Звітність промислового підприємства

Відповідно до Закону України «про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою, неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

Користувачі фінансової звітності - це фізичні або юридичні особи, яким необхідна інформація про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Класифікація звітності.

За економічним змістом:

Бухгалтерська.

Статистична.

Податкова За строками складання й подання:

Поточна.

Річна За ступенем узагальнення:

Індивідуальна.

Консолідована За призначенням:

Зовнішня.

Внутрішня Вимоги до звітності.

Достовірність — звітність повинна давати достовірне і повне уявлення про фінансовий стан і його зміна, а також результати діяльності підприємства.

Цілісність — означає включення до звітності даних про всі господарські операції, здійснені як підприємством в цілому так і його філіями, представництвами та підрозділами.

Послідовність — дотримання встановлених норм заповнення звітності, забезпечення постійності в змісті та розмірах звітів, що надає користувачам можливість порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди.

Доречність — полягає у тому, що звітність повинна відповідати вимогам часу і надаватися у строки, встановлені для її подання.

Суб'єкти підприємницької діяльності повинні надавати:

• — річну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки до річної фінансової звітності, Додаток до приміток до річної фінансової звітності.;
• — квартальну фінансову звітність: Баланс, Звіт про фінансові результати.

Строки подання фінансової звітності (квартальної та річної) для всіх підприємств встановлені кабінетом Міністрів України у Порядку подання фінансової звітності. Відповідно до цього документу квартальна звітність подається не пізніше 25-о числа місяця, наступного за звітним кварталом. Річна — не пізніше 20-го лютого наступного за звітним року.

Фінансова звітність подається:

• — до державних органів статистики;
• — в органи, до сфери управління яких належить підприємство;
• — до інших державних органів;
• — трудовим колективам за їх вимогою;
• — власникам відповідно до установчих документів.

Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал (Додаток). Активом визначаються ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій і використання яких призведе до отримання економічної вигоди в майбутньому. Зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що відбулися, та погашення якої призведе до зменшення ресурсів підприємства, що вміщують в собі економічні вигоди.

Звіт про фінансові результати дає змогу користувачам, як зовнішнім, так і внутрішнім, оцінити результати діяльності підприємства в минулому, його прибутковість, можливість ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваної рентабельності діяльності (Додаток).

Фінансові результати у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної та надзвичайної діяльності. У свою чергу, доходи, витрати та фінансові результати від звичайної діяльності формуються на підставі узагальнення цих показників від основної діяльності та інших доходів і витрат, податку на прибуток.

Податок на прибуток сплачується в сумі, визначеній за податковим законодавством Д 641, К 311. Інформаційним джерелом для правильного визначення податку на прибуток і пов’язаних з ним податкових різниць є показники Декларації з податку на прибуток і розрахунки бухгалтерії.

Для оцінки активності діяльності підприємства та з метою управління наявними господарськими засобами, всі грошові потоки поділяються на вхідні та вихідні - надходження та видатки. Вони відображаються у Звіті про рух грошових коштів. Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та детальної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентів за звітний період. Рух коштів у ф. № 3 (Додаток) відображається за видами діяльності: операційною, фінансовою, інвестиційною та надзвичайною у розрізі визначених видів. Інформаційним джерелом складання ф. № 3 є дані аналітичного обліку грошових коштів, матеріальних активів, дебіторської та кредиторської заборгованості, показники Балансу, Звіту про фінансові результати.

В Україна Звіт про рух грошових коштів складається з використанням:

Прямого методу, який полягає у відображенні суми надходжень і витрачання грошових коштів за операціями відповідних видів діяльності.

Непрямого методу. У даному випадку підсумковий показник руху грошових коштів отримується в результаті коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності за звітний період до оподаткування на суми операцій від інвестиційної та фінансової діяльності.

Звіт про власний капітал містить інформацію про складові власного капіталу і види змін капіталу (Додаток).

Примітки до річної звітності (Додаток) — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачене відповідними Положеннями (стандартами). Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення; склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов’язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;

По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.

Виправлення помилок в фінансовій звітності - порядок внесення змін і виправлення помилок у фінансовій звітності регулюється П (С)БО-6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» .

Відповідно до П (С)БО-6, якщо помилки були допущені та виявлені у поточному році до затвердження і подання річного звіту, то їх виправлення здійснюється сторнуванням неправильних записів та заміною їх правильними в тому місяці, в якому вони були виявлені, але не пізніше звіту за грудень поточного року.

