Австралійський Союз. 
Економіко

Австралійський Союз. Економіко.

.

.

Площа — 7,7 млн км2.

Населення — 18 млн чоловік.

Столиця — Канберра.

Австралія — єдина країна, яка одна займає цілий континент. Вона поділяється на 6 штатів, які мають самоврядування, і одну територію. Віддаленість від Європи перестала бути вирішальним чинником її географічного положення. Технічний прогрес па транспорті і засобах зв’язку зблизив її з іншими континентами. Позитивного значення набуває відносна близькість Австралії до країн Південно-Східної і Східної Азії та Океанії.

Природно-ресурсний потенціал. Австралія розташована в субекваторіальному, тропічному, субтропічному і помірному поясах. Більша її частина — це пустелі і напівпустелі. Проте територія з достатньою кількістю опадав становить 1/3 площі. «Зелена Австралія» — це 2,5 млн км:. У посушливих районах значними є запаси підземних вод. За площею природних пасовищ Австралія не має конкурентів на Землі.

Країна посідає одне з перших місць у світі за розмірами мінеральних ресурсів, насамперед руд металів і вугілля. Сенсаційні відкриття нових родовищ трапляються й нині. Природні ресурси Австралії справляють особливо велике враження, коли їх розглянути в розрахунку на душу населення.

Населення. Австралія є переселенською колонією Великобританії. Англійська мова переважає в країні. Сучасна культура сформувалась під значним впливом США. Після Другої світової війни зросла роль іммігрантів неанглійців. До цих нових іммігрантів належать і українці, їх більш як 30 тисяч. Тривалий час у країні проводилась політика «білої» Австралії. Останнім часом дають дозвіл на в'їзд до Австралії і вихідцям з Азії. Австралійців-аборигенів нараховується близько 160 тис. чоловік. Живуть вони на малопридатних землях у внутрішніх районах країни.

Австралія — найменш заселений континент світі, пересічна густота населення становить тільки 2,3 чол. на 1 км, Понад 4/5 населення зосереджено на найсприятливішому для життя південно-східному узбережжі і ще 1/10 — на узбережжі південного заходу. Австралійці традиційно є жителями міст. Австралійські міста мають привабливий і охайний вигляд. У центрах — забудова висотна, передмістяодноповерхові. Головним засобом пересування жителів є власна автомашина.

.

Столиці штатів конкурують між собою у розвитку модерної архітектури і культури. Найбільші міста — Сідней і Мельбурн. Це головні економічні центри, їх давнє суперництво триває й донині. Канберра — спеціально побудоване столичне місто.

Господарство. В історичному й економічному розвитку Австралії багато спільних рис з Канадою. Австралія — індустріальне) розвинута країна. Рівень життя населення, якщо не брати до уваги аборигенів, є високим. Провідне місце в матеріальному виробництві належить обробній промисловості. Вона включає чорну металургію, машинобудування, хімічну, харчову та інші галузі. Особливий розвиток дістало автомобілебудування. Головна промислова зона склалась на південно-східному узбережжі, Центрами й е Сідней і Мельбурн з їх найближчим оточенням. Більш чи менш розвинуті в промисловому відношенні й інші столиці штатів. Обробна промисловість повністю не задовольняє потреби країни. Імпортують промислове обладнання, наукоємні вироби і споживчі товари.

.

.

Енергетика Австралії базується на вугіллі. На Тасманії, в Австралійських Альпах побудовані гідроелектростанції. Останнім часом збільшився власний видобуток нафти і природного газу.

Сільське господарство Австралії багатогалузеве (мал.). Воно повністю забезпечує населення продовольством.

Добре розвинута транспортна система. Найбільш густою є вона в заселених районах. Особливе значення належить трансконтинентальним залізницям і шосейним дорогам, а також внутрішньому і зовнішньому повітряному транспорту. Головними аеропортами і морськими портами є Сідней і Мельбурн. Як проміжний аеропорт виділяється Дарвін. Характерною рисою країни стало використання сучасних видів транспорту та зв’язку для обслуговування віддалених ферм і невеликих поселень, які розкидані на просторах внутрішньої Австралії. Є школи, учні яких вчаться вдома і спілкуються з учителями за допомогою радіо, телевізора чи відео. Є служби «літаючий лікар», «літаюча пошта» тощо.

