Замки на гербах міст України

Герби міст, які дуже часто використовують на Україні, за різновидами гербових фігур поділяються на декілька груп. До найдавнішої групи відносяться герби із зображенням архітектурних споруд (ще одна велика група містить тварини). Традиція, яка використовувалась на землях України тривалий час, є німецькою. Найпоширенішим символом на гербах було зображення фортечної брами з однією, двома і трьома вежами та великою кількістю архітектурних деталей які мали твердиню. Таким чином фортечну стіну з вежами використовували у своїх гербах такі міста: Львів, Городок, Хмільник, Брацлав, Рава-Руська, Сокаль, Богородчани, Житомир, Рівне, Кути, Підгайці, Язлівець, Ізяслав, Нова Ушиця, Гусятин, Кременець, Звенигородка, Корсунь-Шевченківський.

Наявність такого різноманіття прикладів фортифікаційних споруд свідчить про високу майстерність будівництва на українських землях.

Висновок

фортечний гербовий архітектурний культурний Замки України це величезне культурне надбання нашого народу, неоціненна історична спадщина, саме тому у всі часи з’являлись охочі заглибитись у вивчення пам’яток матеріальної культури представленої у вигляді фортифікаційних споруд. Про пам’ятки історії і культури Поділля, насамперед, фортеці краю, видана в 1901 р. книга краєзнавця В. Гульдмана. Креслення планів замків у ній відсутні. Матеріали книги були використані для складання археологічної карти Подільської губернії. Про замки Поділля видано кілька книг польського історика Юзефа Роме. У книзі про Кам’янець-Подільський автор детально описує фортецю, історію її будівництва та реконструкції. Значну роботу з дослідження замків Поділля провів історик та краєзнавець Ю. Сицинський. Уперше характеристика замків і фортець зроблена автором на основі вивчення історичного матеріалу та археологічних досліджень. Текст доповнюється фотографіями замків і їх планами. Перші дослідження замків Волині в кінці XIX — на початку XX ст. здійснили мистецтвознавець Ю. Дуткевич, мистецтвознавець і етнограф А. Шрусевич. В їхніх працях описані фортифікації в Луцьку, Володимирі-Волинському, Олиці, Клевані, Ізяславі, Острозі, Новомалині, Корці. Про пам’ятки історії Волині, а саме замки та монастирі, є публікації В. Собецького та А. Яблоновського, краєзнавців А. Фотинського, С. Каретнікова та Б. Вітте, етнографа С. Кордасевича, священика Синдульського.

У другій половині XIX ст. в Україні розпочали проводити археологічні розкопки. Вони стали невід'ємною частиною при дослідженні замків та монастирів, особливо їх зруйнованих частин. Археолог В. Антонович у 1900 р. видав археологічну карту Волинської губернії, яка супроводжувалася текстовим матеріалом на 130 сторінках.

Архітектор Л. Маслов опублікував декілька статей про архітектуру Луцького замку та оборонних веж Волині в журналі «Наша культура» в 1937 р. Археолог О. Цинкаловський у 1936 р. в журналі «Життя і знання» дав історико-архітектурну характеристику найстаріших культових споруд Волині. Більшість замків і монастирів Волині була описана названими дослідниками.