Передумови розвитку та розміщення торгівлі у Причорноморському економічному районі

Передумови розміщення продуктивних сил — це умови, без яких розміщення й розвиток виробництва неможливі. Наприклад, розвиток гірничодобувної промисловості можливий лише за наявності у регіоні корисних копалин; туристична галузь потребує наявність рекреаційних зон, наявність обладнаних для відпочинку місці тощо; верстатобудування може здійснюватися у регіонах з розвинутою промисловістю (споживач продукції) та за наявності значного контингенту висококваліфікованої робочої сили; виробництво товарів широкого вжитку — за умов місткого внутрішнього ринку, зумовленого порівняно високою щільністю населення та певною його купівельною спроможністю тощо.

До передумов розміщення торгівлі відносять спосіб виробництва, технологічні особливості виробничого процесу, зумовлені науково-технічним прогресом, рівнем територіального поділу суспільної праці. Їх можна поділити на чотири великі блоки: природні, демографічні, історичні та економічні. Розглянемо детальніше на прикладі Причорноморського економічного районі.

Причорноморський економічний район займає південну частину України (Див. додаток А). До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та місто Севастополь. Площа району — 113 тис. (18,8% площі України), населення — 6,8 млн. осіб (14,4% населення України).

У районі розвинене машинобудування, суднобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова та хімічна промисловість, курортне господарство та високотоварне сільське господарство з високою часткою посівів зернових, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 30% виробництва ковальсько-пресового устаткування, 45,9% консерв, 20% хімічних добрив України. Тут сконцентровано до 90% українського виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів. Саме такий розвиток промисловості і сільського господарського зумовив деякі особливості територіальної організації торгівлі. Наприклад Причорноморський економічний район є найбільшим експортером винної продукції. Оптова закупівля вином відбувається саме в цьому економічному регіоні. Така сама ситуація притаманна деким видам сільського господарства (кавуни, помідори, ефірні масла і тд.).

Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході - з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку — до Російської Федерації; ця риса географічного положення досить активно використовується.

Положення Причорноморського економічного району зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Севастополь, Керч), що дозволяє району і Україні загалом, підтримувати контакти з 172 країнами світу. Придунайське розташування району дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, країнами колишньої Югославії, Словаччиною та ін.). Вигідним є сусідство з прилеглими соціально-економічними районами. Позитивним є також близьке розташування району до основних паливних та металургійних баз України. Конкурентною перевагою є також існування поромної переправи з Болгарією та Грузією. Надзвичайна роль відводиться приморському положенню, завдяки якому Україна має вихід до багатьох світових ринків.

Особливості в територіальній організації торгівлі були зумовлені майже на всіх історичних етапах. Територія Північного Причорномор’я завжди була важливим вузлом у веденні торгівлі. Ця територія впродовж історії активно використовувалася у торговій діяльності, бо територією проходили важливі морські та річкові торговельні шляхи. Ще давні греки у VI ст. до н.е. засновували нові причорноморські колонії, для ведення торгівлі із кочовими племенами. Греки заснували багато міст та поселень на території Криму (Пантикапей, Кафа), Одеської області (Ольвія) та на Херсонщині.

Міста були засновані біля моря, через це торгівля велася дуже активно. Спочатку це були деякі продовольчі товари: вино, риба, зерно та тканини. З часом Кафа (нині Феодосія) перетворилася на Європейський центр работоргівлі. За часів Київської Русі сучасними Миколаївською та Херсонською областями проходив торговий шлях «Путь из Варяг в Греки». В античні територією проходив Великий шовковий шлях.

Станом на 1 січня 2011 року населення регіону скаладє 6,8 млн осіб. Щільність населення — 60 осіб/км2, що є меншим від середнього показника в Україні (71 особа/км2). Причорноморський регіон має низькі темпи природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х рр. ХХ ст. і пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності населення. Природний приріст від'ємний (- 6,5 ‰). Однією з головних причин скорочення кількості населення є досить висока частка людей старшого віку (22%).

Причорноморський соціально-економічний район відноситься до багатонаціональних (див. додаток Б). Частка українців становить 52,5%, росіян — 27%, кримських татар — 5,5%; також проживають болгари, євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін. Станом на 1.01.2012 р. частка міського населення району становила 64%. Найбільші містаОдеса (понад 1 млн. осіб), Керч, Євпаторія, Миколаїв, Севастополь, Херсон і Симферополь.

