Томмазо Кампанелла і його утопія

Томмазо Кампанелла і його утопія

Весь світ прийде до того, щоб.

жити за їх звичаями.

(Кампанелла. «Місто Сонця».

Восени, 1568року на півдні Італії в маленькому місті Стіло дружина чоботаря Джеронімо Катарінелла народила хлопчика. Новонародженого назвали Джованні Доменіко. А пізніше, коли він став ченцем, йому в честь святого Фоми Аквінського дали ім'я Фома, Томмазо. А ще з дитинства в нього було прізвисько в пам’ять одного з прадідів — Кампанелла, що значить дзвін. Під ім'ям Томмазо Кампанелла він і увійшов в історію.

Він був філософом. Відомим всьому світу, користувався повагою кардинала Рішельє, астрологом, який навіював забобонний страх папі Урбану VIII, глибоким політиком, що насмілювався звертатися з порадами і рекомендаціями до європейських государів, бунтарь, змова якого ледве не порушила основи іспанського ланування в Південній Італії, поет і вчений, реформатор і утопіст, знайомством з яким гордилися найосвіченніші люди Франції, Німеччини й Італії.

Будучи сином ьідняка, Кампанелла з самого дитинства відчуває на собі всю гіркоту нужденного життя. Він почав вчитися з п’яти років і здивував всіх незвичайною пам’яттю і здібностями. Збереглося повір'я про те, що хлопчик, який не мав грошей на навчання, слухав уроки, стоячи біля відчиненого вікна школи. В чотирнадцять років, захоплений красномовством проповідника — ченця-Домініканця, він вирішує вступити в монастир. Це була єдина путь до знань. Томмазо з жадобою накидається на книги. Незадовільнений школярською премудрістю, він шукає відповіді на свої сумніви у працях коментаторів Арістотеля, у віковій схоластичній традиції європейської філософії і починає сумніватися у догматах. Так починається його перший бунт… Після того була інквізиція, довгі роки перебування у в’язницях і гоніння влади.

Влітку 1601 року Кампанелла починає писати «Місто Сонця «. Пише лежачи, насилу виводячи букви напівмертвими пальцями — буквально за кілька годин після одного з найстрашніших катувань.

Неаполь, де Кампанеллі доведося в якості в’язня провести чверть століття, був царством бідноти і пригнічення трудящих. В Італійському оригіналі «Міста Сонця «Кампанелла писав про Неаполь ХVII століття: «Але в нас не так, тому в одному Місті, де живе стільки тисяч душ, трудиться ледве четверта частина «. Велетенський паразитичний шар столиці - дворянство, духовенство, чиновництво — живуть безбідно і не працюють. В латинському перекладі він говогить про сімдесят тисяч населення неаполя, з котрих працює десять — п’ятнадцять тисяч чоловік «виснажуючись і гинучи від непосильної роботи з дня на день».

З ненавистю говорить Кампанелла про пригноблювачів, які загрузли в розпусті й неробстві. В «Місті Сонця «він показує, як це неробство і лінива зманіженість призводять до втрати людської подоби, вказує на всю фальшивість «благородного походження », оманливу знатність роду «. Власники Неаполя і всієї країни тримають величезну кількість людей у рабстві і жебрацькому стані. Такі поряд ки, вказує Кампанелла, ведуть до падіння землеробства, ремесла і військової справи. Замість цього несправедливого устрою Кампанелла пропонує новий, заснований на соціалістичних принципах устрій.

Розповідь побудована у стилі, звичайному для утопічних творів: мандрівник під час своїх пригод потрапляє в невідому країну, де і знаходить здійсненими суспільні порядки, які уявляються йому бездоганними.

Місто Сонця Кампанелли за своїм зовнішнім виглядом нагадує італійське місто-державу, оточену стінами і розташовану на одному пагорбі. Навколо міста лежать його володіння — контадо середньовічного італійського міста. Як і в кожному італійському місті, в його центрі - простора площа, а на ній — храм. Ще одна спільність з італійським середньовічним містом — наявність войовничих сусідів сонячного міста, чотирьох держав, розміщених на тому ж острові.

