Конфігурування програмного забезпечення алгоритму OSPF на маршрутизаторі

Реферат.

Тема: Конфигурирования програмного забезпечення алгоритму OSPF на маршрутизаторе.

Зміст. 2.

Запровадження 3.

1. Динамічна маршрутизація 4.

2. Протокол динамічна маршрутизація OSPF 6.

3. Концепції OSPF 8.

4. Базова конфігурація OSPF 12.

5. Oбнаружение сусідів та вибір виділених маршрутизаторів 17.

6. Короткий список OSPF команд 19.

Укладання 20.

Введение

Под маршрутизацією розуміється завдання відшукання і запровадження шляху від відправника інформації до її одержувачу. У Internet вона зводиться до завданню відшукання шлюзів і/або маршрутизаторів між мережами. Це реалізується з допомогою протоколів маршрутизації. Одне з таких протоколів ми розглядати у роботі - це протокол OSPF. Протокол OSPF (Open Shortest Path First, відкритий протокол «першочергового вибору найкоротшого шляху») прийнятий у 1991 р. Будучи реалізацією алгоритму стану каналів, він розроблявся для використання у великих гетерогенних мережах. Обчислювальна складність протоколу OSPF швидко зростає зі збільшенням розмірності мережі, т. е. збільшенням кількості мереж, маршрутизаторів і перетинів поміж ними. Аби вирішити цієї проблеми, у протоколі OSPF вводиться поняття «область» мережі (area) (годі було плутати з автономної системою Internet). Маршрутизатори, належать деякою області, будують граф зв’язків лише неї, що скорочує розмірність мережі. Між областями інформацію про зв’язках не передається, а прикордонні маршрутизатори обмінюються певної інформацією про адреси мереж, що у кожної з областей, і відстані від прикордонного маршрутизатора до кожної мережі. При передачі пакетів між областями вибирається одне із прикордонних маршрутизаторів області, саме той, яка має відстань до потрібної мережі менше. При передачі адрес до іншої область маршрутизатори OSPF агрегируют кілька адрес загальним префіксом до одного. Маршрутизатори OSPF можуть приймати відвідувачів адресну інформацію з інших протоколів маршрутизації, наприклад, від протоколу RIP, що корисно до роботи на гетерогенних мережах. Така адресна інформація обробляється як і, як й зовнішня інформація між різними областями.

