Загальне машинобудування Росії

Ставропольская Державна сельскохозяйственная.

Академия.

По предмета: Економічна география.

На тему: Загальне машинобудування России.

Підготував і предоставил:

Студент.

1 курсу, 11 группы.

Факультету: Бух. учет і финансы.

Сухарєв Арсеній Александрович.

Перевірив: Тенищев А.Н.

Ставрополь, 1999 год.

Машинобудівний комплекс становлять машинобудування металообробки, об'єднувальні кілька десятків деяких галузей і підгалузей. На боргу машинобудівного комплексу у 1995 доводилося: 18,2% вартості виробленої промислової продукції країні, 38,6% промислововиробничого персоналові та 25% вартості основних промислововиробничих фондів. Рівень рентабельності продукції машинобудування в 1995 п. становить близько 21%, що у 2 разу нижчий рівня 1990 п. У складі комплексу на машинобудування доводиться певний обьём випущеної продукции.

Обсяг виробництва машинобудування залежить як потреб у ній, і від наявності необхідних виробничих потужностей, кадрів, потребує матеріальних та грошових ресурсів (табл. 5.1).

У структурі машинобудування налічується 19 великих комплексів 9 деяких галузей і понад сто спеціалізованих підгалузей і виробництв. До комплексним галузям, подібним з технологічних процесам і використовуваному сировини, ставляться: важке, енергетичне і транспортне машинобудування; електротехнічна промисловість; хімічне і нафтове машинобудування; верстатобудівна і інструментальна промисловість; приладобудування; тракторне і сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для легкої і харчової в промисловості й др.

Радикальні ринкові реформи і конверсія ВПК 1992 — 1996 р привели машинобудівний комплекс до кризи Різко змінився у першій половині 90-х рр. попит продукції призвів до спаду виробництва, зниження темпів НТП, розриву господарських зв’язків, не конкурентоспроможності виробів, старіння основних фондів. Виник дисбаланс між виробничим потенціалом і фактичним рівнем виробництва. Підприємства припиняють виробляти складні вироби, потребують глибокої кооперації, і переходять до випуску непрофільною, але має попит дешевого й простого продукції. Різко скоротився питому вагу машинобудівної продукції загальному обсязі російського експорту, становлячи у 1995 р 3,7%. Кризові процеси у галузі поглиблено у зв’язку з високий рівень концентрації та монополізації виробництва. Серед підприємств кожне випускає більш 75% певного виду продукції і на є монопольним виробником. Структурна перебудова в машинобудівному комплексі відбувається повільно через слабкої адаптацію роботі у нових економічних умов і відсутності такої у підприємств оборотних средств.

Нині майже всі підприємства громадянського машинобудування стали акціонерними товариствами. У прямому управлінні 1996 р перебувало 7% підприємств нашої галузі. Проте за більшості деяких підприємств ще сталося суттєвих змін у структурі, номенклатурі та обсяги виробництва продукции.

У розвитку машинобудування найпріоритетнішими є дві основні напрями. Перше з рішенням соціальних проблем: випуск машин і устаткування АПК, легку промисловість, медичної техніки і предметів устаткування. Друге: розвиток електроенергетичної і електротехнічній промисловості, виробництва обчислювальної техніки, приладобудування і станкостроения.

Машинобудування належить до найпоширеніших в територіальному відношенні галузей. Однак у одних районах він має профілююче значення, а інших задовольняє внутрішні потреби, доповнює промисловий комплекс. Більше 85% продукції машинобудування і металообробки виробляється у європейській частині Росії. Важливе значення має підвищення ролі східних районов.

У Сибіру та Далекому сході галузь представленій у основному підприємствами електротехнічній промисловості, тракторного і сільськогосподарського машинобудування, з випуску ковальсько-пресового і ливарного устаткування. Раціональність подальшого розміщення підприємств машинобудування у тих районах обумовлюється зростаючій потреби у продукції, і навіть наявністю енергії, палива, металу, водних ресурсів, промислових майданчиків, придатних до спорудження Тут можна енергоі металлоемкие отрасли.