Кампанелла вважав, що порядки, встановлені ним в «Місті Сонця «, найкраще відповідають природі людини. Він був переконаний, що згідно з природнім правом, все є спільним. Як приклад природньої спільності Кампанелла приводив бджіл. На його думку, багатство і бідність — це найбільші недоліки людства. Вони створюють найбільші негаразди, а община робить всіх одночасно і багатими і бідними, багатими — тому що в них є все, бідними — тому що в них немає ніякої власності. Мистецтва і роботи розподіляються між усіма. Через те, що працюють всі, а до того ж праця полегшується технічними вдосконаленнями «кожному доводиться працювати не більше чотирьох годин на добу «. Решта часу витрачається на розвиток розумових і тілесних здібностей. При такому ставленні до праці кожен сприймає свою професію як найпочеснішу. Той, хто знає якомога більше ремесел заслуговує на більшу повагу, тому всі прагнуть оволодіти якомога більшою кількістю професій.

Наперекір християнській моралі у державі Кампанелли існує рівність чоловіка й жінки. Жінки вчаться й працюють ак само, як чоловіки, вони навіть проходять військову підготовку, щоб при необхідності брати участь у захисті держави разом з чоловіками. Разом з тим умови праці жінок в Місті Сонця істотно полегшені у порувнянні з умовами праці чоловіків. Кампанелла добре пам’ятав жінок, яких бачив у дитинстві, юності, зокрема свою матір, яка через тяжку роботу стала старою вже в тридцять років, тому жінкам в «Місті Сонця «він відводить легшу роботу, яка не вимагає тяжкої фізичної праці (наприклад прядіння, шитво, виготовлення ліків і одягу, стрижка бороди і волосся).

Гармонічний розвиток соляріїв, здорова праця, відпочинок ведуть до того, що мешканці Міста Сонця здорові, гарні і сильні. Цьому сприяють також використання вимог гігієни і вживання якісної їжі. Тому солярії живуть деякі до ста, а деякі до двохсот років.

Велике значення приділяє Кампанелла дітонародженню. Він відкидає поняття шлюбу, замість того він пропонує систему, в якій начальники й начальниці Міста Сонця підбирали б чоловіків і жінок, які підходять одне одному для народження в них якнайкращих дітей: «Від напруженої розумової діяльності слабка їхня (мудреців) життєва снага й мозок їхній не витворює сили, бо вони постійно загдиблені в якісь роздуми і через те приводять на світ хирляве потомство. Цому солярії намагаються рішуче завадити, отже, цих мудреців зводять з жінками жвавими, діяльними і гарними. А чоловіків невгамовних, метких, рухливих і запальних — з жінками повними і лагідної вдачі.» Тим самим раціональним принципам підкорене в Місті Сонця і виховання дітей. Загальному невігластву народу в сучасному для нього суспільстві Кампанелла протиставляе піклування держави про освіту. Навчання проводиться під час прогулянок, коли діти роздивляються малюнки на мурах міста, на яких зображене каміння, мінерали і метали, моря й ріки, всі види дерев і трав, риб і птахів, математичних фігур та куточків землі тощо. Всі ці малюнки супроводжуються пояснювальними написами. Розгдядаючи ці малюнки, діти вчаться, граючись. Згодом всі діти беруться за вивчення сладніших наук: математики, медецини тощо. Солярії піклуються також і про фізичний розвиток дітей: «Вони займаються гімнастикою, бігом, метанням диска та іншими вправами та іграми, що всебічно розвивають їх тіло.» Для виявлення нахилів дітей до тієї чи іншої справи їх гуртом водять в майстерні де працюють різні ремісники — чоботарі, пекарі, ковалі, живописці тощо. Так з самого початку вже відомо, чим буде займатись кожен солярій, коли стане дорослим.