1. ДИНАМІЧНА МАРШРУТИЗАЦІЯ Динамічна маршрутизація використовується для спілкування маршрутизаторів друг з іншому. Маршрутизатори передають одна одній інформацію у тому, які мережі в час під'єднані до кожному їх. Маршрутизатори спілкуються, використовуючи протоколи маршрутизації. Користувальницький процес, у вигляді якого маршрутизатори можуть спілкуватися із сусідніми маршрутизаторами, називається за демона маршрутизації (routing daemon). Як очевидно з малюнка 9.1, демон маршрутизації оновлює таблицю маршрутизації в ядрі в відповідність до інформацією, що він одержує вигоду від сусідніх маршрутизаторів. Динамічна маршрутизація не змінює способи, з допомогою яких ядро здійснює маршрутизацію на IP рівні, як описано розділ «Принципи маршрутизації «глави 9. Ми назвали це механізмом маршрутизації (routing mechanism). Ядро точно як і переглядає свою таблицю маршрутизації, відшукуючи маршрути до хостам, маршрути до мереж і маршрути за умовчанням. Змінюється тільки засіб приміщення інформацією таблицю маршрутизації - замість запуску команди route чи використання завантажувальних файлів маршрути додаються і видаляються динамічно за демона маршрутизації, який працює постійно. Як відзначалося раніше, демон маршрутизації відпо-відає політику маршрутизації (routing policy), обираючи, які маршрути необхідно розмістити у таблицю маршрутизації. Якщо демон виявив кілька маршрутів до пункту призначення, він вибирає (якимось чином), який маршрут краще, і саме цей маршрут (єдиний) додає в таблицю маршрутизації. Якщо демон визначив, що канал изчез (можливо через виходу з експлуатації маршрутизатора чи телефонній лінії), може видалити відповідні маршрути чи додати альтернативні маршрути, аби пристойно оминути що виникла несправність. У Internet, нині, використовується масу різноманітних протоколів маршрутизації. Internet організований як автономних систем (AS — autonomous systems), кожна з яких зазвичай адмініструється незалежно від інших. Наприклад, мережу, побудована університетському містечку, зазвичай вважається автономної системою. Магістраль (backbone) NSFNET з погляду Internet це автономну систему, оскільки всі маршрутизатори на магістралі перебувають під єдиним адміністративним контролем. Для кожної автономної системи вибирається власний протокол маршрутизації, з допомогою якого здійснюється взаємодія між маршрутизаторами у цій автономної системі. Такий протокол називається протоколом внутрішніх маршрутизаторів (IGP — interior gateway protocol) чи протоколом внутридоменной маршрутизації (intradomain routing protocol). Найпопулярніший IGP — це протокол обміну інформацією між про маршрутизації (RIP — Routing Information Protocol). Більше новий IGP це протокол Open Shortest Path First (OSPF). Він розробили як заміна для RIP. Застарілий IGP, який у даний час немає, HELLO — це IGP, котрий спочатку використовувався на магістралі NSFNET до 1986 року. Нові вимоги до маршрутизаторам Router Requirements RFC [Almquist 1993] визначають, що маршрутизатор, який реалізує будь-які динамічні протоколи маршрутизації, повинен підтримувати OSPF і RIP, і навіть може підтримувати інші IGP. Існують протоколи маршрутизації, які називаються протоколами зовнішніх маршрутизаторів (EGP — exterior gateway protocols) чи протоколами междоменной маршрутизації (interdomain routing protocols). Вони призначені для спілкування між маршрутизаторами, находящихимися у різних автономних системах. Історично (і на жаль) попередником всіх EGP був протокол з тим самим самим ім'ям: EGP. Більше новий EGP — протокол прикордонних маршрутизаторів (BGP — Border Gateway Protocol) в час використовується між магістраллю NSFNET і деякими регіональними мережами, що підключені до магістралі. Планується, що BGP замінить собою EGP.

2. OSPF: «відкрити першим найкоротший маршрут «.

(Open Shortest Path First) OSPF альтернативне RIP протокол внутрішніх маршрутизаторів. У OSPF зняті все обмеження, властиві для RIP. OSPF Version 2 описується в RFC 1247 [Moy 1991]. OSPF — протокол стану каналу (link-state), тоді як RIP — протокол вектора відстаней (distance-vector). Термін вектор відстаней означає, що повідомлення, що посилаються RIP, містять вектор відстаней (лічильник пересилань). Кожен маршрутизатор оновлює свою таблицю маршрутизації на підставі векторів відстаней, що він одержує вигоду від своїх сусідів. Коли використовується протокол стану каналу, маршрутизатор не обмінюється інформацією щодо відстанях відносини із своїми сусідами. Натомість кожен маршрутизатор активно тестує статус своїх каналів до кожного сусідньому маршрутизатору і посилає цю інформацію іншим своїх сусідів, які можуть направити потік даних в автономну систему. Кожен маршрутизатор приймає інформацію про стан каналу та вже в її основі будує повну таблицю маршрутизації. З практичного погляду основна відмінність у тому, що протокол стану каналу працює значно швидше, ніж протокол вектора відстаней. Слід зазначити, у разі протоколу стану каналу значно швидше здійснюється відповідність мережі. Під поняттям збіжності (converge) ми розуміємо стабілізацію мережі після жодних змін, як, наприклад, поломки маршрутизатора чи виходу з експлуатації каналу. У розділі 9.3 [Perlman 1992] порівнюються між собою два типу протоколів маршрутизації. OSPF також відрізняється від RIP (як і ще протоколи маршрутизації) тим, що OSPF використовує безпосередньо IP. Це означає, що не використовує UDP чи TCP. OSPF має власну величину, яка встановлюється на полі протоколу (protocol) в IP заголовку (малюнок 3.1). До того ж, оскільки OSPF це протокол стану каналу, а чи не протокол вектора відстаней, воно і інші характеристики, які його кращим стосовно RIP.

