Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів. У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм обов’язкових для виконання.

Правове забезпечення охорони праці крім конституційних норм визначають норми КЗпП України, Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. в новій редакції від 21 листопада 2002 р. та інші підзаконні правові норми з охорони праці.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 11 травня 2006 р. схвалив Концепцію Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006;2011 роки. Метою Програми є розроблення і забезпечення впровадження в практику новітніх безпечних технологій та досягнень науки і техніки у сфері охорони та гігієни праці, перегляд і адаптація законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до законодавства ЄС для зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності, збереження трудового потенціалу України і створення правових засад для вступу України до ЄС.

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. Відповідно до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров’я України. МСЕК здійснюють роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря затверджується Міністерством охорони здоров’я України. В окремих випадках залежно від місцевих умов МСЕК можуть розміщуватись в приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів виконавчої влади.

Інструктаж з охорони праці - це усне пояснення положень відповідних нормативних документів, що закінчується вибірковою перевіркою (шляхом опитування) засвоєних знань і набутих навичок з викладених питань. За характером і часом проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. При першому візиті у Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи був проведений інструктаж з охорони праці спеціалістом служби охорони праці, на якого покладені ці обов’язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Вступний інструктаж проводився в кабінеті охорони праці, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Запис про проведення вступного інструктажу був зроблений в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці.

Аналіз медико-експертних справ інвалідів внаслідок ГХ здійснювався у виробничому приміщенні, який відповідав нормативам, передбаченим технологічним процесом з урахуванням охороною праці робітників. Робоче місце визначалося зоною виконання трудових обов`язків. При обладнанні робочого місця враховано нормативи його зони. Гігієнічні нормативи на параметри мікроклімату в робочій зоні зазначено в Державних і галузевих стандартах. Робочою зоною вважають простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться робочі місця. Постійним робочим місцем вважають те, на якому працюючий перебуває більш як половину свого робочого часу або понад 2 години безперервно. Якщо люди працюють у різних місцях зони, то всю зону вважають постійним робочим місцем.

Оптимальними є такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження її фізіологічних здатностей до терморегуляції; такий стан створює відчуття теплового комфорту і сприяє високій працездатності. Проте оптимальні мікрокліматичні умови обов’язково підтримуються тільки на підприємствах, оснащених установками кондиціонування мікроклімату. В наших умовах були забезпечені допустимі мікрокліматичні умови, які можуть спричиняти зміни функціонального і теплового стану організму, що швидко нормалізується, а також напруження його фізіологічних здатностей до терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не порушувався стан здоров’я, хоча інколи спостерігалося погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Мікроклімат у робочій зоні визначається температурою, вологістю і швидкістю руху повітря, що впливають на організм людини, а також температурою навколишніх поверхонь. Підвищення вологості утруднює тепловіддачу організму внаслідок випаровування при високій температурі повітря і сприяє перегріванню або, навпаки, посилює тепловіддачу при низькій температурі, сприяючи переохолодженню.

У виробничому приміщенні, в якому було робоче місце, був встановлений відповідний температурний рівень, вологість повітря, освітленість, вентиляція. Зокрема, температура повітря не виходила в приміщенні за межі 18−22С, вологість повітря — 40−60%. Рух повітря в приміщенні завдяки вентиляції повинен сягав швидкості 0,1−0,2 м/сек.

Користування електричним струмом сьогодні проводиться майже на всіх підприємствах. Але сам по собі електричним струм створює небезпеку для праці людей. Підвищену небезпеку враження електричним струмом мають металеві поверхні, зокрема підлоги, в умовах підвищеної вологості повітря (понад 75%).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 1998р «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій».

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат. Надзвичайна ситуація (НС) — це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об'єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров’ю, завдається шкода об'єктам економіки, особистому майну чи природному довкіллю.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації:

• — наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;
• — заподіяння матеріальних і економічних збитків;
• — істотне погіршення стану довкілля.

Найбільш ефективний спосіб зменшення шкоди та збитків від надзвичайних ситуацій — запобігти їх виникненню, а в разі виникнення виконувати відповідні до даної ситуації заходи. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.