Виключне значення надають солярії землеробству. У призначені дні, всі вони, залишивши в місті тільки небагатьох, виходять за мури Міста Сонця щоб працювати на полях. Вони йдуть на цю роботу, як на свято, співаючи пісень і виставляючи знамена. Роблять всю роботу (сіють, жнуть, полють, збирають хліб і знімають виноград) вони дуже швидко не тільки тому, що працюють нвтхненно і всі разом, а ще й тому, що мають чудо-машини, які їм допомагають:"Вони користуються гарбами, обладнаними вітрилами, які можуть рухатися і проти вітру, а коли немає вітру, то дякуючи вміло побудованій колісній системі, віз тягне всього одна тварина." Уже в ХVI ст. в мозку Кампанелли зароджується прототип сучасного трактора.

Спільність всього майна, в тому числі і особистого, існує в комуністичній утопії Кампанелли поряд із збереженням розділення розумової і фізичної праці: в той час, як одна частина суспільства займається фізиною працею, ментальні функції, тобто організація виробництва, наукове й виробниче керівництво суспільством цілком передані в руки особливої групи соляріїв. Цим і визначається політичний устрій Міста Сонця. Цей політичний устрій навіть дуже відрізняється від справжнього народного правління. Правда, два рази щомісяця регулярно обирається Рада, яка складається з усіх громадян старших двадцяти років. Але функції цієї Ради є дуже обмеженими. Вона обговорює порядок виконання обов"язків посадовимиособами, а також надає громадянам можливість висловитися на рахунок того, що їм не подобається в суспільному і політичному житті Міста Сонця. Справжнє обговорення державних справй вибір посадових осіб здійснюється не Великою радою: вона тільки намічає кандидатури. Кожного восьмого дня збираються всі посадові особи — від верховного правителя до начальників загонів. Вони й обирають правителів, які б керувалиосновними галузями господарствагосподарства й управління. «Посадові особизмінюються за бажанням народу, — пише Кампанелла, не пояснюючи процес цієї заміни.

На чолі общини стоїтьверховний правитель, він же першосвященник. Його всі називають «Сонце», або «Метафізик»."Він має найвищу владу як у світських, так і в духовних справах; в усіх інших спірних питаннях йому належить остаточне вирішення." Його помічниками є три співправителя: Сила, який відає питаннями війни імиру, військовими справами і фортифікацією, ремеслами, пов"язаними з обслуговуванням воєнних потреб; Мудрість, який відає вільними мистецтвами, науками, ремесламий навчальними закладами, і Любов, який займається справами контролю за дітонародженням і вихованням немовлят, медециною, виготовленням ліків, землеробством іскотарством. Ці правителі обирають, а по суті призначаютьрешту посадових осіб; при цьому їх обрання затверджується Малою радою. Найвищих правителів обирають на все життя, якщо тільки вони самі не захочуть скласти повноваження. Вони обираються на основі досконалості їхніх знаньу всіх необхідних науках. Кожен співправитель повинен бездоганно знати ті науки, які стосуються його сфери управління і знати їх в «досконалості…краще за будь-кого іншого» — а інші науки вони повинні знати хоча б поверхово. Що ж стосується самого верховного правителя-священника — Сонця-Метафізика, то він повинен крім того знати також «історію всіх народів, всі їхні звичаї, релігійні обряди, закони, всі республіки й монархії, законодателів і обирателів, науки і ремесла, будову й історіюнеба».Він повинен хоча б поверхово ознайомитись з усіма ремеслами, а головне, зверх пізнання математичних, фізичних і астрологічних наук знати обов"язково метафізику і богослів". Маючи такі високі стандартищодо правителя-Сонця, солярії вже задовго знають, хто стане Метафізиком.