1. OSPF може розрахувати окремий набір маршрутизаторів кожному за типу сервісу IP (type-of-service) (малюнок 3.2). Це означає, що з будь-якого пункту призначення може бути кілька пунктів у таблиці маршрутизації, за одним кожному за типу сервісу IP.

2. Кожному інтерфейсу призначається ціна. Вона може бути призначена виходячи з пропускну здатність, часу повернення, надійності чи з будь-якому іншому параметру. Окрема ціна може бути призначена кожному за типу сервісу IP.

3. Якщо є кілька маршрутів одного пункту призначення за однаковою ціною, OSPF розподіляє трафік (потік даних) порівну між тими маршрутами. Це називається балансом загруженности.

4. OSPF підтримує подсети: маска подсети відповідає кожному оголошеному маршруту. Це дозволяє розбити IP адресу будь-якого класу сталася на кілька подсетей різного розміру. (Ми показали це у прикладі розділ «Приклад подсети «глави 3 і було названо подсетями перемінної довжини.) Маршрути до хостам з’являються з маскою подсети, із усіх одиничних біт. Маршрут за умовчанням оголошується як ІР адресу 0.0.0.0 з маскою із усіх нульових битов.

5. Канали точка-точка між маршрутизаторами немає IP адрес кожному кінці. Це називається мережами без адреси (unnumbered). Такий їхній підхід дозволяє заощадити IP адреси — дуже цінний ресурс на цей время!

6. Використовується проста схема аутентифікації. Можливо зазначений пароль як відкритого тексту, як і робиться у схемою RIP-2 (раздел.

" RIP Version 2 ").

7. OSPF використовує групову адресацію (глава 12) замість широкомовної, що зменшує завантаженість систем, які розпізнають OSPF. Більшість постачальників маршрутизаторів підтримують OSPF, він починає поступово заміщати собою RIP переважно мереж. Початок формы.

3. КОНЦЕПЦІЯ OSPF.

OSPF роутер ID.

LSA — Link State Advertisment.

Hello protocol.

Розподіл обов’язків між роутерами в multicast-сети.

Types LSAs.

Суммаризация роутинга.

LSM.

Діалекти різних производителей.

3.1 OSPF router ID.

Порядковий номер, під яким роутер відомий у OSPF. Використовується під час роботи протоколу між роутерами для координации.

За умовчанням — старший IP-адрес на активному интерфейсе.

3.2 LSA — Link State Advertisment.

LSA — оповещающее повідомлення, посилається роутером на активний інтерфейс. Містить усю інформацію про викликану зміні роутинга.

Якщо LSA приніс зміни, всі вони вносять у топологічну базу, по SFP-алгоритму перебудовується таблиця роутинга і LSA розсилається поважним далі. Інакше LSA далі не розсилається поважним. Посланий пакет поширюється далі усіма роутерами (у цьому необ-хідно). Посилається лише за зміні стану линка. Однак ж посилається кожні 30 хвилин. (Про всяк випадок) [pic].

Приклад: [pic] Router# show ip ospf database OSPF Router with id (192.168.239.66) (Autonomous system 300).

Displaying Router Link States (Area 0.0.0.0).

Link ID ADV Router Age Seq# Checksum Link count 172.18.21.6 172.18.21.6 1731 0×80002CFB 0×69BC 8 172.18.21.5 172.18.21.5 1112 0×80 0009D2 0xA2B8 5 172.18.1.2 172.18.1.2 1662 0×80000A98 0x4CB6 9 172.18.1.1 172.18.1.1 1115 0×80 0009B6 0x5F2C 1 172.18.1.5 172.18.1.5 1691 0×80002BC 0x2A1A 5.

Displaying Net Link States (Area 0.0.0.0).

Link ID ADV Router Age Seq# Checksum 172.18.1.3 192.20.239.66 1245 0×80 0000EC 0×82E.

Displaying Summary Net Link States (Area 0.0.0.0).

Link ID ADV Router Age Seq# Checksum 172.18.240.0 172.18.241.5 1152 0×80 000 077 0x7A05 172.18.241.0 172.18.241.5 1152 0×80 000 070 0xAEB7 172.18.244.0 172.18.241.5 1152 0×80 000 071 0×95CB.