Машинобудування Росії територіально слабко орієнтоване на споживача. Переважна більшість продукції, виробленої у східних районах, вивозиться в європейську частину країни. Потреби Сибіру та Далекого Сходу в машинах і устаткуванні на 70 — 90% задовольняються з допомогою постачання з західних районів і импорта.

Розміщення підприємств машинобудування перебуває у прямої залежності від характеру своєї продукції: широти номенклатури, маси виробів, масштабів виробництва народногосподарського, загальнопромислового, галузевого чи одиничного застосування. У цьому на ефективність розміщення впливає низка чинників: науково-технічний прогрес; спеціалізація; кооперування; концентрація; комбінування виробництва; наявність трудових ресурсів; близькість до джерел сировини, матеріалів і до споживачів; обсяг транспортних робіт та експлуатаційні витрати на транспортировку.

Серед перелічених чинників важлива роль належить спеціалізації і кооперування, які нові змогу розміщення виробництва. Спеціалізація полегшує організацію виробництва, сприяє раціональнішому використанню устаткування, підвищує технічний рівень. У галузі поширена предметна (випуск певних кінцевих видів продукції - машин, устаткування), технологічна (виробництво лиття, заготовок) і подетальная (випуск деталей, агрегатів, секцій) спеціалізація. Розміщення спеціалізованих заводів тісно пов’язані розміщенням підприємств, із якими працюють у кооперації. Кооперування здійснюється, як всередині галузі, і з заводами інших галузей, постачальних метали, вироби з пластмас, скла та інших. Кооперувати слід підприємства, що перебувають у близькому відстані один від друга. Особливого значення у своїй має кооперування всередині одного економічного району, що скорочує далекі перевезення і сприяє комплексному розвитку господарства. Кооперування на противагу спеціалізації інтегрує розміщення взаємодіючих між собою підприємств. І на цій основі виникають машинобудівні комплекси, де різні заводи пов’язані спільним випуском готової продукції. Розширення сфери кооперування у машинобудуванні призводить до збільшення кількості підприємств-суміжників, які забезпечують роботу головного завода.

Розміщення підприємств машинобудування залежить значною мірою від трудомісткості виробів, рівня кваліфікації робітників і службовців. Особливо важлива роль кваліфікованих кадрів під час розміщення таких трудомістких галузей, як електротехнічна, радіотехнічна, електронна, приладобудівна, верстатобудівна та інших. Створення спеціалізованих машинобудівних заводів у і містечках Росії дозволяє більш повно використовувати працю та значно підвищити їх економічний потенціал. Сприятливим чинником подальшого розвитку виробництв, потребують кваліфікованої праці, служить мережу науководослідницьких установ, институтов.

Машинобудування, як великий споживач металу, має великі зв’язку, передусім, з чорним металургією. Територіальне зближення цих галузей дає можливість металургійних заводів використовувати відходи машинобудування і спеціалізуватися відповідно до його потребностями.

Галузі машинобудування, що виробляють малотранспортабельную продукцію, розміщуються околицях споживання. До них належать: сільськогосподарське машинобудування, виробництво машин та правових механізмів для лісової промисловості, гірського устаткування й др.

Особливості розміщення підприємств машинобудування зумовлюють велику роль транспортного чинника у виконанні кооперованих постачання і забезпеченні споживачів готової продукцією. Питання спеціалізації і концентрації машинобудівного виробництва, у значною мірою вирішуються на залежність від транспортних можливостей та величини транспортних витрат. При формуванні машинобудівних комплексів домагаються скорочення транспортних витрат і дальності перевозок.

Треба враховувати впливом геть географічне розміщення машинобудівних підприємств енергоємності і фондоємності производства.

Серед галузей машинобудування залежно від техніко-економічних особливостей виділяють важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин, механізмів, приладів та інструментів; виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин і оборудования.

У структурі витрат за виробництво чільне місце займають витрати на сировину, основні матеріали (більш 59%), на зар. плату (15.7%).

1. Виробництво металургического обородувания склалося поблизу центрів розвитку металургії та споживання цієї категорії продукції: на Уралі (Єкатеринбург, Орск), у московському Центральному (Електросталь), Поволзькому (Сизрань), По-східномуСибірському (Красноярськ, Іркутськ), Далекосхідному (Комсомольск-наАмуре)районах.