Вирішальну роль освіти, ерудованості у справі державногокерування Кампанелла постійно підкреслює .Коли Мореходсумнівається в пригідності вченогодо справ держави, солярії відповідають :" Ми, звичайно, певні того, що всебічно освічена людина мудрокеруватиме державою, на відміну від вас, бо виставите на чолі уряду неуків, вважаючи їхздатними керувати тільки тому, що вони знатного походження або ж є обранцями панівної верстви. Наш Сонце навітьпри цілковитому браку досвіду в керуванні державою ніколи не стане ні мучителем, ни злочинцем, ні тираном саме через те, що наділений глибокою мудрістю." Не тільки найвищі керівникидержави, але й всі чиновники Міста Сонця є освіченими спеціалістами і саме через свої великі пізнання займають відповідні посади; під егідою правителя Мудрості знаходяться Астролог, Космограф, Геометр, Поет, Логік, Політик тощо. Під проводом Любові знаходяться такі правителі, як Завідуючий дітонародженням, Медик, Агроном тощо. Під владою Сили знаходяться Стратег, Інженер, Начальник розвідки .

Політична влада в Місті Сонця пов’язана із священнослужінням: першосвященником є Метафізик, священниками — найвищі посадові особи. Вони відають богослужінням і сповідують громадян. При храмі існує особлива колегія жерців. Вони визначають години для запліднення, дні посіву, жнив, збору винограду; записують основні події й займаються науковими дослідами.

В цьому об’еднанні церковної й політичної влади дослідники утопії Кампанелли бачуть теократичні спрямування реформатора. В. Ф. Асмус бачить в теократичних ідеях «вимушене пристосування до умов сучасності»: «Кампанелла, ченець-домініканець, жертва інквізиції, вимушений був прикрити свої суспільно-політичні ідеї «містичною й теократичною формою».Цілком можливо, що у вченні про ідеальну державну владу Кампанелла виходив не тільки із свого минулого ченця. В своїй соціально-політичній програмі Кампанелла передає керівництво суспільством в руки вчених — філософів. Функції вченого, священнослужителя і політика співпадають.Ще одна важлива суспільна функція «магічної» релігії соляріїв полягає в тому, що, зберігаючи в ідеальній державі релігію, Кампанелла спирається на уявлення про найважливіше значення духовного єдинства у житті суспільства. «Першою зброєю влади є язик, а другою — меч», — писав він в «Іспанській монархії».

З першого погляду «Місто Сонця» стоїть обабіч інших політичних творів Кампанелли, таких, як «Політичні афоризми», «Іспанська монархія», «Монархія мессії», не згадуючи вже такі конкретні політичні памфлети і панегірики, як «До Венеції», «Про свободу і щасливе підкорення церковній державі». Сучасні католицькі дослідники вважають саме «Місто Сонця» твором випадковим для всієї системи поглядів Кампанелли. Досі дослідники не можуть узгодити думку щодо форми правління в Місті Сонця. Можливо, що це олігархія, через те, що найважливіші рішення в місті приймаються четвіркою правителів, але найбільшою могутністю володіє Метафізик. То, можливо, це монархія? Але вся влада Метафізика не тільки не спадкова, але й часто тимчасова. Як тільки з’явиться людина, яка володіє більшим знанням і більше здатна до правління, Метафізик повинен відмовитися від правління на її користь. У соляріїв не було ні олігархії, ні республіки, ні монархії.Арістотель з цього приводу пише: «Деякі стверджують, що найкраща форма державного устрою повинна складатися з об'єднання усіх форм; тому вони і надають перевагу лакедемонському державному устрою, який на їх думку складається з олігархії, монархії і демократії: царська влада в Лакедемоні уособлює монархію, влада геронтів — олігархію, демократичний компонент виявляється у владі ефорів, тому що вони обираються з народу…» Арістотель приходить до висновку, що той державний устрій, який складається із з'єднання кількох форм, є найкращим. Мабуть, Арістотелю сподобалось би «Місто Сонця», якби він міг його прочитати.

