genu — коліно.

purus — чистий Буква у читається як укр. -і-, вживається в словах грецького походження: butyrum — масло.

В грецьких префіксах:

hyper — над; hypertonia — підвищений кров «яний тиск.

hypo — під; hypotonia — зниж кров «яний тиск.

dys — розлад функцій; dyspnoe — задишка.

syn — разом, з'єднання; syndromum — група симптомів В грецьких коренях:

hydr — вода; Hydrargyrum — ртуть.

myo — м’яз; myoma — м’язова пухлина.

myc — грибок; mycosis — захворювання, спричинене грибками.

oxy — кислий; oxydum — окис.

pyr — жар; Amidopyrinum — амідопірін.

poly — багато; polyarthritis — множинне запалення суглобів Дифтонги — сполучення двох голосних, які вимовляються, як один склад. Їх є чотири: ае, ое, аu, еu.

ае = е.

aegrotus — хворий; gangraena.

ое = е (нім.о).

oedema — набряк Якщо, а +е і о + е вимовляються роздільно, то над е ставиться дві крапки: aer — повітря; poeta — поет.

au = ay (ab).

auris — вухо; aurum — золото.

eu = ey (eb).

neuritis — запалення нерва; pleura — плевра Рекомендована література:

И.Я.Козовик, Р. И. Малеу. Учебник лат. языка К. 1988 г.

Вступ § 1, § 2, § 3, § 4.

Р.Олійник, В. Кінаш. Лат. мова. Л., 2000р.

Вступ § 1, § 2, § 3.

Е.М. Шевченко Лат. мова і основи мед. термінології. К. 1992р.

§ 1, § 2, § 3, § 4.