Гірничо-шахтне устаткування випускається на підприємствах, розташованих і головне вугільних районах країни: Західного Сибіру (Прокопьевск, Кемерово), Східного Сибіру (Черемхово, Красноярськ), на Уралі (Єкатеринбург, Копейск).

2. Виробництво устаткування нафтової і представники газової промисловості перебуває у нафтоі газовидобувних районах: Урало-Поволжье, Північному Кавказі, Західної Сибири.

3. Енергетичне машинобудування виникло і розвивалося переважно у великих центрах машинобудування, де зосереджені кадри кваліфікованих рабочих.

Потужні парові і гідравлічні турбіни і генератори виробляються в.

Північно-Західному (Санкт-Петербург), Уральському (Єкатеринбург), Западно;

Сибірському (Новосибірськ) районах. Санкт-Петербург і Єкатеринбург спеціалізуються на випуску газових турбін, Єкатеринбург — теплофікаційних турбін. Для атомних електростанцій реактори виготовляють в Північно-Кавказькому (Волгодонськ) і Северо-Западном.

(Колпіно) районах. Виробництво парових котлів організовано в.

Центральному (Подольск), Центрально-Черноземном (Бєлгород), Северо;

Кавказькому (Таганрог), Западно-Сибирском (Барнаул) районах,.

Енергетичне устаткування — потужні дизелі для судів — випускають в.

Санкт-Петербурзі, Брянську, Нижньому Новгороді, Хабаровську, для тепловозів і електростанцій — в Балаково, Пензі, Коломні. високої трудомісткістю і середній фондоємністю. Підприємства орієнтуються на райони споживання продукції, крім ті) випадків, коли випущені вироби відрізняються значної металлоемкостью і тяжіють до металургійним баз. Заводи загального машинобудування виробляють технологічне обладнання нафтопереробної, хімічної, паперової, лісової, будівельної в промисловості й сільськогосподарські машини. Підприємства цієї групи поширені по территории.

России.

4. Сільськогосподарське машинобудування тяжіє до місць споживання готової продукції і на розвинене переважають у всіх економічних районах Спеціалізація підприємств відповідає спеціалізації сільського господарства району й прилеглих территорий.

Найбільші заводи з виробництва зернозбиральних комбайнів розташовані на півметровій північному Кавказі (Ростов-на-Дону, Таганрог), у Східній Сибири.

(Красноярськ). У Центральному районі випускають льно збиральні (Бежецк), картоплезбиральні (Рязань, Тула), силосоуборочные (Люберці) машины.

Різні сільськогосподарські машини та устаткування виробляють заводи, перебувають у Воронежі, Сизрані, Кургані, Омську, Новосибирске,.

Рубцовске.

5. Устаткування підприємствам із хімічною переробкою сырыя.

(нафтопереробних, хімічних, паперових) випускають в Пензе,.

Туймазах, Кургані, Єкатеринбурзі, Іжевську, Петрозаводську та інших. Середнє машинобудування дає 15% товарної продукції галузі Підприємства відрізняються малої металлоемкостью, трудомісткістю фондоємністю продукції. Вони найбільш численні, узкоспециализированы, мають широкі зв’язку з кооперації. Розміщувати за води доцільно у сформованих і цих центрах маші побудови, де необхідні трудові, елекроенергетичні< ресурси, досить висока технічна культура і створено умов) для широкого виробничого кооперування. До середньому машинобудуванню ставляться підприємства, випускаю щие автомобілі, літаки, металорізальні верстати, трактори, технологічне обладнання легкої, харчової, поліграфічної медичної промышленности.

6. Автомобілебудування відрізняється чіткої спеціалізацією підприємств на випуску певного типу автомобілів. Перші автомобільні за води (Москва, Нижний.

Новгород, Ярославль) розміщалися у районах розвиненого машинобудування, який став базою для кооперування з за водами-сборщиками.

Згодом з урахуванням підприємств автомобілебудування стало розвиватися на Уралі й у Поволжі. Найбільші підприємства створили численні заводи філії. Так, АТ «ЗІЛ» крім чотирьох заводів у Москві має, спеціалізовані на випуску агрегатів, вузлів, деталей, заготовок і запасними частинами, в Смоленске,.

