Теорії міжнародної міграції робочої сили

Реферат на тему:

Теорії міжнародної міграції робочої сили.

План

1.Суть та причини міжнародної міграції робочої сили.

2. Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили.

3. Світові центри тяжіння та види міжнародної міграції робочої сили.

4. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.

5. Використана література.

1. Міграція — це переїзд робочої сили в рамках світового господарства.

Еміграція — виїзд населення з країни.

Імміграція — в'їзд певного контингенту людей в країну.

Рееміграція — процес повернення емігрантів в свою країну. Причини міжнародної міграції робочої сили.

Економічні причини міжнародної міграції робочої сили:

• ерівномірний економічний розвиток країн світового господарства;

• івень розвитку НТП;

• івень економічного розвитку держави;

• івень соціального розвитку;

• івень зайнятості населення (безробіття);

• івень доходів населення;

Соціально-політичні причини міжнародної міграції робочої сили:

• оціально-політичний розвиток окремих регіонів;

• олітична нестабільність;

• ійськові перевороти;

• олітичні перевороти;

Релігійно-етичні причини:

• овернення емігрантів на етнічну батьківщину;

• іграція релігійних сект із країн в країну.

Природні: причини міжнародної міграції:

• тихійні лиха (паводки, землетруси і т.д.).

Міграційна політика, яку проводять деякі країни:

політика залучення іноземних вчених та спеціалістів (США 50−60рр. та нові індустріальні країни у 80−90рр.).

2. Основні етапи ММРС.

1. 1725−1880рр. — масова еміграція із Європи у Північну Америку та Австралію.

2. 1880−1914рр. — еміграція робочої сили із Східної Європи, Китаю, Індії, Японії, Східної Африки на Американський континент.

3. 1918;1939рр. — збільшення масштабів ММРСнайбільша еміграція з Західної України у США та Австралію.

4. 1945;1980рр. — збільшення масштабів ММРСхарактерний виїзд із країн Східної Європи у Західну Європу та США.

5. З 1980р. до наших часів — збільшення масштабів міграції із країн з перехідною економікою.

3. Головні центри міжнародної міграції робочої сили.

1) Західна Європа:

а) міграція населення із країн Східної Європи;

б) міграція населення із країн колишнього СРСР.

2) США — найбільший центр тяжіння міжнародної міграції робочої сили:

а) наявність емігрантів (до 35%) населення;

б) імміграція населення завдяки політики залучення іноземних висококваліфікованих спеціалістів, вчених (50−60рр.).

в) залучення творчих працівників (артистів, художників, скульпторів).

3) Міграція у нафтодобувні країни (країни ОПЕК у 60−70рр.).

а) мігрантів більше нараховувалось ніж місцевих жителів;

4) Міграція в країни Латинської Америки (Аргентина, Бразилія, Чилі) характеризуються:

а) міграцією сільськогосподарського населення;

б) міграція робітників сфери послуг;

в) міграція із країн колишнього СРСР, та Східної Європи.

5) Міграція на Африканський континент:

а) міграція у межах самого Африканського континенту;

б) залучення іноземних висококваліфікованих спеціалістів з різних країн у ПАР у 70−80рр.

6) Міграція у нові індустріальні країни (Південна Корея, Гонконг (Сян-Ган), Тайвань, Сінгапур у 80−90 рр.);

а) залучення інженерно-технічних робітників;

б) залучення висококваліфікованих підприємців та бізнесменів.

4. Регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Проблеми міжнародної міграції робочої сили призвели до створення широкої системи державного і міждержавного регулювання. Методи регулювання міжнародної міграції:

1. Адміністративно-правові. До них відносять:

а) національні законодавства які визначають юридичний, політичний та професійний статус іммігрантів в даній країні;

б) національні служби іміграції, в тому числі:

контроль на в'їзд в країну імігрантів, видача дозволу на в'їзд в країнувидача дозволу на роботу.

2. Економічні:

а) здійснення вербування іноземних робітників:

O надання місця роботи;

O високого рівня заробітної плати;

O надання житла;

O здобуття освіти;

O надання гарантій про медичне обслуговування.

Рівні регулювання міжнародної міграції робочої сили:

Національний рівень — заходи окремої держави по здійсненню міграційної політики у своїй країні.

Міжнародний рівень — система заходів по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках світового господарства.

Інтеграційний рівень — заходи по регулюванню міжнародної міграції робочої сили в рамках інтеграційного об'єднання.

Система органів, на рівні яких здійснюється національна міграційна політика:

O міністерство праці;

O міністерство внутрішніх справ;

O міністерство юстиції;

O національні міграційні служби.

На міжнародному рівні:

O міжнародна організація праці (МОП);

O міжнародна організація міграції (МОМ).

Членами МОП є:

O уряди країн-учасниць;

O профспілки;

O організації підпрємців.

Література:

1. Киреев А. Международная экономика, -М, 1997.

2. Кугман П., Обстфельд М., Международная экономика. Теория и практика" -М.:. МГУ, 1997.

3. Овчинников Г. П. Международная экономика, Санкт-Петербург, 1999.

4. Сутырин Е. Ф., Международные экономические отношения, Санкт-Петербургского университета, 1996.