Мисливське господарство. 
Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення

Завдання з організації мисливського господарства.

• · інвентаризація наявних ресурсів мисливської фауни шляхом бонітування угідь і проведення обліків фактичної чисельності основних видів мисливських тварин;
• · визначення пріоритетних видів дичини та розрахунок їх допустимої чисельності;
• · складання переліку основних мисливсько-господарських і біотехнічних робіт зі стабілізації чисельності та структури популяції дичини;
• · Вдосконалення способів полювання та переробки мисливської продукції.

Основні види мисливських тварин у регіоні

До них належать: заєць-русак, олень благородний, козуля, кабан, муфлон, ондатра, лисиця червона, куниця, вовк, фазан, качині, голубині. Вовк і лисиця є видами мисливських тварин, що негативно впливають на стан мисливської фауни, їхня чисельність підлягає жорсткому контролю.

Основні методи боротьби з незаконним полюванням

Основними методами з незаконним полюванням є: патрулювання угідь за ковзними графіками єгерськими бригадами, оснащеними формою, табельною зброєю, всюдихідним транспортом, приладами нічного бачення, зв’язку; природоохоронна пропаганда.

Побічне користування.

Сінокосіння.

Нині сіножаті займають 0,7% від загальної площі земель лісового фонду регіону. Це — невеликі ділянки на рівних і знижених місцях, часто навколо боліт (дике жито, пирій, житняк, конюшина, очерет, осока). Урожайність їх невисока, у посушливі роки їх використовують для випасання худоби.

З метою підвищення продуктивності сіножатей слід упроваджувати заходи щодо їх поверхневого (боронують дернини, вносять добрива, підсівають трави) або докорінного поліпшення (суцільна оранка дернини і створення нової сіяної сіножаті).

Випасання худоби.

З метою запобігання виникнення осередків дефляції безсистемне випасання худоби на пісках заборонене. Як виняток, регульоване випасання худоби дозволяється на сильно зарослих пісках і ділянках лісу, де висота насаджень перевищує 1,5 м. Для підвищення продуктивності пасовищ необхідно застосовувати заходи з їх поліпшення: при відведенні земель під випасання худоби слід вилучати з користування ділянки меліофонду, заказники усіх рівнів, дослідні ділянки, природоохоронні комплекси, сіножаті, зарослі лікарських, рідкісних і зникаючих видів трав’яних рослин, ділянки з природним поновленням деревних і чагарникових порід. У період підвищеної пожежної небезпеки випас худоби на землях лісового фонду обмежується.

Розміщення пасік.

Найціннішими для медозбору в регіоні є насадження робінії, сади, зарості аморфи, квіткова аборигенна рослинність. Навантаження на 1 га.

медоносного насадження білої акації має становити 5−10 бджолосімей, а відстань між пасіками має бути не менше, ніж 0,5 км. Розміщення пасік в угіддях допускається за наявності ветеринарного свідоцтва. Для підвищення медпродуктивності рекомендується створення медоносних плантацій.

Заготівля лікарської сировини, дикорослих плодів і ягід, збирання грибів.

У регіоні можлива заготівля лікарської сировини — звіробою, цмину, ромашки, чебрецю, пижми, соснових бруньок, сережок вільхи, а також плодів і ягід дикорослих чагарників і дерев, збирання грибів.

Для запобігання зниження запасів цих продуктів їх слід заготовляти черезсмужним методом — залишаючи рослини для відновлення ресурсів. Порядок заготівлі лікарської сировини, плодів і ягід дикорослих рослин регулюється нормативними документами Управління охорони природи і обласними управліннями лісового і мисливського господарства.