Виводить лістинг з часом останній оновлень LSA пакетів з сусідніх роутеров.

3.3 Типи сетей.

Point-to-Point — сусід визначається однозначно — це «тот-конец «.

Multiaccess — сусіди перебувають по відгуку на Hello protocol (напр. ethernet, виділяється Designate Router (за головного) FDDI).

Nonbroadcast — сусідів доведеться ставити явно при Multiaccess конфігурації OSPF (напр. Frame relay, X.25).

3.4 Виділені DR роутеры в Multiaccess-сети.

Розсилати в multicast-сети LSA-сообщения від кожної до кожного — занадто дороге задоволення. «Сусіди «всі свої LSA шлють лише наголошеного Designed Router «у (DR). DR розсилає акумульовані LSA всім «сусідам » .

DR вибирається за протоколом Hello. Hello використовує мережні multicast повідомлення по 224.0.0.5.

Вибирається як і Backup Designate Routera (BDR) — запасний. Він автоматично замінить DR якщо від цього прийде жодного LSA довше часу й. Ставши DR він проинициирует вибори нового BDR.

[pic].

Знову включений router віддає свій LSA DR «у (точніше DR+BDR) посилаючи multicast по 224.0.0.6.

[pic].

DR розсилає свої LSA всім «своїм «посилаючи multicast по 224.0.0.5.

Пример: Router# debug ip osfp events Router ! Лістинг цієї команди покаже список рассылаемых LSA (config-if)# shutdown ! інтерфейс «упав «.

Router (config-if)# no shutdown ! інтерфейс «ожив «.

3.5 Топологія OSPF.

Простір адрес в OSPF организуеся по ієрархічному принципу, розпадаючись на непересічні area (зоны?).

[pic].

3.6 Класифікація OSPF роутеров.

Area Border Router (ABR) — має інтерфейси, підключені відразу до кільком area. До кожного з цих інтерфейсів виконує свою копію алгоритму роутинга.

Internal router — все інтерфейси під'єднані до мереж, розміщеним у одному й тому ж area. Виконує одну копію алгоритму роутинга.

Backbone router — має інтерфейс до бэкбону.

Autonomous System Boundary router — обмінюється інформацією з роутерами, які належать різним автономним системам.

4. Базова конфігурація OSPF.

4.1 Мінімальна конфигурация Конфигурирование протоколу OSPF виконується у тих, потрапити до який можна командою router (config)#router ospf N router (config-router)# де N — номер OSPF-процесса, довільне число (на маршрутизаторе може працювати кілька незалежних OSPF-процессов, але ці трапляється вкрай рідко). У лабораторних роботах варто використовувати N=1. З іншого боку, ряд параметрів OSPF ставляться до інтерфейсам і, конфигурируются у тих інтерфейсів. Єдиною обов’язкової командою конфігурації OSPF є команда (чи кілька команд) network: router (config-router)#network префікс шаблон area номер Отримавши таку команду, маршрутизатор виконує такі действия:

1. Має усе інтерфейси, чиї IP-адреси потрапляють у діапазон, специфікований у команді network. У цьому шаблон функціонує як і списках доступу, тобто, IP-адрес інтерфейсу відбирається, коли він побитно збігаються з префіксом у його бітових позиціях, де з шаблону стоять нули.

Наприклад, якщо в маршрутизатора є інтерфейси з адресами 1.2.3.4,.

1.2.5.25, 1.2.6.36, а команді network вказані префікс 1.2.4.0 і шаблон 0.0.3.255, то відбираються інтерфейси 1.2.5.25 і 1.2.6.36, оскільки шаблон вимагає збіги перших 22 біт адрес інтерфейсів з префіксом 1.2.4.0.

