Діяльність внутрішніх сил Землі (землетруси)
Велика частота виникнення слабких сейсмічних поштовхів у певних зонах (це показник підвищення напружень у цих зонах чи їх послабленості). Велика інтенсивність сучасних повільних відносних рухів блоків земної кори, що встановлюється методами геодезії і геофізики; Наявність сейсмічного шва, що вказує на можливість відносних рухів блоків земної кори, розмежованих даним швом; Відповідно до цього… Читати ще >
Діяльність внутрішніх сил Землі (землетруси) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Під землетрусами розуміють струси земної поверхні, що викликаються процесами в глибинах Землі. Це найбільш спустошливе стихійне лихо. Деякі з них носять характер катастроф і супроводжуються повним руйнуванням населених пунктів і масовими людськими жертвами. Інколи землетруси викликають значні деформації денної поверхні, які в більшості випадків відбуваються вздовж існуючих тектонічних розломів. Землетруси на дні океанів викликають цунамі.
Причини виникнення землетрусів
Суть процесів первинного тектоногенензу в надрах Землі на сьогодні ще не до кінця встановлена але відомо, що вони обумовленні перетвореннями величезної кількості енергії. Проявом таких перетворень є сильні глибокі землетруси, які виникають під земною корою на глибинах 80−700 км. Вони називаються плутонічними і є малоруйнівними через велику глибину.
Крім плутонічних землетрусів, процеси первинного тектоногенезу проявляються і на поверхні Землі у формі механічних рухів: піднять і опускань, розривів суцільності земної кори. З цими явищами також пов`язані землетруси, але глибина їх осередків не перевищує 40−50 км. Такі землетруси називають тектонічними. Механізм їхнього виникнення (за російським вченим Г. О. Гамбурцевим) можна уявити наступним чином. У процесі тектонічного життя земної кори відбувалася її диференціація на відносно міцні ділянки (блоки) і менш міцні (послаблені зони). Більшість послаблених зон, очевидно, являє собою систему глибинних розломів, можливо, частково «залікованих». Вони піддаються наступним руйнуванням легше, ніж блоки, і в них, як правило, розташовані осередки землетрусів. Ці послаблені зони Г. О. Гамбурцев запропонував називати сейсмічними швами. Під час повільних відносних зміщень сусідніх блоків, розділених таким швом, відбувається спочатку повільне накопичення зсувних напружень. Воно обмежується течією речовини в силу її пластичності. Далі відбувається швидка розрядка напружень в тому місці шва (осередку землетрусу) де напруження перевищило межу міцності порід.
Відповідно до цього можна існують певні ознаки, які можуть служити показниками високої сейсмічності території:
наявність сейсмічного шва, що вказує на можливість відносних рухів блоків земної кори, розмежованих даним швом;
прояви інтенсивних молодих тектонічних рухів, що встановлюється методами геології і геоморфології;
велика інтенсивність сучасних повільних відносних рухів блоків земної кори, що встановлюється методами геодезії і геофізики;
велика частота виникнення слабких сейсмічних поштовхів у певних зонах (це показник підвищення напружень у цих зонах чи їх послабленості).
Крім плутонічних і тектонічних, виділяють також вулканічні землетруси і провальні (обвальні) землетруси, пов`язані з карстовими процесами. Вулканічні землетруси мають невелику силу і локальний характер, провальні - ще менші. Відомі ще антропогенні землетруси від використання вибухівки чи підземних випробувань ядерної зброї (на сьогодні такі випробування вже припинені).