Виправлення неправильно визначених витрат на виробництво, допущених внаслідок перекручування відхилень фактичної собівартості сировини і матеріалів від їх планової собівартості або несвоєчасного віднесення витрат, проводиться записами по дебету або кредиту відповідного рахунку у кореспонденції з рахунком 44"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", якщо надмірно нараховується амортизація основних засобів, знос нематеріальних активів і коштів в обігу, виправлення здійснюється шляхом зменшення відповідного джерела на суму зазначених витрат, відрахувань у кореспонденції з кредитом рахунку 44"Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Якщо за результатами перевірок податкових та інших державних органів річного звіту встановлене приховування доходів, то виправлення в бухгалтерському обліку і звітності за минулий рік не вносяться, а нараховуються за результатами перевірки і відповідно до чинного законодавства суми податку з прихованого доходу та штраф за приховування прибутку відображається по кредиту рахунку 64"Розрахунки за податками й платежами" і дебету 79"Фінансові результати".

Здійснені виправлення облікових даних і внесені зміни до звітних показників знаходять своє відображення у ф. № 4 «Звіт про власний капітал» .

Складання звітів — завершальний етап облікового процесу, до якого входять облікові процедури, які є підготовчою процедурою формування бухгалтерської (а, отже, і фінансової) звітності:

• 1) Звірка підсумків аналітичного та синтетичного обліку — перевіряють рівність суми залишків аналітичних рахунків, відкритих для розвитку визначеного синтетичного рахунку, рівність суми оборотів за дебетом або кредитом цих же аналітичних рахунків і оборотів по дебету або кредиту синтетичного обліку;
• 2) Інвентаризація майна та фінансових зобов’язань підприємства — перевіряють відповідність статей бухгалтерського балансу — вона повинна підтверджуватися даними інвентаризації майна, розрахунків і зобов’язань;
• 3) Виправлення в бухгалтерському обліку помилок, виявлених під час підготовки звіту — виправлення звітних даних, як поточного, так і минулого років (після їх затвердження) проводиться у бухгалтерській звітності, складеній за звітний період, в якому були виявлені викривлення даних за звітний період (квартал, з початку року). Якщо не встановлений період здійснення викривлення, виправлення звітних даних проводиться в аналогічному порядку.

Вказаний порядок виправлення звітних даних застосовується при виявленні викривлень звітних даних у ході перевірок та інвентаризацій, які проводить саме підприємство або контролюючі органи.

4) Розрахунок і нарахування податків до бюджету.

Відповідно до статті 13 Закону про бухгалтерський облік і пункту 12 П (С)БО-1 звітним періодом для складання фінансової звітності являється календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі Балансу і Звіту про фінансові результати. Згідно з п. 12 П (С)БО-1 може складатися і місячна звітність, яка також буде розглядатися як проміжна.

Перший звітний період знову створеного підприємства може бути менше 12, але не більше 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідовується являється період з початку року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Кожен фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого діючим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті в Примітках до фінансової звітності.

До подання у потрібні інстанції, річну бухгалтерську звітність підприємства розглядають і затверджують. За підсумками розглянутого бухгалтерського звіту можуть бути внесені рішення про їх виправлення. Виправлення даних звіту і балансу за минулий рік до його затвердження роблять у звітах за той же рік з одночасним внесенням необхідних виправлень у бухгалтерські записи за грудень. У цій необхідності внесення змін після затвердження звіту, виправлення роблять у бухгалтерських записах і звітах, які складаються за поточний період, у якому виявлено помилки.

Складання бухгалтерської звітності має ґрунтуватися на використані ряду нових відповідних нормативних документів.

У формах бухгалтерських звітів наводять усі передбачені показники. Якщо не заповнюється та чи інша стаття (рядок, графа) через відсутність у підприємства відповідних активів, пасивів, операцій, ця стаття (рядок, графа) позначається прокресленням.

У бухгалтерському звіті підприємства має бути забезпечена зіставність звітних даних з показниками за відповідний період минулого року або з даними на початок року.

При складанні бухгалтерського звіту слід керуватися Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні (№ 250 від 3 квітня 1993 р. з відповідними змінами і доповненнями), інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об'єднань, підприємств та організацій, а також іншими нормативними актами.

За умови відповідального підходу бухгалтерів до цієї роботи, в результаті отримуються відрегульовані дані бухгалтерського обліку для складання форм фінансової звітності, які дозволять максимально точно і якісно відобразити необхідну інформацію про діяльність підприємства для подальшого подання її внутрішнім та (якщо це передбачено) зовнішнім користувачам.