Рославле і Ярцево (Смоленська область), Мценске, Петровске Сердобске.

(Пензенська область), в Пензі, Рязані, Єкатеринбурзі. Вантажні автомобілі середнього тоннажу випускають заводи Центрального (Москва,.

Брянськ), Волго-Вятского (Нижній Новгород), Уральського (Миасс) районів; невеликого тоннажу і великовантажні автомобілі — Поволзької района.

(Ульянівськ і Набережні Човни). Легкові автомобілі вищого й середнього класу роблять у Волго-Вятском (Нижній Новгород), Центральном.

(Москва), Уральському (Іжевськ) районах; малолітражні — в Поволжье.

(Тольятті), микролитражные — в Серпухові, Єлабузі. Створено мережу автобусних заводів у московському Центральному (Ликино, Голицину), Волго-Вятском.

(Павлове), Уральському (Курган), Північно-Кавказькому (Краснодар) районах.

У Енгельса діє тролейбусний завод. У східних районах Росії автомобілебудування представлено лише автосборочным заводом в Чите.

Автомобільна промисловість включає й випуск моторів, підшипників, причепів, електроустаткування тощо. буд. Спеціалізовані підприємства з виробництва моторів перебувають у Ярославлі, Уфі, Омську, Тюмені и.

Заволжя. Вони забезпечують свою продукцію кілька автомобільних заводов.

7. Розміщення підприємств тракторобудування орієнтоване на райони споживання й почасти на джерела сировини (метал). Перші трактори випустили Кировским заводом у Санкт-Петербурзі. У 30-ті рр. будуються тракторні заводи у Волгограді, Челябінську, а наступні роки — у Володимирі, Липецьку, Санкт-Петербурзі, Рубцовске. Для лісової промисловості створено виробництво трелювальних тракторів в.

Петрозаводську, промислових — в Чебоксарах.

8. Верстатобудування спочатку розвивалося переважно у старих машинобудівних центрах. На розміщення верстатобудівних заводів впливає трудомісткість продукції, наявність кваліфікованих кадрів, науководослідницьких мереж і дослідно-конструкторських центрів. Нині підприємства великого верстатобудування є в багатьох городах.

Центрального району, Поволжя, Кавказу, Уралу, Западной.

Сибіру. До провідних районів із виробництва металорізальних верстатів ввійшли Уральський (понад 34%), Центральний (28%), Поволзький (13%). У галузі звертає уваги на випуск металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням, автоматичних і напівавтоматичних ліній для машинобудування, обробних центрів, промислових роботов.

9. Виробництво точних машин, механізмів, приладів та инструментов.

Група галузей із виробництва цих машин вирізняється високою трудомісткістю, низькою металлоемкостью, підвищеної электроемкостью, енергоємністю і фондоємністю. До цій групі машинобудівного комплексу належить значної частини радіотехнічної, інструментальної промисловості, приладобудування, електронній промисловості для й окремі виробництва електротехнічній промисловості. Розміщення підприємств точного машинобудування орієнтоване на райони високої технічної культури, що володіють кваліфікованими кадрами, науково-дослідними інституціями та конструкторськими бюро. Приладобудування сконцентровано у московському Центральному районі (Москва і Московська область), і навіть набуло розвитку в.

Північно-Західному (Санкт-Петербург і Ленінградська область) і Северо;

Кавказькому районах. Виробництво електронної техніки зосереджено в.

Москві, Орлі, Зеленограді, Смоленську, Пензі. Підприємства радіотехнічної промисловості, які спеціалізуються на випуску радіоприймальних пристроїв і телевізорів, створені у Центральному (Москва,.

Александров), Північно-Західному (Санкт-Петербург), Центрально;

Черноземном (Воронеж) районах. Основні райони електротехнічній промисловості - Центральний, Північно-Західний, Западно-Сибирский.

Центром електротехнічних заводів у Східній Сибіру став Минусинск.

