Природні зони. 
Природно-територіальні комплекси

Природні зони. Природно-територіальні комплекси Природні компоненти зв «язані між собою. Отже, жоден з природних компонентів не існує відособлений, а тільки в тісній взаємодії з іншими компонентами. В результаті тривалої взаємодії розвитку природних компонентів утворюються Природно-територіальні комплекси — ПТК, або ландшафт (в перекладі з німецького «вид місцевості»).

ПТК — це поєднання взаємозв «язаних природних компонентів. На різних територіях виникають різні поєднання природних компонентів.

Розрізняють природні і антропогенні ПТК (ландшафт). Відмінності ландшафту обумовлені впливом різних чинників ландшафтообразування. Головних чинників два: радіаційний і тектонічний. Радіаційний — чинник, пов «язаний з сонячною енергією, тектонічний — чинник, пов «язаний з енергією внутрішньої будови Землі. Ще два чинники грають істотну роль у формуванні ландшафту. Циркуляційний — у вигляді повітряних потоків, які обумовлюють перенесення вологи і тепло, і антропогенний — перетворення, викликані енергією людини.

Класифікація ландшафту Ухвалена східчаста класифікація системи ландшафту:

клас —-> тип і підтип —-> вигляд.

Клас виділяють під впливом тектонічного чинника і особливостей атмосферної циркуляції. Виділяють два класи ландшафту — гірські і рівнинні. В Україні рівнинний ландшафт займають 94% площі, гірський карпатські - близько 5%, а гірський кримський -1% площі. Типи і підтипи виділяють по змінах показників забезпеченості теплом і вологою. На рівнинах ці зміни обумовлені широтною зональною, а в горах виявляється висотна поясна ландшафту.

Типи ландшафту в межах рівнинного класу названі по характеру рослинності. В Україні виділяють такі типи рівнинного ландшафту: змішані лісові (займають 17%), широколистяні (7%), лісостепові (31%), степові (39%).

В межах класу гірського ландшафту також виділяються типи і підтипи ландшафту, який утворює висотні пояси.

Види ландшафту формуються під відносно однаковим впливом ландшафтообразующих чинників. Назви видів ландшафту утворюються від рельєфу гірських порід, ґрунту і рослинності.

Вплив антропогенного чинника виявляється в тому, що унаслідок використання різних видів природних ресурсів поступово утворилися антропогенний ландшафт.

Фізико-географічне районування Фізико-географічне районування — це виділення і опис крупних територій, для яких характерні загальні риси природи. При фізико-географічному районуванні виділяють одиниці районування:

країна, зона, подзона, провінція, область.

Фізико-географічна країна відповідає одному класу ландшафту. Бувають рівнинні і гірські країни. Велика частина України знаходиться в межах СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ рівнинної країни. Українські Карпати — частина АЛЬПІЙСЬКО-КАРПАТСЬКИХ гірської фізико-географічної країни, а Кримські гори — частина КРИМСЬКО-КАВКАЗЬКОЇ гірської фізико-географічної країни.

Фізико-географічна (природна) зона відповідає певному типу ландшафту. В межах СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ рівнини в Україні виділяють три природної зони — змішані ліси, лісостеп, степ.

Фізико-географічна провінція-частина зони, яка відрізняється ступенем континентальності клімату і неоднорідності поверхні.

Фізико-географічна область — частина провінції, яка відрізняється особливостями геологічної будови і рельєфу.

Фізико-географічний район — якнайменша одиниця районування, в межах якої переважає один вид ландшафту.

ae.

Фізико-географічне районування проводиться для наукової і практичної діяльності. Наукове значення заключається, а систематичному вивченні і описі природи окремих територій.

Практичне значення визначається високим ступенем освоєння території країни.

Зона змішаних лісів Зона змішаних лісів розташована на півночі країни, займає 20% території України. Зона протягнулася із заходу на схід на 750 км. Цю смугу змішаних лісів по особливостях клімату і приуроченості до ділянки нетектонічних піднятій відносять до фізико-географічної провінції Українського Полісся. Тому цю зону називають Поліссям.

Північна межа співпадає з державною межею, а південна проходить по лінії Луцьк — Ровно — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів.

Рельєф зони низовинний з незначним нахилом. На формування рельєфу велике впливає надало четвертне заледеніння.

Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле і вологе, зима помірно холодна. Середні температури січня знижуються із заходу на схід от-5 «до-8 «С, середні температури липня підвищуються від +17 «до +20 «С. Річні суми опадів досягає 600 — 700 мм. Для зони характерна густа річкова сіть. Велика частина річок відноситься до басейну Дніпра. Підземні води мають високий рівень їхнього залягання, є джерелом живлення річок і озер. Для зони характерний розповсюдження низовинних боліт.

Лісистість зони складає від 10 до 60%. Переважають хвойно-листяний ландшафт. Ґрунти дерен-підзолисті, зустрічаються болотяні і лугові. В межах Українського полісся виділяють ряд фізико-географічних областей. Це Волинське, Житомирське, Київське, Чернігівське і Новгород-Північне Полісся. Особливим природним комплексом є Словечансько-Овручській кряж — вихід на поверхню кристалічного фундаменту платформи. В Поліссі створений Поліський заповідник і Шацький природний національний парк.

Значна частина цієї зони постраждала від аварії на Чорнобильській атомній електростанції. В останні десятиріччя лісистість зони знижується, це пов «язано із зростанням господарської діяльності людини.

Зона лісостепів Лісостепова зона розташована на південь від зони змішаних лісів. Вона тягнеться із заходу на схід на 1100 км від Предкарпатья до Середньоросійської піднесеності. Займає 34% площі України. Північна її межа — південна межа зони змішаних лісів, а південна проходить по лінії Першотравенськ — Кіровоград — Балаклея, уздовж г. Оськолдо межі з Російською Федерацією. Рельєф зони різноманітний. В її межах розташована Волинська, Подільська, Придніпровська і Середньоросійська піднесеності і Придніпровська низовина. Поверхня сильно розчленована.

Клімат зони помірно континентальний. Літо тепле, зима прохолодна. Середня температура січня змінюється із заходу на схід від -5×00BA до -8×00BAС, а середня температура липня від +18×00BA до +21×00BAС. Безморозний період триває 180−190 днів на заході і 160 днів на сході. Річна кількість опадів зменшується із заходу на схід і південний схід від 750 — 550 мм до 450 мм. На заході зони густа річкова.