Історія створення. 
Полтавська м’ясна порода

Полтавська м’ясна порода свиней створювалась у період 1966;1993 років на базі Полтавського науково-дослідного інституту свинарства на виконання вимог споживацького ринку того часу. До нової роботи спонукало виконання державного замовлення «…підвищити інтенсивність свинарства, надати йому переважно м’ясного напрямку», «…значно підвищити селекційну роботу по вдосконаленню племінних та продуктивних якостей тварин, створенню нових порід, ліній та гібридів худоби і птиці». Робота виконувалася колективом фахівців під керівництвом і за безпосередньої участі доктора сільськогосподарських наук, професора Броніслава Володимировича Баньковського. Вагомим відсотком успішного виконання поставлених завдань по створенню вітчизняної м’ясної породи стала саме розробка і впровадження методології нового проекту. Перш за все, були розроблені чітка мета, завдання, напрямки і принципи, що стали базовими протягом усього періоду створення породи. Серед них планувалося поглиблено вивчити біологічні та господарські особливості чистопородних і помісних свиней вихідних генотипів вітчизняних та зарубіжних порід. Методом експериментального пошуку знайти найбільш ефективні поєднання батьківських форм для успішного формування нового м’ясного генотипу, що мав використовуватися в системах промислового схрещування та гібридизації. Вибираючи селекційний метод складного відтворювального схрещування, науковці хотіли досягти найкращого розподілу долей кровності порід різного напрямку продуктивності для оптимізації рівня репродуктивних, відгодівельних і м’ясних якостей свиней, що створюються на багатопородній основі. Принциповим також було здійснення формування і розширення генеалогічної структури породи без вимушеного використання родинних парувань [2, c.118; 3, с.7]. На всіх етапах селекційного процесу було поставлене завдання чітко дотримуватися положень розробленого цільового стандарту нового типу м’ясних свиней. Мінімальні показники цільового стандарту: жива маса дорослих кнурів — 310 кг, довжина тіла — 185 см, жива маса свиноматок — 230 кг, довжина тіла — 165 см, багатоплідність свиноматок — 10−11 поросят, великоплідність — 1,2 кг, маса гнізда в 2 міс. — 180 кг, вік досягнення живої маси 100 кг — 180 днів, вихід м’яса в туші - 60−62%, площа «м'язового вічка» — 32 см², товщина шпику над 6−7 грудними хребцями — 26 мм. Тварини повинні були бути білої масті, мати міцну конституцію, легку голову, невеликі, горизонтально направлені вуха, широку пряму спину, гарно виповнені окости. Іншим важливим методологічним підходом у процесі створення полтавської м’ясної породи стало поетапне планування і проведення експериментальної та селекційної роботи.

На першому етапі (1966;1968 рр.) була розроблена методика та цільовий стандарт породи, визначені базові господарства, відібрані тварини вихідних батьківських форм різних ліній і родин. Розроблений і використаний спосіб одночасної участі в складному відтворювальному схрещуванні свиноматок миргородської та великої білої породи з кнурами порід ландрас, п'єтрен і уесекс-седлбекської. Хочеться особливо відмітити унікальність різних методичних схем і типів міжпородних поєднань, що включали в себе 24 варіанти дво-трипородних та реципрокних схрещувань з подальшим поглибленим вивченням їх продуктивних якостей. У результаті вибору трьох кращих базових схем поєднань була «змінена спадкова основа вихідних порід і сформовані тварини з широкою генетичною різноманітністю ознак». У першій схемі двопородні свиноматки (миргородська х п'єтрен) поєднувалися з кнурами породи ландрас. У другій схемі трипородні матки (миргородська х ландрас х п'єтрен) злучалися з трипородними кнурами (миргородська х уесекс-седлбекська х ландрас). У третій схемі передбачалося використання свиноматок великої білої породи в поєднанні з кнурами порід п'єтрен та ландрас. Бажані позитивні якості кожної породи були у подальшому закріплені в модельних тваринах нового типу. Так, у свиней вітчизняних порід миргородської та великої білої «запозичені» міцні кінцівки, гарна пристосованість до умов утримання, годівлі, випасання, висока якість м’яса та сала, гарні репродуктивні та материнські якості. У тварин породи п'єтрен — легкість голови, гармонійний склад будови тіла, сильно розвинена мускулатура окостів і лопаток, широка спина, висока м’ясність туш. У свиней породи ландрас в новий тип «взято» білу масть, еластичність шкіри, довжину тулубу, високі відтворювальні, відгодівельні та м’ясні якості. Тварини уесекс-седелбекської породи додали новому типу вдале поєднання відгодівельних якостей і міцності кістяка.