11. Підприємства із виробництва металевих виробів, зварних конструкцій і конструктивно нескладних машин Ці підприємства відрізняються низькою трудомісткістю, электроемкостью, енергоємністю, фондоємністю і високої металлоемкостью одиниці виробленої продукції. Вони можуть розміщатися повсюдно. Виробництво металевих виробів пов’язані з місцями споживання, а виробництво заготовок тяжіє до джерел сырья.

12. Територіальна організація машинобудування Програма розвитку машинобудівного комплексу на період початку ринкових відносин передбачає реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, широку конверсію оборонних виробництв. Важливу роль має зіграти впровадження передових форм організації виробництва. Через війну конверсії машинобудівні підприємства оборонного комплексу будуть орієнтовані виробництво складної, наукомісткої, високоякісної техніки, і навіть машин і устаткування легкої, харчової промисловості, сільського хозяйства.

Машинобудування територіально організується як певних поєднань різних підприємств, пов’язаних між собою у виробничому відношенні. Так виникають машинобудівні комплекси економічних районів страны.

12.1 У Центральных районах розвинене автобудування з численними «суміжниками»; локомотивоі вагонобудування, річкове суднобудування, виробництво верстатів, підшипників, інструмента, точних машин і приладів, енергетичне і електротехнічне машинобудування; виробництво машин і устаткування в промисловості й інших галузей народного хозяйства.

12.2 Северо-Запад і Північ концентрують енергетичне і електротехнічне машинобудування; морське суднобудування; вагонобудування; верстатобудування, виробництво точних машин і приладів; виробництво промислового оборудования.

12.3 У Поволжі розвинені верстатобудування і приладобудування, виробництво підшипників; автобудування; річкове суднобудування; тракторобудування і сільськогосподарське машинобудування; виробництво устаткування нафтової та хімічної промышленности.

12.4 На північному Кавказі представлено сільськогосподарське машинобудування; локомотивобудування; енергетичне машиностроение.

12.5 На Уралі випускається гірниче, металургійне і хімічне устаткування; розвинені вагонобудування; виробництво важких верстатів, ковальсько-пресових і будівельно-дорожніх машин; тракторобудування, енергетичне і електротехнічне машинобудування; автобудування, виробництво верстатів і инструмента.

12.6 У західною та східною Сибіру виробляється гірниче і металургійне устаткування; представлені тракторобудування і сільськогосподарське машинобудування; енергетичне машинобудування; верстатобудування; електротехніка і приладобудування; вагонобудування і річкове судостроение.

12.7 Далекий Восток.

Район морського і річкового суднобудування, виробництва верстатів і промислового оборудования.

«Економічна географія Росії» (1999) В. И. Видяпин.

" Економічна географія СРСР ", Москва, Вищу школу, 1983 г.

" Економіка машинобудівного виробництва ", Москва, Вищу школу, 1988 г.

" Машинобудівний комплекс РРФСР. Шляхи інтенсифікації «, Москва,.

" Радянська Росія ", 1989 г.

" Довідкове посібник за географією для вступників у вузи ", Москва, 1994 г.

ПРИЛОЖЕНИЯ.

Таблиця 5.1.

Виробництво найважливіших видів продукції машинобудівного комплекса.

Російської Федерації | |1980 |1985 |1990 |1995 | | |р. |р. |р. |р. | |Верстати металорізальні, тис. прим. |118,0|97,9 |74,2 |17,6 | |Ковальсько-пресові машини, тис. прим. |43,1 |37,1 |27,3 |2,1 | |Автоматичні і напівавтоматичні лінії | | | | | |для машинобудування і металообробки, комплектов|567,0|754,0|556,0|54,0 | |Турбіни, млн. кВт |13,2 |15,0 |12,5 | «5,1 | |Трактори, тис. прим. |249,0|261,0|214,0|21,2 | |Комбайни зернозбиральні, тис. прим. |117,0|112,0|65,7 |6.3 | |Екскаватори, тис. прим. |26,5 |26,9 |23,1 |5,2 | |Бульдозери, тис. прим. |12,2 |13,8 |14,1 |2,4 | |Вантажні автомобілі, тис. прим. |- |732,0|712,0|115,0| |Легкові автомобілі, тис. прим. |- |1165 |1103 |835,0| |Автобуси, тис. прим. |- |59,9 |51,9 |40,8 |.

———————————- [pic].

[pic].