У звичайному практиці для відбору інтерфейсів використовують три методу: o У команді network вказується адресу сіті й інвертована маска. Відбирається інтерфейс, безпосередньо підключений до зазначеної мережі. (Нагадаємо, що до однієї IP-мережі маршрутизатор дозволяє підключити лише одне інтерфейс.) Якщо адресу інтерфейсу буде змінено не більше тієї ж IP-мережі, інтерфейс усе одно буде відбиратися командою network. o У команді network вказується певний осяжний префікс та її інвертована маска. Відбираються все інтерфейси, безпосередньо підключені мереж не більше объемлющего префікса. Наприклад, для корпоративної мережі підприємства виділено префікс 1.1.0.0/16, то тут для здобуття права відібрати все інтерфейси будь-якого маршрутизатора підприємства (не вдаючись у подробиці, як саме виділено для підприємства IP-мережі), кожному маршрутизаторе досить вказати префікс 1.1.0.0, шаблон 0.0.255.255. o У команді network вказується адресу інтерфейсу і шаблон 0.0.0.0.

(«суворе відповідність »). Відбирається інтерфейс із зазначеним адресою. Якщо адресу інтерфейсу буде змінено, навіть у межах тієї ж IP-мережі, то інтерфейс не буде відбиратися командою network.

Тільки основний IP-адрес інтерфейсу (не secondary) бере участь у процесі отбора.

2. На інтерфейсах, відібраних попередньому кроці запускається протокол.

OSPF. У цьому інтерфейси вкладаються у царину OSPF-системы, що вказана в параметрі area. Магістраль (backbone) — area 0.

3. У базі даних стану зв’язків додаються записи, відповідні мереж, яких підключені відібрані интерфейсы.

Слід усвідомити, що префікс і шаблон, вказаних у команді network (попри загрозливу назву команди), не встановлюються до бази даних, а є лише для відбору інтерфейсів. Коли інтерфейси відібрано, префікс і шаблон з команди network маршрутизатором не використовують і формування бази даних впливу не оказывают.

Наприклад, інтерфейс маршрутизатора 1.2.3.4/24 підключено до тупикової мережі Ethernet. Цей інтерфейс то, можливо відібраний у область 0 OSPFсистеми кожній із наступних команд: network 1.2.0.0 0.0.255.255 area 0 network 1.2.3.0 0.0.0.255 area 0 network 1.2.3.4 0.0.0.0 area 0.

Незалежно від цього, яка команда network було використано, до бази даних буде внесено тупикова мережу 1.2.3.0/24. Зверніть увагу, що IOS використовує саме IP-адреси, а чи не імена інтерфейсів для добору у OSPF-систему. Цю особливість необхідно враховувати під час використання ненумерованных інтерфейсів (ip unnumbered інтерфейсдонор): щоб ненумерований інтерфейс було відібрано, необхідно, щоб було бути відібраний интерфейс-донор. І навпаки: якщо бути відібраний интерфейс-донор, то ту саму область відібрано і всі ненумерованные інтерфейси, які використовують IP-адрес даного донора. Останнє означає, що ви припускаєте помістити ненумерованные інтерфейси у різні ділянки, то ви повинен мати на маршрутизаторе интерфейсов-доноров за кількістю областей. На практиці отже, що з кожної сфери має бути створений свій Loopback (оскільки інтерфейси loopback доцільно використовувати як доноров).

4.2 Метрики Метрики інтерфейсів обчислюються автоматично з пропускної здібності інтерфейсу (108/bandwidth). Деякі значення наведено нижче: |Послідовний інтерфейс 56 |1785| |кбіт/с | | |Послідовний інтерфейс 64 |1562| |кбіт/с | | |Послідовний інтерфейс 1544 |64 | |кбіт/с | | |Послідовний інтерфейс 2048 |48 | |кбіт/с | | |Ethernet 10 Мбіт/с |10 | |FastEthernet |1 | |Асинхронний послідовний |1000| |інтерфейс |0 |.

Нагадаємо, що величину bandwidth інтерфейсу можна змінити однойменної командою у тих конфігурації інтерфейсу. Понад те, bandwidth послідовних інтерфейсів вимагає ручний модифікації, якщо реальне значення відрізняється від значення за умовчанням (1544 кбіт/с). Зрадливе значення bandwidth призведе до різним негативним ефектів (неправильне обчислення метрик, некоректне управління пакетными чергами та інших.). OSPF-метрика інтерфейсу може статися безпосередньо змінена командою router (config-if)#ip ospf cost метрика Підкреслимо, йдеться про метриці зв’язків, що виходять з интерфейса.