Сучасний стан розвитку роздрібної торгівлі України загалом і Причорноморського району окремо відбувався під впливом різних чинників політичного, правового, економічного та соціального характеру, які зумовили наступні етапи цього процесу:

• — Радянський, який характеризувався становленням в торгівлі виключно державних форм власності, за повної відсутності ведення торгівлі приватним сектором;
• — Пострадянський, який характеризується становленням в роздрібній торгівлі приватної та колективної форм власності;
• — Ринково-перехідний. У якому відбувалося зростання переважно якісного рівня роздрібної торгівлі;
• — Початок стійкого розвитку роздрібної торгівлі, для якого характерними є поява на вітчизняному ринку зарубіжних торговельних мереж і становлення національних мереж, що спричинило трансформацію системи управління підприємствами;
• — Період кількісної оптимізації роздрібної торгівлі, спричиненої наслідками світової фінансово-економічної кризи;
• — Посткризовий період якісної оптимізації.

Перший охоплює 1960;1990 рр. Для нього характерним є повний контроль держави та відсутність коливань від світових економічних криз через ізольованість радянської економіки.

Другий та третій етапи охоплюють 1996;2001 рр. Для них характерними є значні коливання динаміки роздрібного товарообороту, який у фактичних цінах зростав з різними темпами, у той час як у порівняних — зменшувався, зокрема у 1998;1999 рр. Така динаміка була наслідком перехідного періоду формування ринкової кон’юнктури, що супроводжувалося інтенсивними інфляційними процесами.

Четвертий етап охоплює 2001;2008 рр. протягом яких відбувалося стабільне зростання роздрібного товарообороту. Його середній щорічний приріст у фактичних цінах становив 32,4%, а у порівняних — 22%. Цей період характеризується посиленням конкуренції на роздрібному ринку, збільшенням кількості великоформатних об'єктів роздрібної торгівлі як вітчизняного, так і зарубіжного походження.

Така тенденція тривала до 2009 р., коли після зростання роздрібний товарообіг знизився у фактичних цінах на 6,5% і у порівняних — на 20,9% відносно 2008 р., що стало наслідком світової фінансово-економічної кризи, яка спричинила скорочення споживчого попиту через зниження реальних доходів населення у 2009 р.

Це зумовило зосередження зусиль торговельних підприємств на підвищенні ефективності діяльності завдяки інтенсивним чинникам, що сприяло розвитку роздрібної торгівлі на наступному етапі, свідченням чого стало зростання роздрібного товарообігу в регіоні у 2010 р. проти 2009 р. на 21,6% у фактичних цінах та на 10.1% у порівняних цінах. Хоча продовжувало відбуватися скорочення мережі об'єктів роздрібної торгівлі Причорноморського регіону.

До основних чинників, що вплинули на розвиток роздрібної торгівлі належать: купівельна спроможність, споживчі можливості та вподобання українського населення; стан та проблеми товарозабезпечення; розвиток матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі; зростання концентрації торговельних підприємств та конкуренції між ними.

Купівельна спроможність населення у період з 2006;2011 зростала, а саме доходи щорічно збільшувалися в середньому на 23,5%. У структурі доходів населення України переважають доходи у формі заробітної плати (зокрема 41,7% у 2010р.) та соціальної допомоги й інших одержаних поточних трансфертів (зокрема, 38,5% у 2010р.). Збільшення доходів населення позитивно вплинуло на динаміку роздрібного товарообороту, оскільки спричинило збільшення витрат на придбання товарів та послуг, обсяги яких протягом 2006;2011 рр. щорічно зростали в середньому на 22,2%.

У 2006;2011 рр. ринок роздрібної торгівлі України у цілому належним чином забезпечувався товарами. Зменшення обсягів національного виробництва компенсувалось збільшенням обсягів імпорту. Лише у 2008;2009 рр. відбулося зменшення як і національного виробництва, так і імпорту, що спричинило зменшення обсягів роздрібного товарообороту.

Але за 4 роки після кризи виробництво стабілізувалося. В районі постійно зростає кількість громадян-підприємців (на 1 січня 2012 р. — понад 205 тис.) включаючи працівників сфери малого бізнесу (понад 120 тис. осіб). Вони становлять майже 9% від усього працездатного населення.

Діаграма № 1.

На діаграмі приведено дані порівняно із загальною кількістю зареєстрованих підприємців. Спостерігається збільшення зареєстрованих підприємців і частка що припадає на Причорноморський економічний регіон коливається в межах 15%. З 2009 року спостерігається тенденція до збільшення кількості підприємців. Це пов’язано із виходом економіки на стабільний рівень та можливістю в державних та недержавних банках брати кредити для розвитку власного бізнесу. Підприємництво є важливою складовою будь якої ринкової моделі економіки та середній та малий бізнес є одним із основних донорів державного бюджету країни. Близько 80% від зареєстрованих підприємств пов’язані із організацією торговельної діяльності.