Із мислителів, найбільш близьких Кампанеллі за часом, можна було б очікувати впливу на нього з боку Мора, «Утопія» якого протягом ХVI століття мала широке розповсюдження. Однак, як це не дивно, В «Місті Сонцґя» ми не бачимо помітних слідів читання Мора, хоча в інших своїх творах Кампанелла посилається на Мора як на проповідника ідеї спільності.Організація вмробництва, розподілення управління, шлюб — всі ці найважливіші риси соціальної утопії викладені Кампанеллою зовсім по-іншому, ніж в «Утопії». Деякі спільні риси можна виокремити хоча що в зображенні спільних трапез та ще в кількох дрібних деталях. Якщо і можна припустити вплив «Утопії» на Кампанеллу, то тільки в сенсі найзагальнішого, і до того ж не єдиного поштовху його думки у напрямі вирішення соціальної проблеми на основі спільності.

Літературні впливи, під якими склалася соціальна ідея Кампанелли, важко встановити. Він був добре ознайомлений з класичною літературою. В тексті «Міста Сонця» ми зустрічаємо посилання на Сократа і Платона, але відомо, що Кампанелла читав набагато білльше. Він вивчав Арістотеля, читав багатьох римських прозаїків і поетів. Найсильнішим з цих античних впливів був вплив Платона. Кампанелла посилається на Платона, як на свого попередника. Він стверджує, що Платон дав нарис держави, яка б могла чудово існувати при стані невинності люддей і тільки їхня гріховна природа пеерешкоджає цьому. Найбільш різко вплив Платона кидається у вічі в тій частині твору Кампанелли, де говориться про шлюбні відносини.

Інша група літературних впливів, які можуть бути відмічені в «Місті Сонця», — це впливи ранніх християнських письменників, «батьків церкви». Ми знаходимо в Кампанелли згадки про Климента, Тертулліана, Августина тощо. Він впевнений в комунізмі раніх християн і в тому, що спільність відповідна не тільки розуму, але й одкровенню, завітам Христа. Таке злиття двох традицій — античної і ранньохристиянської є типовим майже для увсіх утопістів ХVI — ХVIII століття.

Розуміння соціальних передумов «Міста Сонця» відкриває нам шлях до розуміння його довготривалого впливу. Але воно також пояснює і межі впливу на Кампанеллу його літературних античних і ранньохристиянських вчителів. Кампанелла не просто ковтає те що йому дає літературна традиція, але й перетворює її матеріал у вілповідності з потребами свого часу і тих соціальних груп, інтереси яких він висловлює. Саме це дає йому можливість, відкинувши аристократичні риси вчення Платона, і «пристосуванство» батьків церви, побудувати утопічну схему ідеального суспільства.

5 червня 1638 року, в день, коли Кампанеллі виповнилося сімдесят років, народився спадкоємець французьрого престолу. Кампанеллі - астрологу і поету було замовлено гороскоп на народження царственного немовляти. У віршованій латинській «Еколозі на народження дофіна» Кампанелла дав волю своїм мріям про настання золотоо віку. «Народився великий герой і він возз'єднає всі народи в в єдиному християнстві і збудує храм миру» — проголошував він в останньому пориві пророчого натхнення. Образ майбутнього короля франції вже вкотре набуває знайомих рис правителя — філософа:

До основи вивчить він мистецтво війни й миру,.

В таємниці небес і у все, що земля і вода виробляють,.

Він проникне розумом глибоким і.

Речей пізнає всю систему, всі зв’язки охопить,.

Розкриваючи веління Долі…

Людовік ХIV не здійснив покладених на нього філософом надій. Він не створив царства божого на землі, не збудував Міста Сонця. Його самого придворні панегіристи називали «Король — Сонце». Восторжествувала макіавелістська державна необхідність абсолютної монархії.

Політична програма Томмазо Кампанелли обернулася утопією.