Пункт 1. Пальові фундаменти

Пальові фундаменти одержали широке поширення у вітчизняній і зарубіжній практиці фундаментобудівництва. Вони дозволяють зводити будівлі та споруди на слабких ґрунтах з недостатньою несучою здатністю. Перевага паль особливо виражається там, де ґрунти насичені водою, а пристрій інших видів фундаментів вимагає виконання складних робіт з водопониження. Основні переваги пальових фундаментів є скорочення термінів будівництва, висока технологічність і зменшення об'ємів земельних робіт. Маючи велику нормативну та технічну базу пальові фундаменти широко застосовуються при будівництві будівель і споруд на слабких ґрунтах. Вибір виду пальового фундаменту залежить в основному від технічної та економічної оцінки доцільності його застосування.

Застосування пальових фундаментів в більшості випадків здатне забезпечити найбільш раціональне проектне рішення і можливість:

• — уникнути великих і нерівномірних осідань основ за допомогою прорізання верхнього слабкого шару (або прошарків) ґрунту палями з обпиранням їх на нищерозташований більш міцніший ґрунт;
• — прорізати шар грунту, який під дією розмиву водою, струсів і інших зовнішніх впливів може втратити стійкість;
• — забезпечити стійкість споруд, підданих значним горизонтальним навантаженням;
• — підвищити стійкість грунтових масивів на глибинних зрушеннях.

Однак при будівництві в районах щільної забудови, поблизу існуючих експлуатуючих будівель і споруд вимоги норм проектування регламентуються застосування сучасних методів пристроїв пальових фундаментів. Популярний метод забивання паль доводитися замінювати методом вдавлювання.

Відсутність технічних можливостей ряду компаній дає поштовх до розвитку альтернативного рішення пристрою пальових фундаментів поблизу існуючих будівель — пристрій паль, виконаних в ґрунті (бурові та набивні). Еффективність використання набивних паль була відзначена ще в 1899 році київським гірським інженером А. З. Страусом. Так звані палі Страуса широко використовують при будівництві будівлів поряд з спорудами які експлуатуються або всередині них.

У 2004 році Ван Імпе, голова міжнародного комітету з фундаментобудування, представив статистику використання різного виду паль в Європі, де відзначив переваги буронабивних паль (рис. 1.).

Технологію виготовлення паль в ґрунті можна розділити на три групи :

• 1) бурові палі (replacementpiles), ґрунт з яких витягується на поверхню;
• 2) набивні палі (displacementpiles), виготовлені в свердловинах, утворених в результаті витіснення ґрунту при впровадженні в нього сердечників, труб з закритим кінцем та інших спеціальних снарядів;
• 3) палі, заглиблені з частковим витяганням і примусовим витісненям ґрунту (smalldisplacementpiles). Буронабивні палі 52% Забивні палі 42% Гвинтові палі 6%

Рис. 1. Статистика використання різного виду паль в Європі