Матеріал та методи
Рівень холестерину дуже низької густини (ХС ЛПДНГ) — за формулою: ХС ЛПДНГ = ТГ ґ 0,46. Індекс атерогенності (ІА) обчислювали за формулою А.М. Клімова: Також було обстежено 18 хворих з МС із супутньою подагрою, які становили 3-тю групу, і 20 практично здорових осіб, які сформували контрольну групу. ІР діагностували при рівні НОМА 3 і більше. НОМА=глюкоза натще ґ інсулін натще/22,5. Хс лпнг… Читати ще >
Матеріал та методи (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Обстежено 100 хворих з МС та різними рівнями СК (59 чоловіків та 41 жінка) віком 35−65 років (у середньому (52,23±0,81) року) з МС згідно з критеріями NCEP-ATP III [13]. Ожиріння вважали абдомінальним, якщо окружність талії (ОТ) перевищувала 102 см у чоловіків та 88 см у жінок.
Пацієнти з МС були розділені на групи за рівнем СК. В 1-шу групу ввійшли 59 пацієнтів з гіперурикемією: 35 (59,3%) чоловіків та 24 (40,7%) жінки. Три компоненти МС спостерігали у 28 (47,5%) пацієнтів, чотири компоненти — у 23 (39%), всі п’ять компонентів — у 8 (13,5%). В 2-гу групу увійшов 41 пацієнт з нормальним рівнем СК: 24 (58,5%) чоловіки та 17 (41,5%) жінок. Три компоненти МС мали 16 (39%) пацієнтів, чотири — 18 (43,9%), п’ять — 7 (17%). Усі хворі з МС мали абдомінальне ожиріння та артеріальну гіпертензію. У хворих з трьома компонентами МС в обох групах третім фактором ризику була дисліпідемія (гіпертригліцеридемія або знижений рівень холестерину ліпопротеїдів високої густини (ХС ЛПВГ)). Підвищеного рівня глюкози у цих хворих не спостерігали. На тлі чотирьох компонентів МС дисліпідемію (гіпертригліцеридемію та знижений рівень ХС ЛПВГ) мали 17 хворих 1-ї групи та 13 хворих — 2-ї (підгрупа А). Гіперглікемію, як компонент МС, у поєднанні з дисліпідемією (гіпертригліцеридемією або зниженим рівнем ХС ЛПВГ) спостерігали у 6 хворих 1-ї групи та у 5 хворих — 2-ї (підгрупа Б).
Також було обстежено 18 хворих з МС із супутньою подагрою, які становили 3-тю групу, і 20 практично здорових осіб, які сформували контрольну групу.
У всіх обстежених шляхом опитування уточнювали скарги і анамнез, проводили фізикальне обстеження, вимірювали систолічний (САТ) та діастолічний (ДАТ) артеріальний тиск, антропометричні показники (зріст, ОТ, масу тіла) за стандартними методиками. Розраховували індекс маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле: ІМТ = маса/зріст2. При ІМТ у межах 25−29,9 кг/м2 констатували надлишкову масу тіла, при ІМТ 30,0 кг/м2 і вище — ожиріння [1].
Рівні загального холестерину (ЗХС) та тригліцеридів (ТГ) визначали ферментативним методом, рівень ХС ЛПВГ — осаджувальним методом з використанням преципітату, вимірювання проводили на автоаналізаторі «Експрес-плюс 550» («BioSystem», Іспанія). Рівень холестерину низької густини (ХС ЛПНГ) вираховували за формулою Фрідвальда:
ХС ЛПНГ = ЗХС — (ХС ЛПВГ + ТГ / 2,2).
Рівень холестерину дуже низької густини (ХС ЛПДНГ) — за формулою: ХС ЛПДНГ = ТГ ґ 0,46. Індекс атерогенності (ІА) обчислювали за формулою А.М. Клімова:
ІА = (ЗХС — ХС ЛПВГ) / ХС ЛПВГ [4].
Рівень глюкози визначали в плазмі натще за допомогою реактивів «Biotest» (Чехія), рівень інсуліну визначали в плазмі натще з використанням ферментативних наборів «Elisa» (Німеччина). Також визначали рівень фібриногену в крові. Наявність ІР виявляли за допомогою індексу НОМА (homeostasis model assessment), який розраховували за формулою:
НОМА=глюкоза натще ґ інсулін натще/22,5 [16].
ІР діагностували при рівні НОМА 3 і більше [17].
Рівень СК визначали в плазмі крові з використанням реактивів «BioSystem» (Іспанія). Нормальними рівнями СК вважали 210−420 мкмоль/л у чоловіків та 150−350 мкмоль/л у жінок.
Для аналізу отриманих результатів було сформовано базу даних у системі Microsoft Excel. Статистичну обробку проводили на персональному комп’ютері за допомогою програми Statistica. Середні показники представлені з їх стандартними похибками (М±m). Достовірність різниці середніх параметрів оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Кореляційний аналіз проводили за методом рангової кореляції Спірмена.