На другому етапі (1969;1970 рр.) була означена початкова генеалогічна структура нової породи — 5 ліній кнурів і 8 родин свиноматок, розпочата цілеспрямована селекційна робота в напрямку закріплення стійкості спадкових ознак багатопородних помісей бажаного м’ясного типу методом розведення «в собі». В основу було покладено метод помірного та віддаленого родинного парування, що сприяло посиленню генетичної подібності тварин з родоначальниками генеалогічних структур. Проводився постійний контроль ступеню імбредності стад, вдосконалювався рівень репродуктивних, відгодівельних і м’ясних якостей. На той час розподіл долей кровності порід в новому генотипі складав: великої білої - 25%, миргородської - 12,5%, ландрас — 37,5%, п'єтрен і уесекс-седлбекської - 25% [6, c. 9]. Використовувався метод жорсткої браковки особин, що відхилялися від бажаного типу (до 95%). Проводилась оцінка свиней за власною продуктивністю та якістю нащадків, за показниками екстер'єру, міцністю конституції, рівнем виживання потомства та інше. На третьому етапі (1971;1978 рр.) розширювався ареал розведення свиней нового м’ясного генотипу, вивчалася ефективність їх використання в системі промислового схрещування, створювалися племінні ферми і стада, проводилося порівняльне контрольне випробування з основними плановими породами. У племінних стадах, а їх нараховувалося в 1977 році більше 12 господарств, розводилось близько 2499 племінних тварин нового м’ясного типу. Основними методологічними підходами селекційної роботи в цей час є підбір батьківських пар за методом «краще» з «кращим», випробування плідників за власною продуктивністю та якістю нащадків, жорсткий відбір свиней бажаного типу і моделі породи, направлене вирощування ремонтного молодняку та створення умов для прояву його високої продуктивності, проведення оцінки і відбору племінних тварин за комплексом показників репродуктивних, відгодівельних і м’ясних якостей. Одержані результати були оцінені затвердженням Полтавського заводського типу свиней (ПМ-1) Наказом Міністерства сільського господарства СРСР № 101 від 4.04.1979 р., а за це досягнення Б. В. Баньковський разом з колективом авторів одержали авторське свідоцтво № 2571 та були удостоєні Державної премії УРСР. Етап 1979;1993 років відзначився подальшим розширенням генелогічної структури породи (8 ліній і 12 родин), підвищенням об'ємів вирощування і реалізації племінного молодняка та виробництва товарних гібридів. В Україні в цей період успішно працюють 4 племзаводи і 30 племінних ферм та племгруп. Науково-методична та організаційно-господарська робота проводилась в плані консолідації бажаних спадкових ознак і випробування свиней м’ясного типу в системах схрещування і гібридизації. За узагальненими даними досліджень і виробничої практики використання кнурів або свиноматок ПМ-1 в промисловому схрещуванні збільшувало багатоплідність на 0,3−0,8 поросят, великоплідність на 180 г. У товарного поголів'я вік досягнення живої маси 100 кг скорочувався на 8−10 днів, а витрати корму на 1 кг приросту — на 0,3−0,4 корм.од., вихід м’яса в туші був вищим на 3−4%. Апробована і затверджена полтавська м’ясна порода Мінсільгосппродом України 8 вересня 1993 року, наказ № 254 [7, c.83,84]. Поряд з цим, вражає масштабність матеріалу досліджень та широкий спектр показників, що вивчалися. На першому етапі використано 3196 голів, з них 310 свиноматок, 48 кнурів, 199 чистопородних і 2639 помісних свиней. На другому і третьому етапах науково-дослідних робіт було задіяно 5630 голів багатопородних помісей різних поєднань, генерацій та статево-вікових груп.