4.3 Ідентифікатори маршрутизаторов Каждый OSPF-маршрутизатор ідентифікується деяким IP-адресом, який поміщається в усі OSPF-пакеты, згенеровані маршрутизатором. Оскільки в маршрутизатора кілька IP-адрес, то вибір ідентифікатора виробляється у наступній последовательности:

1. Индентификатор явно зазначений командою router (config-router)#router-id IP-адрес.

2. Якщо ідентифікатор не зазначений явно, то ролі ідентифікатора вибирається найбільший з IP-адрес інтерфейсів Loopback.

3. Інакше якщо інтерфейси Loopback відсутні, то ролі ідентифікатора вибирається найбільший з IP-адрес інтерфейсів маршрутизатора. Слід пам’ятати, що ідентифікатор має бути стабільним, оскільки за зміни индентификатора OSPF розриває відносини суміжності і встановлює їх наново, з новим ідентифікатором. Зокрема, якщо ідентифікатор береться від зазвичайного інтерфейсу, то, при відключенні інтерфейсу ідентифікатор змінюється. З іншого боку, під час встановлення віртуальних зв’язків (virtual link) в відповідної конфигурационной команді (area N virtual-link router-ID) вказується ідентифікатор маршрутизатора, з якою встановлюється віртуальна зв’язок. Якщо після перезавантаження даного маршрутизатора з’ясується, що ідентифікатор віддаленого маршрутизатора із певної причини змінився, то вирутальная зв’язок встановлено нічого очікувати. Тому звичайна практика полягає у створенні інтерфейсу loopback з єдиною метою прив’язки ідентифікатора до IP-адресу цього інтерфейсу (оскільки loopback будь-коли відключається). Зверніть увагу, що за наявності кількох інтерфейсів loopback, вибирається найбільший IP-адрес, і на процес вибору (явно вказати, який із інтерфейсів loopback ви ж хотіли б використовувати) не можна. Зазначимо, що ідентифікатор маршрутизатора то, можливо довільним. У частковості, не обов’язково має належати адресне простору OSPF-системы. OSPF не генерує ніяких дейтаграмм, спрямованих від цього адреси чи нього. Єдина вимога до ідентифікатору — унікальність не більше OSPF-системы.

4.4 Поширення маршруту за умовчанням і зовнішніх статичних маршрутов Чтобы в OSPF-системе з’явився маршрут за умовчанням, провідний межі системи, на відповідному прикордонному маршрутизаторе подається команда: router (config-router)#default-information originate [always] Необов’язковий параметр always змушує маршрутизатор оголошувати в OSPFсистему маршрут за умовчанням, навіть коли самого маршутизатор такого маршруту не має. Маршрут за умовчанням оголошується в OSPF-систему як зовнішній, а маршрутизатор, оголосивши цей маршрут автоматично стає ASBR. Зрозуміло, цей маршрутизатор неспроможна повністю належати тупикової області. Статичні маршрути додаються в OSPF-систему командою router (config-router)#redistribute static subnets Аналогічно маршрути до безпосередньо подсоединенным мереж, які входить у OSPF-систему, додаються в OSPF командою router (config-router)#redistribute connected subnets Всі ці маршрути стосовно OSPF є зовнішніми, а объявляющие маршрутизатори стають ASBR. Питання редистрибуции маршрутів між різними протоколами маршрутизації розглядаються в окремої теме.

4.5 Підтримка варіацій OSPF різних производителей.

CISCO-router ——- > non-CISCO-router [pic] Router (config-if)# ip ospf cost cost [pic].

При обчисленні шляху Cisco-роутеры з оцінки вартості інтерфейсу використовують ширину линка (bandwidth). Реалізації OSPF інших виробника може використати визначення ціни інші алгоритми. Для узгодження вартість линка у разі доведеться ставити вручну командою ip osf cost.