У міжнародному поділі праці Австралія має аграрно-сировинну спеціалізацію. За кордон вивозиться ½ продукції сільського господарства і ¾ продукції добувної промисловості. Разом це становить ¾ вартості експорту країни. З продуктів тваринництва експортують вовну, м’ясо, масло і сир, шкіри, в тому числі шкури кенгуру і кролів, з продуктів рослинництва — зерно, тростинний цукор і фрукти. За поголів'ям овець (150−180 млн голів), настригом вовни та її експортом Австралія не знає рівних у світі. Значна роль ЇЇ в постачанні на світовий ринок м’яса, пшениці і цукру. Основою вівчарства є величезні простори цілорічних природних пасовищ у південно-східній і менше в південно-західній частинах материка. Обидва ареали знаходяться на південь від тропіка. В кожному, а них чим далі вглиб материка, тим менше опадів, якість пасовищ погіршується, і для утримання кожної тварини треба все більше землі. Вівцеферми, як правило, — великі (мал). На них використовують дротяні огорожі і собак-пастухів. Проблема обводнення пасовищ розв’язана за допомогою артезіанських колодязів. Велику рогату худобу м’ясного напряму розводять у саванах на північ від південного тропіка. Пшеницю вирощують у тих же районах, де розводять овець, але тільки там, де опади і грунти сприятливіші. Цукрова тростина — культура тропічного поясу. Вона займає невеликі розрізнені між собою площі на східному узбережжі материка. Неподалік побудовані цукрові заводи. Поголів'я овець і великої рогатої худоби, збір зерна і його врожайність можуть різко коливатися з року в рік, Це залежить як від погодних умов, так і від цін на світовому ринку. Цукрову тростині вирощують інтенсивними методами, вихід цукру з гектара посівів найвищий у світі. Для сільського господарства Австралії характерна висока продуктивність праці, в ньому дуже мало зайнятих.

Експорт мінеральної сировини з Австралії дуже різноманітний, і за його розмірами вона займає одне з перших місць у світі. Основу його нині становлять залізні руди, боксити і кам’яне вугілля. Залізні руди добувають на заході материка у басейні Пілборі. Майже половина світових запасів бокситів зосереджена на півночі і заході країни. Австралія не має ресурсів дешевої електроенергії і алюмінієву сировину експортує в необробленому вигляді або у вигляді глинозему. Кам’яне вугілля добувають на східному узбережжі. Експортують у значних розмірах свинець, цинк, мідь, марганець, нікель, олово, уран. Освоєння нещодавно відкритих на північному заході родовищ алмазів дало змогу Австралії стати провідною країною з їх експорту. У добуванні корисних копалин використовується складна техніка і сучасні методи. Зайнятість у цій галузі, як і в сільському господарстві, — дуже мала.

Початковим ринком для експорту з Австралії була її колишня метрополіяВеликобританія. Потреби метрополії та ЇЇ віддаленість формували структуру перевезень. Першим товаром стала вовна, яка не псувалася під час довгого транспортування. Поява пароплавів-холодильників дало змогу експортувати м’ясо і молочні продукти. У другій половині XX ст. Англію як ринок австралійського експорту замінила Японія. Дедалі більшого значення набуває торгівля Австралії з країнами Східної і Південно-Східної Азії. Нова техніка в морському флоті зробила економічно вигідними перевезення на далекі відстані мільйонів тонн залізної руди, бокситів, вугілля. Цьому сприяло і те, що в Австралії поклади цих корисних копалин зручно розміщені поблизу або на узбережжі.

Експортні галузі Австралії е основним джерелом іноземної валюти. Водночас вони мають значення для освоєння цього посушливого і рідко заселеного континенту. Але освоєння північних і центральних «окраїн» з їх екстремальними природними умовами має не суцільний, а вибірковий характер і не супроводжується скільки-небудь серйозними змінами в розміщенні населення країни.

.

.

_.

.