Коран і ранній іслам

Коран і ранній іслам

Іслам зародився в Аравії в VII столітті нашої ери. Походження його ясніше, ніж походження християнства і буддизму, тому що воно майже із самого початку висвітлюється письмовими джерелами. Але і тут багато легендарного. За мусульманською традицією, засновником ісламу був пророк божий Мухаммед, араб, що жив у Мецці; він нібито одержав від бога ряд «одкровень», що записані у священній книзі Коран, і передав їх людям. Коран — основна священна книга мусульман.

Рівень пізнання основ мусульманської релігії дуже різний в різних шарів населення й у різних країнах традиційного поширення ісламу. Усякий мусульманин знає арабське звучання і зміст символу віри релігії ісламу: «немає ніякого божества, крім Аллаха, і Мухаммед — посланник Аллаха ». Тут коротко виражені два головних догмати ісламу: існує єдиний, один, і вічний усемогутній бог — Аллах; своїм посланником Аллах обрав араба з Мекки, Мухаммеда, через нього бог передав людям текст священної книги — Корана, його руками він заснував громаду віруючих (умма). За 14 століть з невеликої групи Аравії вона перетворилася в багатомільйонну масу людей різних національностей, різних мов, різних соціальних шарів і культурних орієнтаций.

Зв «язок віри з традиційним життям був характерний для ісламу за всіх часів, але особливо очевидним він постає сьогодні, коли ідеологи і політики, що виступають під гаслом ісламу, намагаються якнайбільше людей оголосити мусульманами тільки тому, що вони дотримуються багатьох звичаїв своїх батьків.

У сучасному розумінні іслам — і релігія, і держава через активне втручання релігії в державні справи.

" Іслам «у перекладі з арабського означає покірність, «мусульманство «(від арабського «муслім ») — відданий Аллаху.

Засновником ісламу є арабський «пророк «Мухаммед (Мухаммад чи Магомет), вплив якого на загальну долю людства важко переоцінити, тому на цій історичній особистості треба зупинитися особливо.

Велич бога — Аллаха — виражено в багатьох формулах, добре відомих усім мусульманам і часто повторюваних ними в мові, молитвах, побутових вигуках, а також що постійно зустрічаються у витонченій в «язі арабського письма, на пам «ятниках мусульманської архітектури в Азії, Африці, Європі й Америці: «Аллаху акбар «- «Аллах наймогутніший! «і т.д.

Основні догмати ісламу складались поступово, та й досі в них є розбіжності між різними напрямками мусульманства. Взагалі цих догматів п «ять: 1) вчення про єдинобожжя; 2) віра у божу справедливість та правосуддя Аллаха; 3) визнання пророчої місії Мухаммада та пророків, що йому передували; 4) віра у воскресіння, Судний день та потойбічний світ; 5) вчення про верховну владу (імамат-халіфат). Перші чотири догмати спільні для всіх мусульман. Питання про верховну владу — головний предмет розбіжностей між різними течіями.

Найкоротший виклад головного догмата ісламу міститься у 112 сурі (главі) Корану: «В ім «я Аллаха милостивого, милосердного! Скажи: «Він — Аллах єдиний, Аллах могутній. Не народжував і не був породжений, і не було нікого подібного йому, ніколи ». По мусульманській доктрині, люди, що не сповідають іслам, — «невірні «, серед них іудеї і християни виділяються особливо, як ахль-аль-китаб, тобто «люди Писання ». Відповідно до Корану вони вірять нібито в того ж бога, що й мусульмани. Цей бог і їм посилав своїх посланників — Адама, Ноя, Авраама, Мойсея (Мусу), Ісуса (Ісу), але Мухаммед вище їх. Однак люди спотворили і забули те, чому ті вчили. Тому Аллах і направив людям Мухаммеда, свого останнього пророка, з божим словом — Кораном. Це була як би остання спроба наставити людей на праведний шлях, останнє попередження, після якого повинен настати кінець світу і Суд, коли всім людям буде віддано по їхніх справах — вони потраплять у райські сади чи в пекельний вогонь. Існують ангели і злі духи (джини), утім, останні, що перейшли в іслам із древньоарабских вірувань, не завжди злі, вони теж перебувають під владою бога і виконують його волю.

Аллах зображується в Корані як істота з чисто людськими моральними якостями, але в чудовому ступені. Він то гнівається на людей, то пробачає їх; одних любить, інших ненавидить. Як і іудейський і християнський боги, Аллах заздалегідь передбачив долю одних людей до праведного життя і майбутнього блаженства, інших — до беззаконня і загробних мук. Проте, в Корані, як і в Євангелії, бог багаторазово йменується милостивим. Найважливіша якість Аллаха — це його могутність і велич. Тому найважливіше догматичне і моральне розпорядження в Корані - це вимога повної, беззастережної покірності людини волі Аллаху.