5. Oбнаружение сусідів та вибір виділених маршрутизаторов.

5.1 Фільтрація і підсумовування маршрутів між областями Суммирование маршрутів за українсько-словацьким кордоном області виробляється командою router (config-router)#area N range IP-префикс маска У цю команду означає, що з оголошенні в сусідні області маршрути до всіх мереж області N, які у зазначений префікс, оголошуватися ні, а натомість оголошуватиметься лише зазначений префікс. За виконання підсумовування необхідно створити захисний маршрут. Починаючи з версії IOS 12.1(6) захисний маршрут створюється автоматично. Якщо його за якийсь причини необхідно ні, дається команда router (config-router)#no discard-route У ранніх версіях IOS захисний маршрут створюється вручну: router (config)#ip route IP-префикс маска Null0 Для оголошення області N тупикової слід подати команду router (config-router)#area N stub [no-summary] Необов’язковий параметр no-summary додатково забороняє оголошення всередині області маршрутів до інших мереж тієї ж OSPF-системы (самотужки параметра забороняються оголошення всередину області - лише зовнішніх маршрутів). Тип області, на яку зазначений параметр no-summary, називається totally stubby. Область має визначитися як тупикова усім маршрутизаторах, до неї приєднаних, інакше: вони не знайдуть друг з одним спільної мови. Проте вказівку no-summary має сенс тільки на ABR. Але не зовсім тупикові області (NSSA) розгляне темі «Redistribution » .

5.2 Show & debug.

Просмотр поточної інформацію про OSPF-процессе у тих адміністратора: router#show ip ospf У субконтексте «show ip ospf «є додаткові корисні команди: router#show ip ospf database збірна інформацію про базі даних стану зв’язків в західних областях, яких приєднаний маршрутизатор. Для виведення варто звернутися до пп. 5.5.7 (перераховані типи записів) і 5.5.8 (розшифровані значення Link ID) навчального посібника. Для одержання повної інформації з записів певного типу подати команду router#show ip ospf database тип_записи де тип_записи: router, network, summary, asbr-summary, external для типів відповідно 1−5 (див. п. 5.5.7 навчального посібника). router#show ip ospf neighbor [detail] список сусідів та їх до стану. router#show ip ospf interface [інтерфейс] інформацію про параметрах і статусі інтерфейсів, яка має стосунок до OSPF. Отладочные команди: router#debug ip ospf packet router#debug ip ospf events router#debug ip ospf spf statistic [pic].

6.КРАТКИЙ СПИСОК OSPF КОМАНД.

area authentication area virtual-link default-information originate (OSPF) default-metric (BGP, EGP, OSPF, and RIP) ip ospf authentication-key ip ospf cost ip ospf dead-interval ip ospf hello-interval ip ospf message-digest-key ip ospf network ip ospf priority ip ospf retransmit-interval ip ospf transmit-delay ip ospf-name-lookup match route-type network area neighbor (OSPF) ospf auto-cost-determination router ospf redistribute set metric-type show ip ospf show ip ospf border-routers show ip ospf database show ip ospf interface show ip ospf neighbor show ip ospf virtual-links debug ip ospf packet debug ip ospf spf statistic.

Заключение

.

Internet складається з мереж, керованих різними організаціями. Кожна така мережу використовує всередині свої алгоритми маршрутизації та управління. І називається Автономної системою. Наявність стандартів дозволяє подолати розбіжності в внутрішньої організації автономних систем й їх спільне функціонування. Алгоритм маршрутизації OSPF, ставитися протоколів внутрішніх шлюзів, а може ухвалювати й передавати даних про шляхах іншим автономним системам. Протокол OSPF опубліковано у відкритої літературі - звідси open, перестав бути власністю будь-якої компанії, що робить її що застосовуються у мережах побудованих на мережному устаткуванні різних фірм виробників. Алгоритм маршрутизації OSPF: вміє працювати з різними метриками відстанню, пропускною спроможністю, затримками і т.п.; є динамічним, тобто. реагує на зміні в топології мережі автоматично і швидко; підтримувати різновиди сервісу; підтримує маршрутизацію у часі кого потоків і той й інших; забезпечує баланс навантаження й за необхідності розділяти потоки по різним каналам.

Напрошується вихід із всього вище сказаного, що використання алгоритму динамічної маршрутизації OSPF саме й надає автоматизованої системі значно більшу гнучкість і оптимізує її работу.